– Світ переживає економічну кризу. У чому, на Вашу думку, її причини?
– Щодо нинішньої економічної кризи я собі нічого не дозволю сказати, бо я у цьому нічого не розумію. Економіка – це дуже важливо, але є речі важливіші. Коли я кажу про глобальну кризу, то маю на увазі кризу мислення, тобто Realpolitik, ідеями і методами якої користувалися всі політики протягом віків, і ця Realpolitik у новому світі вичерпала себе.
– Як проявляється ця криза?
– У двох словах, у чому полягає ця політична, моральна і правова криза. У тому, що поняття, оголошені універсальними цінностями, перш за все права людини як їхнє основне ядро, перетворюються лише на слова, на привід для заклинань. І жоден із чинних політиків, я стверджую це, по-серйозному не опирається на ці поняття, хоча і клянеться ними.
– Так у чому суть нового політичного мислення?
– Я кажу про політичний ідеалізм. Це і є нове політичне мислення. Це поняття було запропоноване такими видатними мислителями, як Ейнштейн, Рассел, а потім і Андрій Сахаров. Ідеться про вплив на суспільство певної критичної маси людей, які не перебувають у полоні міфів, а намагаються бачити правду. Це еліта, яка тримається на своєму моральному авторитеті і яка тисне на чинних політиків. Це шлях до нового політичного мислення. Поступово під тиском цієї критичної маси будуть відбиратися політичні діячі, які будуть казати правду. Вони це робитимуть тільки тому, що спійманий на брехні політик не матиме можливості дістатися до влади. Я розумію, що така модель розвитку виглядає фантастично, але іншої історія нам не залишила.
– Як Ви оцінюєте те, що відбувається зараз в Україні?
– Ну що ж, такі суперечки між недавніми союзниками трапляються, і нічого страшного тут немає. Взагалі за демократичного ладу гострі суперечності можливі, але вони не трагічні. Адже далі все вирішуватиме виборець. Всі ці загальні роздуми, звісно, дуже правильні. Але, знаєте, у суспільствах зі сталою демократією, де вже діють усталені канони, від яких неможливо відійти, таких суперечностей, як зараз в Україні, все ж уже не буває. Ці суперечки набули якихось дивних форм, вони вже виходять поза межі не просто процедур, а й пристойності.
(Київ – Прага)
– Щодо нинішньої економічної кризи я собі нічого не дозволю сказати, бо я у цьому нічого не розумію. Економіка – це дуже важливо, але є речі важливіші. Коли я кажу про глобальну кризу, то маю на увазі кризу мислення, тобто Realpolitik, ідеями і методами якої користувалися всі політики протягом віків, і ця Realpolitik у новому світі вичерпала себе.
– Як проявляється ця криза?
– У двох словах, у чому полягає ця політична, моральна і правова криза. У тому, що поняття, оголошені універсальними цінностями, перш за все права людини як їхнє основне ядро, перетворюються лише на слова, на привід для заклинань. І жоден із чинних політиків, я стверджую це, по-серйозному не опирається на ці поняття, хоча і клянеться ними.
– Так у чому суть нового політичного мислення?
– Я кажу про політичний ідеалізм. Це і є нове політичне мислення. Це поняття було запропоноване такими видатними мислителями, як Ейнштейн, Рассел, а потім і Андрій Сахаров. Ідеться про вплив на суспільство певної критичної маси людей, які не перебувають у полоні міфів, а намагаються бачити правду. Це еліта, яка тримається на своєму моральному авторитеті і яка тисне на чинних політиків. Це шлях до нового політичного мислення. Поступово під тиском цієї критичної маси будуть відбиратися політичні діячі, які будуть казати правду. Вони це робитимуть тільки тому, що спійманий на брехні політик не матиме можливості дістатися до влади. Я розумію, що така модель розвитку виглядає фантастично, але іншої історія нам не залишила.
– Як Ви оцінюєте те, що відбувається зараз в Україні?
– Ну що ж, такі суперечки між недавніми союзниками трапляються, і нічого страшного тут немає. Взагалі за демократичного ладу гострі суперечності можливі, але вони не трагічні. Адже далі все вирішуватиме виборець. Всі ці загальні роздуми, звісно, дуже правильні. Але, знаєте, у суспільствах зі сталою демократією, де вже діють усталені канони, від яких неможливо відійти, таких суперечностей, як зараз в Україні, все ж уже не буває. Ці суперечки набули якихось дивних форм, вони вже виходять поза межі не просто процедур, а й пристойності.
(Київ – Прага)
