Понад 1500 некрологів російським військовим із Кримського півострова вдалося встановити редакції Крим.Реалії. Хто і звідки ці кримчани, де вони загинули на російсько-українському фронті та що приховує про них підконтрольна Москві місцева кримська влада – читайте у цьому матеріалі.
Регіони-лідери з некрологів: аналіз кількості втрат по роках
Серед регіонів анексованого Криму, як і раніше, лідером з некрологів є Севастополь. На другому місці – Керч, на третьому – Феодосія. Непропорційно малим виглядає кількість некрологів у столиці Криму – Сімферополі, а також Сімферопольському районі – близько 80.
Хоча навіть у самому Сімферопольському районі були удари по військових об'єктах РФ, наприклад, успішне ураження складів бази 126-го ОБРБО та 8-го артполку РФ, розміщених у селі Перевальне Сімферопольського району.
Навряд чи після цього обійшлося без загиблих. За даними деяких російських каналів, там могло загинути щонайменше 15 строковиків, але жодного некрологу досі немає.
Російські чиновники Сімферополя та Сімферопольського району – єдині, хто на Кримському півострові взагалі ніколи з початку повномасштабної війни не публікували і не публікують некрологи. Розміщують вони лише інформацію про меморіальні дошки, парти, вулиці, іноді – нагороди.
На «Абдалі» у Сімферополі, з'являються нові поховання. І всі це бачатьЄвгенія Горюнова
Невелика цифра некрологів може бути пов'язана із приховуванням даних, вважає політологтня з Криму Євгенія Горюнова.
«З чим це пов'язано? Мені здається, можливо, тому, що це центр – досить такий населений регіон – Сімферополь із передмістям, там дуже багато людей. Може, вони не хочуть цього афішувати, демонструвати. Але я думаю, що там, на «Абдалі» [міський цвинтар] у Сімферополі, з'являються нові поховання. І всі це бачать», – зазначає Євгенія Горюнова.
Люди йдуть на війну, вважаючи, що це також можливість заробити грошіЄвгенія Горюнова
«Мені здається, що Сімферополь і передмістя – Сімферопольський район, це все ж таки більше не те що заможні, а більш забезпечені люди. Тобто близькість до центру, до Сімферополя дає більше можливостей для заробітку. Тож тут контрактників не буде так багато. Є, безумовно, але все ж таки не так, наприклад, як у керченському регіоні, де села, люди абсолютно без роботи, без грошей, без нічого, вони йдуть [підписувати контракт]. Або також: я бачу, що досить багато [некрологів] і в Нижньогірському районі, і в інших районах – східний Крим, скажімо так. Там справді багато, бо там така ситуація, соціально-економічний занепад, грошей немає: люди йдуть на війну, вважаючи, що це також можливість заробити гроші», – каже політолог із Криму Євгенія Горюнова.
Найбільше вбитих кримчан-військових РФ, яких ідентифікувала редакція Крим.Реалії, було у 2024 році – близько 500 осіб. Помітно, що військові втрати з кожним роком зростають. При цьому останнім часом усе більше ховають убитих рік і більше тому, чиї особи встановили за ДНК тільки зараз. Наприклад, серед таких – добре відомий у Криму ополченець Костянтин Єрманов, котрий збирався «дійти до Львова». Нещодавно родичам прийшов результат встановлення особи за ДНК – Єрманова було вбито рік тому на Харківському напрямку.
Історія про те, як керчанин Єрманов потрапив на війну, відома детально. У 2014 році він був одним із найактивніших діячів «Русской общины» у Керчі, зривав український прапор і ставив російський.
Після 2014 року Костянтин Єрманов почав публічно критикувати підконтрольну Росії владу Криму, був позбавлений депутатського мандату російської міськради Керчі. Навесні 2022 року Єрманова було заарештовано, а в 2023 році він отримав 11 років колонії за звинуваченням у зберіганні та розповсюдженні марихуани. Він стверджував, що це помста за критику та вважав себе політв'язнем.
