Двоє американських сенаторів – демократ Джо Ліберман і республіканець Ліндсі Ґрем – діляться на сторінках європейського видання «Уолл Стріт Джорнел» враженнями від нещодавніх поїздок до Грузії і прилеглого регіону.
Американські політики попереджають, що «російська агресія в Грузії – це не лише загроза одній маленькій демократичній країні на околиці Європи. Це виклик політичному порядкові і цінностям, які є серцем усього континенту».
Ліберман і Ґрем також занепокоєні явними ознаками того, що «Росія вже готує ґрунт для застосування тих же аргументів, якими вона скористалася як виправданням своєї агресії в Грузії, до інших регіонів свого найближчого зарубіжжя і найзловісніша ціль – Крим», – зауважують американські сенатори на сторінках «Волл Стріт Джорнел».
Ці два представники вищого політичного істеблішменту США були вражені діями російських військових у Грузії і переконані, що російське вторгнення до цієї кавказької країни – серйозний стратегічний прорахунок Заходу. Ліберман і Ґрем закликають у своїй публікації до стратегічної солідарності Америки і Європи, щоб не допустити досягнення Кремлем своїх стратегічних цілей у Грузії та в інших регіонах Європи.
Сенатори США переконані, що крім гуманітарної допомоги грузинам необхідно надати суттєву воєнну допомогу «для відповіді на будь-яку подальшу агресію Росії» і збереження тут демократичного режиму.
Американські політики не сумніваються в необхідності посилення воєнної складової НАТО та зміцнення довіри до атлантичної солідарності всіх членів альянсу.
Джо Ліберман і Ліндсі Ґрем також переконані, що створення трансатлантичного енергетичного альянсу може суттєво обмежити російську агресивність у Європі і світі.
В іншій статті «Волл Стріт Джорнел» відомий енергетичний експерт Зейно Баран також поділяє думку про об’єднання всіх європейських, західних країн у боротьбі проти зростаючого енергетичного диктату Кремля. Автор вважає: якщо Росія не приховує своїх планів перетворювати енергетичну залежність у політичну, то і Захід об’єднаними зусиллями має раз і назавжди покінчити з цим «енергетичним маніпулюванням» шляхом об’єднаного тиску всіх країн Європи на Москву.
Одним із аргументів солідарності проти енергетичного диктату, на думку Зейно Баран, є те, що не лише Європа потребує російського газу, але й Росія не обійдеться без європейських споживачів її енергоносіїв.
Згаданий експерт переконана, що тут все залежить від політичної волі і подолання розколу в лавах країн-членів ЄС, що його спричинила хитра політика Кремля. Разом з тим, Зейно Баран наголошує на сторінках «Волл Стріт Джорнел», що «чим довше російські танки залишаються в Грузії, тим ясніше стає, що такої волі в Західній Європі немає».
Впливова «Вашингтон Пост» закликає, поки не пізно, відмовитися від «капітулянтських настроїв» перед Росією і задіяти практичні важелі впливу на нинішню політику Москви та проти «режиму Путіна». Насамперед, як закликає американська газета, не можна допустити «досягнення Кремлем його головної стратегічної мети в Грузії – усунення нинішнього грузинського президента». Якщо цього вдасться уникнути, то це, за словами редакційного коментаря американської газети, буде «завершальною поразкою Путіна».
А тут, крім гуманітарної допомоги Тбілісі, як пише «Вашингтон Пост», не можна допустити краху грузинської економіки, чого так намагалися досягнути російські війська.
Американська газета також вважає, що дієвими засобами впливу на Росію можуть бути загрози фінансових, бізнесових санкцій Заходу щодо російських активів і російського бізнесу. «Вашингтон Пост» переконана, що Росії сьогодні необхідно дати чітко зрозуміти, що «продовження окупації сусідньої країни призведе лише до послаблення Москви».
Американські політики попереджають, що «російська агресія в Грузії – це не лише загроза одній маленькій демократичній країні на околиці Європи. Це виклик політичному порядкові і цінностям, які є серцем усього континенту».
Ліберман і Ґрем також занепокоєні явними ознаками того, що «Росія вже готує ґрунт для застосування тих же аргументів, якими вона скористалася як виправданням своєї агресії в Грузії, до інших регіонів свого найближчого зарубіжжя і найзловісніша ціль – Крим», – зауважують американські сенатори на сторінках «Волл Стріт Джорнел».
Ці два представники вищого політичного істеблішменту США були вражені діями російських військових у Грузії і переконані, що російське вторгнення до цієї кавказької країни – серйозний стратегічний прорахунок Заходу. Ліберман і Ґрем закликають у своїй публікації до стратегічної солідарності Америки і Європи, щоб не допустити досягнення Кремлем своїх стратегічних цілей у Грузії та в інших регіонах Європи.
Сенатори США переконані, що крім гуманітарної допомоги грузинам необхідно надати суттєву воєнну допомогу «для відповіді на будь-яку подальшу агресію Росії» і збереження тут демократичного режиму.
Американські політики не сумніваються в необхідності посилення воєнної складової НАТО та зміцнення довіри до атлантичної солідарності всіх членів альянсу.
Джо Ліберман і Ліндсі Ґрем також переконані, що створення трансатлантичного енергетичного альянсу може суттєво обмежити російську агресивність у Європі і світі.
В іншій статті «Волл Стріт Джорнел» відомий енергетичний експерт Зейно Баран також поділяє думку про об’єднання всіх європейських, західних країн у боротьбі проти зростаючого енергетичного диктату Кремля. Автор вважає: якщо Росія не приховує своїх планів перетворювати енергетичну залежність у політичну, то і Захід об’єднаними зусиллями має раз і назавжди покінчити з цим «енергетичним маніпулюванням» шляхом об’єднаного тиску всіх країн Європи на Москву.
Одним із аргументів солідарності проти енергетичного диктату, на думку Зейно Баран, є те, що не лише Європа потребує російського газу, але й Росія не обійдеться без європейських споживачів її енергоносіїв.
Згаданий експерт переконана, що тут все залежить від політичної волі і подолання розколу в лавах країн-членів ЄС, що його спричинила хитра політика Кремля. Разом з тим, Зейно Баран наголошує на сторінках «Волл Стріт Джорнел», що «чим довше російські танки залишаються в Грузії, тим ясніше стає, що такої волі в Західній Європі немає».
Впливова «Вашингтон Пост» закликає, поки не пізно, відмовитися від «капітулянтських настроїв» перед Росією і задіяти практичні важелі впливу на нинішню політику Москви та проти «режиму Путіна». Насамперед, як закликає американська газета, не можна допустити «досягнення Кремлем його головної стратегічної мети в Грузії – усунення нинішнього грузинського президента». Якщо цього вдасться уникнути, то це, за словами редакційного коментаря американської газети, буде «завершальною поразкою Путіна».
А тут, крім гуманітарної допомоги Тбілісі, як пише «Вашингтон Пост», не можна допустити краху грузинської економіки, чого так намагалися досягнути російські війська.
Американська газета також вважає, що дієвими засобами впливу на Росію можуть бути загрози фінансових, бізнесових санкцій Заходу щодо російських активів і російського бізнесу. «Вашингтон Пост» переконана, що Росії сьогодні необхідно дати чітко зрозуміти, що «продовження окупації сусідньої країни призведе лише до послаблення Москви».
