Лідери чотирьох опозиційних партій, що разом мають 53 місця в парламенті Молдови зі 101, кінцем минулого тижня сяяли посмішками, коли оголошували створення своєї коаліції. Вони назвали її Альянсом за європейську інтеграцію. Керівник Ліберально-демократичної партії Молдови Влад Філат урочисто проголосив: «Найважливіше, що ми мали зробити, ми здійснили – те, чого очікували від нас наші виборці: дійти згоди і об’єднатися».
Коаліційна домовленість партій позачергово обраного в липні парламенту стала важливим кроком для поділеної опозиції. Деякі оглядачі не були певні, чи зможуть радикально антикомуністичні партії домовитися з Демократичною партією Молдови – її лише два місяці як очолює недавній чільний комуніст, колишній спікер парламенту Маріан Лупу.
Та опозиції попри цей успіх іще доведеться впоратися з найбільшою фракцією нового парламенту, комуністами. Партія комуністів Республіки Молдови має тепер 48 депутатів. І опозиція потребуватиме голосів принаймні восьми з комуністів, щоб обрати в парламенті нового президента, набравши хоча б мінімально необхідний 61 голос.
Наразі опозиція ще не починала переговорів із комуністами. Один із лідерів Ліберальної партії, мер столиці Кишинева Дорін Кіртоаке взагалі вважає, що комуністи самі розколються. «Можливо, що і сьогодні, і завтра, і наступними днями дехто з комуністів перейде до Демократичної партії, напевно, й не один, а кілька, бо комуністам нічого не світить у майбутньому Республіки Молдови. Або ж вони можуть надати голоси для обрання президента», – заявив він.
Із комуністами, ймовірно, таки доведеться домовлятися
Який шлях оберуть комуністи, ще не відомо. Вони, наприклад, можуть повторити дії опозиції в щойно розпущеному парламенті й бойкотувати вибори президента. Таким чином після двох невдалих спроб парламент доведеться переобирати знову, а представник комуністів Владімір Воронін далі залишиться на чолі держави.
Один із провідних комуністів Владімір Цуркану пропонує свій варіант обрання президента: «Це може бути особа з-посеред важливих людей нашої країни, яка має популярність, яка не є членом якоїсь із нинішніх парламентських партій. Треба подивитися, хто може бути такою особою». Його слова сприймають як майже прямий натяк на те, що комуністи хотіли б бачити на посаді президента Зінаїду Гречану: колишній прем’єр, яка й нині очолює тимчасовий уряд Молдови, формально безпартійна, хоча добре знана твердою лояльністю до комуністів.
Одним із можливих компромісних кандидатів, поруч із недавнім комуністом Маріаном Лупу, є, на думку оглядачів, Іон Стурза. Десять років тому він був прем’єр-міністром, а нині безпартійний і виступає, за повідомленнями, за прагматичні відносини з комуністами і ділові й політичні зв’язки з Росією. І нині в інтерв’ю Радіо Свобода він заявив, що опозиції буде краще таки домовлятися з комуністами. «Очевидно, що потрібен діалог. Так і чинять у демократичних країнах. Подобається нам це чи ні, але комуністи мають майже 50 відсотків голосів. Ми не можемо відсувати їх на узбіччя. Це недемократично і непродуктивно», – вважає він.
Тим часом нова коаліція обіцяє для початку те саме, що й практично всі політичні сили на післярадянському й постсоціалістичному просторі, – боротьбу з корупцією. Вона також виступає за розширення свободи преси, здійснення економічних реформ у цій одній із найбідніших країн Європи, а в зовнішніх відносинах – «збалансовану» зовнішню політику. Водночас на підтвердження назви, в якій є слова про європейську інтеграцію, коаліція називає за свої пріоритети поліпшення зіпсованих відносин із сусідньою Румунією й укладення угоди про асоціацію з Європейським Союзом.
Якщо знову невдача з президентом, будуть проблеми
Та все це, знову ж таки, – якщо вдасться обрати президента. Бо саме президент після свого обрання має висунути кандидата на прем’єр-міністра і потім подати склад уряду на затвердження вже простою більшістю в парламенті.
Якщо ж цього знову не вдасться, перед країною постануть непрості конституційні питання. Вирішуватиме їх Конституційний суд Молдови, суддів якого свого часу призначали саме комуністи, і саме до комуністів ці судді зберігають свою прихильність.
Ідеться, наприклад, про те, скільки ще може керувати державою президент Воронін: він уже відбув обидва дозволені йому терміни, але далі залишається на посаді, бо нового не обрали. Припускають, що президентські повноваження в разі нового зриву виборів уже мали б тимчасово перейти до другого в країні посадовця, спікера парламенту.
Так само не ясно, коли могли б відбутися нові вибори парламенту в разі провалу виборів президента. Конституція Молдови каже, що парламент можна розпускати не частіше як раз на рік. Тож одні вважають, що нинішній парламент, навіть якщо не обере президента, муситиме діяти протягом року від останніх чергових парламентських виборів – вони відбулися в квітні, отже, до квітня наступного року. Інші ж кажуть, що рахувати треба календарний рік, і парламент можна буде переобирати вже 1 січня.
