25 березня Василя Дем’яніва було переведено із реанімаційного відділення Івано-Франківської обласної лікарні до палати, втім за словами нейрохірурга Юліана Худецького, який оперував постраждалого, стан журналіста залишається важким. У нього забій головного мозку із стисненням багатофрагментним переломом кісток черепа. Перелом в колінному суглобі». Травма, як зазначає знаний в Україні хірург, вкрай важка. Удар прийшовся в тім’яну частину голови, якби травма була в скроневій частині, або потиличній, то журналіст би не вижив.
Як зазначає Юліан Худецький, потрібно принаймні 10 днів щоб сказати, що ніяких ускладнень не має. Він також наголосив, що такі хворі, лікуються до 3 місяців.
Увечері 23 березня Василь Дем’янів близько 8-ї вечора повертався з роботи на авто. Зупинив машину в себе біля під’їзду і пішов до крамниці, що неподалік, купити булочку і кефір. Повертаючись із магазину побачив що навпроти нього йдуть двоє молодиків. Коли вони порівнялися з ним несподівано Василь отримав раптовий удар у щелепу. Він спробував оборонятися і навіть затримувати одного із нападників, але отримав удар в потилицю і впав. Нападники продовжували його терзати, б’ючи ногами. Зрозумівши серйозність ситуації, Василь почав кричати, кликати на допомогу, у нього з’явилося відчуття, що його хочуть вбити, тому і почав кричати. Я спробував себе сам захищати, схвильовано каже журналіст, проте сили були нерівні, а напад раптовим і підступним.
На щастя сусід із будинку ніс сміття і кинувся на допомогу Василю. Нападники втекли. Згодом, швидка, міліція, зашивання ран і нічне транспортування до Івано-Франківської обласної лікарні. Більш ніж півторагодинна операція, і подальша боротьба із наслідками важкого стану… Тут, на передньому плані не лише лікарі, духу і сил додають прості люди, журналісти, які телефонують, заходять, підтримують, говорить дружина Дем’яніва – Мирослава, яка також є журналістом «Коломийського вісника». Вона крізь сльози просить висловити всім подяку, і найперше золотим рукам нейрохірурга Юліана Худецького.
Як зазначив начальник міліції Коломиї підполковник Володимир Сміх, по факту побиття журналіста порушено кримінальну справу, Поки що, за статтею 296 частина 2 – хуліганство, але на його думку її буде перекваліфіковано на статтю 121 – тяжкі тілесні ушкодження. Одна із версій, яка є основною, напад пов’язаний із журналістською діяльністю Василя Демяніва, а друга – можливе пограбування.
Втім, Василь Дем’янів також має свої версії.
Після того, як міська рада Коломиї вийшла із співзасновників видання, наголошує редактор «Коломийського вісника», газета стала ще більш принциповою. Будь-яка несправедливість виливається у матеріали в газету. І це не лише авторські матеріали, але й листи читачів. Як приклад Дем’янів наводить заплановану на 26 число акцію редакції спільно з громадськістю щодо замірів периметру міського парку, оскільки вже тривалий час точиться боротьба за його територію, і невідомо, яку площу насправді він займає, і чи вся вона на місці.
За 20 років праці в газеті всяке бувало, зазначає керівник видання, але ніяких прямих погроз не було, в іншому випадку я б обов’язково звернувся до правоохоронців.
Напередодні нападу був лист про розрив договору оренди
Ще Василь наголосив на тому, що за кілька днів до його побиття, редакція отримала листа від комунального підприємства, що перебуває в підпорядкування Коломийської міської ради, про розрив договору оренди і пропозицію висилитися на тій підставі, що, мовляв, існуючий договір було складено неналежним чином.
Редактор наголошує на тому, що газета тривалий час відчуває тиск через намагання позбавити колектив приміщення, і лакомого шматка землі в центрі міста, на якому знаходиться будівля «Коломийського вісника». Про це Василь говорив і з трибуни Верховної Ради, під час парламентських слухань з питань свободи слова минулого року. Тепер же міська рада пробує розірвати з редакцією договір оренди і пробує через суд висилити журналістів, усіх працівників на вулицю. Міська влада є власником приміщення, а володіє ним комунальне підприємство з експлуатації житла розтлумачує редактор газети. Можливо, це збіг обставин, а можливо щось інакше, розмірковує він.
