Перший президент Європейської ради Герман Ван Ромпей донині залишався практично невідомим за межами Бельгійського Королівства. Навіть самі бельгійці через крайню скромність свого прем’єр-міністра знали тільки, що Ван Ромпей – це єдиний політик, який вивів країну із затяжної кризи і вніс спокій у стосунки двох спільнот – валонців та фламандців. 62-річний поліглот, філософ і соціолог Герман Ван Ромпей ще й відомий як сучасний поет, що пише і виставляє на своєму блозі вірші у японському стилі «хайку».
Перший «президент»: за розширення, але не за рахунок Туреччини
Перший президент Європейської ради Герман Ван Ромпей«Він буде відмінним президентом», – зазначив шведський прем’єр-міністр Фредрік Райнфельдт. «Не слід недооцінювати. Це один із найпотужніших політиків, що збираються за столом лідерів 27 країн ЄС», – додав президент Франції Ніколя Саркозі.
Саме активна підтримка Франції й Німеччини вивела бельгійського політика на вершину лідерства у ЄС і швидко внесла одностайність у лави європейських лідерів.
Спокійний, на перший погляд непоказний, проте з репутацією «спокійної сили», Ван Ромпей не був щедрим на коментарі та інтерв’ю, проте вже встиг заявити одному з європейських видань, що Туреччина ніколи не стане частиною Європи. Натомість перші виступи на європейському рівні вже засвідчили його бажання стати посередником у вирішенні суперечностей співдружності. Так само, як і надія зробити Євросоюз потужнішим і вагомішим на світовій арені, тому перший «президент ЄС» Ван Ромпей вважає позитивним подальше розширення співдружності.
«Неофіт у світі дипломатії» – британські ЗМІ
Британська баронеса Катрін Аштон буде опікуватися тепер зовнішньополітичною діяльністю об’єднаної Європи.Британська баронеса Катрін Аштон – економіст і політик-лейборист, донині займалася на національному рівні питаннями зайнятості, юстиції та особливо освіти. Останній рік – період діяльності на «європейському фронті» на посаді комісара з питань торговельних стосунків. У свої 53 роки Леді Аштон, хоч і позначена чималим політичним минулим, проте має обмежений дипломатичний досвід. А це умова незаперечна для посади верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки.
Британські лідери запропонували саме Катрін Аштон на це крісло, бо після критики кандидатури Тоні Блера намагалися хоч якось утримати владу у лоні Європейської співдружності. Та й за короткий термін роботи у Єврокомісії Леді Аштон все ж зарекомендувала себе «неперевершеним майстром переговорів».
«Обрали невідомих, щоб далі контролювати» – євродепутати
Адміністрація Барака Обами одразу привітала Європейський Союз із обранням нових чільних урядовців, вбачаючи у цьому ознаки подальшого поглиблення партнертства між ЄС та США.
Тим часом європейські експерти відмічають, що обрання двох маловідомих осіб на найвищих урядовців співдружності – це свідчення того, що амбіції ЄС дещо знизилися.
Представники «зелених» Європарламенту зазначають, що таким чином керівники великих європейських держав залишатимуться господарями ситуації і надалі контролюватимуть всі рухи у ЄС – як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.
Посади постійного голови Європейської ради та координатора спільної зовнішньої політики ЄС передбачені у Лісабонській угоді, яка набуде чинності з 1 грудня.
Посада постійного голови (президента) Європейської ради, яку неофіційно прозвали «президентом Євросоюзу», організаційно-адміністративна, але не керівна в ЄС. Нині на засіданнях Європейської ради, тобто на самітах ЄС, головами стають керівники держав чи урядів країн, які по черзі головують по півроку в ЄС.
Посада верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, яка теж уже отримала неформальну назву «міністра закордонних справ Євросоюзу», стане поєднанням нинішніх посад верховного представника ЄС зі спільної зовнішньої і безпекової політики і комісара ЄС із зовнішніх відносин і європейської політики сусідства.
Перший «президент»: за розширення, але не за рахунок Туреччини
Саме активна підтримка Франції й Німеччини вивела бельгійського політика на вершину лідерства у ЄС і швидко внесла одностайність у лави європейських лідерів.
Спокійний, на перший погляд непоказний, проте з репутацією «спокійної сили», Ван Ромпей не був щедрим на коментарі та інтерв’ю, проте вже встиг заявити одному з європейських видань, що Туреччина ніколи не стане частиною Європи. Натомість перші виступи на європейському рівні вже засвідчили його бажання стати посередником у вирішенні суперечностей співдружності. Так само, як і надія зробити Євросоюз потужнішим і вагомішим на світовій арені, тому перший «президент ЄС» Ван Ромпей вважає позитивним подальше розширення співдружності.
«Неофіт у світі дипломатії» – британські ЗМІ
Британські лідери запропонували саме Катрін Аштон на це крісло, бо після критики кандидатури Тоні Блера намагалися хоч якось утримати владу у лоні Європейської співдружності. Та й за короткий термін роботи у Єврокомісії Леді Аштон все ж зарекомендувала себе «неперевершеним майстром переговорів».
«Обрали невідомих, щоб далі контролювати» – євродепутати
Адміністрація Барака Обами одразу привітала Європейський Союз із обранням нових чільних урядовців, вбачаючи у цьому ознаки подальшого поглиблення партнертства між ЄС та США.
Тим часом європейські експерти відмічають, що обрання двох маловідомих осіб на найвищих урядовців співдружності – це свідчення того, що амбіції ЄС дещо знизилися.
Представники «зелених» Європарламенту зазначають, що таким чином керівники великих європейських держав залишатимуться господарями ситуації і надалі контролюватимуть всі рухи у ЄС – як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.
Посади постійного голови Європейської ради та координатора спільної зовнішньої політики ЄС передбачені у Лісабонській угоді, яка набуде чинності з 1 грудня.
Посада постійного голови (президента) Європейської ради, яку неофіційно прозвали «президентом Євросоюзу», організаційно-адміністративна, але не керівна в ЄС. Нині на засіданнях Європейської ради, тобто на самітах ЄС, головами стають керівники держав чи урядів країн, які по черзі головують по півроку в ЄС.
Посада верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, яка теж уже отримала неформальну назву «міністра закордонних справ Євросоюзу», стане поєднанням нинішніх посад верховного представника ЄС зі спільної зовнішньої і безпекової політики і комісара ЄС із зовнішніх відносин і європейської політики сусідства.
