Вибір редакції: світ
Китай справді хоче відправити миротворців в Україну?
У той час як європейські лідери намагаються організувати гарантії безпеки для України на тлі прагнення президента США Дональда Трампа укласти угоду про припинення вогню між Москвою і Києвом, поширюються повідомлення про те, що Пекін, можливо, захоче зіграти свою роль у підтримці миру.
22 березня німецька газета Welt процитувала анонімних дипломатів Європейського союзу, які повідомили, що їхні китайські колеги звернулися до них з проханням вивчити можливість участі їхніх миротворців у ширших миротворчих силах, які розглядаються в європейських столицях. Ця ідея з’явилась на початку цього року на Всесвітньому економічному форумі та Мюнхенській конференції з безпеки.
Дипломати ЄС заявили виданню Welt, що участь Китаю у такій місії «потенційно може сприяти прийняттю Росією миротворчих сил в Україні».
Але Пекін швидко відкинув цю заяву. 24 березня речник Міністерства закордонних справ Китаю Ґо Цзякунь назвав цю інформацію неправдивою. Три дипломати ЄС, які говорили з Радіо Свобода на умовах анонімності, також заявили, що з китайськими чиновниками не було жодних дискусій про участь Пекіну в миротворчих силах.
«Нуль контактів з цього приводу», – сказав один з дипломатів ЄС.
Інший дипломат ЄС заявив, що їм нічого не відомо про те, що Пекін порушував питання про китайських миротворців, додавши, що «ми не знаємо, звідки взялася інформація в статті Welt».
Це відбувається в той час, коли європейські лідери намагаються узгодити деталі того, як так звана «коаліція охочих» на чолі з Великою Британією та Францією може допомогти Україні стримати Росію від повторного вторгнення після досягнення мирної угоди.
Президент Франції Емманюель Макрон прийме лідерів коаліції, включно з президентом України Володимиром Зеленським, у Парижі 27 березня для проведення наступного раунду переговорів, під час якого вони вивчатимуть різні варіанти забезпечення тривалого миру в Україні.
Тереза Феллон, директорка брюссельського Центру досліджень Росії, Європи та Азії, каже, що останні чутки про китайських миротворців відображають невизначеність, з якою стикається європейська система безпеки, оскільки адміністрація Трампа намагається йти назустріч Росії, відхиляючи прохання про надання американських військ для забезпечення виконання мирної угоди.
Є багато питань щодо цієї ідеї про китайських миротворцівТереза Феллон
«Є багато питань щодо цієї ідеї про китайських миротворців, – каже Феллон в інтерв'ю Радіо Свобода. – Чому Росія хоче бачити там китайські війська? Яку вигоду отримає від цього Китай? Здається, немає чітких відповідей на ці запитання, а також на багато інших запитань».
Чому китайські миротворці продовжують виринати в контексті України?
Це вже не перший випадок, коли говорять про відправку китайського миротворчого контингенту в Україну.
Чжоу Бо, колишній старший полковник китайських збройних сил, в кулуарах Мюнхенської конференції з безпеки в лютому припустив, що Китай міг би очолити миротворчі сили за підтримки ООН в Україні, якщо такі будуть створені, зазначивши, що Пекін та інші незахідні держави, як-от Індія, могли б відіграти певну роль.
Тим часом видання The Economist повідомило в січні, що віцепрезидент США Джей Ді Венс також згадував цю ідею, нібито кажучи чиновникам ЄС, що сили, які складаються лише з європейських військ, будуть менш ефективними в запобіганні подальшим атакам Росії на Україну.
Вольфганг Ішингер, колишній німецький дипломат, який є президентом фонду, що керує Мюнхенською конференцією з безпеки, також згадував китайський миротворчий контингент як варіант у січні на щорічній зустрічі під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі у Швейцарії.
Частково Ішингер тоді стверджував, що Європа може просто не мати достатньо військ для підтримання миру вздовж більш ніж 1000-кілометрової лінії зіткнення.
І ці дискусії все ще тривають, оскільки європейські лідери прагнуть сформувати власну миротворчу пропозицію, яка може передбачати відправлення в Україну від 10 до 30 тисяч військовослужбовців.
Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) у своєму нещодавньому звіті заявив, що сили чисельністю до 30 тисяч військовослужбовців за підтримки далекобійної артилерії з широкою повітряною і морською підтримкою зможуть впоратися з більш ніж одним російським вторгненням, якщо Москва спробує розірвати мирну угоду.
Але, за оцінками IISS, для ведення тривалих наземних бойових дій високої інтенсивності знадобиться від 60 до 100 тисяч військовослужбовців, додавши, що європейські збройні сили можуть бути не в змозі зібрати таку кількість військ, оскільки це відволіче ресурси від кордонів НАТО з Росією.
Чи китайські миротворці спрацювали б в Україні?
Іншим серйозним занепокоєнням є те, що європейські війська, розгорнуті в Україні, можуть бути втягнуті в гарячу війну з Росією без суттєвої підтримки з боку США на їхньому боці. Москва також категорично відмовляється приймати у будь-якій майбутній мирній угоді війська з країни, яка є членом НАТО.
Аналітики розглядають розгортання китайських миротворчих сил (разом з миротворчими силами інших країн, як-от Індія чи Бразилія, які мають тепліші зв’язки з Москвою) як одне з рішень цієї проблеми, стверджуючи, що російські війська будуть менш схильні відкривати по них вогонь.
Але аналітики також зазначають, що залучення китайських миротворців до розмови навколо України також порушує нові складні питання: чи погодиться Пекін, який вважає себе наддержавою на світовій арені, бути частиною сил, очолюваних європейцями?
Китаю також слід бути обережним, оскільки участь миротворців у західній місії може призвести до напруги в його цінних зв’язках з Москвою, які стали ще тіснішими після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році.
Юрій Пойта, експерт з питань відносин України з Китаєм у київському Центрі досліджень армії, конверсії та роззброєння, каже, що Україна може не виступати проти китайських миротворців, оскільки має слабку позицію у переговорах. Тим не менш, Київ не дуже довіряє Пекіну, оскільки той підтримує військові зусилля Росії.