Щоправда міський голова Коломиї Юрій Овчаренко спробував в інтерв’ю Радіо Свобода заперечити твердження редактора «Коломийського вісника» про розірвання безстрокового договору через суд і виселення редакції з приміщення.
За його словами, невеликий колектив редакції займає два поверхи «і дуже гарний підвал внизу», у той час як до міськради часто звертаються громадські організації, благодійні фонди, які хочуть винайняти приміщення. Юрій Овчаренко каже, що редакція «Коломийського вісника» могла б без проблем розміститися на одному поверсі.
Міський голова відкидає твердження Василя Дем’яніва, що начебто міська влада хоче захопити все приміщення і виселити редакцію. «Ми його не збираємося виселяти ні в якому разі, тому що він дійсно там із самого початку заснування газети (18 травня Коломийському віснику виповнюється 20 років – ред.) Ми тільки кажемо, якщо ваша ласка, Василю Антоновичу (Демянів), дайте добро тільки на те, щоб ви поступилися частиною приміщення. Взаєморозуміння не відбувається бо він одне лиш торочить, що ми його хочемо виселити».
Втім, факти, як кажуть, річ уперта. Редакція Радіо Свобода має у своєму розпорядженні рішення Господарського суду Івано-франківської області від 22 березня цього року за позовом Комунального підприємства з експлуатації житла (місто Коломия), що є структурою Коломийської міськради, до «Коломийського вісника» «Про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням шляхом його звільнення».
Суд ухвалив порушити провадження у справі, призначивши її розгляд на 8 квітня. До речі, факти тиску міської ради на колектив редакції і її редактора, за словами начальника міліції Коломиї Володимира Сміха, слідство також відпрацьовує.
Чи буде спіймано нападників та можливих організаторів і замовників бандитського побиття Василя Демяніва – під знаком запитання. Але у журналістів знову з’явився, на жаль трагічний привід, аби об’єднатися, щоб хтось із них не став наступною жертвою.
Як зазначає Юліан Худецький, потрібно принаймні 10 днів щоб сказати, що ніяких ускладнень не має. Він також наголосив, що такі хворі, лікуються до 3 місяців.
Увечері 23 березня Василь Дем’янів близько 8-ї вечора повертався з роботи на авто. Зупинив машину в себе біля під’їзду і пішов до крамниці, що неподалік, купити булочку і кефір. Повертаючись із магазину побачив що навпроти нього йдуть двоє молодиків. Коли вони порівнялися з ним несподівано Василь отримав раптовий удар у щелепу. Він спробував оборонятися і навіть затримувати одного із нападників, але отримав удар в потилицю і впав. Нападники продовжували його терзати, б’ючи ногами. Зрозумівши серйозність ситуації, Василь почав кричати, кликати на допомогу, у нього з’явилося відчуття, що його хочуть вбити, тому і почав кричати. Я спробував себе сам захищати, схвильовано каже журналіст, проте сили були нерівні, а напад раптовим і підступним.
На щастя сусід із будинку ніс сміття і кинувся на допомогу Василю. Нападники втекли. Згодом, швидка, міліція, зашивання ран і нічне транспортування до Івано-Франківської обласної лікарні. Більш ніж півторагодинна операція, і подальша боротьба із наслідками важкого стану… Тут, на передньому плані не лише лікарі, духу і сил додають прості люди, журналісти, які телефонують, заходять, підтримують, говорить дружина Дем’яніва – Мирослава, яка також є журналістом «Коломийського вісника». Вона крізь сльози просить висловити всім подяку, і найперше золотим рукам нейрохірурга Юліана Худецького.