Єрманов мені сказав: «Якщо ми звідси вийдемо, ти і я, треба бігти до Європи. У Росії нормального життя не буде»Наріман Джелял
У СІЗО Єрманова ненадовго помістили в камеру з ідеологічним противником – українським політв'язнем, першим заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріманом Джелялом.
«І він якось мені сказав: «Нарімане, скажи дружині, нехай вона і діти вчать англійську мову, бо якщо ми звідси вийдемо, ти і я, треба бігти до Європи. У Росії нормального життя не буде, це не демократична країна», – згадував пізніше Джелял. Костянтин Єрманов пізніше виправдовувався, що, мовляв, «це була, швидше, порада йому», Наріману Джелялу.
Наріман Джелял вийшов на волю після обміну. А Єрманов після отримання вироку підписав в ув'язненні контракт і пішов воювати. Провоював близько року, похований у кримському селищі Щолкіне.
Місця смерті військових РФ із Криму: морпіхи
На місцях загибелі дані бази «ГРУЗ 200» розподіляються так: на першому місці – Донецька область, далі – Херсонська, Курська (регіон РФ) і Запорізька області. Це дані від початку повномасштабної війни на літо 2025 року. Раніше станом на кінець 2024 року, коли в базі була тисяча некрологів, найбільше налічувалося загиблих у Херсонській області. До місць загибелі в останні 9 місяців додалися Бєлгородський та Сумський напрямки.
На Сумському напрямку воюють серед інших російських формувань і формування РФ із Криму: 56-й десантно-штурмовий полк та 810-а бригада морської піхоти.
810-а ОБрМП, як і раніше, лідирує серед формувань РФ за кількістю похоронів у Криму. В офіційному телеграм-каналі 810-ї бригади морпіхів РФ стала помітна зміна настроїв. Хоча частина публікацій, як і раніше, присвячена перемогам і бойовому духові, але з'явилися і пости, яких не було раніше: зі словами про те, що «СВО («спеціальною військовою операцією» в Росії називають своє повномасштабне вторгнення в Україну – КР), на жаль триває, і зі страшними наслідками» та скаргами на те, що військових кидають волонтери, надії ні на кого немає, волонтери бригади не справляються із запитами.
На цій же ділянці фронту воює 155-а бригада морської піхоти Тихоокеанського флоту РФ – нещодавно зазнала великих втрат серед керівництва під час ураження командного пункту. Раніше, взимку, був уражений і командний пункт 810-ї ОБрМП РФ.
Серед некрологів кримчан почали траплятися й такі, хто чомусь воював у складі 155-ї бригади Тихоокеанського флоту, а не 810-ї Чорноморського флоту РФ.
Військовий експерт, оглядач військового порталу Defense Express Іван Киричевський зазначає, що обидві бригади морпіхів у Росії планували переформатувати в дивізії, але цього так і не сталося.
Росіяни своїми зусиллями перетворили війну на чисте божевілля, яке неможливо зупинити раціональними методамиІван Киричевський
«На прикладі так званої морської піхоти ми бачимо, що вони мають статус маршових батальйонів: тобто коли люди приходять і швидко помирають у бою. Він [процес] навіть такі підрозділи зачепив. З одного боку, нам уже, можна сказати, у чомусь простіше, якщо росіяни вирішили в принципі не робити якісь там елітні підрозділи, відмовитися від одного з провідних елементів, що рухав їхню військову машину вперед. Тобто є такі масові «м'ясні» підрозділи, а є елітні підрозділи, яким ці «м'ясні» пробивають вперед дорогу. А так у них виходить все, вибачте, «у м'ясо». З іншого боку, це ще й наголошує, що росіяни своїми зусиллями перетворили війну на чисте божевілля, яке неможливо зупинити раціональними методами», – вважає Іван Киричевський.
