Нинішнє слухання в Європейському суді з прав людини було першим, на якому представники сторін віч-на-віч виклали свої аргументи, і єдиним у справі компанії «ЮКОС». Тепер колегія з 9 суддів починає обговорювати ці аргументи, а на рішення очікують за кілька місяців.
Серед позивачів, які звернулися до суду в Страсбурзі ще 2004 року, і кілька американських директорів компанії. Вони скаржаться, що Росія порушила цілу низку їхніх прав, зокрема, право на справедливий розгляд справи і право на захист власності.
Позивачі заявляють про порушення під час розглядів їхніх податкових питань у відповідних російських органах, незаконність і обсяг приписаних їм податків і про примус продати головний виробничий підрозділ компанії, «Юганскнєфтєгаз».
Позивачі говорять про політику, Москва – про податки
Представник акціонерів «ЮКОС»у Пірс Ґарднер заявив на суді, що дії російської влади щодо цієї компанії «були експропріацією за всіма ознаками, крім назви». За його словами, компанія у своїх податкових відносинах із російською владою діяла цілком відкрито і нічого не порушила, та раптом усе змінилося, і в справі з’явилися «політичні елементи». Метою російської влади було «знищити «ЮКОС», заявив він.
А на прес-конференції після засідання Ґарднер додав, що несправедливе ставлення до компанії було лише одним із моментів його виступу в суді: «Другий момент, на який ми звернули увагу, полягав у тому, щоб наголосити на швидкості і, якщо можна так сказати, люті, з якою чинилися дії російських органів».
Справи проти «ЮКОС»у в податкових органах, а потім у російських судах, які почалися 2002 року, врешті довели до замороження активів компанії, величезних штрафів, примусового продажу належних їй акцій інших компаній, оголошення її банкрутом у 2006 році й повної ліквідації й розпродажу її майна наступного року.
Натомість представник Москви Майкл Свейнстон заявив на слуханні, що Росія мала право відшкодувати несплачені податки, а численні російські суди встановили приховування «ЮКОС»ом прибутків і обман держави.
Він також стверджував, що Європейський суд із прав людини може розглядати скарги тільки фізичних осіб, а не компаній, тому позов треба взагалі відхилити.
Скептики кажуть, що акціонери компанії мають мало шансів повернути свої втрати, бо компанія вже давно не існує. Оптимісти бачать добру ознаку вже в тому, що суд минулого року взагалі визнав цю справу прийнятною до розгляду.
Колишній віце-президент ліквідованої компанії Олександр Темерко, який нині живе в Лондоні, каже: Європейський суд із прав людини має розглянути те, що «законодавство і тиск, які застосовували щодо компанії «ЮКОС», були політично мотивовані, тобто було порушено один із засадничих принципів судового розгляду».
Нинішня справа не допоможе Ходорковському
Михайло Ходорковський в залі суду в ході сесії в московському суді, 4 березня 2010 рокуГоловний же її власник, Михайло Ходорковський, колись найбагатша людина Росії, не став виїжджати за кордон і пішов на російський суд. Нині він відбуває 8-річне ув’язнення, звинувачений у шахрайстві й несплаті податків, і йому загрожує ще до 22 років у другій схожій справі в Росії, яку нині розглядають у суді в Москві.
Прихильники Ходорковського вважають його політв’язнем, який потерпів насправді не через податки, а через втручання в політику, небажане для тодішнього президента Росії Володимира Путіна.
Щоправда, юристи-правозахисники попереджають, що на його особисту долю ніяк юридично не вплине будь-яке рішення Страсбурзького суду в справі про компанію «ЮКОС».
Європейський суд із прав людини поширює свою юрисдикцію на 47 країн-членів Ради Європи й розглядає скарги на порушення Європейської конвенції прав людини. Усі ці країни, серед яких є й Росія, зобов’язані виконувати його вироки.
Серед позивачів, які звернулися до суду в Страсбурзі ще 2004 року, і кілька американських директорів компанії. Вони скаржаться, що Росія порушила цілу низку їхніх прав, зокрема, право на справедливий розгляд справи і право на захист власності.
Позивачі заявляють про порушення під час розглядів їхніх податкових питань у відповідних російських органах, незаконність і обсяг приписаних їм податків і про примус продати головний виробничий підрозділ компанії, «Юганскнєфтєгаз».
Позивачі говорять про політику, Москва – про податки
Представник акціонерів «ЮКОС»у Пірс Ґарднер заявив на суді, що дії російської влади щодо цієї компанії «були експропріацією за всіма ознаками, крім назви». За його словами, компанія у своїх податкових відносинах із російською владою діяла цілком відкрито і нічого не порушила, та раптом усе змінилося, і в справі з’явилися «політичні елементи». Метою російської влади було «знищити «ЮКОС», заявив він.
А на прес-конференції після засідання Ґарднер додав, що несправедливе ставлення до компанії було лише одним із моментів його виступу в суді: «Другий момент, на який ми звернули увагу, полягав у тому, щоб наголосити на швидкості і, якщо можна так сказати, люті, з якою чинилися дії російських органів».
Справи проти «ЮКОС»у в податкових органах, а потім у російських судах, які почалися 2002 року, врешті довели до замороження активів компанії, величезних штрафів, примусового продажу належних їй акцій інших компаній, оголошення її банкрутом у 2006 році й повної ліквідації й розпродажу її майна наступного року.
Натомість представник Москви Майкл Свейнстон заявив на слуханні, що Росія мала право відшкодувати несплачені податки, а численні російські суди встановили приховування «ЮКОС»ом прибутків і обман держави.
Він також стверджував, що Європейський суд із прав людини може розглядати скарги тільки фізичних осіб, а не компаній, тому позов треба взагалі відхилити.
Скептики кажуть, що акціонери компанії мають мало шансів повернути свої втрати, бо компанія вже давно не існує. Оптимісти бачать добру ознаку вже в тому, що суд минулого року взагалі визнав цю справу прийнятною до розгляду.
Колишній віце-президент ліквідованої компанії Олександр Темерко, який нині живе в Лондоні, каже: Європейський суд із прав людини має розглянути те, що «законодавство і тиск, які застосовували щодо компанії «ЮКОС», були політично мотивовані, тобто було порушено один із засадничих принципів судового розгляду».
Нинішня справа не допоможе Ходорковському
Прихильники Ходорковського вважають його політв’язнем, який потерпів насправді не через податки, а через втручання в політику, небажане для тодішнього президента Росії Володимира Путіна.
Щоправда, юристи-правозахисники попереджають, що на його особисту долю ніяк юридично не вплине будь-яке рішення Страсбурзького суду в справі про компанію «ЮКОС».
Європейський суд із прав людини поширює свою юрисдикцію на 47 країн-членів Ради Європи й розглядає скарги на порушення Європейської конвенції прав людини. Усі ці країни, серед яких є й Росія, зобов’язані виконувати його вироки.
