Четверо таджиків вирушили до Росії у травні 2008 року, де кадрове агентство пообіцяло їм роботу будівельників за тисячу доларів на місяць. Зрештою до Сочі вони не доїхали 250 кілометрів. Вже у Краснодарі таджиків залишили напризволяще. Без роботи і грошей на зворотній квиток, вони звернулися до ще одного, вже місцевого посередника. Той забрав їхні паспорти і перепродав чоловіків директору місцевого заводу, який змусив таджиків займатися важкою фізичною працею. Це типова історія заробітчан-невдах у Росії, яку задокументували міжнародні правозахисники.
У найгіршому становищі у Росії опинилися мігранти з Середньої Азії, розповіла Радіо Свобода представниця Human Rights Watch Марія Лісіцина. Разом з тим, на її думку, законодавчі прогалини і відсутність ефективних можливостей звернення за захистом до влади є спільними проблемами для всіх трудових мігрантів у Росії, включно з українцями.
«Мігранти в Росії є однією з найбільш вразливих груп щодо порушень прав людини. І зараз в умовах світової фінансової та економічної кризи ми побоюємося, що їхні права будуть порушувати ще більше», – каже Марія Лісіцина.
Не вірте обіцянкам про високу зарплату поки її не отримаєте
За різними підрахунками, у Росії працює від 4 до 9 мільйонів заробітчан, 80 відсотків з яких приїхали з держав колишнього Радянського Союзу, включно з Україною. Приблизно 40 відсотків з них трудяться на будівельних майданчиках. Переважно це чоловіки віком від 18 до 39 років, які працюють у Росії протягом шести-дев’яти місяців, а зароблені гроші передають своїм родинам.
Протягом 2006-2008 років автори звіту Human Rights Watch провели опитування 146 будівельників-заробітчан у 49 російських містах. Майже ніхто з них не мав трудового контракту, хоча це й вимагають російські закони. Через це робітникам дуже важко відстоювати свої права.
Працедавці часто затримують виплату грошей, несподівано оголошують про зменшення зарплати, або взагалі її не видають. У найгірших випадках заробітчан закривають на будівельних майданчиках і змушують до роботи без оплати. А тих, хто наважується страйкувати через невиплату грошей, можуть змусити працювати силою. Бувають і випадки, коли люди працюють без грошей добровільно, бо вірять, що зарплата просто затримується. А коли віра згасає, то доводиться вертатися додому з порожніми кишенями.
Але це ще не найгірший варіант. Володимир з Киргизстану розповідає, що сильно поранився, коли працював на будівництві дачі під Москвою. До лікаря він так і не потрапив, бо медичні послуги коштовні. Люди, які працюють без контракту, також не можуть розраховувати на страховку у разі нещасного випадку.
Обережно – влада
Заробітчани також розповіли правозахисникам, що над ними знущаються російські правоохоронці. Наприклад, вимагають хабарі під час перевірки документів. Був і випадок, коли міліція відібрала карточку про реєстрацію, кажучи, що вона фальшива. Гроші заробітчан намагаються привласнити й дорогою до дому вже прикордонники й митники.
Мігранти рідко нарікають на дії влади, адже не знають куди можна звернутися та й не вірять у те, що їм допоможуть.
Разом з тим Росії потрібні заробітчани. Кілька років тому там лібералізували міграційне законодавство, адже населення країни старіє. Міжнародні правозахисники вітають цей крок, але вважають, що російська влада має робити набагато більше, щоб подбати про права мігрантів.
Наприклад, відмовитися від бюрократичних перепон, таких як вимога реєстрації у короткий триденний термін, з одного боку, та зволікання з видачею дозволу на працю, з іншого боку.
Human Rights Watch закликає російську владу ретельно перевіряти працедавців, щоб запевнитися, що вони не порушують законів. Також важливо проводити своєчасне розслідування скарг робітників, незалежно від того, чи вони працюють легально, чи ні.
