Максим Роньшин – засновник компанії «Дігсі – мобільні рішення», яка працює у сфері інформаційних технологій. Отримавши запрошення взяти участь у проекті, він спочатку відмовився, бо бізнес-середовище вчить обережно ставитися до привабливих пропозицій. Але після зустрічі з керівником проекту, Максим Роньшин все ж вирішив ризикнути.
«Коли ми презентували експертам широкий спектр наших пропозицій, – розповідає пан Роньшин, – вони зразу ж підказали, що треба сконцентруватися на чомусь одному. Взагалі ж, спілкування з європейським проектом нам дало три речі: нові контакти, знання, як написати листівку-презентацію компанії і додаткову «їжу для роздумів».
Максим Роньшин усвідомлює, що невеликій компанії вийти на ринки країн-членів ЄС непросто. «Не треба бути ідеалістом – там нас ніхто не чекає. Єдине, чим можуть допомогти подібні проекти, – це встановити нові контакти. Що ж стосується нашої компанії, це пошук нових локальних партнерів», – каже він.
Виклики часу
Експерти проекту вважають, що для виходу малого українського бізнесу на міжнародні ринки, щонайменше, необхідно, щоб керівники фірм опанували англійську мову. Тоді буде простішим розуміти вимоги західних замовників. Окрім цього, треба працювати над маркетинговими навичками, а також над якістю та дизайном продукції, яка часто недотягує до вимог ЄС.
Проект «Підтримка розвитку ділової спроможності українських малих та середніх підприємств – міжнародний аспект» рекомендує розробити національні програми щодо експорту та розвитку управління в Україні.
Британець Девід Міллер, який працював у проекті ключовим експертом, вважає, що українському малому та середньому бізнесу не вистачає інформації щодо того, як розвивати експортний напрямок. Для цього необхідно створити місцеві консультаційні агентства. В довготерміновій перспективі Девід Міллер радить створити умови для співпраці дослідних центрів, університетів та підприємств в Україні.
За час своєї роботи в Києві, британець виділяє дві відмінності між підприємцями в Україні та країнах-членах ЄС. «Думаю, що іноді підприємства в Україні надто повільно реагують. В наші часи, якщо хтось надсилає електронний лист, відповідь має прийти за 20 секунд, або ж вони напишуть лист комусь іншому. А друга різниця – це гнучкість. Те, що ви виробляєте – це не обов’язково те, чого хоче споживач. Спочатку спитайтеся споживача, а потім – виробляйте», – радить експерт.
Українське дерево – в Європу
Василь Масюк працював локальним експертом проекту у Львові. Регіон багатий лісами, тому на заході України проект зосередився на компаніях з деревообробки та виготовлення меблів. «Деревообробка була вибрана, виходячи з експортного потенціалу, – зазначає пан Масюк. – Україна є дуже багатою лісом країна, об’єм ресурсів – восьмий у Європі. В нас є сировина, але возити сировину – нецікаво. Треба її переробляти і додавати їй вартість».
Серед інших країн-членів ЄС показовим для України Василь Масюк вважає досвід Польщі, яка зробила ставку на мале та середнє підприємництво: «Коли ви проїжджаєте Польщею, в кожному дворику бачите бізнес: тут перукарня, тут пилорама, тут маленьких магазинчик. І що важливо, – що цей бізнес є виробничим, що створює дуже багато робочих місць», – наголошує Василь Масюк.
Заступник Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Світлана Свищева погоджується, що українським малим та середнім підприємствам розпочинати експортну діяльність важко. Вона запевнила, що незабаром на веб-сайті комітету будуть розміщені практичні посібники, підготовлені в рамках проекту. «Завдання проекту переплітаються з державною політикою. Бо в комітеті створено підкомітет щодо експортної підтримки малих та середніх підприємств», – зауважила пані Свищева.
Наразі конкретні контракти між українськими та європейськими підприємствами ще не підписані – компанії проводять переговори. І хоч реальних результатів ще немає, їх чекають у майбутньому.
(Київ – Прага)
«Коли ми презентували експертам широкий спектр наших пропозицій, – розповідає пан Роньшин, – вони зразу ж підказали, що треба сконцентруватися на чомусь одному. Взагалі ж, спілкування з європейським проектом нам дало три речі: нові контакти, знання, як написати листівку-презентацію компанії і додаткову «їжу для роздумів».
Максим Роньшин усвідомлює, що невеликій компанії вийти на ринки країн-членів ЄС непросто. «Не треба бути ідеалістом – там нас ніхто не чекає. Єдине, чим можуть допомогти подібні проекти, – це встановити нові контакти. Що ж стосується нашої компанії, це пошук нових локальних партнерів», – каже він.
Виклики часу
Експерти проекту вважають, що для виходу малого українського бізнесу на міжнародні ринки, щонайменше, необхідно, щоб керівники фірм опанували англійську мову. Тоді буде простішим розуміти вимоги західних замовників. Окрім цього, треба працювати над маркетинговими навичками, а також над якістю та дизайном продукції, яка часто недотягує до вимог ЄС.
Проект «Підтримка розвитку ділової спроможності українських малих та середніх підприємств – міжнародний аспект» рекомендує розробити національні програми щодо експорту та розвитку управління в Україні.
Британець Девід Міллер, який працював у проекті ключовим експертом, вважає, що українському малому та середньому бізнесу не вистачає інформації щодо того, як розвивати експортний напрямок. Для цього необхідно створити місцеві консультаційні агентства. В довготерміновій перспективі Девід Міллер радить створити умови для співпраці дослідних центрів, університетів та підприємств в Україні.
За час своєї роботи в Києві, британець виділяє дві відмінності між підприємцями в Україні та країнах-членах ЄС. «Думаю, що іноді підприємства в Україні надто повільно реагують. В наші часи, якщо хтось надсилає електронний лист, відповідь має прийти за 20 секунд, або ж вони напишуть лист комусь іншому. А друга різниця – це гнучкість. Те, що ви виробляєте – це не обов’язково те, чого хоче споживач. Спочатку спитайтеся споживача, а потім – виробляйте», – радить експерт.
Українське дерево – в Європу
Василь Масюк працював локальним експертом проекту у Львові. Регіон багатий лісами, тому на заході України проект зосередився на компаніях з деревообробки та виготовлення меблів. «Деревообробка була вибрана, виходячи з експортного потенціалу, – зазначає пан Масюк. – Україна є дуже багатою лісом країна, об’єм ресурсів – восьмий у Європі. В нас є сировина, але возити сировину – нецікаво. Треба її переробляти і додавати їй вартість».
Серед інших країн-членів ЄС показовим для України Василь Масюк вважає досвід Польщі, яка зробила ставку на мале та середнє підприємництво: «Коли ви проїжджаєте Польщею, в кожному дворику бачите бізнес: тут перукарня, тут пилорама, тут маленьких магазинчик. І що важливо, – що цей бізнес є виробничим, що створює дуже багато робочих місць», – наголошує Василь Масюк.
Заступник Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Світлана Свищева погоджується, що українським малим та середнім підприємствам розпочинати експортну діяльність важко. Вона запевнила, що незабаром на веб-сайті комітету будуть розміщені практичні посібники, підготовлені в рамках проекту. «Завдання проекту переплітаються з державною політикою. Бо в комітеті створено підкомітет щодо експортної підтримки малих та середніх підприємств», – зауважила пані Свищева.
Наразі конкретні контракти між українськими та європейськими підприємствами ще не підписані – компанії проводять переговори. І хоч реальних результатів ще немає, їх чекають у майбутньому.
(Київ – Прага)
