Алексій Другий помер 5 грудня у своїй заміській резиденції поблизу Москви. Відомо, що патріарх мав хворе серце. Але ще напередодні він відправив службу в одному з храмів Кремля з нагоди свята Введення Богородиці діви Марії. А перед цим відвідував Мюнхен, де 30 листопада провів літургію в кафедральному соборі, за участю представників німецької католицької та лютеранської церков.
В одному зі своїх останніх звернень Алексій Другий застеріг народи Європи від духовного релятивізму.
«Руйнування моральних норм може підірвати світосприйняття європейської людини і підвести до межі, за якою втрата духовної та культурної ідентичності», – сказав предстоятель Російської православної церкви.
Президент України Віктор Ющенко, висловлюючи співчуття щодо смерті Алексія Другого і назвав його «духовним авторитетом для мільйонів православних вірних».
КДБ нагородив Алексія Другого орденом
Палкі прихильники Алексія Другого називають його «патріархом-епохою», а представники Української православної церкви Київського Патріархату – «радянським патріархом».
Предстоятель РПЦ, в миру – Олексій Рідіґер – народився у родині прибалтійських німців у Талліні 1929 року. І вже в 15 років, у часи тотального переслідування релігійних діячів сталінським режимом – Алексій стає іподияконом. Потім він закінчує Ленінградську духовну семінарію і Духовну академію. Спочатку Алексій був священиком у маленькому естонському селі, а потім, уже при керівництві Микити Хрущова, у 1961 році став єпископом.
Швидке просування щаблями церковної влади Алексій отримав уже за часів Леоніда Брежнєва. Тоді ж йому приписують співпрацю з КДБ, оскільки Комітет державної безпеки Радянського Союзу нагородив священнослужителя орденом.
На Московський патріарший престол Алексія Другого обрали вже при Горбачові – у червні 1990 року. На той час ще переважна більшість громадян Радянського Союзу декларували себе атеїстами. Алексію Другому вдалося кардинально змінити цю ситуацію.
Від атеїзму до державного православ’я
Українська православна церква Московського Патріархату надзвичайно високо оцінює роль патріарха Алексія Другого у відродженні православ’я.
Василь Анісімов, референт предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира, каже, що Алексій Другий зміг не лише скористатися шансом, який надала «перебудова», а й блискуче виконав місію зміцнення Російської православної церкви і розбудови православних церков у країнах пострадянського простору.
«Церква дійсно відродилася. Було 18 монастирів, коли він прийняв церкву – тепер їх 700, було 5 тисяч приходів – тепер 30 тисяч. Відкрилися духовні школи, навіть телеканали супутникові з’явилися. І тепер Російська православна церква є найбільшою церквою світу. Вона об’єднує три чверті усіх православних. У нас в Україні теж було 12 монастирів, а стало 200, а кількість приходів виросла до 11 тисяч. Алексій Другий і митрополит Володимир – це сподвижники», – зазначає речник УПЦ МП.
Інше ставлення до особи московського патріарха має Українська православна церква Київського Патріархату.
Отець Євстратій Зоря, речник патріарха Київського і усієї України Філарета, оцінює вплив Алексія Другого на українське православ’я, як суперечливий і навіть певною мірою негативний.
«Алексій Другий – це радянський патріарх. Він був обраний за радянської епохи і об’єктивно був сформований нею. Тому Алексій Другий був не стільки самостійним церковним діячем, скільки провідником державних дій через церкву. І це відбилося на ситуації в українському православ’ї, коли інтереси частини російського державного керівництва були поставлені вище, ніж інтереси церкви. І замість того, щоб надати визнання українській автокефалії, у 1992 році було організовано розкол української православної церкви», – переконаний отець Євстратій Зоря.
Однак, експерти відзначають певну поміркованість Алексія Другого і його намагання зберегти толерантні стосунки між різними православними церквами. На думку релігієзнавця Андрія Юраша, патріарх Алексій Другий був досить поміркованим церковним діячем на фоні численних консерваторів, які є у російській церкві.
«Попри весь свій скептицизм до унезалежнення Української православної церкви, Алексій Другий все ж намагався тримати певний баланс, толеруючи фактично набуття українською церквою незалежних рис і не провокуючи різких кроків, як з боку самої російської церкви, так і з боку українського церковного середовища», – вважає експерт.