«Найбільш вирішальним фактором є Сполучені Штати. Якщо Вашингтон запропонує Китаю стати частиною цієї угоди про безпеку, то у Києва не буде багато інших варіантів, – сказав Пойта в інтерв'ю Радіо Свобода. – Але коли мова йде про китайські війська, з точки зору Києва, тут також є дуже багато вразливих місць».
Якщо Вашингтон запропонує Китаю стати частиною цієї угоди про безпеку, то у Києва не буде багато інших варіантівЮрій Пойта
З моменту вторгнення Росії в Україну три роки тому Китай здебільшого ігнорував Україну і був життєво важливим прихильником Росії. Пекін сповідує нейтралітет і навіть запропонував власний мирний план у лютому 2023 року, але він також допомагає Росії, купуючи нафту і газ та продаючи технології для виробництва зброї.
«Чи буде Китай надавати інформацію Росії? Чи скаже Китай, що це розгортання відбувається в обмін на доступ до військових технологій або телекомунікаційних мереж? Тут є великий ризик», – міркує Пойта.
26 травня видання Reuters, посилаючись на власні джерела серед європейських посадовців, написало про те, що Європа відходить від ідеї відправки військ на користь інших безпекових механізмів для України через політичні та логістичні обмеження.
Росія готує «троянського коня» у чорноморській угоді про припинення вогню
Росія виставила вимоги, які можуть зірвати підписання угоди про перемир'я на Чорному морі. Які саме? І до чого це може призвести?
Заяви США та Росії, що окреслюють рамки для обмеження бойових дій у Чорному морі, були розцінені як крок до ширшого припинення вогню у війні Кремля проти України.
І Москва, і Вашингтон «продовжуватимуть працювати над міцним і тривалим миром», як заявили Кремль і Білий дім.
Але заява Кремля також містила конкретні формулювання, яких не було у заяві Білого дому.
Чого вимагає Росія і що вона пропонує
У Кремлі заявили, що Москва дотримуватиметься угоди лише після того, як Захід зніме санкції із російських банків, які торгували сільськогосподарською продукцією, а також із російських кораблів.
Зокрема, йшлося про «Россільгоспбанк», який є великим державним кредитором для російського агробізнесу. Росія вимагає підключити його та інші російські структури до глобальної системи банківських переказів SWIFT.
Також йдеться про обмеження щодо експорту добрив і компаній, що страхують російський тіньовий флот.
Експерти кажуть, що все це потенційно може стати серйозним каменем спотикання.
Повернення до системи SWIFT потребуватиме згоди Європи – у той час, коли американо-європейські відносини різко погіршуються.
Чи це передумови, спрямовані на зрив усієї угоди? Або ж Росія просуває максималістські переговорні позиції, як робила це до початку тотального вторгнення в Україну? Чи кремлівська мова просто більш чітка у своїх формулюваннях?
«Російські вимоги є абсолютно непропорційними до її пропозицій», – коментує для Радіо Свобода Яніс Клюге, заступник керівника відділу Східної Європи та Євразії Німецького інституту міжнародних справ і питань безпеки в Берліні.
Умови Росії мають на меті відвернути гнів Трампа від Москви і перевести його на Європу
«Москва хоче перевірити [адміністрацію Трампа]. Хоче побачити, наскільки він справді відчайдушно прагне домогтися навіть часткового припинення вогню, – вважає Клюге. – Але також важливо, кого звинувачуватиме Трамп, коли угоди не буде. Умови Росії мають на меті відвернути гнів Трампа від Москви і перевести його на Європу».
Трамп назвав одним із головних пріоритетів своєї зовнішньої політики припинення трирічного нападу Росії на Україну. На відміну від свого попередника Джо Байдена, який відмовився співпрацювати з Москвою, адміністрація Трампа зробила саме це. Вона провела щонайменше дві телефонні розмови з президентом Володимиром Путіним і направила головних радників, включно з держсекретарем Марко Рубіо, до Саудівської Аравії для початку переговорів.
Зернова ініціатива: що далі?
Переговори стосувалися не лише розв’язання війни, а й ширшого відновлення американсько-російських відносин, які погіршилися принаймні з 2012 року за правління тодішнього президента Барака Обами, а потім різко обвалилися після вторгнення в лютому 2022 року. Путін назвав ширші питання «основними причинами» протистояння щодо України.
Угода, досягнута цього тижня, яка включала паралельний набір переговорів США з українськими офіційними особами, залучала «технічних експертів». Їм доручили зосередитися лише на одній сфері: Чорноморській зерновій ініціативі.
Укладена за посередництва Туреччини та ООН, угода спрямована на те, щоб український і російський експорт зерна з Чорного моря вийшов на світові ринки, без побоювань щодо інфляції цін і голоду.
Термін дії ініціативи закінчився в липні 2023 року після того, як Росія відмовилася продовжити свою участь.
Масштабні санкції Заходу, спрямовані на покарання Росії за вторгнення, включали відключення російських банків від SWIFT (системи обміну повідомленнями, яка допомагає банкам здійснювати перекази та платежі).
Проте санкції не стосувалися російського експорту продовольства та добрив. Москва залишається основним постачальником товарів, пов’язаних із сільським господарством, на світові ринки. Однак російські офіційні особи не раз скаржилися, що санкції щодо страхування, доставки та логістики перешкоджають цій торгівлі.
За словами Клюге, вимоги, викладені в заяві Кремля від 25 березня, схожі на ті, яких прагнула Росія під час переговорів 2023 року.
«Тоді Україна перебувала в безвихідній ситуації, потрібне було рішення щодо експорту зерна, – каже Клюге. – ЄС був стурбований надходженням занадто великої кількості зерна в Європу, і це спровокувало протести фермерів. Тому ЄС був готовий піти на компроміс, і «повторний SWIFT» «Россільгоспбанку» розглядався як варіант для досягнення цього»
«Ми бачили це раніше. Вони повторюють наративи з літа 2023 року, – каже Юлія Сабіна-Джоя, старша наукова співробітниця Інституту Близького Сходу у Вашингтоні та колишня радниця президента Румунії. – Вони не були такими сміливими, як зараз, з мовою SWIFT, і особливо з експортом добрив, на якому заробляють великі гроші».