А тим часом усі чекають на перше засідання парламенту нинішнього. Воно має відбутися не пізніше як 29 серпня.
(Прага – Київ)
Коаліційна домовленість партій позачергово обраного в липні парламенту стала важливим кроком для поділеної опозиції. Деякі оглядачі не були певні, чи зможуть радикально антикомуністичні партії домовитися з Демократичною партією Молдови – її лише два місяці як очолює недавній чільний комуніст, колишній спікер парламенту Маріан Лупу.
Та опозиції попри цей успіх іще доведеться впоратися з найбільшою фракцією нового парламенту, комуністами. Партія комуністів Республіки Молдови має тепер 48 депутатів. І опозиція потребуватиме голосів принаймні восьми з комуністів, щоб обрати в парламенті нового президента, набравши хоча б мінімально необхідний 61 голос.
Наразі опозиція ще не починала переговорів із комуністами. Один із лідерів Ліберальної партії, мер столиці Кишинева Дорін Кіртоаке взагалі вважає, що комуністи самі розколються. «Можливо, що і сьогодні, і завтра, і наступними днями дехто з комуністів перейде до Демократичної партії, напевно, й не один, а кілька, бо комуністам нічого не світить у майбутньому Республіки Молдови. Або ж вони можуть надати голоси для обрання президента», – заявив він.
Із комуністами, ймовірно, таки доведеться домовлятися
Який шлях оберуть комуністи, ще не відомо. Вони, наприклад, можуть повторити дії опозиції в щойно розпущеному парламенті й бойкотувати вибори президента. Таким чином після двох невдалих спроб парламент доведеться переобирати знову, а представник комуністів Владімір Воронін далі залишиться на чолі держави.
Один із провідних комуністів Владімір Цуркану пропонує свій варіант обрання президента: «Це може бути особа з-посеред важливих людей нашої країни, яка має популярність, яка не є членом якоїсь із нинішніх парламентських партій. Треба подивитися, хто може бути такою особою». Його слова сприймають як майже прямий натяк на те, що комуністи хотіли б бачити на посаді президента Зінаїду Гречану: колишній прем’єр, яка й нині очолює тимчасовий уряд Молдови, формально безпартійна, хоча добре знана твердою лояльністю до комуністів.
Одним із можливих компромісних кандидатів, поруч із недавнім комуністом Маріаном Лупу, є, на думку оглядачів, Іон Стурза. Десять років тому він був прем’єр-міністром, а нині безпартійний і виступає, за повідомленнями, за прагматичні відносини з комуністами і ділові й політичні зв’язки з Росією. І нині в інтерв’ю Радіо Свобода він заявив, що опозиції буде краще таки домовлятися з комуністами. «Очевидно, що потрібен діалог. Так і чинять у демократичних країнах. Подобається нам це чи ні, але комуністи мають майже 50 відсотків голосів. Ми не можемо відсувати їх на узбіччя. Це недемократично і непродуктивно», – вважає він.
Тим часом нова коаліція обіцяє для початку те саме, що й практично всі політичні сили на післярадянському й постсоціалістичному просторі, – боротьбу з корупцією. Вона також виступає за розширення свободи преси, здійснення економічних реформ у цій одній із найбідніших країн Європи, а в зовнішніх відносинах – «збалансовану» зовнішню політику. Водночас на підтвердження назви, в якій є слова про європейську інтеграцію, коаліція називає за свої пріоритети поліпшення зіпсованих відносин із сусідньою Румунією й укладення угоди про асоціацію з Європейським Союзом.
Якщо знову невдача з президентом, будуть проблеми
Та все це, знову ж таки, – якщо вдасться обрати президента. Бо саме президент після свого обрання має висунути кандидата на прем’єр-міністра і потім подати склад уряду на затвердження вже простою більшістю в парламенті.
Якщо ж цього знову не вдасться, перед країною постануть непрості конституційні питання. Вирішуватиме їх Конституційний суд Молдови, суддів якого свого часу призначали саме комуністи, і саме до комуністів ці судді зберігають свою прихильність.
Ідеться, наприклад, про те, скільки ще може керувати державою президент Воронін: він уже відбув обидва дозволені йому терміни, але далі залишається на посаді, бо нового не обрали. Припускають, що президентські повноваження в разі нового зриву виборів уже мали б тимчасово перейти до другого в країні посадовця, спікера парламенту.
Так само не ясно, коли могли б відбутися нові вибори парламенту в разі провалу виборів президента. Конституція Молдови каже, що парламент можна розпускати не частіше як раз на рік. Тож одні вважають, що нинішній парламент, навіть якщо не обере президента, муситиме діяти протягом року від останніх чергових парламентських виборів – вони відбулися в квітні, отже, до квітня наступного року. Інші ж кажуть, що рахувати треба календарний рік, і парламент можна буде переобирати вже 1 січня.
А тим часом усі чекають на перше засідання парламенту нинішнього. Воно має відбутися не пізніше як 29 серпня.
(Прага – Київ)
