Обама переміг у більшості первинних виборів і набрав необхідну кількість голосів і звичайних делегатів партійного з’їзду-конгресу, які зобов’язані голосувати за нього, і так званих суперделегатів – чільних посадовців-демократів, які вільні в своєму виборі, але вже оголосили про свою підтримку Обами на майбутньому з’їзді. І тому він міг святкувати успіх.
Як сказав Барак Обама на мітингу своїх прихильників у місті Сент-Полі, його партійна перемога стала можливою завдяки їхньому рішенню про необхідність змін у Вашингтоні:«Оскільки ви вважаєте, що цей рік мусить стати особливим, відмінним від усіх інших, оскільки ви вирішили прислухатися не до власних сумнівів та побоювань, а до найбільших сподівань і найвищих очікувань».
«Сьогодні ми відзначаємо закінчення одного історичного походу і початок другого походу, який принесе новий і кращий день для Америки. Завдяки вам я можу сьогодні заявити, що буду демократичним кандидатом на президента Сполучених Штатів», – заявив Обама.
У демократів формально все вирішить з’їзд
Але Гіларі Клінтон іще не вважає себе переможеною. Виступаючи в Нью-Йорку, вона нагадала своїм прихильникам, що за неї проголосувало майже 18 мільйонів виборців і вона вважає себе сильнішим кандидатом, ніж Обама, хоча вона й привітала суперника, як належить.
Учасники її мітингу скандували:«Денвер! Денвер!» — тобто вимагали, щоб усе вирішувалося саме там, у Денвері, на з’їзді Демократичної партії наприкінці літа.
У відповідь Клінтон сказала їм: «Тепер постає питання, куди нам іти далі. Тож враховуючи, скільки шляху вже пройдено..., до цього питання я ставлюся вельми серйозно. Це була тривала кампанія, і сьогодні я не прийматиму жодних рішень».
Вибір на контрасті
Американцям належить вибирати, хто керуватиме країною в наступні 4 роки: темношкірий ліберал чи сімдесятирічний консерватор. Опитування показують, що понад третина американців наставлена консервативно і не більше від чверті вважає себе лібералами.
МакКейн – консерватор за зразком Рональда Рейґана. Він прихильник війни в Іраку до перемоги. Він за суворі санкції проти Ірану. Він прихильник вільної торгівлі і зниження податків і противник збільшення урядових програм за рахунок платників податків.
Із іншого боку, Обама за два роки роботи в Сенаті зажив репутації класичного ліберала. Він виступає проти війни в Іраку, за швидке виведення військ звідти. Він обстоює ідею прямих переговорів із Іраном. Обама проти зниження податків, проти угоди про вільну торгівлю з країнами Центральної Америки, проти видобутку нафти в Аляскинському заповіднику.
Розходження, ідеологічні й політичні, доповнюються контрастами особистостей кандидатів. Демократ – експансивний, республіканець – підкреслено врівноважений.
Відтак на американців очікує захоплива серія передвиборних дебатів.