«Тактика ведення переговорів»
За тиждень до оголошення про Чорноморську угоду Кремль і Білий дім окреслили рамки для обмеженого припинення вогню, метою якого було обмежити удари по енергетичній інфраструктурі, наприклад, по електростанціях, лініях електропередач і підстанціях.
Тим не менш, українські та російські війська продовжували обстрілювати один одного безпілотниками та ракетами, включно з ніччю 26 березня.
Радник президента Володимира Зеленського Дмитро Литвин заявив Українській службі Радіо Свобода, що з 18 березня Росія щонайменше вісім разів цілилася по українських енергетичних об’єктах.
У коментарях журналістам речник Кремля Дмитро Пєсков наполягав, що розпорядження Путіна про мораторій на українську енергетичну інфраструктуру залишається в силі.
Водночас він зазначив, що Чорноморська ініціатива буде «активована після виконання низки умов».
У заяві Білого дому від 25 березня широко зазначено, що Вашингтон допоможе відновити доступ Росії до ринку експорту сільськогосподарської продукції та добрив, а також знизити витрати на морське страхування та покращити доступ до портів.
У коментарях журналістам Трамп пізніше дав зрозуміти, що його адміністрація розглядає можливість скасування додаткових санкцій.
«Це тактика переговорів, але це не щось дивовижне чи незвичайне, – коментує Джоя позицію Росії. – Вони не хочуть припинення вогню або зупинки війни. Вони продовжують знаходити виправдання цього не робити, продовжують створювати умови, які переслідують їхні національні інтереси»
Росія чітко дала зрозуміти, що її кінцевою метою є скасування санкцій Заходу. Але ці санкції залишаються розмінною монетою для адміністрації Трампа, тому навряд чи Білий дім намагатиметься скасувати їх усі одразу, вважає український економіст Борис Кушнірук.
«Трампу не вигідно скасовувати всі санкції проти Росії. Це інструмент впливу, навіщо його позбуватися?» — заявив Кушнірук Українській службі Радіо Свобода.
Марк Галеотті, знаний експерт із Росії, стверджував, що російські чиновники влаштовують пастку для європейців.
«Багато поступок, яких вимагає Москва, є не просто подарунком Вашингтона, – сказав він у статті для журналу The Spectator. – Європа покірно погодиться з американським планом, посилюючи розчарування тим, що вона також не сидить за столом переговорів, або ж чинитиме опір, знову ризикуючи ще більше відштовхнути і без того єврофобну адміністрацію?»
- Офіційні заяви за підсумками переговорів не містять деталей щодо наслідків порушення припинення вогню, заявив президент Володимир Зеленський на брифінгу 25 березня. За словами президента, в разі відкриття вогню російською стороною Україна звернеться до США.
- 11 березня у Саудівській Аравії відбулася зустріч делегацій України й США. І США з Росією. Під час переговорів Україна погодилася з пропозицією американської сторони про запровадження режиму припинення вогню у війні з Росією на 30 днів.
- Президент США Дональд Трамп 12 березня висловив упевненість у тому, що припинення вогню вдасться досягнути, а його спецпредставник Стів Віткофф відвідав Москву 13 березня, щоб поговорити з Кремлем про ситуацію.
П'ять сфер, де Туреччина відіграє ключову роль у світових справах
Рей Ферлонґ, «Настоящее Время», Ханна Кавіані, Радіо Фарда, Казахська служба Радіо Свобода та Арбана Відішікі
У той час як Туреччина переживає найбільші протести за більш ніж десятиліття, інтенсивно обговорюється питання, чи стануть ці події серйозним викликом для президента Реджепа Таїпа Ердогана. І чи не спричинить це подальший зсув до авторитаризму.
Протести були викликані ув'язненням мера Стамбула Екрема Імамоглу, кандидата від головної опозиційної Республіканської народної партії на президентських виборах 2028 року.
Те, що станеться далі, може мати наслідки далеко за межами Туреччини.
Анкара веде свою гру
На початку повномасштабної війни Росії проти України, Туреччина досягла значного дипломатичного успіху, виступивши посередником в угоді між Росією та Україною, яка дозволила обом країнам експортувати зерно через Чорне море.
Ця угода стала вирішальним фактором у забезпеченні життєво важливого експорту українського зерна до країн Глобального Півдня, які значною мірою покладаються на нього. Експорт продовжувався протягом року до виходу Росії з угоди.
Важливість цієї угоди підкреслює той факт, що Вашингтон зробив її відновлення ключовим пріоритетом своїх переговорів з Москвою та Києвом.
Анкара впродовж війни вела свою власну гру.
Хоча Туреччина є членом НАТО, Ердоган намагається підтримувати добрі відносини з президентом Росії Володимиром Путіним. Обидва лідери поділяють стиль «сильної людини», який, можливо, зміцнив їхнє взаєморозуміння.
Але це не зупинило турецького виробника безпілотників Байрактар, який, наприклад, продовжує будувати завод в Україні. Його продукція відіграла важливу роль в обороні України у перший місяць повномасштабної війни.
Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, каже, що рушійною силою турецької зовнішньої політики є економіка.
«Що стосується регіональних питань, Росії, України, Близького Сходу, ключову роль відіграють бізнес-інтереси. Вони будуть обертатися навколо Імамоглу так само, як вони зараз обертаються навколо Ердогана», – сказав він в інтерв'ю телеканалу «Настоящее Время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
Західні зв'язки: ЄС та Вашингтон
Якщо говорити про бізнес, то найбільшим торговельним партнером Туреччини є Європейський Союз, на який, згідно зі статистикою ЄС, припадає близько третини торгівлі між країни.
Зміна уряду в Туреччині майже напевно вплине на її відносини з Брюсселем, який призупинив процес вступу Туреччини до ЄС у 2018 році на тлі критики дій Грдогана за відступ від демократії.
Імамоглу, ймовірно, наполягав би на поліпшенні відносин і відновленні переговорів про вступ Туреччини до ЄС.
Але відносини між Брюсселем і Анкарою можуть потеплішати в будь-якому випадку. Оскільки Європа прагне зменшити свою оборонну залежність від Вашингтона і сформувати військову місію в Україні. А збройні сили Туреччини можуть стати ключовим гравцем.
Європейські лідери стоять перед незручним вибором між засудженням дій Ердогана і отриманням вигоди від ключових відносин у сфері безпеки.
