Що стосується поганих тижнів – останні кілька тижнів були досить похмурими для Європейської народної партії (ЄНП), яка є домом для більшості правоцентристських політичних партій континенту.
По-перше, її найбільше ім’я, Ангела Меркель, остаточно пішла у відставку після 16 років на посаді канцлера Німеччини, залишивши вакуум, щоб заповнити який її німецьким християнським демократам (ХДС) можуть знадобитися роки. А потім, майже в той же час, чоловік, якого колись вважали однією з найсвітліших надій ЄНП, колишній канцлер Австрії Себастьян Курц, у віці 35 років вирішив зовсім піти з політики через шквал корупційних скандалів.
Оскільки ці особи пішли, то тепер виникнуть питання про те, що чекає в майбутньому політичну сім’ю, яка протягом такого тривалого часу впливала на політику на європейському континенті.
Якби ви запитали чиновників ЄС у Брюсселі, хто насправді керує шоу, дехто, природно, сказав би Рада, де збираються всі країни-члени ЄС, щоб спробувати вирішити нагальні питання дня, або Європейська комісія з її армією фахівців-юристів і бюрократів, які працюють над наступним законопроєктом. Але багато хто відповість просто «ЄНП» – ця велика наметова політична сім’я, яка поглинає будь-яку партію в ЄС та його сусідах, яка описує себе як ліберально-консервативну, дружню до бізнесу, християнську демократичну чи щось середнє.
Більшість із тих, кого вважають батьками-засновниками ЄС, були християнськими демократами
І легко зрозуміти, чому багато хто сказав би так. Просто подивіться на історію. Більшість із тих, кого вважають батьками-засновниками ЄС, як-от канцлери Німеччини Конрад Аденауер та Гельмут Коль, прем’єр-міністр Італії Альчіде де Гаспері та французький державний діяч Роберт Шуман, усі були християнськими демократами. Але не потрібно дивитися так далеко назад, щоб побачити домінування ЄНП у Брюсселі. Усі три останні голови Єврокомісії вийшли з її лав, два з трьох президентів Ради також, і вона була найбільшою партією в Європейському парламенті протягом останніх двох десятиліть (і досі є, ледве). Коли глави держав і урядів збираються на саміті в Брюсселі, партія завжди щедро представлена. Інколи половина лідерів належить до ЄНП, іноді трохи менше, але вони завжди мають багато голосів щодо справ дня.
Не помиляйтеся, ЄНП і надалі матиме важливе значення. Голова Комісії Урсула фон дер Ляєн є платним членом, а її мальтійська колега по партії Роберта Метсола, ймовірно, головуватиме в Європейському парламенті наступного року. Але її зірка на заході.
Просто подивіться на майбутній саміт ЄС цього тижня. Лише 7 із 27 лідерів будуть від партії, і більшість із них представляють малі або середні країни в південно-східному кутку ЄС, такі як Хорватія, Кіпр, Греція та Словенія. Але більше того, оскільки Меркель немає, жодна країна з п’яти найбільших держав-членів, Франція, Німеччина, Італія, Польща та Іспанія, не має правоцентристського лідера. І вони можуть не мати його протягом досить тривалого часу.
Аналітики: правоцентристські партії втратили свою ідентичність у той час, коли політика ідентичності поширюється
У Німеччині ХДС тепер опиниться в незвичайному становищі, перебуваючи в опозиції, але без чіткого наступника Меркель. «Ми зараз явно некрута партія в Німеччині», – нещодавно поскаржився мені один з їхніх незадоволених членів. У Франції кандидат у президенти від республіканців Валері Пекресс стикається з боротьбою за те, щоб потрапити хоча б до другого туру виборів наступного року, а в Італії партії ЄНП, очолювані Forza Italia («Вперед, Італіє»), зараз займають далеку четверту позицію. Найбільші шанси повернутися до влади можуть з’явитися в Іспанії та Польщі через пару років, але це далеко не певно, оскільки правоцентристські партії в обох країнах більше не користуються особливою популярністю.
Отже, що пішло не так? Одним з аргументів, які висувають деякі аналітики, є те, що правоцентристські партії втратили свою ідентичність у той час, коли політика ідентичності поширюється. Вони не такі ліберальні, як ліберальні партії, не такі зелені, як зелені партії, не такі консервативні, проти пробудження та проти істеблішменту, як партії, що перебувають далі праворуч, і не такі соціал-демократи, як лівоцентристські соціал-демократичні партії, які не так давно здавалися мертвими і похованими, але тепер, здається, повертаються, оскільки багато людей вимагають більшої ролі держави після пандемії Covid.
В усіх політичних угрупованнях є свої «паршиві вівці»
Інший аргумент полягає в тому, що ЄНП стала надто спраглою до влади, бажаючи бути найбільшою за будь-яку ціну, але не звертаючи уваги на те, що деякі з її членів явно зловживають своїми повноваженнями.
В усіх політичних угрупованнях є свої «паршиві вівці», але, здається, в ЄНП їх була ціла отара. Більшість її членів зараз визнають, що партія залишалася з угорською «Фідес» занадто довго, перш ніж остаточно розірвав відносини на початку цього року. Але як довго вони будуть миритися з суперечливим прем’єр-міністром Словенії Янезом Яншою і яку шкоду завдали бренду ЄНП скандали довколо Курца та інших лідерів, таких як Маріано Рахой в Іспанії чи Бойко Борисов у Болгарії?
Колись ЄНП була символом влади та заступництва. Тепер у неї менше і того й іншого. Не дивуйтеся, коли ви побачите, що більше її членів слідують за «Фідес», шукаючи нових друзів то праворуч, то ліворуч. Партійно-політична карта Європи ось-ось буде перекроєна.
Рікард Юзвяк – редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
