(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
Віталій Портников: Ми розмовляємо про те, що буде з російськими об’єктами, які є на території України, надалі? Розмовляємо на тлі розмов про президентський указ про виведення радіолокаційних станцій РФ з української території.
Взагалі незрозуміла сама доля документа. Був цей указ чи не був, пане Самусь? Він взагалі підписаний Президентом чи ні?
Михайло Самусь: Наскільки я читав у різних виданнях, указу ще немає, але йде підготовка до цього указу.
Тобто, фактично, можна казати, ті факти, які були викладені попередньо в пресі, насправді є. Тобто, немає сенсу обговорювати, чи є указ, чи немає, якщо ці наміри є, то вже можна обговорювати цю проблему.
Віталій Портников: Пане Безкоровайний, можна говорити про те, що ота радіолокаційна станція, яка розташована в Севастополі, важлива для росіян ще й з точки зору Чорноморського флоту, чи це все ж таки об’єкт, який далекий від його діяльності?
Володимир Безкоровайний: Це треба підхід визначити, тому що якщо казати, що сьогодні в тій політичній ситуації, яка сьогодні є у світі, для Росії ці станції не важливі, тому що Росії сьогодні ніхто не загрожує, вона має можливість знизити готовність…
Віталій Портников: Чекайте, ніхто не загрожує взагалі, чи ніхто не загрожує там, де станції…?
Володимир Безкоровайний: У питанні стратегічної ядерної загрози, то це треба розглядати відносини США і Росії. Тобто, в цьому питанні у них благополучна ситуація, тому вони можуть рішуче поступити, для того щоб акумулювати кошти у більш перспективному напрямку. Це створення нової системи дальнього спостереження, яку вони сьогодні роблять.
Ці дві станції, які вже збудовані, одна під Санкт-Петербургом, а інша в районі Сочі, найближчим часом почнуть працювати.
З точки зору, чи знизять, як будуть запущені ці станції, то, згідно з тими заявами, які робляться російською стороною, вони цілком закривають ті сектори, які закривалися мукачівською і севастопольською станціями.
Але так це чи ні? Це буде відомо, коли вони їх запустять.
Віталій Портников: Чільники російського Міноборони пред’являли серйозні претензії до роботи українських станцій. Просто кажучи, говорили, що це бракована інформація, що вона їм не потрібна, що вже зараз треба позбуватися російської присутності на цих радіолокаційних станціях саме у зв’язку з їхньою неефективністю.
Кому ж тоді Україна може запропонувати такі браковані станції?
Михайло Самусь: Щодо браку, то я ще тоді намагався розібратися, в чому ж проблема? В Національному космічному агентстві, яке відповідало за ці станції і зараз відповідає,сказали, що жодного офіційного звернення з боку РФ щодо якості інформації не було. Тобто, все це розмови.
З іншого боку, якби була проблема з інформацією, то це можна було б вирішити.
Мені здається, що з цього боку тут все ж таки проблема більше психологічно-демонстративна. Тобто, показати, що Україна, яка намагається якось вирішувати проблеми безпеки самостійно, повинна залишитися без цих станцій.
Хоча логіки я тут не бачу. Вони залишили себе без цього сектору і сказали, що ми не будемо вам платити ці три мільйони доларів за ці станції, але ви все ж таки залишитеся без цих станцій.
Володимир Безкоровайний: Віталію, тут також питання стоїть про довіру і недовіру до тієї інформації, яка надається, питання стоїть про стратегічні ядерні сили. Стратегічна ядерна загроза для будь-якої держави може бути останнім «ах!» — і все закінчене.
Тому вони хочуть мати надійну інформацію, 100% інформацію. Тому ті звинувачення, які йшли в українську сторону, більше були надумані саме проблемою недовіри до цієї інформації. І тільки так треба розцінювати. Бо наші фахівці ні в чому не поступаються російським, які на аналогічних станціях здобувають цю інформацію.
Михайло Самусь: А щодо того, кому можуть запропонувати, то Україні ці станції не потрібні або потрібні з точки зору відслідковування космічних апаратів або космічних об’єктів для цивільних потреб. Але це дуже дорого, якщо виключно для наших потреб.
Можна запропонувати, наприклад, ЄС використовувати в цивільних потребах. А для потреб глобальних системи ПРО чому не запропонувати тому ж НАТО або європейському чи євроатлантичному ПРО використовувати ці станції?