Економіка також була головним питанням порядку денного під час переговорів міністра закордонних справ Туреччини Хакана Фідана зі своїм американським колегою Марко Рубіо у Вашингтоні цього тижня.
Ердоган сподівався отримати звільнення від санкцій, запроваджених президентом США Дональдом Трампом у 2020 році, після того, як Туреччина придбала російські системи протиповітряної оборони С-400.
Іран та Близький Схід
Події в Туреччині відбуваються у той час, коли Тегеран і Анкара обмінюються звинуваченнями і погрозами щодо втручання у внутрішні справи один одного.
Обидві країни часто мають суперечливі інтереси з різних регіональних питань, таких як підтримка Туреччиною опозиції до режиму Асада в Сирії та підтримка Азербайджану у війні за Нагірний Карабах проти Вірменії.
Проте міністр закордонних справ Ірану Аббас Арахчі заявив, що події в Туреччині є «внутрішньою справою».
Світ, який бачить Ердоган, безумовно, більше відповідає уподобанням ТегеранаАхаван
Айдін Ахаван, політичний аналітик зі Стамбула, сказав в інтерв'ю Радіо Фарда (іранська Служба Радіо Свобода):
«Ердоган представив себе як прагматичний лідер, який змінює альянси, коли це служить його інтересам... Опозиція, з іншого боку, є європоцентристською і виступає за світську і демократичну систему. Світ, який бачить Ердоган, безумовно, більше відповідає уподобанням Тегерана»
Географічне розташування дає Туреччині величезний регіональний вплив. На початку війни в Україні вона закрила Босфор для російських військових кораблів, ускладнивши зв'язок Москви з її силами в Сирії.
Вплив Туреччини на Сирію, де вона є одним з головних союзників тимчасового уряду в Дамаску, дає їй багато козирів у міжнародній дипломатії. Турецькі та підтримувані Туреччиною сили відігравали велику роль у конфлікті і, ймовірно, продовжуватимуть це робити і зараз.
Центральна Азія
Вплив Туреччини поширюється не лише на Близький Схід, але й на Центральну Азію, де переважна більшість населення чотирьох країн розмовляє тюркськими мовами: Казахстан, Киргизстан, Туркменістан та Узбекистан.
Три з цих країн (за винятком Туркменістану) об'єднані в Організацію тюркських держав, до якої також входить Азербайджан.
Вони проводять спільні військові навчання і налагоджують закупівлю і виробництво озброєньТутумлу
Деякі регіональні експерти вважають, що Туреччина є альтернативним полюсом на тлі побоювань, що російський експансіонізм може зосередитися на регіонах Центральної Азії з російськомовним населенням, як це сталося в Україні.
«Вони проводять спільні військові навчання і налагоджують закупівлю і виробництво озброєнь на інших ринках, ніж у Росії», – сказав у листопаді Казахській службі Радіо СвободаАссель Тутумлу з Близькосхідного університету на північному Кіпрі.
До російського вторгнення в Україну значна частина торгівлі Центральної Азії з Європою йшла через Росію. За словами Тутумлу, західні санкції проти Росії дали поштовх новим торговельним маршрутам через Азербайджан і Туреччину.
Дійсно, зміцнення транспортно-логістичних зв'язків на так званому Центральному коридорі маршрутів з Китаю до Європи в обхід Росії було головним питанням на регіональному саміті в Бішкеку наприкінці минулого року.
Балкани
Туреччина також є важливим гравцем на енергетичних ринках, і ніде це не є більш очевидним, ніж у південно-східній Європі.
Угорщина, Румунія та Сербія є основними споживачами газу, що постачається Туреччиною.
Зараз «Турецький потік» є єдиним газопроводом, що транспортує російський газ до Європи, проходячи безпосередньо з Росії до Туреччини по дну Чорного моря і далі на Балкани.
«Анкара робить новий поштовх до того, щоб перетворити Туреччину на головний енергетичний центр регіону», – зазначив Карім Елгенді з аналітичного центру Chatham House в Лондоні в грудні.
Анкара робить новий поштовх до того, щоб перетворити Туреччину на головний енергетичний центр регіону
Туреччина також є великим інвестором на Балканах, зокрема в Сербії. Окрім просування амбітних планів щодо будівництва автомагістралі Белград-Сараєво, вона оголосила про плани будувати в Сербії безпілотники під своєю торговою маркою.
Угоди щодо безпілотників також обговорювалися в Боснії та Албанії.
На Балканах Туреччина використовує економічну силу як криголам для політичних кроків, оскільки вона дивиться не лише на країни з великими мусульманськими громадами, але й налагоджує тісні відносини з іншими країнами.
Для російської ядерної зброї? Супутникові знімки будівництва спецоб'єкта у Білорусі
Влада Білорусі стрімко розбудовує військову інфраструктуру в Осиповичах – це видно на супутникових знімках. На думку експертів з питань оборони, саме тут може бути розміщена російська ядерна зброя. Про це – у розслідуванні Білоруської служби Радіо Свобода.
Осиповичі – місто в Могильовській області Білорусі з населенням 29 тисяч осіб, за 100 кілометрів від Мінська та за 190 кілометрів від кордону з Україною. Це великий залізничний вузол, який з’єднує білоруську столицю з двома обласними центрами – Гомелем і Могильовом – у напрямках України та Росії.
У місті та поблизу нього є кілька військових об’єктів, пов’язаних з артилерією та ракетними військами. Це місце привернуло увагу громадськості після заяв Путіна і Лукашенка про передачу Білорусі сучасних російських ракетних комплексів «Іскандер» і стратегічної ядерної зброї. Експерти дійшли висновку, що і те, і інше може бути розміщене саме тут.
Журналісти Білоруської служби Радіо Свобода проаналізували супутникові знімки – вони демонструють, що після початку повномасштабної війни РФ проти України військова інфраструктура під Осиповичами ще більше розширилася. У кількох місцях триває будівництво та реконструкція казарм, складів для зберігання зброї, можливо, нових ангарів для «Іскандерів» та іншої спецтехніки. Будується окрема залізнична колія, яка все це з’єднає.
