– Пане Гриценко, що означає така ініціатива Кремля?
– Будь-які країни, які мають сильні армії та сильну потугу, передбачають такі процедури. Ті ж самі США також визначають своїм збройним силам завдання захисту своїх громадян, своїх військ за кордоном. Те ж саме робить і Російська Федерація.
Чи збільшує це якимось чином непередбачене застосування збройних сил? Моя відповідь – ні. Тому що тут чітко законодавець визначає, що спочатку ухвалюється постанова Радою Федерації Федеральних зборів, і лише потім на основі цієї постанови президент Російської Федерації ухвалює рішення.
Якби було навпаки, тоді була б проблема, тоді можна було б говорити про якесь імпульсивне, можливо, невиважене рішення. А оскільки до Ради Федерації входять різні суб’єкти Російської Федерації, то є час на збір, на обговорення, все стає зрозуміло і відомо. Є можливість ухвалити виважене рішення.
– Якщо цей закон буде ухвалений в цілому і набуде чинності, то що це означатиме для України?
– Нічого нового це не означатиме. Відсутність цієї законодавчої ініціативи президента Росії і відсутність відповідних змін до закону про оборону не стримало Росію і не убезпечило Грузію рік тому.
Питання лежить в іншій площині, що внормовується процедура ухвалення рішення, вона стає такою, що вимагає часу, офіційних зборів Ради Федерації, є можливість продумати, виважити і відреагувати.
– Але попри все, ця ініціатива викликала бурхливе обговорення. І, скажімо, раніше російський військовий експерт Павло Фельгенгауер припустив, що ініціатива Москви щодо цього закону є бажанням легалізувати можливе військове вторгнення в Криму. Наскільки це припущення є обґрунтованим і коректним, на Вашу думку?
– Я не хотів би, щоб говорили в термінах зростання чи не зростання загроз і в термінах, чи застосує силу Росія, чи не застосує. Якщо вона вирішить, то застосує її все одно. І ми це бачили.
Але тут вона буде застосовувати її, найімовірніше, згідно з законом, а значить через попередні збори Ради Федерації та ухвалення відповідної постанови після обговорення. Це дає шанс на ухвалення виваженішого, розумного рішення, колективного рішення, ніж це було б одноосібне рішення президента за порадою його помічників чи міністерства оборони.
(Київ – Прага)
– Будь-які країни, які мають сильні армії та сильну потугу, передбачають такі процедури. Ті ж самі США також визначають своїм збройним силам завдання захисту своїх громадян, своїх військ за кордоном. Те ж саме робить і Російська Федерація.
Чи збільшує це якимось чином непередбачене застосування збройних сил? Моя відповідь – ні. Тому що тут чітко законодавець визначає, що спочатку ухвалюється постанова Радою Федерації Федеральних зборів, і лише потім на основі цієї постанови президент Російської Федерації ухвалює рішення.
Якби було навпаки, тоді була б проблема, тоді можна було б говорити про якесь імпульсивне, можливо, невиважене рішення. А оскільки до Ради Федерації входять різні суб’єкти Російської Федерації, то є час на збір, на обговорення, все стає зрозуміло і відомо. Є можливість ухвалити виважене рішення.
– Якщо цей закон буде ухвалений в цілому і набуде чинності, то що це означатиме для України?
– Нічого нового це не означатиме. Відсутність цієї законодавчої ініціативи президента Росії і відсутність відповідних змін до закону про оборону не стримало Росію і не убезпечило Грузію рік тому.
Питання лежить в іншій площині, що внормовується процедура ухвалення рішення, вона стає такою, що вимагає часу, офіційних зборів Ради Федерації, є можливість продумати, виважити і відреагувати.
– Але попри все, ця ініціатива викликала бурхливе обговорення. І, скажімо, раніше російський військовий експерт Павло Фельгенгауер припустив, що ініціатива Москви щодо цього закону є бажанням легалізувати можливе військове вторгнення в Криму. Наскільки це припущення є обґрунтованим і коректним, на Вашу думку?
– Я не хотів би, щоб говорили в термінах зростання чи не зростання загроз і в термінах, чи застосує силу Росія, чи не застосує. Якщо вона вирішить, то застосує її все одно. І ми це бачили.
Але тут вона буде застосовувати її, найімовірніше, згідно з законом, а значить через попередні збори Ради Федерації та ухвалення відповідної постанови після обговорення. Це дає шанс на ухвалення виваженішого, розумного рішення, колективного рішення, ніж це було б одноосібне рішення президента за порадою його помічників чи міністерства оборони.
(Київ – Прага)
