Під час одного із судилищ мій друг Різа Ізетов сказав мені: «20 грудня буде 1000 днів, як ми сидимо у в'язниці!» Так, 1000 днів! Хто б міг подумати, скільки часу минуло, замисливя я.
Адже стільки подій відбулося за цей час. Спробую згадати головні з них разом з вами. 27-28 березня 2019 року – масові облави та арешти в Криму кримських татар, мусульман, викрадення мене та двох моїх друзів у місто Аксай (Ростовська область) людьми у чорному (ОМОН, СОБР), побиття у лісосмузі Ростова-на-Дону. У наручниках нас, побитих, везуть до Криму. Сімферополь, ФСБ, перший суд – жодної знайомої особи у залі, але тепла підтримка біля будівлі. Перша ніч у СІЗО, етап у Ростов-на-Дону, режимна в'язниця ФСБ, назад до Криму, в СІЗО Сімферополя – бруд, вогкість, байдужість ментів, упізнання, ознайомлення з кримінальною справою, місяць у психлікарні, неодепортація у Ростов, новий військовий суд , конвеєр репресій проти мусульман. Незабаром вирок? To be continued.
Тут, у в'язниці, братерство виявляється по-особливому, випробування розкривають людину
За цей час я чітко побачив і відчув на собі такі негативні явища як «дотримання прав» силовиків, безправність у в'язниці, фабрикація кримінальної справи, тюремна медицина, сліпе російське правосуддя, політичні репресії за інакодумство.
Крім цих негативних сторін, були й позитивні. «Я вдячний силовикам за те, що посадили мене до в'язниці, адже саме тут я дізнався, що таке справжнє братство!» – несподівано заявив Ізетов Різа на нашому першому суді. Так, я повністю згоден зі своїм другом, із маленьким застереженням: дякую Всевишньому за випробування, а не силовикам. Тут, у в'язниці, братерство виявляється по-особливому, випробування розкривають людину. У неволі ділишся останнім, найціннішим, часом стоїш за друзів, якщо раптом їх утискують.
Ще я дізнався, чому наше Сімферопольське СІЗО називають медресе Юсуфа. Тут багато людей дізнаються про іслам, тут постійно звучить Азан, тут політв'язні сидять за віру, за народ, за свою тверду позицію. «Господи! В'язниця мені миліша за те, до чого мене закликають» – так у К'урані пророк Юсуф звернувся до Аллаха в момент сильного випробування, коли йому наказали підкоритися, порушивши заборону Творця. У разі відмови його пані, знатна, вродлива жінка, лякала його в'язницею. Юсуф вибрав останнє. Подібно до пророка Юсуфа, в'язницю вибрали і ми, політв'язні. Ми не пацифісти чи мазохісти. Наші цінності, наша віра, наші погляди на майбутнє цінніші для нас, ніж в'язниця, якою Шайтан лякає людей.
Наші цінності, наша віра, наші погляди на майбутнє цінніші для нас, ніж в'язниця
Дізнався я у в'язниці і силу єдності. Це не просто слова, які так само пафосно говорили за часів України. Коли тебе підтримують грамотні, щирі адвокати; коли листи тобі пишуть люди, яких ти не знаєш, причому не лише з Криму, а з усього світу; коли передачі роблять твої дбайливі брати; коли до судів приходять люди, яких ти не знаєш, але вони знають тебе і твою позицію, твою невинуватість; коли твою сім'ю підтримують небайдужі люди, а діти політв'язнів стали спільними дітьми всього кримськотатарського народу. Хіба це не єдність? Хіба це не той випадок, коли один за всіх та всі за одного? Повірте мені, це багато чого варте! Багато арештантів щиро заздрять нам, нашій єдності!
Окремо хочеться відзначити, як Всевишній Аллах дбає про мене, про моїх братів, які сидять поряд зі мною... Мені приносять листи, які осяюють мою камеру світлом. Мої молитви, Дуа виконуються тут, як ніколи раніше. Можливо, це відбувається через хадиса Пророка Мухаммада, де він казав: «Бійтеся благання пригніченого – між ним і Аллахом немає перепон!» Тут зв'язок із Господом збільшується, по-особливому виконується, читається молитва, читається К'уран. У в'язниці я прочитав стільки книг, як не читав на волі. Тут познайомився з багатьма цікавими людьми. Багато хто з них змінив свої погляди на життя, поспілкувавшися з нами – в'язнями Кремля.
Тисяча днів пролетіли. Що далі? Далі на нас чекає вирок і черговий етап, новий етап життя. Я ні про що не жалкую, не засмучуюсь. Хотів би, щоб розпач не проникнув і у ваші серця. Дивіться на життя позитивно і покладайтеся на Всевишнього, який оберігає нас, захищає, прощає, веде прямим шляхом, дарує безліч благ, піклується, допомагає, любить і бажає блага. «Достатньо нам Аллаха – Прекрасний Він Покровитель!»
Ремзі Бекіров, громадянський журналіст, правозахисниками визнаний політв'язнем
Думки, висловлені в рубриці «Блоги» передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Довідка. Громадянського журналіста, фігуранта другої сімферопольської «справи Хізб ут-Тахрір» Ремзі Бекірова російський суд Сімферополя заарештував 27 березня 2019 року. Разом з ним у Криму було заарештовано 24 кримськотатарських активістів, у тому числі представників громадського об'єднання «Кримська солідарність», у будинках яких напередодні проводили обшуки співробітники ФСБ, МВС Росії та Росгвардії. Правозахисний центр «Меморіал» визнав їх політв'язнями. 22 березня 2021 року на засіданні Південного окружного військового суду в російському Ростові-на-Дону Ремзі Бекіров заявив про відмову від державних адвокатів.
Кримські «справи Хізб ут-Тахрір»
Представники міжнародної ісламської політичної організації «Хізб ут-Тахрір» називають своєю місією об'єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але вони відкидають терористичні методи досягнення цього і кажуть, що зазнають несправедливого переслідування в Росії та в окупованому нею в 2014 році Криму. Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір» у 2003 році, включивши до списку об'єднань, названих «терористичними».
Захисники заарештованих і засуджених у «справі Хізб ут-Тахрір» кримчан вважають їх переслідування мотивованим за релігійною ознакою. Адвокати зазначають, що переслідувані у цій справі російськими правоохоронними органами – переважно кримські татари, а також українці, росіяни, таджики, азербайджанці та кримчани іншого етнічного походження, які сповідують іслам. Міжнародне право забороняє запроваджувати на окупованій території законодавство держави-окупанта.