Білоруська служба Радіо Свобода отримала і проаналізувала разом з експертами свіжі супутникові знімки, зроблені Planet Labs у лютому 2025 року, а також публічну інформацію, щоб зрозуміти, що все це може означати.
«Іскандер» – російський оперативно-тактичний ракетний комплекс (ОТРК). Його основне призначення – нанесення точних ударів по ключових об’єктах противника, іноді захищених засобами ППО (командні пункти та вузли зв’язку, аеродроми, об’єкти інфраструктури, місця зосередження військ і техніки тощо). Офіційна дальність польоту ракет «Іскандер-М» становить до 500 км. Це означає, що ракети, розміщені в Білорусі, можуть загрожувати майже всій території Польщі, Литви та Латвії, а також більшій частині території України.
Будівництво в Осиповичах
Влада Білорусі називає Осиповичі «столицею артилерії». У самому місті наразі розташовані щонайменше три військові бригади, пов’язані з цим родом військ: 51-ша гвардійська артилерійська бригада, 336-та реактивна артилерійська бригада та 465-та ракетна бригада.
Ракетний комплекс «Іскандер-М», здатний використовувати ядерні боєголовки, ймовірно, перебуває на озброєнні 465-ї ракетної бригади. До Білорусі завезли щонайменше два дивізіони таких комплексів – таку інформацію Лукашенко озвучив у лютому 2024 року.
До штатного складу дивізіону «Іскандер-М» ЗС РФ входять 2 ракетні батареї – близько 12 бойових машин різного типу призначення (командно-штабна машина, машина життєзабезпечення, самохідна пускова установка з ракетами, транспортно-заряджальна машина, мобільний пункт підготовки інформації та машина регулювання та технічного обслуговування). Тобто дві дивізії в Білорусі – це приблизно 24 військові машини, 8 з яких несуть ракети.
Під таку кількість техніки в осиповицькій військовій частині №12147 із жовтня 2022 року розпочали будівництво нових ангарів. Один із них побудували влітку 2023 року, а фундаменти ще двох заклали восени 2023 року. За нашими підрахунками, в одному ангарі розміщений один дивізіон «Іскандер-М». Це означає, що осиповицька військова частина тепер зможе розмістити три таких дивізії, які фактично складуть нову повноцінну військову бригаду. Вона може стати уже четвертою в Осиповичах.
На супутниковому знімку Осиповичів від 25 лютого 2025 року, що отримала Білоруська служба Радіо Свобода, видно, що будівельні роботи на території військової частини – на завершальній стадії. Крім додаткових ангарів для «Іскандерів», з липня 2023 року тут збудували три будівлі для зберігання військової техніки та майна, відремонтували занедбану казармену будівлю, склад, адміністративну будівлю, розмістили спортивний комплекс із повноцінним футбольним полем.
Також у північно-західній частині Осиповичів, на колишній території військової частини, зводять кілька багатоповерхівок та нову велику школу зі стадіоном. Об’єднання колишніх білоруських силовиків BelPol раніше оприлюднила інформацію про те, що принаймні два будинки за адресами вулиця Криловича, 32 і Криловича, 34 будує «Управління капітального будівництва Збройних сил Білорусі». Згідно з документом, оприлюдненим BelPol, усі роботи відбуваються на підставі указу Олександра Лукашенка №289с від 20 вересня 2023 року у стислі терміни.
14 березня 2025 року Осиповицький райвиконком повідомив, що ключі від 72 квартир у будинку на вулиці Криловича, 32 уже передали військовим. Будинок назвали «орендованим» і підпорядкованим Міністерству оборони Білорусі. У будинку, як повідомляється, «житимуть представники всіх військових частин і підрозділів Осиповицького гарнізону».
1405-та артилерійська база боєприпасів
За 12 км від міста та місця зберігання «Іскандерів» розташована 1405-та артилерійська база боєприпасів (в/ч 42707), де, за інформацією The New York Times і також Федерації американських вчених, може готуватися сховище ядерних боєголовок.
На супутниковому знімку Planet Labs від 24 лютого 2025 року, який отримала Білоруська служба Радіо Свобода, видно зміни в кількох місцях на території цієї військової частини. За останні два роки тут збудували нові об’єкти та відремонтували старі.
Так, орієнтовно з початку березня 2023 року розпочалися будівельні роботи в північній частині військової бази. На цьому місці спочатку вирубали частину лісу, потім з’явилася трирівнева огорожа по периметру, всередині якої звели та реконструювали кілька будівель, встановили щось схоже на вежу зв’язку чи блискавковідвід.
Це сталося майже одночасно із заявою російського керманича Володимира Путіна 25 березня 2023 року про те, що Росія розмістить свою тактичну ядерну зброю в Білорусі. За його словами, будівництво сховища для неї в Білорусі планували завершити 1 липня 2023 року. Востаннє фактичний очільник Білорусі Олександр Лукашенко заявляв про наявність ядерної зброї на території Білорусі 10 грудня 2024 року, але знову не навів жодних доказів своїх слів: «Я сюди завіз ядерні боєголовки. Не один десяток штук. Багато пише: «О, це жарт, ніхто нічого не завіз». Ввезли. А те, що вони кажуть, що це жарт, значить, вони прогавили. Вони навіть не помітили, як ми їх сюди завезли».
У публікації Федерації американських вчених експерти назвали це місце у 2023 році найбільш схожим на місце зберігання російської ядерної зброї. На думку експертів, про це може свідчити схожа структура будівель у Росії, спеціальна трирівнева огорожа та можливий КПП.
Крім того, саме в цьому місці, за словамиВільяма Альберка, колишнього директора аналітичного центру Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), співробітника Пентагону і НАТО, могла зберігатися ядерна зброя під час Холодної війни. За його словами, які наводить NYT, Радянський Союз почав базувати ракетно-ядерні бригади в Осиповичах та околицях у 1960-х роках. На той час у самому місті була розташована військова частина, яка керувала ними.
При в’їзді на територію 1405-ї артилерійської боєприпасної бази, в її західній частині, з весни 2023 року було реконструйовано декілька будівель, у тому числі штаб, а також були зведені три будівлі, дві з яких схожі на казарми. Це видно на супутниковому знімку від 24 лютого 2025 року, який отримала Білоруська служба Радіо Свобода.
