«Міжнародний бізнес»
Починаючи з 1991 року 100 тисяч українців стали жертвами торгівців людьми, серед них і сімдесятитрирічна доросла людина, і трирічний малюк, зазначає голова представництва Міжнародної організації з міграції в Україні Джеффрі Лабовіц. Людей використовували у сільському господарстві, на будівництві, у сфері послуг. Якщо українські чоловіки стають жертвами трудової експлуатації, то жінок переважно змушують займатися проституцією, каже Джеффрі Лабовіц. «60% українських жінок продають до 3 основних країн – Росії, Туреччини і Польщі. Також їх переправляють до борделів Чехії, ОАЕ та Ізраїлю. Неповнолітніх змушують жебракувати».
Східний кордон ЄС, тобто держаний кордон Польщі з Україною, Білорусією та Росією, став лінією фронту боротьби польських правоохоронних органів з торгівцями людьми. Нині Польща, разом з Росією і Туреччиною, є найпопулярнішими державами, куди продають українських жінок і чоловіків, розповідає варшавська кореспондентка Радіо Свобода Єва Поштар.
За статистичними даними, нещодавно оприлюдненими Єврокомісією у Польщі, жертвами торговців людьми стало 10 тисяч жінок. За офіційними даними польської поліції за період з 2004 по 2007 рік, лише в Італію було вивезено з Польщі більше 200 жінок. Але, як зазначають фахівці з Міжнародної організації з міграції, Польща є не лише країною, яка постачає живий товар, але й країною, куди привозять своїх жертв работоргівці.
Найбільшого резонансу серед поляків викликала справа дворічної давнини, коли поблизу італійських міст Барі та Фоджа виявили табори примусової праці, через які могло «пройти» близько тисячі людей з Польщі. Навесні правоохоронці затримали злочинну групу з 20 людей, що займалися торгівлею жінками з України. Босом злочинної групи виявився 34-літній чоловік, власник двох кафе-барів, а в дійсності будинків розпусти. Затриманим загрожує більше десяти років позбавлення волі. Злочинна група мала в Україні посередників та вербувальників.
Подібну, хоч меншу за кількістю злочинну групу, виявили також у березні в Кракові. Затримано двох чоловіків та жінку, які організували транзитний пункт для торгівлі людьми. Один із найпоширеніших способів торгівлі людьми - це офіційні фірми, які пропонують роботу в Польщі та закордоном на посаду офіціанток, прибиральниць або барменок. Навіть проводяться навчання. Лише згодом виявляється, що людей обдурили та продали у секс-бізнес до Німеччини або Італії.
Протидія торгівлі людьми
За дев’ять місяців нинішнього року знешкоджено 17 злочинних угруповань, які займалися торгівлею людьми, звітує заступник міністра внутрішніх справ України Василь Мармазов. З 2005 року в структурі Міністерства функціонує спеціальний департамент з протидії та боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. Такі підрозділи є в кожному регіональному й територіальному управлінні Міністерства.
Гроші, які виділяє українська держава на боротьбу з цим явищем, а це 3 тисячі доларів на одну область, міжнародні експерти вважають замалими. На їхню думку, для повернення жертв додому і створення умов для їхньої реабілітації потрібно фінансування у мільйони доларів. Проблеми полягають у тому, що жертви работорговців бояться помсти з боку злочинців. Тож необхідно створити програму захисту свідків і програму захисту самих жертв, щоб вони не боялися повертатися на Батьківщину, твердить державний міністр Фінляндії Елізабет Рен, яка досліджувала всі аспекти рабства, зокрема торгівлю людьми в країнах колишньої Югославії. Вона вивчала долі багатьох постраждалих. «Поїхати до Боснії українок запросили люди з України, там продали їх торгівцям живим товаром, які змушували їх займатися проституцією і забирали всі їхні гроші. Цим двом українкам пощастило. Міжнароднва організація з міграції повернула їх додому. Найгірші історії - історії про жінок, яких кожен вечір виставляли на сцену нічного клубу, влаштовуючи своєрідний аукціон».
