– Романе, як довго ви працюєте у Москві?
– Із 1997 року – сезонно, наїздами. Ось уже два роки – постійно, вдома буваю лише у найбільші свята: на Різдво, Великдень і День Незалежності.
– Наскільки зараз жорстка конкуренція серед заробітчан? Адже до Москви їде чимало гастарбайтерів із Середньої Азії, які згодні на меншу платню.
– Чесно кажучи, вони нам не конкуренти: вихідці з Таджикистану, Узбекистану працюють двірниками, торгівцями на ринках, практично на умовах рабів. Натомість, українці у Москві цінуються у якості професійних ремонтників, будівельників. Хоча працювати на ринках для наших – проблема: там вони регулярно потрапляють до рук міграційної служби, чомусь набагато частіше від корейців, азербайджанців та інших вихідців із Азії.
– Серед ваших колег багато українців?
– Донедавна було більше, зараз багато хто повернувся в Україну. Друзі працювали на будівництві монолітних будинків, я ще допомагав їм із реєстрацією. Через погіршення умов праці (вимоги працювати з восьмої до восьмої, фізичні перевантаження, зарплатня у конверті та відсутність будь-яких гарантій) вони все покинули і повернулися додому. Багато хто вирішив повертатися після того, як роботодавець внаслідок кризи знизив зарплатню на 10-20%.
– А які у вас відносини з фірмою, де ви працюєте? Чи є якісь соціальні гарантії з боку роботодавця? Не станеться так, що завтра через кризу директор фірми скаже: «Дякую! Всі вільні! Ваші гроші ми залишимо собі...»?
– Чесно кажучи, працюю неофіційно, так само, як і мої колеги, заробітчани з України, Білорусі, Казахстану... Таким чином роботодавець суттєво економить на податках. Коли тільки починав працювати у Москві, кілька разів дурили. Зараз це неможливо, бо маємо «соціальну гарантію»: виплату заробленого в кінці кожного робочого дня. Зараз навіть даю поради іншим, як не бути ошуканим.
– Що ви порадите іншим заробітчанам у Росії?
– У першу чергу, знати собі ціну і не піддаватися на сумнівні пропозиції. Якщо ви їдете до Москви уперше – буде вкрай важко без рекомендації від знайомих, які вже давно тут працюють. Москва – страшне місто, якщо їдеш сам. Єдиний закон, на дотримання якого можна розраховувати – це «закон джунглів». Я був у Європі, зокрема у Німеччині – ставлення до заробітчан там набагато краще.
– Романе, в такому разі, чому ви поїхали на заробітки саме до Росії?
– В Україні зараз дуже нестабільна економічна ситуація, та ще й родинні проблеми, тож гроші дуже потрібні. У Москві досить непогано платять. Наприклад я, працюючи у великій торговельній фірмі, отримую в середньому 40 тисяч рублів на місяць. Це близько 17 тисяч гривень. Звісно, якщо працювати без вихідних, день у день. Але це дуже виснажлива, тяжка робота. Тому, думаю за рік повернутися на батьківщину. Тим паче, скоро президентські та парламентські вибори, які, я гадаю, змінять ситуацію в Україні на краще. Я в курсі усіх політичних подій, постійно відстежую їх через Інтернет.
(Москва – Київ – Прага)