Цю інформацію підтверджують державні тендери на виконання будівельних робіт, які проводилися з лютого 2023 року, які ми знайшли на сайті держзакупівель. Так, вказується, що на території частини відновленню підлягали стара казарма, вартівня, приміщення клубу, склад, лазня, а також ділянка для 24 одиниць спецтехніки.
Ось два скасовані тендери на будівництво двох модульних бараків на 120 осіб, розміри та форма яких повністю збігаються з тими, які ми бачимо на супутниковому знімку. Тобто їх усе ж могли побудувати, але, можливо, не за рахунок держбюджету, а коштом іншого джерела фінансування.
Будівництво щонайменше двох казарм означає збільшення особового складу частини до 240 осіб.
Аналіз супутникових знімків також показує, що з червня 2023 року у військовій частині для систем ППО насипали два великі земляні насипи. Вони вищі за корпуси казарм.
Державні тендери також демонструють, що «Бобруйське експлуатаційне управління Збройних сил» у 2024 році закупило для цієї військової частини бетон різної міцності, щебінь, арматуру, тротуарну плитку, бордюри, вікна, двері, огорожу, два блискавковідводи висотою 25 метрів. Була закуплена система охорони периметра «Рельєф-2». На сайті виробника такі системи описані так:
«Використовуються для організації другої лінії захисту на об’єктах з підвищеними вимогами до безпеки, як-от в’язниці, хімічні заводи, атомні електростанції, військові та вибухонебезпечні об’єкти».
Залізниця
До військової бази підводять окрему залізницю, яка має з’єднати 1405-ту базу артилерійських боєприпасів з Осиповичами, де розміщені «Іскандери». Для цього будується окрема гілка від залізничної лінії Осиповичі-Могильов. На супутниковому знімку видно, що в лісі вже зроблена просіка під дорогу, ведуться земляні роботи, закладені фундаменти під вантажні платформи всередині бази.
Імовірно, для вантажних платформ «Бобруйське експлуатаційне управління Збройних сил» на державних тендерах зараз закуповує дві електроталі (підвісні крани) вантажопідйомністю 3,2 тонни і висотою підйому 6 метрів кожна.
Будівництво залізниці розпочалося наприкінці літа 2024 року. Але військові, можливо, планували побудувати її давно, стверджується у документах, отриманих BelPol. В опублікованому об’єднанням колишніх силовиків проєкті будівництва залізниці, зробленому організацією «ТрансСоюзПроєкт» у 2020 році на замовлення «Бобруйського експлуатаційного управління Збройних сил», зазначено:
«Будівництво об’єкта ведеться з метою виконання програми Союзної держави «Удосконалення об’єктів військової інфраструктури, призначених для спільного використання в інтересах забезпечення регіонального угруповання військ (сил) Республіки Білорусь і Російської Федерації», затвердженої постановою Ради міністрів Союзної держави від 8.12.2017 № 46».
Сама програма так званої Союзної держави була підписана в 2017 році в Гомелі терміном на три роки (2018–2021). Інформація про неї була видалена з сайту інформаційно-аналітичного порталу Союзної держави, але збереглася в архіві.
Заявлене фінансування – це кошти бюджету Союзної держави в розмірі 12 мільярдів російських рублів (приблизно 200 мільйонів доларів). У його рамках мало відбутися «вдосконалення» об’єктів авіаційної інфраструктури, баз зберігання озброєння та «тилової інфраструктури».
У проєкті будівництва компанії «ТрансСоюзПроєкт», оприлюдненому BelPol, детально описані деталі майбутньої залізниці «незагального користування» від зупинки Горожа до території військової частини № 42707. У ній зазначено, що, крім самої дороги, необхідно побудувати:
- проїзд на «ділянці «Осиповичі-2 – Єлізово біля зупинки Горожа»;
- 4 вантажно-розвантажувальні майданчики відкритого та закритого типу;
- заїзні/виїзні ворота у «зовнішніх та внутрішніх дротяних огорожах»;
- слід передбачити зону відправлення поїздів із зоною технічного обслуговування на відстані 600 метрів від військової бази для обгону локомотиву і його догляду;
- кімната для варти на 8 осіб;
- системи радіозв’язку, відеоспостереження та сигналізації;
- комунікації
- та інше.
Вартість будівництва – майже 27 мільйонів білоруських рублів (близько 10 мільйонів доларів на той час).
Як бачимо, будівництво не розпочалося у вказані терміни. Його могли перенести. Про це свідчить інший документ, опублікований організацією BelPol. Він датований 2023 роком і підписаний керівником організації капітального будівництва Збройних сил Білорусі полковником Олександром Будянковим.
У ньому встановлений новий термін завершення будівництва залізниці та всієї супутньої інфраструктури – 2024 рік. Джерело фінансування – позабюджетні кошти Міноборони.
«Ділянка для йодопрофілактики»
В одному з додатків до проєкту вказана ділянка для «йодопрофілактики» в сусідньому селі Мала Горожа. Така профілактика є одним із обов’язкових заходів допомоги людям, які у разі радіаційної аварії перебувають поблизу атомної електростанції чи місця вибуху ядерної зброї. Згідно з постановою Міністерства охорони здоров’я Білорусі та Міністерства надзвичайних ситуацій, до переліку об’єктів радіаційної небезпеки включені 100-кілометрові зони навколо Островецької, Ігналінської, Чорнобильської, Рівненської та Смоленської АЕС. У жодну з них Осиповичі не потрапляють.
12 вересня 2024 року на території 1405-ї бази боєприпасів її керівник підполковник Валерій Кузьмін привітав своїх співробітників з днем утворення військової частини. Фото цієї події ми знайшли в соцмережах. На ньому зображено оновлену будівлю штабу, на якій висить покажчик із значенням радіаційного фону на військовій базі – 0,09 мкЗв/год.
У каталозі продукції білоруської компанії «Атомтех», яка виробляє обладнання для радіаційного контролю, ми знайшли такий прилад під назвою «індикатор-сигналізатор СРК-АТ2327 з інформаційним табло».
Як зазначено в описі виробника, призначення приладу – «моніторинг радіаційної обстановки на радіаційно чутливих і радіаційно небезпечних об’єктах і територіях».
