На перший погляд, майже певна перемога лідера регіоналів Віктора Януковича над Прем’єр-міністром Юлією Тимошенко виглядає як сигнал про відступ прозахідних «кольорових революцій» минулого десятиріччя не лише в Україні, але й у Грузії, Молдові та Киргизстані.
Але оглядачі сумніваються, що перемога Януковича означає новий сплеск впливу Москви та відродження авторитарного правління.
Стратегічна поразка для Росії?
Зокрема, один із лідерів російської опозиції Борис Нємцов каже, що важливішим за результат є те, що в Україні відбулися найчистіші вибори, які будь-коли проводили на пострадянському просторі, і на яких зазнали поразки як чинний Президент, так і чинний Прем’єр-міністр.
«Ми можемо лише заздрити тому, як в Україні функціонує виборча система. Ми заздримо їхній свободі слова. Ми заздримо їхнім конкурентним виборам без величезних фальсифікацій путінського зразка. Це – грандіозний успіх України. Це – наслідки Помаранчевої революції, які ніхто не зможе змінити», – наголошує Нємцов.
Вибори отримали високу оцінку міжнародних спостерігачів. І хоча заголовки російських газет були тріумфальними, зокрема, «Ізвєстія» вмістили статтю під назвою «Захід помаранчевого сонця» – це прецедент, який не дуже до вподоби кремлівській еліті. Для неї вибори є добре відрепетируваними виставами, в яких коронують заздалегідь відібраних кандидатів.
Аналітики кажуть, що можливо Росія виграла тактичний бій, коли Янукович переміг прозахідну Тимошенко, що була одним із рушіїв Помаранчевої революції. Але демократичний прецедент, який ці вибори зміцнили, може стати стратегічною поразкою для Росії. Експерти також віддають належне чинному Президентові Ющенку за те, що програвши вибори, він поставив демократичні цінності вище за свої політичні амбіції.
«Ющенко залишає після себе дуже позитивну спадщину не лише в Україні»
Грузинський політолог Сосо Цискарішвілі вважає, що Україна показала приклад іншим країнам пострадянського простору, включно із Грузією, де президента Міхеїла Саакашвілі критикують за відхід від демократичних принципів.
«Незважаючи на невдале закінчення політичної кар’єри, пан Ющенко залишає після себе дуже позитивну спадщину не лише в Україні, але й на всьому пострадянському просторі, завдяки реальним заходам для розвитку демократії, – зазначає Цискарішвілі. – Це зокрема стосується виборчої системи. Ви не знайдете іншого прикладу у пострадянській історії, коли президент виграв вибори на такому піднесенні, а потім програв двоє парламентських виборів і не зміг виграти перевиборів».
Тож, чи позначиться приклад України на інших країнах пострадянського простору? Чи заохотить він продемократичних активістів, наприклад, у Білорусі продовжувати боротьбу проти авторитарного президента Лукашенка? Чи вплине він на квазі-авторитарні режими на кшталт вірменського?
Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер зауважує: «Можна сподіватися, що те, що ми побачили в Україні стане моделлю, до якої прагнутимуть. Це такі демократичні вибори, які ми хотіли би бачити частіше на пострадянському просторі».
Аналітики кажуть, що очікують крену української зовнішньої політики в бік Москви, але більшість із них наголошують, що це не буде повною відмовою від планів інтегруватися в Європу.
«Росіяни, які нині думають, що Україна повертається до Москви, я підозрюю, будуть розчаровані, – каже Стівен Пайфер. – Так, між двома країнами буде менша напруженість. Але я відчуваю, що значна частка української еліти та велика частка населення все ще хочуть бачити Україну повноправним членом Євросоюзу».
Але оглядачі сумніваються, що перемога Януковича означає новий сплеск впливу Москви та відродження авторитарного правління.
Стратегічна поразка для Росії?
Зокрема, один із лідерів російської опозиції Борис Нємцов каже, що важливішим за результат є те, що в Україні відбулися найчистіші вибори, які будь-коли проводили на пострадянському просторі, і на яких зазнали поразки як чинний Президент, так і чинний Прем’єр-міністр.
«Ми можемо лише заздрити тому, як в Україні функціонує виборча система. Ми заздримо їхній свободі слова. Ми заздримо їхнім конкурентним виборам без величезних фальсифікацій путінського зразка. Це – грандіозний успіх України. Це – наслідки Помаранчевої революції, які ніхто не зможе змінити», – наголошує Нємцов.
Вибори отримали високу оцінку міжнародних спостерігачів. І хоча заголовки російських газет були тріумфальними, зокрема, «Ізвєстія» вмістили статтю під назвою «Захід помаранчевого сонця» – це прецедент, який не дуже до вподоби кремлівській еліті. Для неї вибори є добре відрепетируваними виставами, в яких коронують заздалегідь відібраних кандидатів.
Аналітики кажуть, що можливо Росія виграла тактичний бій, коли Янукович переміг прозахідну Тимошенко, що була одним із рушіїв Помаранчевої революції. Але демократичний прецедент, який ці вибори зміцнили, може стати стратегічною поразкою для Росії. Експерти також віддають належне чинному Президентові Ющенку за те, що програвши вибори, він поставив демократичні цінності вище за свої політичні амбіції.
«Ющенко залишає після себе дуже позитивну спадщину не лише в Україні»
Грузинський політолог Сосо Цискарішвілі вважає, що Україна показала приклад іншим країнам пострадянського простору, включно із Грузією, де президента Міхеїла Саакашвілі критикують за відхід від демократичних принципів.
«Незважаючи на невдале закінчення політичної кар’єри, пан Ющенко залишає після себе дуже позитивну спадщину не лише в Україні, але й на всьому пострадянському просторі, завдяки реальним заходам для розвитку демократії, – зазначає Цискарішвілі. – Це зокрема стосується виборчої системи. Ви не знайдете іншого прикладу у пострадянській історії, коли президент виграв вибори на такому піднесенні, а потім програв двоє парламентських виборів і не зміг виграти перевиборів».
Тож, чи позначиться приклад України на інших країнах пострадянського простору? Чи заохотить він продемократичних активістів, наприклад, у Білорусі продовжувати боротьбу проти авторитарного президента Лукашенка? Чи вплине він на квазі-авторитарні режими на кшталт вірменського?
Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер зауважує: «Можна сподіватися, що те, що ми побачили в Україні стане моделлю, до якої прагнутимуть. Це такі демократичні вибори, які ми хотіли би бачити частіше на пострадянському просторі».
Аналітики кажуть, що очікують крену української зовнішньої політики в бік Москви, але більшість із них наголошують, що це не буде повною відмовою від планів інтегруватися в Європу.
«Росіяни, які нині думають, що Україна повертається до Москви, я підозрюю, будуть розчаровані, – каже Стівен Пайфер. – Так, між двома країнами буде менша напруженість. Але я відчуваю, що значна частка української еліти та велика частка населення все ще хочуть бачити Україну повноправним членом Євросоюзу».
