Ці та інші питання постають услід за голосною, хоч і передбачуваною вже відставкою Віктора Черномирдіна, який давно здобув славу одного з найяскравіших дипломатів. А ще він здобув собі славу фахівця, гострого на язик, чиї висловлювання часто межували з недипломатичними; славу людини з неперевершеним почуттям гумору – творця афоризмів, один із яких: «Мене більше сприймають не як посла, а – як Черномирдіна», що відповідало дійсності.
Причини кадрової ротації – поза кадром
Найстарший і за віком, і за часом своєї акредитації посол в Україні Віктор Черномирдін цієї весни переступив поріг 72 року. Багато хто вважає, що саме похилий вік посла і став основною причиною його раптової відставки. Раптової, бо, хоч розмови про цю відставку справді велися вже кілька років, але оприлюднення Указу про неї застало Віктора Черномирдіна, здається, зненацька. Це відбулося перед самим початком урочистостей до Дня Росії в Україні. На цьому святковому заході посол Росії в Україні Віктор Черномирдін і завершив свою дипломатичну кар’єру. Але він далі працюватиме – тепер радником, спеціальним представником Президента Росії з питань економічного співробітництва з державами-учасницями СНД. Укази про відставку та про нове призначення з’явилися одночасно.
Як свідчать деякі джерела, сам Віктор Черномирдін ще півроку тому подав прохання про відставку. Якщо пригадати, то саме тим часом датується і неоднозначне скандальне висловлювання, яке тоді дозволив собі дипломат Черномирдін. Це було в одному інтерв’ю у лютому цього року – тоді прозвучало неприпустиме для дипломата висловлювання щодо глави держави, у якій він працював послом. Колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко тоді викликав посла Росії Віктора Черномирдіна в МЗС і попередив, що той може бути оголошений персоною non grata у випадку, якщо подібні заяви повторяться.
Після цього минуло кілька місяців – достатньо часу для того, щоб скандал призабувся і відставка посла не виглядала як майже вислання з України.
А деякі політтехнологи вважають, що і «пенсійний вік», і окремі неоднозначні на грані скандальних висловлювання дипломата не стали все ж основними причинами його відставки. Головною і найістотнішою причиною вони схильні вважати тиск так званих «яструбів» на чолі з Костянтином Затуліним на російських зверхників. Йдеться про те, що «яструби» ретельно відстежували діяльність російського посла в Україні від часів Помаранчевої революції й не були, здається, задоволені з наслідків цієї діяльності.
Попри все, відставка дипломата Черномирдіна виглядає належно: дипломатична практика дійсно передбачає, що посол перебуває в одній країні 3-5 років, а після цього відбувається ротація. Всі інші причини чи підстави залишаються за кадром цієї кадрової ротації. Що ж до «закінчення епохи Черномирдіна», то ця епоха справді завершена. Стає історією не тільки час, у якому Віктор Черномирдін був послом Росії в Україні. Стає історією і алгоритм російсько-українських стосунків у тому часі.
Віктор Черномирдін і російсько-українські відносини
Про свою закоханість в Україну Віктор Черномирдін говорив не раз. При цьому він розраховував на взаємність у почуттях до країни, яку називав братньою своїй рідній Росії. Недарма у виступі на згаданому Дні Росії він наголосив, що, завершуючи своє служіння Україні, повезе з собою любов і дружбу. Віктор Черномирдін як людина «старої радянської гвардії», свято вірив, що російсько-українські стосунки – апріорі братерські. Так було прийнято ще тоді, коли і Україна, і Росія інакше як «республіки-сестри» в СРСР не називалися.