Із 2020 року військові в Білорусі закупляли точно такі ж індикатори-сигналізатори СРК-АТ2327 тільки для 8-ї бригади радіаційної безпеки, хімічного та біологічного захисту, а також для військової частини №7434, яка охороняє Островецьку АЕС.
На фото, яке Білоруська служба Радіо Свобода знайшла у відкритому доступі в соцмережах (візуальні докази має редакція Радіо Свобода), цей індикатор не працював у жовтні 2023 року, після модернізації штабу. На іншому зображенні, в жовтні 2024 року, він уже показує рівень радіаційного фону.
Білоруська служба Радіо Свобода попросила прокоментувати цей факт колишнього білоруського військового (він побажав не вказувати своє ім’я), який служив у радянській армії, коли в Білорусі була ядерна зброя, та майже 20 років – уже за часів незалежності. Він згадує, що за радянських часів Осиповичі також були потужним артилерійсько-ракетним центром, у місті дислокувалося одразу 5 військових бригад. В одній з них він деякий час служив. У той час за 20 кілометрів від міста, в селі Лапичі, де й досі розташоване військове містечко, стояли ядерні ракети.
За словами співрозмовника Радіо Свобода, зазвичай дозиметр є на посту в кожного чергового у військовій частині. Тому він не бачить у цьому нічого незвичайного. Придбання окремими військовими частинами цього нового дозиметра СРК-АТ2327 пояснюється тим, що на більшості об’єктів, що залишилися, ще є радянські дозиметри, які справляються зі своїм завданням. На його думку, нові дозиметри можуть бути встановлені в нових або реконструйованих військових частинах.
Але наявність йодопрофілактики біля 1405-ї артбази боєприпасів, за словами військовослужбовця, не зовсім звична практика. Раніше такі місця облаштовували лише біля «спеціальних» місць, де міг статися ядерний вибух.
Що може означати розвиток військової інфраструктури під Осиповичами?
Конрад Музика, директор компанії Rochan Consulting, яка займається дослідженнями та аналізом безпеки на пострадянському просторі, у коментарі Радіо Свобода зазначив, що Білорусь модернізує свій потенціал для зберігання та розміщення ракетних комплексів «Іскандер».
«Іскандер» – це більш високотехнологічна система, ніж «Точка», яка потребує інших зусиль для обслуговування, тому той факт, що модернізується сховище, де можуть зберігатися боєголовки «Іскандер», звичайні боєголовки і, що ще важливіше, ядерні боєголовки, це важлива подія, – зазначає військовий аналітик. – Бо, як мені здається, це підтверджує, що саме це сховище буде обслуговувати «Іскандери».
Конрад Музика також звертає увагу на те, як забезпечується безпека військової бази: «Будівництво платформ, які височіють над землею, свідчить про те, що вони будуть розміщувати системи протиповітряної оборони, а це у свою чергу свідчить про те, що це дійсно місце підвищеного інтересу і що Білорусь багато зробить для його захисту від ракетних ударів».
Експерт бачить кілька причин, чому Осиповичі стають сильним військовим центром Білорусі, чому білоруська влада інвестує в його розвиток і, можливо, планує розмістити тут російську ядерну зброю.
Так, на його думку, тут вже була раніше створена зручна інфраструктура для артилеристів і ракетних військ. І дуже важливим фактором залишається близькість розташування сховища, де теоретично можуть зберігатися ядерні боєголовки, і «Іскандерів», які можуть нести цю зброю. Будівництво залізниці ще більше покращує цей процес, робить його швидшим і легшим.
Білоруська служба Радіо Свобода не має підтвердження того, що наразі на військовій базі №1405 під Осиповичами зберігається ядерна зброя. Але про те, що тут може бути вже близько 20 російських військових, у лютому 2025 року повідомило державне українське інформаційне агентство «Укрінформ» із посиланням на свої джерела.
Конрад Музика у коментарі Радіо Свобода зазначив, що обслуговування та зберігання ядерних боєголовок не може проходити без участі російських військових: «Все, від зберігання до переміщення і кріплення ядерної боєголовки до ракети, робить 12-те головне управління Міноборони Росії».
Експерт каже, що далі прогнозувати, як може розширитися присутність російських військових у Білорусі, неможливо. Він радить уважно стежити за спільними навчаннями двох країн, які відбудуться у вересні цього року.
«Збройні сили Білорусі значною мірою інтегровані в російські, з точки зору управління об’єднаним угрупованням військ. Росія розглядає Білорусь як передовий логістичний центр протидії загрозам із Заходу. У Білорусі ми нарахували 30 різних сховищ. У них зберігається все: від їжі до білизни, обмундирування, артилерійських і танкових боєприпасів, ракет і пального. Це те, що потрібно дати як білоруським, так і російським збройним силам, коли вони прибудуть до Білорусі, щоб, наприклад, атакувати Польщу чи країни Балтії».
Два телефонні дзвінки. Сотні безпілотників. І де припинення вогню?
Кремлівський переказ телефонної розмови Володимира Путіна з президентом США Дональдом Трампом з'явився на сайті Кремля о 20:15 за московським часом (19:15 за київським) 18 березня: Путін погодився на пропозицію США про припинення вогню, що мало зупинити російські удари по енергетичній інфраструктурі України на 30 днів.
Але ще до того, як дзвінок закінчився, російські ударні безпілотники вже були в повітрі.
За лічені хвилини після завершення телефонної розмови українські енергетичні та інші об'єкти зазнали ударів, які тривали годинами. Дві лікарні, технічно захищені міжнародним правом, були серйозно пошкоджені. Було завдано удару по нафтопровідному комплексу на півдні Росії.
Наступного дня, 19 березня, Трамп і Володимир Зеленський провели власну телефонну розмову, і український президент заявив, що приймає запропоноване припинення вогню. Але журналістам Зеленський заявив, що «все буде продовжувати літати».
«Якщо росіяни не будуть бити по наших об'єктах, ми точно не будемо», – сказав Зеленський.
Ані Росія, ані Україна не мають жодних стимулів для зменшення інтенсивності чи масштабу своїх операційМарія Енгквіст
І росіяни вдарили: Росія запустила понад 170 безпілотників в бік України рано-вранці 20 березня. Україна використала безпілотники дальнього радіусу дії для атаки на авіабазу «Енгельс-2», де базуються російські бомбардувальники дальнього радіусу дії, а також, за повідомленнями, застосувала нову ракету дальнього радіусу дії для удару по нафтопереробному заводу.
