На цьогорічних зимових Олімпійських іграх Україну представлятиме 41 спортсмен, хоча очікували на третину більше. Щоправда, ще кілька українців очікують на акредитацію, яка закінчується 29 січня. Голова національного олімпійського комітету Сергій Бубка пояснює таку невисоку участь недостатньою фінансовою підтримкою спорту з боку держави.
Надія на медалі є
З Олімпіади у Ліліхамері Україна привезла 2 медалі, з Нагано – одну, зі Солт лейк сіті українці повернулися без медалей, а у Турині – завоювали дві відзнаки. Тому Сергій Бубка хотів би, щоб ця традиція продовжилася і цього року.
Голова української місії на зимову Олімпіаду Ніна Уманець каже, що і цього разу українські спортсмени повернуться з нагородами: «Все привеземо, нічого не залишимо, – жартує вона, – Ті показники, які показували наші спортсмени під час цього олімпійського циклу, дають нам надію на те, що наші спортсмени спроможні завоювати медалі. Не буду називати прізвища, але такі є в біатлоні, це є в лижних гонках, санному спорті та у фрістайлі».
Українські спортсмени ще із радянських часів були вправнішими саме у літніх видах спорту. Причиною цього є відсутність інфраструктури, необхідної для розвитку зимового спорту. Єдина база у Тисовці не може забезпечити гідну підготовку. Тому переважна більшість спортсменів тренуються за кордоном. «Ми визнаємо, що в Україні немає необхідних баз», – говорить заступник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Мирослав Дутчак.
Проблеми з трансляцією
Упродовж останніх 4 років український уряд вклав близько 25 мільйонів гривень у підготовку до Олімпійських ігор. Але цього недостатньо, вважає Сергій Бубка. І відсутність грошей загрожує ще однією проблемою – українські глядачі можуть не побачити зимову Олімпіаду.
«Трансляціяю не проплачено, – сказав Сергій Бубка. – Якщо цього не відбудеться – це трагедія. Чи є гроші в бюджеті? Це складне питання. На перший квартал вони отримали для Олімпійських та Параолімпійських ігор лише 420 тисяч гривень замість необхідних 9,6 мільйона гривень».
Спортсмени, які беруть участь у міжнародних змаганнях, – це обличчя країни. Андрій Шевченко та брати Клички – нерідко єдине, з чим іноземці асоціюють Україну. І якщо держава не змінить спортивну політику, можна лише здогадуватися, яке у неї буде обличчя за 10-20 років.
Надія на медалі є
З Олімпіади у Ліліхамері Україна привезла 2 медалі, з Нагано – одну, зі Солт лейк сіті українці повернулися без медалей, а у Турині – завоювали дві відзнаки. Тому Сергій Бубка хотів би, щоб ця традиція продовжилася і цього року.
Голова української місії на зимову Олімпіаду Ніна Уманець каже, що і цього разу українські спортсмени повернуться з нагородами: «Все привеземо, нічого не залишимо, – жартує вона, – Ті показники, які показували наші спортсмени під час цього олімпійського циклу, дають нам надію на те, що наші спортсмени спроможні завоювати медалі. Не буду називати прізвища, але такі є в біатлоні, це є в лижних гонках, санному спорті та у фрістайлі».
Українські спортсмени ще із радянських часів були вправнішими саме у літніх видах спорту. Причиною цього є відсутність інфраструктури, необхідної для розвитку зимового спорту. Єдина база у Тисовці не може забезпечити гідну підготовку. Тому переважна більшість спортсменів тренуються за кордоном. «Ми визнаємо, що в Україні немає необхідних баз», – говорить заступник міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Мирослав Дутчак.
Проблеми з трансляцією
Упродовж останніх 4 років український уряд вклав близько 25 мільйонів гривень у підготовку до Олімпійських ігор. Але цього недостатньо, вважає Сергій Бубка. І відсутність грошей загрожує ще однією проблемою – українські глядачі можуть не побачити зимову Олімпіаду.
«Трансляціяю не проплачено, – сказав Сергій Бубка. – Якщо цього не відбудеться – це трагедія. Чи є гроші в бюджеті? Це складне питання. На перший квартал вони отримали для Олімпійських та Параолімпійських ігор лише 420 тисяч гривень замість необхідних 9,6 мільйона гривень».
Спортсмени, які беруть участь у міжнародних змаганнях, – це обличчя країни. Андрій Шевченко та брати Клички – нерідко єдине, з чим іноземці асоціюють Україну. І якщо держава не змінить спортивну політику, можна лише здогадуватися, яке у неї буде обличчя за 10-20 років.