Починалася робота Черномирдіна послом Росії в Україні за президентства Леоніда Кучми, продовжувалася в час президентства Віктора Ющенка. Це були два різні періоди в російсько-українських стосунках – від більш-менш збалансованих до видимо прохолодних. Причина відома – керівництво Росії сприйняло події в Україні 2004 року як геополітичну катастрофу. Наслідком чого стали і газові перипетії (інакше їх називають «газовими війнами»), актуалізація теми російської мови, Чорноморського флоту, «чорні списки» навіть і тема НАТО й деякі інші, котрі або переплітаються між собою, або загострюються незалежно одна від одної.
Віктор Черномирдін намагався згладжувати гостроту російсько-українських проблем. Іноді йому це вдавалося. І це, напевно, найкраще, що він робив – як дипломат, хоч і не фаховий, як людина з величезним досвідом у політичних, а особливо економічних питаннях. При цьому, пом’якшуючи (в доступні йому як послу способи) протистояння двох світів, які все більше віддалялися один від одного, Віктор Черномирдін відстоював інтереси Російської Федерації. Що й було головним його завданням і посадовим обов’язком.
Кого і чого чекати?
Серед імовірних претендентів на місце Віктора Черномирдіна називають і радника Президента Росії Михайла Зурабова, і губернатора Санкт-Петербурга Валентину Матвієнко, і бізнесмена Олександра Лебедєва, і депутата Держдуми Російської Федерації Андрія Кокошна. І навіть Дмитра Рогозіна й Костянтина Затуліна, яких уже оголошували небажаними персонами в Україні.
На думку аналітиків, найбільше шансів стати послом Російської Федерації в Україні мають Григорій Карасін, заступник міністра закордонних справ Росії, а також – Олександр Авдєєв, теперішній міністр культури Росії. Григорій Карасін – професійний дипломат ще з часів СРСР, добре обізнаний з російсько-українськими питаннями. Олександр Авдєєв – теж професійний дипломат ще з часів СРСР, добре обізнаний з комплексом міжнародних стосунків України. Народився в Україні – у Кременчуці.
Можливі несподівані варіанти. Власне, як це було свого часу з призначенням послом Росії в Україні Віктора Черномирдіна. Але сьогодні серед російського політикуму не так багато залюблених в Україну або, принаймні, тих, хто б у подібних почуттях відверто зізнавався. Тому на питання «чого чекати?» можна буде відповісти лише тоді, коли стане відомо, хто прийшов.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Причини кадрової ротації – поза кадром
Найстарший і за віком, і за часом своєї акредитації посол в Україні Віктор Черномирдін цієї весни переступив поріг 72 року. Багато хто вважає, що саме похилий вік посла і став основною причиною його раптової відставки. Раптової, бо, хоч розмови про цю відставку справді велися вже кілька років, але оприлюднення Указу про неї застало Віктора Черномирдіна, здається, зненацька. Це відбулося перед самим початком урочистостей до Дня Росії в Україні. На цьому святковому заході посол Росії в Україні Віктор Черномирдін і завершив свою дипломатичну кар’єру. Але він далі працюватиме – тепер радником, спеціальним представником Президента Росії з питань економічного співробітництва з державами-учасницями СНД. Укази про відставку та про нове призначення з’явилися одночасно.
Як свідчать деякі джерела, сам Віктор Черномирдін ще півроку тому подав прохання про відставку. Якщо пригадати, то саме тим часом датується і неоднозначне скандальне висловлювання, яке тоді дозволив собі дипломат Черномирдін. Це було в одному інтерв’ю у лютому цього року – тоді прозвучало неприпустиме для дипломата висловлювання щодо глави держави, у якій він працював послом. Колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко тоді викликав посла Росії Віктора Черномирдіна в МЗС і попередив, що той може бути оголошений персоною non grata у випадку, якщо подібні заяви повторяться.
Після цього минуло кілька місяців – достатньо часу для того, щоб скандал призабувся і відставка посла не виглядала як майже вислання з України.