Як зазначив начальник міліції Коломиї підполковник Володимир Сміх, по факту побиття журналіста порушено кримінальну справу, Поки що, за статтею 296 частина 2 – хуліганство, але на його думку її буде перекваліфіковано на статтю 121 – тяжкі тілесні ушкодження. Одна із версій, яка є основною, напад пов’язаний із журналістською діяльністю Василя Демяніва, а друга – можливе пограбування.
Втім, Василь Дем’янів також має свої версії.
Після того, як міська рада Коломиї вийшла із співзасновників видання, наголошує редактор «Коломийського вісника», газета стала ще більш принциповою. Будь-яка несправедливість виливається у матеріали в газету. І це не лише авторські матеріали, але й листи читачів. Як приклад Дем’янів наводить заплановану на 26 число акцію редакції спільно з громадськістю щодо замірів периметру міського парку, оскільки вже тривалий час точиться боротьба за його територію, і невідомо, яку площу насправді він займає, і чи вся вона на місці.
За 20 років праці в газеті всяке бувало, зазначає керівник видання, але ніяких прямих погроз не було, в іншому випадку я б обов’язково звернувся до правоохоронців.
Напередодні нападу був лист про розрив договору оренди
Ще Василь наголосив на тому, що за кілька днів до його побиття, редакція отримала листа від комунального підприємства, що перебуває в підпорядкування Коломийської міської ради, про розрив договору оренди і пропозицію висилитися на тій підставі, що, мовляв, існуючий договір було складено неналежним чином.
Редактор наголошує на тому, що газета тривалий час відчуває тиск через намагання позбавити колектив приміщення, і лакомого шматка землі в центрі міста, на якому знаходиться будівля «Коломийського вісника». Про це Василь говорив і з трибуни Верховної Ради, під час парламентських слухань з питань свободи слова минулого року. Тепер же міська рада пробує розірвати з редакцією договір оренди і пробує через суд висилити журналістів, усіх працівників на вулицю. Міська влада є власником приміщення, а володіє ним комунальне підприємство з експлуатації житла розтлумачує редактор газети. Можливо, це збіг обставин, а можливо щось інакше, розмірковує він.
Щоправда міський голова Коломиї Юрій Овчаренко спробував в інтерв’ю Радіо Свобода заперечити твердження редактора «Коломийського вісника» про розірвання безстрокового договору через суд і виселення редакції з приміщення.
За його словами, невеликий колектив редакції займає два поверхи «і дуже гарний підвал внизу», у той час як до міськради часто звертаються громадські організації, благодійні фонди, які хочуть винайняти приміщення. Юрій Овчаренко каже, що редакція «Коломийського вісника» могла б без проблем розміститися на одному поверсі.
Міський голова відкидає твердження Василя Дем’яніва, що начебто міська влада хоче захопити все приміщення і виселити редакцію. «Ми його не збираємося виселяти ні в якому разі, тому що він дійсно там із самого початку заснування газети (18 травня Коломийському віснику виповнюється 20 років – ред.) Ми тільки кажемо, якщо ваша ласка, Василю Антоновичу (Демянів), дайте добро тільки на те, щоб ви поступилися частиною приміщення. Взаєморозуміння не відбувається бо він одне лиш торочить, що ми його хочемо виселити».
Втім, факти, як кажуть, річ уперта. Редакція Радіо Свобода має у своєму розпорядженні рішення Господарського суду Івано-франківської області від 22 березня цього року за позовом Комунального підприємства з експлуатації житла (місто Коломия), що є структурою Коломийської міськради, до «Коломийського вісника» «Про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням шляхом його звільнення».
Суд ухвалив порушити провадження у справі, призначивши її розгляд на 8 квітня. До речі, факти тиску міської ради на колектив редакції і її редактора, за словами начальника міліції Коломиї Володимира Сміха, слідство також відпрацьовує.
Чи буде спіймано нападників та можливих організаторів і замовників бандитського побиття Василя Демяніва – під знаком запитання. Але у журналістів знову з’явився, на жаль трагічний привід, аби об’єднатися, щоб хтось із них не став наступною жертвою.
