Саміт Європейської Ради, що зібрав у Брюсселі лідерів країн-членів ЄС, засвідчив їхню політичну волю до надпотужних санкцій проти Росії. Готовність запровадити їх підтвердили в офіційній заяві саміту. Та чому Євросоюз не йде далі попереджень?
Як карають Росію за її агресію?
Уперше економічні санкції проти Росії Євросоюз запровадив у липні 2014 року через її агресію в Україні:
- секторальні обмеження вдарили по фінансовій, енергетичній і оборонній царинах;
- російським державним банкам обмежили доступ до європейських ринків;
- наклали ембарго на продаж зброї;
- заборонили експорт продукції подвійного призначення;
- обмежили доступ до важливих для Росії технологій в галузі нафтовидобутку.
Щопівроку Європейська Рада, тобто лідери країн-членів ЄС, дають зелене світло на подовження цих санкцій, адже причина, через яку їх запровадили, нікуди не зникла: Крим анексований Росією, а на Донбасі присутні російські гібридні сили.
Однак 16 грудня 2021 року на своєму черговому саміті Євросоюз не просто продовжив наявні заходи, а й домовився запровадити нові – у випадку, якщо російські війська, що стоять поблизу українських кордонів, зважаться напасти на Україну.
Ця тема фактично затьмарила всі інші, що були на порядку денному Європейської Ради.
Секретний пакет заходів
На свій черговий саміт, останній цього року, лідери Євросоюзу зібралися на тлі загострення ситуації поблизу українських кордонів. Напруга там не спадає, підтверджують у НАТО.
Генсек Альянсу Єнс Столтенберг заявив про десятки тисяч російських солдат, що стоять біля рубежів України, їхні танки й артилерію. Як змусити Росію рухатися в напрямку деескалації? Це питання стало одним із ключових на саміті Європейського Союзу.
Про безпеку – тільки в безпечних умовах. Обговорення цієї теми лідерами ЄС 16 грудня пройшло під умовним грифом «таємно».
На сесію, де на порядку денному була Росія, європейських президентів і прем'єрів не пускали з телефонами – змушували здавали перед входом до зали.
Дві години – за зачиненими дверима і без зв’язку, але завершили з єдиною, скоординованою позицією, що знайшла своє відображення у фінальному комюніке саміту.
Лідери ЄС підтвердили свою підтримку суверенітету й територіальної цілісності України. Росію закликали терміново знизити напруженість, що виникла через скупчення її військ біля українських кордонів. А якщо цього не станеться, то «відповіддю на будь-яку подальшу військову агресію проти України стануть масштабні наслідки й висока ціна, яка включає обмежувальні заходи, скоординовані з партнерами», – вказано в рішенні саміту.
Чого коштуватиме Росії можлива агресія?
Жодних конкретних згадок про те, як саме в Євросоюзі домовилися карати Росію, якщо її військові перетнуть Рубікон, що умовно проходить по українських кордонах, – немає.
Зберігали мовчанку й політки, обмежуючись за підсумками саміту вже звичними за останні тижні заявами про «серйозні наслідки».
Джерела Радіо Свобода в дипломатичних колах ЄС пояснюють, що це – частина стратегії Євросоюзу, спрямованої на деескалацію ситуації. Росію попереджають, але не конкретними публічними погрозами, щоби не спровокувати. Й дійсно, після згадки про «високу ціну» агресії, європейські політики одразу наголошують на необхідності діалогу задля мирного врегулювання ситуації.
Євросоюз дає зрозуміти, що вірить у силу дипломатії. Європейська Рада висловилася на підтримку дипломатичних зусиль, зокрема в «нормандському форматі» з метою повної імплементації мінських угод. «Ми хотіли би просунутися в цій роботі найближчими тижнями. Потрібно знайти шлях, що веде до дискусій і політичного рішення», – заявив президент Франції Емманюель Макрон за підсумками саміту, наголосивши на важливості діалогу з Росією щодо України.
Мирне врегулювання конфлікту цілковито підтримує й Україна.
«Ми точно розуміємо, що якщо буде повномасштабна війна, то ми розуміємо кількість - тисячі, сотні тисяч, мільйони жертв. Тому ми цього не хочемо як і будь-яка цивілізована країна», – сказав у Брюсселі Володимир Зеленський. Щоби запобігти цьому, Київ готовий говорити з Москвою в будь-яких форматах, зауважив український президент. Аби лише в Росії було бажання – рухатися назустріч.