Хочу уточнити, що мова може йти виключно про Севастополь, оскільки сектор огляду спрямований якраз на ті регіони, які цікаві для НАТО.
Що стосується Мукачевого, то, звісно, вона повернута на Західну Європу…
Віталій Порнтков: Вони там і так самі все бачать.
Михайло Самусь: Так, усе знають.
Тому цей севастопольський радар можна запропонувати, звичайно, після модернізації.
Хочу ще додати, що є непоганий проект, який ще так кулуарно обговорюється. У деяких ЗМІ вже повідомлялося, що є проект використання недобудованого ракетного крейсеру «Україна», який є великим головним болем для України, — запропонувати використати як морську платформу ПРО в цій же зв’язці: радар Севастополь — платформа ракетна в Чорному морі на цьому ракетному крейсері.
Віталій Портников: Уявіть собі, як зреагує на це Росія, на цей прекрасний проект.
Володимир Безкоровайний: Ну, це цікавий проект. Але якщо не говорити про кошти, які необхідні для цього проекту, тому що я вам хочу сказати, що є практика, яка каже про те, що збудувати новий корабель значно дешевше, ніж реконструювати старий. А це буде саме та ситуація.
Віталій Портников: Якщо взагалі говорити про те, що от радіолокаційні станції можуть бути запропоновані євроатлантичному проекту протиракетної оборони і Росія не бажає в ньому брати участь, навіть виступає проти баз, які є в Польщі і Чехії,— будуть розташовані так чи інакше американські, чи не буде це ще одним підтвердженням такої українсько-російської конфронтації?
Володимир Безкоровайний: Буде безумовно, тому що у нас є основна політична концепція, яку ми сьогодні опрацьовуємо по усіх напрямках, те, що у нас 17 стаття, тобто ми не розміщуємо іноземні бази на своїй території. Не розміщуємо! Тому вступ до НАТО (і ви знаєте, що Президент уже робив заяву на цей предмет) не передбачає розміщення тут іноземних баз.
Тому цей проект може бути розглянутий, але передача цього крейсера в компетенцію іншої країни, наприклад, ЄС, НАТО, десь, кудись, то така тема може бути опрацьована. А так, щоб воно мало прив’язку до України, то це буде проблемою для наших відносин з Росією.
Михайло Самусь: Але ж це може бути українським кораблем надалі.
Володимир Безкоровайний: Безумовно. Він може бути українським, але використовуватися буде…
Віталій Портников: А радіолокаційна станція теж має бути українською? Все буде українським?
Михайло Самусь: Виходить, що так.
Віталій Портников: Ну, згідно зі ст. 17 Конституції, це може бути виключно український військовий об’єкт.
Михайло Самусь: Так.
Володимир Безкоровайний: Я дещо раніше писав уже про цю тему, що для нас використання цих станцій, севастопольської і мукачівської, — що зліва направо, що справа наліво — однозначно вставляє нас у перший ланцюг країн для удару.
У чому тут питання? В стратегії першого ядерного удару першою треба знищити саме ці станції спостереження, як кажуть, «відкриті вікна» для стратегічного удару.
Тому ці станції спостереження є об’єктом першого удару — тобто, розрушити систему управління. Якщо знищити цю стацію, то система управління не може керувати нічим, бо в неї немає зв’язку зворотного для того, щоб керування виконувати.
Тому я хочу, щоб стратеги, які будуть опрацьовувати це питання, дуже ретельно вивчили, що ж ми будемо мати.
Михайло Самусь: Це дуже схоже, коли йшло обговорення, як буде впливати на Україну, на безпеку України розміщення радару в Чехії і протиракет у Польщі, чи будуть уламки падати на українську територію, чи ні?
Я завжди розповідав, що коли це вже розпочнеться, тоді не буде мати значення, на кого впадуть уламки. Там уже буде повний армагедон…
Володимир Безкоровайний: Ні, про уламки — це просто дитяче питання…
Віталій Портников: Люди просто не уявляють характер сучасної війни. Її тому і немає, на щастя.
Володимир Безкоровайний: Якщо розглядати Росію як, скажімо, об’єкт, по якому буде застосовуватися зброя, яка буде розміщена в Чехії, то картина буде виглядати таким чином, що ті ракети, які будуть знищені, будуть ще летіти половину Земної кулі, поки впадуть.
Таке поняття, що ракета йде зі швидкістю, близькою до першої космічної, що вона може вернутися назад і впасти на Україну, то це не зовсім смішно навіть…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