На реалізацію чотирирічної державної програми щодо боротьби з торгівлею людьми виділено 1 мільйон 469 тисяч гривень. Ці кошти направляються як на попередження цього явища, так і на допомогу жертвам трудової чи сексуальної експлуатації, каже Людмила Ковальчук, віце-президент жіночого правозахисного Центру «Ла Страда-Україна». «Соціальний працівник спочатку робить оцінку потреб, визначає психологічний стан потерпілого. Надалі складають план, який включає юридичну, психологічну, медичну, матеріальну допомогу. Важливим компонентом також є сприяння в працевлаштуванні, яке здійснюється у співпраці з центрами зайнятості».
Важкі соціально-економічні умови, безробіття, правова неграмотність людей, легковажність і примарне уявлення про життя за кордоном — все це створює сприятливий ґрунт для процвітання работоргівлі, зазначає юрист Марія Охріменко з Кіровоградського реінтеграційного центру протидії торгівлі людьми. До групи ризику потрапляють переважно дівчата з сільської місцевості, з багатодітних або неблагополучних родин. «Зараз починаємо проект «Правова освіта сільської молоді», проводимо просвітницьку діяльність у школах, даємо пам’ятки, як не потрапити до рук работоргівцям. Також у пам’ятках зазначені країни з телефонними номерами посольств України та відділами МОМу. Даємо поради, що робити, якщо біда вже сталася. Бо найчастіше людей вербують знайомі люди, до яких є довіра».
Якщо кілька років тому жертвами работорговців були жінки, і їх продавали для сексуальної експлуатації, то зараз чверть від загальної кількості потерпілих — це чоловіки, яких використовували як дешеву робочу силу, зазначають експерти з питань протидії торгівлі людьми. Жертви залишаються беззахисними, вони бояться помсти з боку злочинців, які продали їх у сексуальне чи трудове рабство, тому лише в шести випадках зі ста справа доходить до суду.
Починаючи з 1991 року 100 тисяч українців стали жертвами торгівців людьми, серед них і сімдесятитрирічна доросла людина, і трирічний малюк, зазначає голова представництва Міжнародної організації з міграції в Україні Джеффрі Лабовіц. Людей використовували у сільському господарстві, на будівництві, у сфері послуг. Якщо українські чоловіки стають жертвами трудової експлуатації, то жінок переважно змушують займатися проституцією, каже Джеффрі Лабовіц. «60% українських жінок продають до 3 основних країн – Росії, Туреччини і Польщі. Також їх переправляють до борделів Чехії, ОАЕ та Ізраїлю. Неповнолітніх змушують жебракувати».
Східний кордон ЄС, тобто держаний кордон Польщі з Україною, Білорусією та Росією, став лінією фронту боротьби польських правоохоронних органів з торгівцями людьми. Нині Польща, разом з Росією і Туреччиною, є найпопулярнішими державами, куди продають українських жінок і чоловіків, розповідає варшавська кореспондентка Радіо Свобода Єва Поштар.
За статистичними даними, нещодавно оприлюдненими Єврокомісією у Польщі, жертвами торговців людьми стало 10 тисяч жінок. За офіційними даними польської поліції за період з 2004 по 2007 рік, лише в Італію було вивезено з Польщі більше 200 жінок. Але, як зазначають фахівці з Міжнародної організації з міграції, Польща є не лише країною, яка постачає живий товар, але й країною, куди привозять своїх жертв работоргівці.
Найбільшого резонансу серед поляків викликала справа дворічної давнини, коли поблизу італійських міст Барі та Фоджа виявили табори примусової праці, через які могло «пройти» близько тисячі людей з Польщі. Навесні правоохоронці затримали злочинну групу з 20 людей, що займалися торгівлею жінками з України. Босом злочинної групи виявився 34-літній чоловік, власник двох кафе-барів, а в дійсності будинків розпусти. Затриманим загрожує більше десяти років позбавлення волі. Злочинна група мала в Україні посередників та вербувальників.
