– Коли грузинське керівництво вирішило відновити конституційний лад у Південній Осетії, можна було передбачити, як розвиватимуться події. На Вашу думку, як вони думали відповісти крокам Росії?
– Мені важко було уявити, що Росія настільки активно реагуватиме. Вони бомбардують не лише в зоні конфлікту, а й віддалені території. Це західна Грузія. Міста й села бомбардують, є цивільні жертви. У цій критичній ситуації я аж ніяк не можу говорити про те, що грузинський уряд міг чи не міг передбачати.
Наша головна мета сьогодні – припинити воєнні дії. Я хочу подякувати Європі та США, які через активну дипломатію намагаються зупинити цей конфлікт. На жаль, цього не вистачає і видається, що міжнародна громадськість повинна вдатися до якогось іншого механізму, щоб зупинити воєнні дії і забезпечити початок переговорів.
– Що конкретно може зробити Захід, щоб допомогти Грузії?
– Ми очікуємо, що цю ситуацію оцінять відповідно, ніхто не відвернеться від того факту, що бомбардують суверенну державу, і що серйозні дипломатичні механізми будуть застосовані для припинення вогню та початку переговорів.
Ніхто не чекає і не хоче бачити якогось оголошення війни Росії. Але наш модерний світ має серйозні механізми, якими можна змусити країну дотримуватися міжнародних прав і не бомбардувати суверенну державу. Є механізми, які можуть змусити всі сторони сісти за стіл переговорів. Щоб це сталося, потрібне широкомасштабне зусилля.
– Чи Тбілісі розчарувалося в західній підтримці?
– Я дуже добре знаю, наскільки наші західні друзі віддані Грузії, і я повинна наголосити, що зараз багато уваги зосереджено на Грузії. Але ситуація настільки загострена, що нормальних дипломатичних важелів просто не вистачає.
Це не лише проблема Грузії. Кожна країна хоче мати нормальні стосунки з сусідами, зокрема з таким великим, як Росія. Однак коли інтереси двох держав є настільки різними, важко говорити про спільні цілі. Грузія хоче ближче до НАТО, хоче інтегруватися в європейські структури. Росія вороже сприймає ці кроки. У результаті було неможливо встановити нормальні відносини.
Це, що зараз відбувається в Грузії, це покарання Грузії за її політичну орієнтацію упродовж останніх кількох років. Грузію карають, бо вона хоче бути членом НАТО, хоче бути політично незалежною. Міжнародна спільнота повинна це врахувати.
– Яка, на Вашу думку, остаточна мета Росії у цій ситуації?
– Я не можу відповісти на це запитання. Я колись думала, що добре знаю Росію, однак, я ніколи не очікувала того, що сталося за останні дні. Я ніколи не уявляла собі, що Росія бомбардуватиме містечка і села Грузії, що будуть людські жертви.
Щодо російських цілей, то Росія хоче відновити свій вплив на Кавказі. Я зажди намагалася пояснити російським колегам, що, звісно, вони можуть бути впливовими як у Грузії, так і на Кавказі. Але це має бути позитивний вплив, який випливає з позиції взаємоповаги та врахування спільних інтересів, а не вплив, який з’являється від страху, бомбардування та маніпуляції. Виявляється, що я росіян у цьому не переконала.
– Якими будуть грузинсько-російські стосунки після закінчення цього конфлікту?
– На жаль, для Росії Грузія тепер має імідж «ворога». Всі опитування, які проводяться в Росії серед людей віком 18-25 років, ставлять Грузію на першому місці «ворожих для Росії держав».
Я колись гордилася тим, що попри все, що відбулося, — а ми всі пам’ятаємо, яку роль Росія відігравала в конфліктах в Абхазії та Цхінвалі в 1991-92 роках — попри всі проблеми, які російське керівництво створювало для Грузії, у Грузії не було антиросійських настроїв. Люди противилися російській політиці та російським імперським амбіціям, але не були проти росіян. Я боюся, що те, свідками чого сьогодні є грузини, змінить це ставлення.