А деякі політтехнологи вважають, що і «пенсійний вік», і окремі неоднозначні на грані скандальних висловлювання дипломата не стали все ж основними причинами його відставки. Головною і найістотнішою причиною вони схильні вважати тиск так званих «яструбів» на чолі з Костянтином Затуліним на російських зверхників. Йдеться про те, що «яструби» ретельно відстежували діяльність російського посла в Україні від часів Помаранчевої революції й не були, здається, задоволені з наслідків цієї діяльності.
Попри все, відставка дипломата Черномирдіна виглядає належно: дипломатична практика дійсно передбачає, що посол перебуває в одній країні 3-5 років, а після цього відбувається ротація. Всі інші причини чи підстави залишаються за кадром цієї кадрової ротації. Що ж до «закінчення епохи Черномирдіна», то ця епоха справді завершена. Стає історією не тільки час, у якому Віктор Черномирдін був послом Росії в Україні. Стає історією і алгоритм російсько-українських стосунків у тому часі.
Віктор Черномирдін і російсько-українські відносини
Про свою закоханість в Україну Віктор Черномирдін говорив не раз. При цьому він розраховував на взаємність у почуттях до країни, яку називав братньою своїй рідній Росії. Недарма у виступі на згаданому Дні Росії він наголосив, що, завершуючи своє служіння Україні, повезе з собою любов і дружбу. Віктор Черномирдін як людина «старої радянської гвардії», свято вірив, що російсько-українські стосунки – апріорі братерські. Так було прийнято ще тоді, коли і Україна, і Росія інакше як «республіки-сестри» в СРСР не називалися.
Починалася робота Черномирдіна послом Росії в Україні за президентства Леоніда Кучми, продовжувалася в час президентства Віктора Ющенка. Це були два різні періоди в російсько-українських стосунках – від більш-менш збалансованих до видимо прохолодних. Причина відома – керівництво Росії сприйняло події в Україні 2004 року як геополітичну катастрофу. Наслідком чого стали і газові перипетії (інакше їх називають «газовими війнами»), актуалізація теми російської мови, Чорноморського флоту, «чорні списки» навіть і тема НАТО й деякі інші, котрі або переплітаються між собою, або загострюються незалежно одна від одної.
Віктор Черномирдін намагався згладжувати гостроту російсько-українських проблем. Іноді йому це вдавалося. І це, напевно, найкраще, що він робив – як дипломат, хоч і не фаховий, як людина з величезним досвідом у політичних, а особливо економічних питаннях. При цьому, пом’якшуючи (в доступні йому як послу способи) протистояння двох світів, які все більше віддалялися один від одного, Віктор Черномирдін відстоював інтереси Російської Федерації. Що й було головним його завданням і посадовим обов’язком.
Кого і чого чекати?
Серед імовірних претендентів на місце Віктора Черномирдіна називають і радника Президента Росії Михайла Зурабова, і губернатора Санкт-Петербурга Валентину Матвієнко, і бізнесмена Олександра Лебедєва, і депутата Держдуми Російської Федерації Андрія Кокошна. І навіть Дмитра Рогозіна й Костянтина Затуліна, яких уже оголошували небажаними персонами в Україні.
На думку аналітиків, найбільше шансів стати послом Російської Федерації в Україні мають Григорій Карасін, заступник міністра закордонних справ Росії, а також – Олександр Авдєєв, теперішній міністр культури Росії. Григорій Карасін – професійний дипломат ще з часів СРСР, добре обізнаний з російсько-українськими питаннями. Олександр Авдєєв – теж професійний дипломат ще з часів СРСР, добре обізнаний з комплексом міжнародних стосунків України. Народився в Україні – у Кременчуці.
Можливі несподівані варіанти. Власне, як це було свого часу з призначенням послом Росії в Україні Віктора Черномирдіна. Але сьогодні серед російського політикуму не так багато залюблених в Україну або, принаймні, тих, хто б у подібних почуттях відверто зізнавався. Тому на питання «чого чекати?» можна буде відповісти лише тоді, коли стане відомо, хто прийшов.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