Розшукуються за дезертирство: Крим як місце загибелі
У базі проєкту «ГРУЗ 200» близько 30 похоронок – на звинувачених у дезертирстві колишніх українських військових і силовиків. На відео – похорон 21 червня у Судаку Олега Семова, який до 2014 року служив у полку спецназу Внутрішніх військ МВС України «Тигр» у Кизилташі. Семов брав участь у спробі придушення Революції Гідності у Києві, а пізніше, вже одягнувши форму росгвардійця, розповідав, що хотів тоді «захистити батьківщину».
«Ми всі були готові, ми вміємо захищати батьківщину… До відповіді закликали лише нас, нас оголосили, що ми є незрозумілими лиходіями, фашистами називали, як нас не називали», – говорив в одному з інтерв'ю підконтрольному Росії кримському ЗМІ Олег Семов.
У Росгвардії Семов дослужився до підполковника, пішов на пенсію, очолював штаб «Юнармії» у Судаку. Там він розповідав підліткам уже про «російську батьківщину».
«Президент Російської Федерації Володимир Володимирович Путін вважає, що у нас немає і не може бути жодної іншої ідеї, що об'єднує, крім патріотизму. І це наша спільна з вами ідея, та ідея, яку ми з вами вноситимемо в ту молодь підростаючу, вихованням якої ми з вами тут займатимемося», – розповідав Семов на з'їзді «Юнармії» в Судаку.
Олег Семов вирушив воювати як доброволець, у Запорізькій області залучав українців до так званого «народного ополчення», був замкомандира у батальйоні імені Судоплатова. Помер у шпиталі, поранення отримав на Запорізькому напрямку.
Більш ніж у третині некрологів, зібраних редакцією Крим.Реалії, місце смерті встановити не вдалося. Найскладніше встановлювати дані загиблих безпосередньо у Криму.
Наприклад, щороку відбуваються бої в Чорному морі – біля бурових платформ «Чорноморнафтогазу», захоплених Росією. Нещодавно вийшов документальний фільм ГУР, у якому про одну з операцій на буровій згадують бійці Головного управління розвідки Міноборони України.
У травні 2025 року бурові були атаковані дронами СБУ – для знищення РЛС та складів, розміщених там російськими військовими. Пізніше з'явився некролог севастопольського матроса, спадкового російського військового Артема Петрова. У ньому не було вказано місце смерті, але фон фотографії, на якому розмістили портрет Петрова родичі, говорить сам за себе, оскільки на знімку зображено бурову платформу «Чорноморнафтогазу».
За останні 9 місяців вдалося встановити дані лише кількох загиблих на території анексованого Криму та в Чорному морі. Наприклад, це пілот збитого наприкінці 2024 року біля мису Тарханкут Мі-8, капітан Антон Прут. Встановлено дані штурмана, збитого біля Тарханкута у вересні 2024 року винищувача Су-30СМ, – це капітан Дмитро Фомін.
За великої кількості атак і ударів по військових об'єктах у Криму відсутність загиблих військових РФ видається мало реалістичною. Дані, найімовірніше, приховують, вважає політологиня Євгенія Горюнова.
Влада намагається не афішувати втрати, не показувати, бо тоді буде питання, як вона захищає КримЄвгенія Горюнова
«Мені здається, що все ж таки, [враховуючи] скільки було ударів, і ми розуміємо, що удари були дуже сильними, особливо по складах, коли там усе вибухало, – я думаю, що все ж таки більше [було загиблих]. Але, справді, вони намагаються це не афішувати, не показувати, бо тоді буде питання до [російської] влади, як вона захищає Крим. Вона розповідає, що все захищено. А чому гинуть, відповідно, військові у такій кількості, якщо Крим так добре захищений, так добре працює російська ППО, що люди гинуть? Мені здається, що тут вони [влада] намагаються якось приховувати [інформацію] про тих, хто служить, про загиблих у Криму: нічого не говоримо, бо нам не потрібні ці зайві втрати», – зазначає Євгенія Горюнова.
Не виключено, що при атаках на об'єкти армії РФ у Криму гине не така вже й велика кількість російських військових, вважає військовий експерт Іван Киричевський. Але головна мета атак – не в ураженні живої сили армії РФ на Кримському півострові.
