Вже о 10-тій ранку в кінотеатрі «Київ» можна подивитися перший сеанс. Останній – о 10-тій вечора. Таких кіноманів, які б дивилися фільмів зранку доночі небагато. Денні сеанси переважно відвідують студенти та журі. Пересічний глядач за 9 днів фестивалю встигає подивитися кілька фільмів, як, наприклад, Ганна Яковенко, координатор соціального проекту «Велодень». Про переглянуті фільми вона відгукується емоційно – російська стрічка «Волчок» провокує на роздуми, а сербський фільм «Місто диявола» – близький українцям за гумором та соціальними проблемами.
«Ще хочу подивитися нове російське кіно, – ділиться планами Ганна Яковенко, – А ще, на жаль, я не встигла подивитися студентські короткометражки. Сподіваюся, що мені вдасться це зробити в записі, або якимось іншим чином. Тому що на кожній «Молодості» я приділяю особливу увагу студентським короткометражним фільмам в конкурсній програмі – хочеться подивитися, чим же переймається молодий кінематограф».
Українське кіно на фестивалі
Починався фестиваль «Молодість» в далекому 70-му, як конкурс студентських фільмів. Мета – це відкривати нові імена, нові стрічки, нові тенденції. Для кінокритика Володимира Войтенка ця «Молодость» вже 24-та. Він пам’ятає, як у кінці 80-тих фестиваль перестав бути «комсомольським» і почав набувати сучасної форми.
На цьогорічній «Молодості» Володимир Войтенко зосередився на позаконкурсній програмі «Панорама українського кіно 2008-2009». Спочатку відбирав стрічки, а зараз входить в склад журі. Переможця цієї позаконкурсної програми поки не називає, але хотів би бачити кращий рівень робіт. Пояснення бачить просте: «Нічого не відбувається з державною кінополітикою. А отже, можуть тільки з’являтися, а вони і з’являються, окремі талановиті люди, які роблять талановиті фільми. Це є. А ось генерального поступу не може бути без системної державної політики. Її немає, а отже, і поступу немає».
«Молодість» на валізах?
Незмінний творчий директор «Молодості» Андрій Халпахчі розповідає, що, відкриваючи каталог, він із задоволенням би покинув роботу з організації фестивалю і сидів би у кінозалах. Серед фільмів, які ще можна подивитися, радить переглянути «Мачан – омріяна гра», російську стрічку про скінхедів «Росія 88», ретроспективу Жака Таті, польську картину «Млада Москва» та «Рай – це захід», яким закрився Берлінський кінофестиваль. А ще ізраїльське, аргентинське та французьке кіно.
«Ми радіємо, – каже Андрій Халпахчі, – що наша програма сприймається дуже добре, що вона дуже сильна, про це каже і журі, і публіка. А проблем вистачає. Бо коли копійки від держави ми ще не отримали, місто остаточно не дало ні копійки, нам треба закінчити фестиваль на гідному рівні».
Чутки про те, що найбільший і найвідоміший український кінофестиваль може покинути столицю, Андрій Халпахчі не спростовує, розглядає різні варіанти: «Може, (переїдемо) до Львова, може, до Криму, може, до Вінниці – будемо вирішувати. Якщо ставлення міста (Києва) до культури взагалі і до кінематографа зокрема не зміниться, я думаю, що нам потрібно шукати інше місце».
Та попри всі фінансові негаразди, сьогодні і завтра кіномани вже з 10-тої години ранку можуть засісти в трьох київських кінотеатрах – додивлятися 39-тий кінофестиваль «Молодість». Тим часом організатори мізкують, як знайти фінансування і чим здивувати глядача наступного року – на ювілейному сороковому фестивалі «Молодість».
(Київ – Прага)
«Ще хочу подивитися нове російське кіно, – ділиться планами Ганна Яковенко, – А ще, на жаль, я не встигла подивитися студентські короткометражки. Сподіваюся, що мені вдасться це зробити в записі, або якимось іншим чином. Тому що на кожній «Молодості» я приділяю особливу увагу студентським короткометражним фільмам в конкурсній програмі – хочеться подивитися, чим же переймається молодий кінематограф».
Українське кіно на фестивалі
Починався фестиваль «Молодість» в далекому 70-му, як конкурс студентських фільмів. Мета – це відкривати нові імена, нові стрічки, нові тенденції. Для кінокритика Володимира Войтенка ця «Молодость» вже 24-та. Він пам’ятає, як у кінці 80-тих фестиваль перестав бути «комсомольським» і почав набувати сучасної форми.
На цьогорічній «Молодості» Володимир Войтенко зосередився на позаконкурсній програмі «Панорама українського кіно 2008-2009». Спочатку відбирав стрічки, а зараз входить в склад журі. Переможця цієї позаконкурсної програми поки не називає, але хотів би бачити кращий рівень робіт. Пояснення бачить просте: «Нічого не відбувається з державною кінополітикою. А отже, можуть тільки з’являтися, а вони і з’являються, окремі талановиті люди, які роблять талановиті фільми. Це є. А ось генерального поступу не може бути без системної державної політики. Її немає, а отже, і поступу немає».
«Молодість» на валізах?
Незмінний творчий директор «Молодості» Андрій Халпахчі розповідає, що, відкриваючи каталог, він із задоволенням би покинув роботу з організації фестивалю і сидів би у кінозалах. Серед фільмів, які ще можна подивитися, радить переглянути «Мачан – омріяна гра», російську стрічку про скінхедів «Росія 88», ретроспективу Жака Таті, польську картину «Млада Москва» та «Рай – це захід», яким закрився Берлінський кінофестиваль. А ще ізраїльське, аргентинське та французьке кіно.
«Ми радіємо, – каже Андрій Халпахчі, – що наша програма сприймається дуже добре, що вона дуже сильна, про це каже і журі, і публіка. А проблем вистачає. Бо коли копійки від держави ми ще не отримали, місто остаточно не дало ні копійки, нам треба закінчити фестиваль на гідному рівні».
Чутки про те, що найбільший і найвідоміший український кінофестиваль може покинути столицю, Андрій Халпахчі не спростовує, розглядає різні варіанти: «Може, (переїдемо) до Львова, може, до Криму, може, до Вінниці – будемо вирішувати. Якщо ставлення міста (Києва) до культури взагалі і до кінематографа зокрема не зміниться, я думаю, що нам потрібно шукати інше місце».
Та попри всі фінансові негаразди, сьогодні і завтра кіномани вже з 10-тої години ранку можуть засісти в трьох київських кінотеатрах – додивлятися 39-тий кінофестиваль «Молодість». Тим часом організатори мізкують, як знайти фінансування і чим здивувати глядача наступного року – на ювілейному сороковому фестивалі «Молодість».
(Київ – Прага)
