Про заробітчан із України вже знятий документальний фільм «Чужі серед своїх». Але нині, за умов світової фінансової кризи, коли трудові мігранти повертаються додому, чи здатен хтось в Україні подбати про них?
Адже, повернувшись, заробітчани з’ясували, що вдома їх ніхто не чекає: діти виросли, віддалились від старшого покоління, а з родичами і друзями, які лишались в Україні, спільну мову знайти важко.
Львівський соціолог Оксана Іванкова-Стецюк класифікує мігрантів-поверненців як розчарованих та «місіонерів».
«У першому випадку рішення про повернення приймають на тлі певного розчарування своїм життям в умовах трудової міграції. А в другому випадку ідеться про виконання певної місії – людина заробила гроші, закінчився контракт, її запросили на роботу в Україні, і вона повертається», – каже соціолог.
Арсеній Яценюк пропонує об’єднати зусилля держави
Чехія заплатить заробітчанам, щоб вони їхали додомуЗа даними Міністерства праці, за умов світової кризи більшість заробітчан повертається вимушено, бо лише в державах ЄС кількість робочих місць цього року має скоротитись майже на чотири мільйони.
Ці дані на засіданні круглого столу навів засновник міжнародного благодійного фонду Open Ukraine, який опікується проблемами трудової міграції, Арсеній Яценюк, донедавна Голова Верховної Ради.
Він запропонував об’єднати зусилля держави, громадськості, релігійних громад для допомоги мігрантам-поверненцям.
«Ми повинні, – сказав Ярсеній Яценюк, – запропонувати програму працевлаштування, так званої трудової адаптації та, набагато важливіше, програму духовної та соціально-культурної адаптації. Люди, повертаючись в Україну, бачать зовсім іншу сім’ю і навіть інше суспільство. Вони думають, що час для них зупинився – а час тут також рухається!»
Директор Українського центру соціальних реформ Елла Лібанова, підтримавши ініціативу фонду Open Ukraine, зауважила: за результатами проведених Центром опитувань серед трудових мігрантів лише 15 відсотків із них мають намір повернутись до України. Інші ж воліють перечекати кризу у межах Євросоюзу, оскільки розуміють: реально їх в Україні чекає хіба що родина. Владі ж до них немає діла.
(Київ – Прага)
Адже, повернувшись, заробітчани з’ясували, що вдома їх ніхто не чекає: діти виросли, віддалились від старшого покоління, а з родичами і друзями, які лишались в Україні, спільну мову знайти важко.
Львівський соціолог Оксана Іванкова-Стецюк класифікує мігрантів-поверненців як розчарованих та «місіонерів».
«У першому випадку рішення про повернення приймають на тлі певного розчарування своїм життям в умовах трудової міграції. А в другому випадку ідеться про виконання певної місії – людина заробила гроші, закінчився контракт, її запросили на роботу в Україні, і вона повертається», – каже соціолог.
Арсеній Яценюк пропонує об’єднати зусилля держави
Ці дані на засіданні круглого столу навів засновник міжнародного благодійного фонду Open Ukraine, який опікується проблемами трудової міграції, Арсеній Яценюк, донедавна Голова Верховної Ради.
Він запропонував об’єднати зусилля держави, громадськості, релігійних громад для допомоги мігрантам-поверненцям.
«Ми повинні, – сказав Ярсеній Яценюк, – запропонувати програму працевлаштування, так званої трудової адаптації та, набагато важливіше, програму духовної та соціально-культурної адаптації. Люди, повертаючись в Україну, бачать зовсім іншу сім’ю і навіть інше суспільство. Вони думають, що час для них зупинився – а час тут також рухається!»
Директор Українського центру соціальних реформ Елла Лібанова, підтримавши ініціативу фонду Open Ukraine, зауважила: за результатами проведених Центром опитувань серед трудових мігрантів лише 15 відсотків із них мають намір повернутись до України. Інші ж воліють перечекати кризу у межах Євросоюзу, оскільки розуміють: реально їх в Україні чекає хіба що родина. Владі ж до них немає діла.
(Київ – Прага)
