– Із якими пропозиціями пішла до Президента Асоціація українських банків?
– Банки пропонують законодавчі зміни та зміни до нормативного регулювання, яке здійснює Національний банк України. Одна з ключових пропозицій: відновлення обов’язкового продажу 50% валютної виручки підприємств-експортерів. Цей крок стабілізує національну грошову одиницю і позитивно вплине на весь фінансовий сектор.
– А чому таку норму досі ще не запровадили? Вона ж виявилася ефективною під час кризи 1990-х років?
– Тому, що у Верховній Раді експортери мають дуже сильні лобістські групи. Експортери фактично притримують свою торговельну виручку на своїх валютних рахунках із тим, щоб іще більше заробити на падінні гривні. Але цей прибуток приносить лише тактичні вигоди, а стратегічно від критичної девальвації потерпають усі. Осінній обвал гривні з 5 до 8 гривень за 1 долар уже фактично поліпшив позиції наших експортерів. Ця девальвація вирівняла зовнішньоторговельне сальдо України. І вперше за останні три роки у січні було зафіксовано позитивне торговельне сальдо.
– Девальвація супроводжується ще коливанням курсу. Яка причина його різких стрибків?
– У нас величезна кількість грошей перебуває поза межами банківської системи – 150 мільярдів гривень, а це 80% від усіх валютних резервів НБУ. Цей готівковий ринок постійно тисне на курс. У лютому населення продало іноземної валюти на 1 мільярд 300 мільйонів, а придбало більше ніж 3 мільярди доларів.
– Коли надходить час для щомісячного погашення заборгованості, купують долари і позичальники банків. НБУ провів перший цільовий валютний аукціон для підтримки позичальників. Чи це стабілізує курс?
– Запровадження регулярних аукціонів частково зніме тиск попиту на валютний ринок. Позичальники купуватимуть валюту по окремих каналах безпосередньо з резервів Національного банку. Знизиться попит на долар і мусить зменшитися коливання курсу. Можна буде очікувати певної стабілізації, адже, за різними оцінками, 300 мільйонів доларів щомісячно йшло на ринок для погашення кредитів.
– Упродовж останніх місяців уже склалася тенденція: долар зростав на початку місяця, коли надходив час для обов’язкових платежів за кредитними зобов’язаннями. Потім гривня трохи міцнішала. Цього разу долар рекордно підстрибнув набагато раніше. Чому?
– Найімовірніше, це психологічна реакція на затримку в отриманні другого траншу МВФ і нестабільність політичної ситуації.
– А от доводиться чути й звинувачення на адресу банків, що вони самі провокують такі різкі коливання курсу, щоб компенсувати свої втрати від зняття депозитів та виплат за зовнішніми кредитними зобов’язаннями.
– Банки, як ніхто, зацікавлені у стабільності національної валюти. Бо саме девальвація і коливання курсу примушують населення забирати гроші з банківської системи. Ситуація вкрай важка. У світовій практиці, у західних фінансових системах, вже 3% відтоку депозитів спричиняють кризу. А у нас 30%. У цих умовах можуть вижити тільки ті банки, які проводять якісь короткострокові фінансові операції. Наразі банки потребують підтримки держави, деполітизації рефінансування і термінової стабілізації політичної ситуації в країні.
(Київ – Прага)
– Банки пропонують законодавчі зміни та зміни до нормативного регулювання, яке здійснює Національний банк України. Одна з ключових пропозицій: відновлення обов’язкового продажу 50% валютної виручки підприємств-експортерів. Цей крок стабілізує національну грошову одиницю і позитивно вплине на весь фінансовий сектор.
– А чому таку норму досі ще не запровадили? Вона ж виявилася ефективною під час кризи 1990-х років?
– Тому, що у Верховній Раді експортери мають дуже сильні лобістські групи. Експортери фактично притримують свою торговельну виручку на своїх валютних рахунках із тим, щоб іще більше заробити на падінні гривні. Але цей прибуток приносить лише тактичні вигоди, а стратегічно від критичної девальвації потерпають усі. Осінній обвал гривні з 5 до 8 гривень за 1 долар уже фактично поліпшив позиції наших експортерів. Ця девальвація вирівняла зовнішньоторговельне сальдо України. І вперше за останні три роки у січні було зафіксовано позитивне торговельне сальдо.
– Девальвація супроводжується ще коливанням курсу. Яка причина його різких стрибків?
– У нас величезна кількість грошей перебуває поза межами банківської системи – 150 мільярдів гривень, а це 80% від усіх валютних резервів НБУ. Цей готівковий ринок постійно тисне на курс. У лютому населення продало іноземної валюти на 1 мільярд 300 мільйонів, а придбало більше ніж 3 мільярди доларів.
– Коли надходить час для щомісячного погашення заборгованості, купують долари і позичальники банків. НБУ провів перший цільовий валютний аукціон для підтримки позичальників. Чи це стабілізує курс?
– Запровадження регулярних аукціонів частково зніме тиск попиту на валютний ринок. Позичальники купуватимуть валюту по окремих каналах безпосередньо з резервів Національного банку. Знизиться попит на долар і мусить зменшитися коливання курсу. Можна буде очікувати певної стабілізації, адже, за різними оцінками, 300 мільйонів доларів щомісячно йшло на ринок для погашення кредитів.
– Упродовж останніх місяців уже склалася тенденція: долар зростав на початку місяця, коли надходив час для обов’язкових платежів за кредитними зобов’язаннями. Потім гривня трохи міцнішала. Цього разу долар рекордно підстрибнув набагато раніше. Чому?
– Найімовірніше, це психологічна реакція на затримку в отриманні другого траншу МВФ і нестабільність політичної ситуації.
– А от доводиться чути й звинувачення на адресу банків, що вони самі провокують такі різкі коливання курсу, щоб компенсувати свої втрати від зняття депозитів та виплат за зовнішніми кредитними зобов’язаннями.
– Банки, як ніхто, зацікавлені у стабільності національної валюти. Бо саме девальвація і коливання курсу примушують населення забирати гроші з банківської системи. Ситуація вкрай важка. У світовій практиці, у західних фінансових системах, вже 3% відтоку депозитів спричиняють кризу. А у нас 30%. У цих умовах можуть вижити тільки ті банки, які проводять якісь короткострокові фінансові операції. Наразі банки потребують підтримки держави, деполітизації рефінансування і термінової стабілізації політичної ситуації в країні.
(Київ – Прага)