– Мені важко було уявити, що Росія настільки активно реагуватиме. Вони бомбардують не лише в зоні конфлікту, а й віддалені території. Це західна Грузія. Міста й села бомбардують, є цивільні жертви. У цій критичній ситуації я аж ніяк не можу говорити про те, що грузинський уряд міг чи не міг передбачати.
Наша головна мета сьогодні – припинити воєнні дії. Я хочу подякувати Європі та США, які через активну дипломатію намагаються зупинити цей конфлікт. На жаль, цього не вистачає і видається, що міжнародна громадськість повинна вдатися до якогось іншого механізму, щоб зупинити воєнні дії і забезпечити початок переговорів.
– Що конкретно може зробити Захід, щоб допомогти Грузії?
– Ми очікуємо, що цю ситуацію оцінять відповідно, ніхто не відвернеться від того факту, що бомбардують суверенну державу, і що серйозні дипломатичні механізми будуть застосовані для припинення вогню та початку переговорів.
Ніхто не чекає і не хоче бачити якогось оголошення війни Росії. Але наш модерний світ має серйозні механізми, якими можна змусити країну дотримуватися міжнародних прав і не бомбардувати суверенну державу. Є механізми, які можуть змусити всі сторони сісти за стіл переговорів. Щоб це сталося, потрібне широкомасштабне зусилля.
– Чи Тбілісі розчарувалося в західній підтримці?
– Я дуже добре знаю, наскільки наші західні друзі віддані Грузії, і я повинна наголосити, що зараз багато уваги зосереджено на Грузії. Але ситуація настільки загострена, що нормальних дипломатичних важелів просто не вистачає.
Це не лише проблема Грузії. Кожна країна хоче мати нормальні стосунки з сусідами, зокрема з таким великим, як Росія. Однак коли інтереси двох держав є настільки різними, важко говорити про спільні цілі. Грузія хоче ближче до НАТО, хоче інтегруватися в європейські структури. Росія вороже сприймає ці кроки. У результаті було неможливо встановити нормальні відносини.
Це, що зараз відбувається в Грузії, це покарання Грузії за її політичну орієнтацію упродовж останніх кількох років. Грузію карають, бо вона хоче бути членом НАТО, хоче бути політично незалежною. Міжнародна спільнота повинна це врахувати.
– Яка, на Вашу думку, остаточна мета Росії у цій ситуації?
– Я не можу відповісти на це запитання. Я колись думала, що добре знаю Росію, однак, я ніколи не очікувала того, що сталося за останні дні. Я ніколи не уявляла собі, що Росія бомбардуватиме містечка і села Грузії, що будуть людські жертви.
Щодо російських цілей, то Росія хоче відновити свій вплив на Кавказі. Я зажди намагалася пояснити російським колегам, що, звісно, вони можуть бути впливовими як у Грузії, так і на Кавказі. Але це має бути позитивний вплив, який випливає з позиції взаємоповаги та врахування спільних інтересів, а не вплив, який з’являється від страху, бомбардування та маніпуляції. Виявляється, що я росіян у цьому не переконала.
– Якими будуть грузинсько-російські стосунки після закінчення цього конфлікту?
– На жаль, для Росії Грузія тепер має імідж «ворога». Всі опитування, які проводяться в Росії серед людей віком 18-25 років, ставлять Грузію на першому місці «ворожих для Росії держав».
Я колись гордилася тим, що попри все, що відбулося, — а ми всі пам’ятаємо, яку роль Росія відігравала в конфліктах в Абхазії та Цхінвалі в 1991-92 роках — попри всі проблеми, які російське керівництво створювало для Грузії, у Грузії не було антиросійських настроїв. Люди противилися російській політиці та російським імперським амбіціям, але не були проти росіян. Я боюся, що те, свідками чого сьогодні є грузини, змінить це ставлення.
