Ще рік тому чеський Конституційний суд вперше розглянув скаргу сенаторів про те, що Лісабонський договір нібито суперечить інтересам Чехії. Тоді суд однозначно скаргу відхилив і в Європі з полегшенням зітхнули. Здавалося, що тоді було усунено одну з останніх перешкод на шляху ратифікації цього договору.
Однак нині Чехія залишається вже єдиною країною в Європейському Союзі, котра й досі не підтримала документ – чеський президент не ставить свого підпису під Лісабонською угодою.
Тепер Вацлав Клаус, відомий в Європі євроскептик, виступив із новими застереженнями. На його погляд, «Лісабонська угода» ставить під загрозу дотримання так званих Декретів Бенеша. Йдеться про пакет законів, ухвалених у 1945 році тодішнім президентом Едвардом Бенешем, зокрема Декрети 5, 8 і 12. На їхній основі було націоналізоване майно, як записано в Декреті, «з часів неволі у ворогів чеського і словацького народів» – німців та угорців. Більшість із них наприкінці весни 45-го були змушені виїхати з прикордонних теренів Чехії й Словаччини. За словами Вацлава Клауса, Лісабонський договір може відкрити шлях нащадкам колишніх власників вимагати відшкодування за конфісковане майна. Вацлав Клаус вимагає особливого додатку до Лісабонського договору, який би гарантував непорушність декретів Бенеша.
В ЄС готові піди на зустріч Клаусу, але хочуть гарантій...
У Брюсселі з так званим «додатком Клауса» погоджуються, однак вимагають гарантій, що в разі його ухвалення чеський президент не «знайде» нової перешкоди для підписання документа. Та й не відомо, чим закінчиться засідання Конституційного суду Чехії щодо другої скарги чеських сенаторів на «Лісабон». На думку чеського аналітика Мартіна Фендріха, повторна скарга по суті лише декларує позицію невеликої групи чеських політиків, близької до президента, що чехам Лісабонський договір не потрібний.
«Це є чітко сформульована позиція: «Ми цей Договір не хочемо, ми інтегровану Європу не хочемо». Я в цьому вбачаю більше політику, ніж глибоку правничу проблему, – зазначає аналітик. – Те, що прийшло потім, коли президент Вацлав Клаус висунув наступні вимоги до «Лісабону», виглядає більше як спроба змарнувати зусилля, як обструкція».
Мартін Фендріх також зазначає, що є група політиків, котрі вбачають в інтегрованій Європі певну небезпеку для Чехії, але, на його думку, прикриватись при цьому Бенешевими декретами нині – несерйозно. Важливіше інше: в чеський бік поглядає вже й Словаччина, прем’єр якої за чеським зразком також ймовірно схоче для своєї країни особливих гарантій. Є й інша небезпека. Несхвалення Чехією Лісабонського договору змарнує зусилля ЄС проводити спільну закордонну та економічну політику, що послаблює голос Європи на світовій арені.
Нині група чеських інтелектуалів (33 особи) звернулись до чеського президента з листом, у якому просять Вацлава Клауса подати у відставку. «Якщо Лісабонський договір суперечить вашим переконанням, просимо – відійдіть», – мовиться в листі.
(Прага – Київ)
Однак нині Чехія залишається вже єдиною країною в Європейському Союзі, котра й досі не підтримала документ – чеський президент не ставить свого підпису під Лісабонською угодою.
Тепер Вацлав Клаус, відомий в Європі євроскептик, виступив із новими застереженнями. На його погляд, «Лісабонська угода» ставить під загрозу дотримання так званих Декретів Бенеша. Йдеться про пакет законів, ухвалених у 1945 році тодішнім президентом Едвардом Бенешем, зокрема Декрети 5, 8 і 12. На їхній основі було націоналізоване майно, як записано в Декреті, «з часів неволі у ворогів чеського і словацького народів» – німців та угорців. Більшість із них наприкінці весни 45-го були змушені виїхати з прикордонних теренів Чехії й Словаччини. За словами Вацлава Клауса, Лісабонський договір може відкрити шлях нащадкам колишніх власників вимагати відшкодування за конфісковане майна. Вацлав Клаус вимагає особливого додатку до Лісабонського договору, який би гарантував непорушність декретів Бенеша.
В ЄС готові піди на зустріч Клаусу, але хочуть гарантій...
У Брюсселі з так званим «додатком Клауса» погоджуються, однак вимагають гарантій, що в разі його ухвалення чеський президент не «знайде» нової перешкоди для підписання документа. Та й не відомо, чим закінчиться засідання Конституційного суду Чехії щодо другої скарги чеських сенаторів на «Лісабон». На думку чеського аналітика Мартіна Фендріха, повторна скарга по суті лише декларує позицію невеликої групи чеських політиків, близької до президента, що чехам Лісабонський договір не потрібний.
«Це є чітко сформульована позиція: «Ми цей Договір не хочемо, ми інтегровану Європу не хочемо». Я в цьому вбачаю більше політику, ніж глибоку правничу проблему, – зазначає аналітик. – Те, що прийшло потім, коли президент Вацлав Клаус висунув наступні вимоги до «Лісабону», виглядає більше як спроба змарнувати зусилля, як обструкція».
Мартін Фендріх також зазначає, що є група політиків, котрі вбачають в інтегрованій Європі певну небезпеку для Чехії, але, на його думку, прикриватись при цьому Бенешевими декретами нині – несерйозно. Важливіше інше: в чеський бік поглядає вже й Словаччина, прем’єр якої за чеським зразком також ймовірно схоче для своєї країни особливих гарантій. Є й інша небезпека. Несхвалення Чехією Лісабонського договору змарнує зусилля ЄС проводити спільну закордонну та економічну політику, що послаблює голос Європи на світовій арені.
Нині група чеських інтелектуалів (33 особи) звернулись до чеського президента з листом, у якому просять Вацлава Клауса подати у відставку. «Якщо Лісабонський договір суперечить вашим переконанням, просимо – відійдіть», – мовиться в листі.
(Прага – Київ)
