Однією із проблем України є брак загальнонаціональних моральних авторитетів. Кола людей, до чиєї думки дослухалися би мешканці всіх частин країни. Проте вона настільки поділена на різні групи, котрі не приймають цінностей одні одних, що заважає вітчизняному суспільству розвиватися. Знаходити порозуміння та проговорювати важливі теми. Немає кому виносити їх на порядок денний і постійно підтримувати до них увагу соціуму.
Через це повітря аж бринить від срачів та взаємних нападок, а важливі проблеми губляться на тлі одноденних витівок каліфів-на-час.
Країна опинилася в ситуації, коли криза довіри є як і щодо державних, так і щодо суспільних інститутів. Нові форми комунікації та суспільні виклики, хоч і виносять на-гора нові обличчя, проте через брак досвіду, вмінь, візії, достатніх здібностей, а ще поколіннєві розрізнення вони не перетворюються на авторитетів загальнодержавних й не можуть формувати порядок денний для всіх прошарків населення.
Проте обрання президентом Володимира Зеленського та прихід у політику Святослава Вакарчука може стати важливим переломним моментом. Поки вони ще зберігають свій авторитет та кредит довіри суспільства – можуть взятися за створення публічних кампаній, котрі би поєднували їхні зв’язки із суспільством та у владі. Передусім це стосується чинного президента, адже рівень його впливовості зараз захмарний. Якщо в країні президентом стала така публічна особа – з цього гріх не скористатися на благо.
Україні конче необхідні зміни та широкі суспільні дискусії в багатьох сферах. Варто акцентувати увагу на темах психологічної реабілітації військових, необхідності інклюзії, вирішенні екологічних питань, боротьби із підлітковим алкоголізмом, смертністю на дорогах, існуванням інтернатів, не читанням населення і тому подібне.
Поки політики-селебріті перебувають на піку своєї популярності, поки вони мають вплив на свідомість народу – дуже чудово було би, якби вони створювали програми, котрі здатні змінювати суспільство ментально. Цим могла би опікуватися, наприклад, перша леді, послуговуючись зв’язками свого чоловіка. Передовсім зв’язками поміж інших зірок, котрих могла би долучати до кампанії.
За американським прикладом, де спільно борються із різними проблемами, де селебріті на провідних ролях показують приклад, як займатися благодійністю. Привертають увагу до всіх можливих проблем, допомагають їхньому вирішенню та мотивують дітей ставати кращими.
Як владі вдалося під час виборчих кампаній таргетувати аудиторію за її інтересами, так само можна скористатися цим інструментами, аби позитивно впливати на суспільство.
Не проблемами єдиними
У рамках цих кампаній популяризувати людей, котрі роблять щось круте. Котрі своїм прикладом змінюють країну тихою сапою, змінюють простір довкола себе.
При цьому важливо, аби вітчизняні медіа не забували про те, що їхня функція – не лише розважати, а й інформувати та формувати порядок денний. Що слід виносити на-гора не лише скандали, хто з ким спить й продукувати маячню битв екстрасенсів в гонитві за кліками та переглядами. Що говорити про благодійність варто не лише тоді, коли ви телеканал «Україна», а мова про штаб Ахметова. Щоб відомими ставали не вискочки й шарлатани, а люди, котрі в майбутньому могли би стати суспільними авторитетами.
А вітчизняному суспільству варто трохи змінити фокус в бік моралі. Не йдеться про постулати інквізиції під’їзних лавок чи «русскомірскіх скрєп» від фсбшників у рясах. Мова про моральні орієнтири, в основі яких доброта та права людини, без яких людина людині вовк, а Україна без них рано чи пізно перетвориться на Росію.
Назарій Заноз, політичний оглядач, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