До Києва покійний московський патріарх ставився з особливим пієтетом, хоча стосунки із Україною були непростими.
Востаннє Алексій Другий приїздив до України влітку, під час відзначення 1020-ліття хрещення Русі. Тоді він відправив на Володимирській гірці в центрі Києва, разом із патріархом Константинопольським Варфоломієм І, святкову літургію.
Але, якщо Варфоломій І закликав до єдності всі сторони церковного розколу в українському православ’ї, то Алексій Другий не підтримав цієї думки і наголосив на «історичній єдності православної віри в Росії та Україні».
Офіційно ж Українську православну церкву КП Російська православна церква вважає розкольницькою.
Також Алексій Другий відмовив Президенту України Віктору Ющенку у проханнi визнати незаконність накладення анафеми на гетьмана Івана Мазепу.
Чого очікувати Україні від наступника Алексія Другого?
За статутом російської церкви, нового патріарха мають обрати на Помісному соборі в наступні 6 місяців. На цей період Синод РПЦ має призначити виконувача обов’язків духовного лідера.
Церковні правила встановлюють, що найвищою посадовою особою церкви після смерті патріарха стає архієрей, який є найстаршим за датою висвячення. Ним є голова Української православної церкви, митрополит Київський Володимир. Але це керування на один день, бо вже 6 грудня Синод РПЦ «обере місценаглядача» на наступні щонайбільше півроку до того моменту, поки собор не обере нового патріарха.
«Мала ймовірність того, що наш митрополит займе місце місценаглядача патріаршого престолу. Москва – це інша держава. Кандидатура Блаженнійшого розглядатиметься, але багато що залежатиме від його бачення»,— сказав прес-секретар предстоятеля УПЦ МП, священик Георгій Коваленко.
Можливими наступниками Алексія Другого експерти називають керуючого справами Московської патріархії митрополита Климента і очільника зовнішніх зв’язків церкви митрополита Кирила. Останньому приписують визначну роль у пом’якшенні ставлення московського православ’я до католицизму.
Хоча побутує версія, що порозуміння між римо-католицькою та православними церквами базувалося на симпатії Алексія Другого і Бенедикта XVI, які мають спільні німецькі корені.
Що ж стосується України, то зважаючи на посилення впливу російської держави на усі сфери життя – від наступника Алексія Другого експерти не чекають демократизації стосунків із українськими церквами, котрі не належать до Московського патріархату.
(Київ – Прага)
В одному зі своїх останніх звернень Алексій Другий застеріг народи Європи від духовного релятивізму.
«Руйнування моральних норм може підірвати світосприйняття європейської людини і підвести до межі, за якою втрата духовної та культурної ідентичності», – сказав предстоятель Російської православної церкви.
Президент України Віктор Ющенко, висловлюючи співчуття щодо смерті Алексія Другого і назвав його «духовним авторитетом для мільйонів православних вірних».
КДБ нагородив Алексія Другого орденом
Палкі прихильники Алексія Другого називають його «патріархом-епохою», а представники Української православної церкви Київського Патріархату – «радянським патріархом».
Предстоятель РПЦ, в миру – Олексій Рідіґер – народився у родині прибалтійських німців у Талліні 1929 року. І вже в 15 років, у часи тотального переслідування релігійних діячів сталінським режимом – Алексій стає іподияконом. Потім він закінчує Ленінградську духовну семінарію і Духовну академію. Спочатку Алексій був священиком у маленькому естонському селі, а потім, уже при керівництві Микити Хрущова, у 1961 році став єпископом.
Швидке просування щаблями церковної влади Алексій отримав уже за часів Леоніда Брежнєва. Тоді ж йому приписують співпрацю з КДБ, оскільки Комітет державної безпеки Радянського Союзу нагородив священнослужителя орденом.
На Московський патріарший престол Алексія Другого обрали вже при Горбачові – у червні 1990 року. На той час ще переважна більшість громадян Радянського Союзу декларували себе атеїстами. Алексію Другому вдалося кардинально змінити цю ситуацію.
Від атеїзму до державного православ’я
Українська православна церква Московського Патріархату надзвичайно високо оцінює роль патріарха Алексія Другого у відродженні православ’я.
Василь Анісімов, референт предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира, каже, що Алексій Другий зміг не лише скористатися шансом, який надала «перебудова», а й блискуче виконав місію зміцнення Російської православної церкви і розбудови православних церков у країнах пострадянського простору.
