Сироти при живих батьках – така доля понад 6 тисяч неповнолітніх закарпатців, батьки яких вимушені шукати заробітків за кордоном. Ці дані підтвердило й опитування, проведене наприкінці минулого року в школах області. З’ясувалося, що в середньому кожна п’ята опитана дитина на певний період залишається без батьківської або материнської опіки, а в гірському Тячівському районі – кожна друга.
«Ми провели спеціальний моніторинг – працевлаштувалися за кордоном понад 100 тисяч жителів області працездатного віку, похибка становить 5-7 відсотків», – зазначає директор Закарпатського обласного центру зайнятості Юрій Фущич.
Інколи дітей знаходять у найвіддаленіших куточках СНД
Малоземельне Закарпаття традиційно має надлишок робочої сили і так само традиційно жителі області подаються до такого справді «близького зарубіжжя» в пошуках ліпших заробітків. Дітей таких осіб у кращому випадку виховують бабуся та дідусь, нерідко — близькі родичі, але найчастіше – вулиця. Трапляється, такі неповнолітні навчаються у школах-інтернатах. Здавалося б, у цьому нічого поганого, але тут ще одна неприємна статистика. За словами керівника Закарпатської жіночої громадської організації «Веста» Інни Сабадош, щороку до 10 дітей втікають з таких шкіл і їх використовують в жебрацтві.
Нерідко маленьких жебраків-закарпатців розшукує міліція, трапляється, їх повертають із найвіддаленіших куточків СНД. Непоодинокими є випадки, коли ці діти стають заручниками такого страшного поняття, як торгівля людьми. Але, і на так жахливі факти доросле населення не надто звертає увагу і далі їде за кордон. І це попри те, що, як стверджують у Центрі зайнятості, нині за середню зарплату в тисячу доларів США, як платять у Європі, можна працевлаштуватися і в Україні.
(Ужгород – Прага – Київ)
«Ми провели спеціальний моніторинг – працевлаштувалися за кордоном понад 100 тисяч жителів області працездатного віку, похибка становить 5-7 відсотків», – зазначає директор Закарпатського обласного центру зайнятості Юрій Фущич.
Інколи дітей знаходять у найвіддаленіших куточках СНД
Малоземельне Закарпаття традиційно має надлишок робочої сили і так само традиційно жителі області подаються до такого справді «близького зарубіжжя» в пошуках ліпших заробітків. Дітей таких осіб у кращому випадку виховують бабуся та дідусь, нерідко — близькі родичі, але найчастіше – вулиця. Трапляється, такі неповнолітні навчаються у школах-інтернатах. Здавалося б, у цьому нічого поганого, але тут ще одна неприємна статистика. За словами керівника Закарпатської жіночої громадської організації «Веста» Інни Сабадош, щороку до 10 дітей втікають з таких шкіл і їх використовують в жебрацтві.
Нерідко маленьких жебраків-закарпатців розшукує міліція, трапляється, їх повертають із найвіддаленіших куточків СНД. Непоодинокими є випадки, коли ці діти стають заручниками такого страшного поняття, як торгівля людьми. Але, і на так жахливі факти доросле населення не надто звертає увагу і далі їде за кордон. І це попри те, що, як стверджують у Центрі зайнятості, нині за середню зарплату в тисячу доларів США, як платять у Європі, можна працевлаштуватися і в Україні.
(Ужгород – Прага – Київ)