Країни, звідки приїздять мігранти до Росії, також повинні подбати про долю своїх громадян. Тут допомагати заробітчанам мали би, в першу чергу, консульські установи. Також це стосується співпраці з російською владою у розслідуванні фактів експлуатації мігрантів і встановлення чітких правил для місцевих бюро з працевлаштування, які шукають робітників для російського ринку. Хоча мало хто з посередників прямо займається торгівлею людьми, вони також мало дбають про те, чи працедавці дотримуються обіцянок про умови роботи в Росії.
(Прага–Київ
У найгіршому становищі у Росії опинилися мігранти з Середньої Азії, розповіла Радіо Свобода представниця Human Rights Watch Марія Лісіцина. Разом з тим, на її думку, законодавчі прогалини і відсутність ефективних можливостей звернення за захистом до влади є спільними проблемами для всіх трудових мігрантів у Росії, включно з українцями.
«Мігранти в Росії є однією з найбільш вразливих груп щодо порушень прав людини. І зараз в умовах світової фінансової та економічної кризи ми побоюємося, що їхні права будуть порушувати ще більше», – каже Марія Лісіцина.
Не вірте обіцянкам про високу зарплату поки її не отримаєте
За різними підрахунками, у Росії працює від 4 до 9 мільйонів заробітчан, 80 відсотків з яких приїхали з держав колишнього Радянського Союзу, включно з Україною. Приблизно 40 відсотків з них трудяться на будівельних майданчиках. Переважно це чоловіки віком від 18 до 39 років, які працюють у Росії протягом шести-дев’яти місяців, а зароблені гроші передають своїм родинам.
Протягом 2006-2008 років автори звіту Human Rights Watch провели опитування 146 будівельників-заробітчан у 49 російських містах. Майже ніхто з них не мав трудового контракту, хоча це й вимагають російські закони. Через це робітникам дуже важко відстоювати свої права.
Працедавці часто затримують виплату грошей, несподівано оголошують про зменшення зарплати, або взагалі її не видають. У найгірших випадках заробітчан закривають на будівельних майданчиках і змушують до роботи без оплати. А тих, хто наважується страйкувати через невиплату грошей, можуть змусити працювати силою. Бувають і випадки, коли люди працюють без грошей добровільно, бо вірять, що зарплата просто затримується. А коли віра згасає, то доводиться вертатися додому з порожніми кишенями.
Але це ще не найгірший варіант. Володимир з Киргизстану розповідає, що сильно поранився, коли працював на будівництві дачі під Москвою. До лікаря він так і не потрапив, бо медичні послуги коштовні. Люди, які працюють без контракту, також не можуть розраховувати на страховку у разі нещасного випадку.
Обережно – влада
Заробітчани також розповіли правозахисникам, що над ними знущаються російські правоохоронці. Наприклад, вимагають хабарі під час перевірки документів. Був і випадок, коли міліція відібрала карточку про реєстрацію, кажучи, що вона фальшива. Гроші заробітчан намагаються привласнити й дорогою до дому вже прикордонники й митники.
Мігранти рідко нарікають на дії влади, адже не знають куди можна звернутися та й не вірять у те, що їм допоможуть.
Разом з тим Росії потрібні заробітчани. Кілька років тому там лібералізували міграційне законодавство, адже населення країни старіє. Міжнародні правозахисники вітають цей крок, але вважають, що російська влада має робити набагато більше, щоб подбати про права мігрантів.
Наприклад, відмовитися від бюрократичних перепон, таких як вимога реєстрації у короткий триденний термін, з одного боку, та зволікання з видачею дозволу на працю, з іншого боку.
Human Rights Watch закликає російську владу ретельно перевіряти працедавців, щоб запевнитися, що вони не порушують законів. Також важливо проводити своєчасне розслідування скарг робітників, незалежно від того, чи вони працюють легально, чи ні.
Країни, звідки приїздять мігранти до Росії, також повинні подбати про долю своїх громадян. Тут допомагати заробітчанам мали би, в першу чергу, консульські установи. Також це стосується співпраці з російською владою у розслідуванні фактів експлуатації мігрантів і встановлення чітких правил для місцевих бюро з працевлаштування, які шукають робітників для російського ринку. Хоча мало хто з посередників прямо займається торгівлею людьми, вони також мало дбають про те, чи працедавці дотримуються обіцянок про умови роботи в Росії.
(Прага–Київ