Тут начебто заради самого процесу просто треба бити постійно по Криму, нагадувати, що росіяни там зайвіІван Киричевський
«Там поки що відбувається з нашого боку процес – «печінку треба клювати регулярно». Важливі елементи військової інфраструктури росіяни у Криму зберігають. Самі по собі аеродроми морської авіації, бази патрульних катерів, які можуть перешкоджати проходу наших морських дронів туди, у той самий символічний міст чи в напрямку Новоросійська. Відповідно, це потрібно «клювати». Тобто постійно атакувати дронами, навіть якщо немає якогось суттєвого успіху, все одно треба відволікати сили ворога там. Бо, грубо кажучи, якщо ці зенітки російські, які стоять у Криму і займаються такою повністю сизифовою працею навіть за російськими мірками, то ці зенітки не стоять дорогою на інше стратегічно важливе підприємство російського ВПК, по якому прилітає з нашого боку. Тому, ось, знаєте, тут ніби заради самого процесу просто треба бити постійно по Криму, нагадувати, що росіяни там зайві, – задля цього ці дронові удари відбуваються», – вважає військовий експерт Іван Киричевський.
Склад за характером вербування та залучення до армії тих, хто порушив закон
Практично у третині всіх некрологів встановити, як саме військовий потрапив на фронт, не вдається: дані приховані та їх не знайти, навіть якщо аналізувати всі джерела, включаючи дані від родичів, із судових сайтів, з телеграм-каналів про розшук поранених і не евакуйованих убитих.
Серед ув'язнених – багато засуджених за крадіжки та наркотики. Але в базі є три випадки раніше засуджених за злочини проти статевої недоторканності. Ці двоє – бійці ПВК «Вагнер». Третій – похований нещодавно. Це Сергій Клопотовський, ексспівробітник «Чорноморнафтогазу», балотувався від ЛДПР до однієї з підконтрольних Росії сільрад Чорноморського району. Судове рішення у справі про звинувачення Клопотовського в 2022 році приховано, але в справі вказана стаття 132 КК РФ – «Мужеложство, лесбіянство або інші дії сексуального характеру із застосуванням насильства або із загрозою його застосування до потерпілого». При цьому в некролозі Клопотовського героїзують: «Батьківщина високо оцінила подвиг Героя, представивши його до високої державної нагороди… Ми назавжди збережемо світлу пам'ять про вірного сина Росії», – йдеться у похоронці.
Джерело Крим.Реалії у правозахисному середовищі повідомляє, що дільничним на Кримському півострові поставлено нове завдання в межах виконання плану з набору контрактників – реагувати на всі випадки прояву правопорушень з боку колишніх ув'язнених та асоціальних людей – щоб у міру накопичення матеріалу можна було відкрити кримінальну справу, відправити в СІЗО, а там у різний спосіб «переконати» підписати контракт. Політологиня Євгенія Горюнова вважає, що це один із реалістичних способів залучення до армії.
Влада шукатиме інші різні шляхи для того, щоб якось людей в армію затягуватиЄвгенія Горюнова
«Стосовно ж російської мобілізаційної політики, вона посилюватиметься, мені здається, – тому що ресурсу немає, а його треба якось поповнювати та поповнювати. Тому вони шукатимуть інші різні шлях для того, щоб якось людей до армії затягувати. Я не можу сказати «запрошувати» – затягувати та відправляти на фронт. Війна працює і потребує ресурсу, без цього вже ніяк. І вони [росіяни], на мою думку, її зупиняти не збираються. Вони намагаються якось грати саме тими, хто готовий [йти на війну] через контракт, або зеками, для яких це шанс, якийсь шанс [вийти на свободу]», – зазначає Євгенія Горюнова.
Серед списків «ГРУЗ 200» до Криму мобілізованих найменше. З чого можна зробити висновок, що в Криму не посилювали заходи щодо мобілізації. Йти шляхом тотальної мобілізації на війну Росія не готова, вважає політологиня Євгенія Горюнова.