«Церква дійсно відродилася. Було 18 монастирів, коли він прийняв церкву – тепер їх 700, було 5 тисяч приходів – тепер 30 тисяч. Відкрилися духовні школи, навіть телеканали супутникові з’явилися. І тепер Російська православна церква є найбільшою церквою світу. Вона об’єднує три чверті усіх православних. У нас в Україні теж було 12 монастирів, а стало 200, а кількість приходів виросла до 11 тисяч. Алексій Другий і митрополит Володимир – це сподвижники», – зазначає речник УПЦ МП.
Інше ставлення до особи московського патріарха має Українська православна церква Київського Патріархату.
Отець Євстратій Зоря, речник патріарха Київського і усієї України Філарета, оцінює вплив Алексія Другого на українське православ’я, як суперечливий і навіть певною мірою негативний.
«Алексій Другий – це радянський патріарх. Він був обраний за радянської епохи і об’єктивно був сформований нею. Тому Алексій Другий був не стільки самостійним церковним діячем, скільки провідником державних дій через церкву. І це відбилося на ситуації в українському православ’ї, коли інтереси частини російського державного керівництва були поставлені вище, ніж інтереси церкви. І замість того, щоб надати визнання українській автокефалії, у 1992 році було організовано розкол української православної церкви», – переконаний отець Євстратій Зоря.
Однак, експерти відзначають певну поміркованість Алексія Другого і його намагання зберегти толерантні стосунки між різними православними церквами. На думку релігієзнавця Андрія Юраша, патріарх Алексій Другий був досить поміркованим церковним діячем на фоні численних консерваторів, які є у російській церкві.
«Попри весь свій скептицизм до унезалежнення Української православної церкви, Алексій Другий все ж намагався тримати певний баланс, толеруючи фактично набуття українською церквою незалежних рис і не провокуючи різких кроків, як з боку самої російської церкви, так і з боку українського церковного середовища», – вважає експерт.
До Києва покійний московський патріарх ставився з особливим пієтетом, хоча стосунки із Україною були непростими.
Востаннє Алексій Другий приїздив до України влітку, під час відзначення 1020-ліття хрещення Русі. Тоді він відправив на Володимирській гірці в центрі Києва, разом із патріархом Константинопольським Варфоломієм І, святкову літургію.
Але, якщо Варфоломій І закликав до єдності всі сторони церковного розколу в українському православ’ї, то Алексій Другий не підтримав цієї думки і наголосив на «історичній єдності православної віри в Росії та Україні».
Офіційно ж Українську православну церкву КП Російська православна церква вважає розкольницькою.
Також Алексій Другий відмовив Президенту України Віктору Ющенку у проханнi визнати незаконність накладення анафеми на гетьмана Івана Мазепу.
Чого очікувати Україні від наступника Алексія Другого?
За статутом російської церкви, нового патріарха мають обрати на Помісному соборі в наступні 6 місяців. На цей період Синод РПЦ має призначити виконувача обов’язків духовного лідера.
Церковні правила встановлюють, що найвищою посадовою особою церкви після смерті патріарха стає архієрей, який є найстаршим за датою висвячення. Ним є голова Української православної церкви, митрополит Київський Володимир. Але це керування на один день, бо вже 6 грудня Синод РПЦ «обере місценаглядача» на наступні щонайбільше півроку до того моменту, поки собор не обере нового патріарха.
«Мала ймовірність того, що наш митрополит займе місце місценаглядача патріаршого престолу. Москва – це інша держава. Кандидатура Блаженнійшого розглядатиметься, але багато що залежатиме від його бачення»,— сказав прес-секретар предстоятеля УПЦ МП, священик Георгій Коваленко.
Можливими наступниками Алексія Другого експерти називають керуючого справами Московської патріархії митрополита Климента і очільника зовнішніх зв’язків церкви митрополита Кирила. Останньому приписують визначну роль у пом’якшенні ставлення московського православ’я до католицизму.
Хоча побутує версія, що порозуміння між римо-католицькою та православними церквами базувалося на симпатії Алексія Другого і Бенедикта XVI, які мають спільні німецькі корені.
Що ж стосується України, то зважаючи на посилення впливу російської держави на усі сфери життя – від наступника Алексія Другого експерти не чекають демократизації стосунків із українськими церквами, котрі не належать до Московського патріархату.
(Київ – Прага)
