Чеський президент – відомий євроскептик. Він також не вірить і в глобальне потепління та зміну клімату, для нього все це – брехня. Відразу після того, як Ірландія сказала «так» Лісабонській угоді, Вацлав Клаус поїхав до Албанії пропагувати свою книгу «Синя планета в зелених кайданах». А сьогодні він чкурнув до Москви, щоб рекламувати російськомовне видання цього твору.
Клаус – людина протиріч. Він проти глибшої європейської інтеграції, але Чехія увійшла в ЄС за його президентства. 1997 року він та тодішній канцлер Німеччини Гельмут Коль підписали спільну декларацію про повоєнне примирення. А нині Клаус стверджує, що він не може підписати Лісабонської угоди, бо це призведе до новітньої німецької навали – нащадків судетських німців, які хочуть повернення власності, котру вони втратили, коли їх виселили з чеських територій.
Один проти всіх
Чехія є парламентською республікою, однак президент країни має вагомі повноваження. Він може накласти на закон вето, повернути його до парламенту на доопрацювання, перш ніж його підписати. Однак, Лісабонську угоду ніхто не має права змінювати. Чеський уряд дав цій угоді добро. Обидві палати чеського парламенту її вже ухвалили. Конституційний суд вже один раз постановив, що угода не суперечить Конституції Чехії. І ось група євроскептиків – сенаторів вдруге оскаржують лісабонську угоду в Конституційному суді. Рішення суду очікують 27 жовтня.
Після цього рішення Клаус мусить визначитися, каже президент Європейської комісії Жозе Баррозу. «Якщо Конституційний суд дійде висновку, що між Лісабонською угодою та Конституцією Чеської Республіки немає протиріч, ми вважаємо що Чехія мусить виконати свої обов’язки щодо всіх членів ЄС та європейських інституцій», – зачив Баррозу.
Вацлав Клаус хоче гарантії, що німці, виселені з Судетської землі та їхні нащадки не захочуть повернення майна або компенсації. Запевнення, що Лісабонська угода ніяк не впливає на питання національної власності, чеського президента не переконують і він не здається.
Нинішній чеський уряд слабкий – від весни всі міністри лише виконуючі обов’язків. Прем’єр міністр Ян Фішер однак обіцяє, що уряд зробить все, щоб Лісабонська угода була ратифікована до кінця року. «Я запевняю президента Європейської комісії, що чеський уряд зробить все, щоб завершити цей ратифікаційний процес, враховуючи не лише весь європейський проект, а й репутацію Чеської Республіки», – зазначив Фішер.
Якщо Конституційний суд Чехії дасть Лісабонській угоді зелене світло вдруге, важко уявити, що Клаус може придумати далі, щоб її блокувати. В Чехії президента обирає парламент, а чеський парламент Лісабонську угоду вже ухвалив. Саме тому й починають говорити, чи то про імпічмент Клауса, чи про позбавлення його права підписувати угоди. Це право пропонують передати прем’єр-міністрові республіки.
(Прага – Київ)
Клаус – людина протиріч. Він проти глибшої європейської інтеграції, але Чехія увійшла в ЄС за його президентства. 1997 року він та тодішній канцлер Німеччини Гельмут Коль підписали спільну декларацію про повоєнне примирення. А нині Клаус стверджує, що він не може підписати Лісабонської угоди, бо це призведе до новітньої німецької навали – нащадків судетських німців, які хочуть повернення власності, котру вони втратили, коли їх виселили з чеських територій.
Один проти всіх
Чехія є парламентською республікою, однак президент країни має вагомі повноваження. Він може накласти на закон вето, повернути його до парламенту на доопрацювання, перш ніж його підписати. Однак, Лісабонську угоду ніхто не має права змінювати. Чеський уряд дав цій угоді добро. Обидві палати чеського парламенту її вже ухвалили. Конституційний суд вже один раз постановив, що угода не суперечить Конституції Чехії. І ось група євроскептиків – сенаторів вдруге оскаржують лісабонську угоду в Конституційному суді. Рішення суду очікують 27 жовтня.
Після цього рішення Клаус мусить визначитися, каже президент Європейської комісії Жозе Баррозу. «Якщо Конституційний суд дійде висновку, що між Лісабонською угодою та Конституцією Чеської Республіки немає протиріч, ми вважаємо що Чехія мусить виконати свої обов’язки щодо всіх членів ЄС та європейських інституцій», – зачив Баррозу.
Вацлав Клаус хоче гарантії, що німці, виселені з Судетської землі та їхні нащадки не захочуть повернення майна або компенсації. Запевнення, що Лісабонська угода ніяк не впливає на питання національної власності, чеського президента не переконують і він не здається.
Нинішній чеський уряд слабкий – від весни всі міністри лише виконуючі обов’язків. Прем’єр міністр Ян Фішер однак обіцяє, що уряд зробить все, щоб Лісабонська угода була ратифікована до кінця року. «Я запевняю президента Європейської комісії, що чеський уряд зробить все, щоб завершити цей ратифікаційний процес, враховуючи не лише весь європейський проект, а й репутацію Чеської Республіки», – зазначив Фішер.
Якщо Конституційний суд Чехії дасть Лісабонській угоді зелене світло вдруге, важко уявити, що Клаус може придумати далі, щоб її блокувати. В Чехії президента обирає парламент, а чеський парламент Лісабонську угоду вже ухвалив. Саме тому й починають говорити, чи то про імпічмент Клауса, чи про позбавлення його права підписувати угоди. Це право пропонують передати прем’єр-міністрові республіки.
(Прага – Київ)