Подібну, хоч меншу за кількістю злочинну групу, виявили також у березні в Кракові. Затримано двох чоловіків та жінку, які організували транзитний пункт для торгівлі людьми. Один із найпоширеніших способів торгівлі людьми - це офіційні фірми, які пропонують роботу в Польщі та закордоном на посаду офіціанток, прибиральниць або барменок. Навіть проводяться навчання. Лише згодом виявляється, що людей обдурили та продали у секс-бізнес до Німеччини або Італії.
Протидія торгівлі людьми
За дев’ять місяців нинішнього року знешкоджено 17 злочинних угруповань, які займалися торгівлею людьми, звітує заступник міністра внутрішніх справ України Василь Мармазов. З 2005 року в структурі Міністерства функціонує спеціальний департамент з протидії та боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. Такі підрозділи є в кожному регіональному й територіальному управлінні Міністерства.
Гроші, які виділяє українська держава на боротьбу з цим явищем, а це 3 тисячі доларів на одну область, міжнародні експерти вважають замалими. На їхню думку, для повернення жертв додому і створення умов для їхньої реабілітації потрібно фінансування у мільйони доларів. Проблеми полягають у тому, що жертви работорговців бояться помсти з боку злочинців. Тож необхідно створити програму захисту свідків і програму захисту самих жертв, щоб вони не боялися повертатися на Батьківщину, твердить державний міністр Фінляндії Елізабет Рен, яка досліджувала всі аспекти рабства, зокрема торгівлю людьми в країнах колишньої Югославії. Вона вивчала долі багатьох постраждалих. «Поїхати до Боснії українок запросили люди з України, там продали їх торгівцям живим товаром, які змушували їх займатися проституцією і забирали всі їхні гроші. Цим двом українкам пощастило. Міжнароднва організація з міграції повернула їх додому. Найгірші історії - історії про жінок, яких кожен вечір виставляли на сцену нічного клубу, влаштовуючи своєрідний аукціон».
На реалізацію чотирирічної державної програми щодо боротьби з торгівлею людьми виділено 1 мільйон 469 тисяч гривень. Ці кошти направляються як на попередження цього явища, так і на допомогу жертвам трудової чи сексуальної експлуатації, каже Людмила Ковальчук, віце-президент жіночого правозахисного Центру «Ла Страда-Україна». «Соціальний працівник спочатку робить оцінку потреб, визначає психологічний стан потерпілого. Надалі складають план, який включає юридичну, психологічну, медичну, матеріальну допомогу. Важливим компонентом також є сприяння в працевлаштуванні, яке здійснюється у співпраці з центрами зайнятості».
Важкі соціально-економічні умови, безробіття, правова неграмотність людей, легковажність і примарне уявлення про життя за кордоном — все це створює сприятливий ґрунт для процвітання работоргівлі, зазначає юрист Марія Охріменко з Кіровоградського реінтеграційного центру протидії торгівлі людьми. До групи ризику потрапляють переважно дівчата з сільської місцевості, з багатодітних або неблагополучних родин. «Зараз починаємо проект «Правова освіта сільської молоді», проводимо просвітницьку діяльність у школах, даємо пам’ятки, як не потрапити до рук работоргівцям. Також у пам’ятках зазначені країни з телефонними номерами посольств України та відділами МОМу. Даємо поради, що робити, якщо біда вже сталася. Бо найчастіше людей вербують знайомі люди, до яких є довіра».
Якщо кілька років тому жертвами работорговців були жінки, і їх продавали для сексуальної експлуатації, то зараз чверть від загальної кількості потерпілих — це чоловіки, яких використовували як дешеву робочу силу, зазначають експерти з питань протидії торгівлі людьми. Жертви залишаються беззахисними, вони бояться помсти з боку злочинців, які продали їх у сексуальне чи трудове рабство, тому лише в шести випадках зі ста справа доходить до суду.