Можливо, про це ще рано судити, але на припинення вогню це точно не схоже. І якщо російська і американська «технічні команди», які зустрінуться в Саудівській Аравії наступного тижня, не зможуть домовитися про конкретні кроки з «імплементації і розширення» угоди, вона, швидше за все, також буде нетривалою.
«Ані Росія, ані Україна на даному етапі не мають жодних стимулів для зменшення інтенсивності чи масштабу своїх операцій», – сказала в інтерв’ю Радіо Свобода Марія Енгквіст, заступниця керівника програми з вивчення Росії та Євразії Шведського агентства оборонних досліджень.
Ніколас Гвоздєв, професор з питань національної безпеки у Військово-морському коледжі США в Ньюпорті, штат Род-Айленд, сказав, що удари, які відбулися вслід за телефонними розмовами, були прямо пов'язані.
«З боку Путіна це демонстрація того, що Росія домінує в ескалації і може продовжувати завдавати ударів в будь-який час і в будь-якому місці на власний розсуд», – сказав Гвоздєв Радіо Свобода. – З боку Зеленського – показати, що, незважаючи на слова Трампа про те, що Україна «не має козирів», насправді вона все ще має козирі, все ще має можливості... і що Україна аж ніяк не перебуває в критичному стані».
Путін не подав жодних ознак того, що він дійсно хоче припинення вогнюДік Берлейн
Дік Берлейн, генерал повітряних сил Нідерландів у відставці, який був топовим військовим офіцером країни, сказав, що Путін «не подав жодних ознак того, що він дійсно хоче припинення вогню».
«Я думаю, що причина, чому він запропонував не завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі, полягає в тому, що це завдає йому болю, – сказав Берлейн Радіо Свобода. – Більша частина енергетичної інфраструктури в Україні вже зруйнована, але напад на [російську] енергетику та інфраструктуру, особливо на нафту, шкодить [Росії]».
«Дуже сильно розходиться з реальністю»
З кінця 2022 року Росія завдає ударів по енергетичній галузі України, використовуючи балістичні та крилаті ракети, а також безпілотники дальнього радіусу дії для ураження електростанцій, ліній електропередач та підстанцій.
Ця стратегія, спрямована на виснаження цивільного населення України, часто приписується колишньому головнокомандувачу російського вторгнення генералу Сергію Суровікіну, якого російські ЗМІ одного разу охрестили «генерал Армагеддон».
Російські військові регулярно з різних видів озброєння – ударними БпЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ – атакують українські регіони.
Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення.
Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.
Перед обличчям цих атак Україна з усіх сил намагається зберегти світло і тепло, але їй вдається викручуватися завдяки місцевій винахідливості та широкомасштабній підтримці з боку Заходу.
Водночас Україна розгорнула власну індустрію безпілотників, які вона все частіше використовує для атак на енергетичну інфраструктуру Росії – нафтопереробні заводи, трубопроводи, не кажучи вже про військові об'єкти.
Росія також занепокоєна українською крилатою ракетою великої дальності «Нептун». За кілька днів до телефонних переговорів нова ракета була використана для ураження нафтопереробного заводу на чорноморському узбережжі Росії, стверджував Зеленський.
Це дає Кремлю стимул наполягати на тому, щоб його власні енергетичні об'єкти були вилучені з українських списків мішеней, каже Берлейн.
Виступаючи перед журналістами наступного дня після розмови Путіна з Трампом, речник Кремля Дмитро Пєсковзаявив, що наказ Путіна був виконаний негайно. Він навіть заявив, що російські війська збили сім власних безпілотників як свідчення доброї волі Росії.
Військові експерти, однак, поставили під сумнів заяву Пєскова і вказали на те, що російське командування могло б відкликати атаки раніше – і, безумовно, могло б уникнути обстрілу лікарень шістьма годинами пізніше.
Взаємні звинувачення пролунали лише через кілька годин після нічних нападів 20 березня.
Я думаю, що ми зараз ближче до миру, до припинення вогню, ніж будь-коли за останні три рокиКіт Келлог
Обіцянка Путіна «дуже сильно розходиться з реальністю», сказав Зеленський.
Офіційна представниця МЗС Росії Марія Захаровазвинуватила Україну в порушенні режиму припинення вогню, «який був запропонований президентом Сполучених Штатів Америки.
Тим не менш, американські чиновники висловили оптимізм.
«Я думаю, що ми зараз ближче до миру, до припинення вогню, ніж будь-коли за останні три роки», – сказав Кіт Келлог, головний посланник Білого дому з питань України, в інтерв'ю ABC News.
«Теорія припинення»
Окрім глибокої недовіри, що накопичувалася три роки повномасштабної війни Росії проти України, існує питання про те, чи була домовленість про негайне припинення вогню – і про що сторони взагалі домовилися.
Траєкторія будь-якої «угоди» наразі дуже нестабільна. Тут все ще може відбутися багато поворотівМарія Енгквіст
«Я б не зважилась назвати події, що відбулися протягом останнього тижня, навіть прелюдією до належного обговорення угоди про припинення вогню, – сказала Енгквіст Радіо Свобода. – Траєкторія будь-якої «угоди» наразі дуже нестабільна. Тут все ще може відбутися багато поворотів».
У заяві Кремля сказано, що угода стосується «енергетичної інфраструктури». Білий дім, однак, заявив, що угода охоплює «енергетику та інфраструктуру». А Зеленський мав навіть ширший погляд щодо цього.
«Одним із перших кроків до повного завершення війни може стати припинення ударів по енергетичній та іншій цивільній інфраструктурі», – написав він у своєму телеграм-каналі після розмови з Трампом.
«Обидві сторони зацікавлені в теорії припинення вогню, – вважає Гвоздєв. – Україні може знадобитися час для відновлення і консолідації, Росія буде домагатися послаблення санкцій; але жодна зі сторін не має пропозиції щодо припинення вогню, яка б відповідала цим вимогам, і обидві не впевнені в тому, як далеко Трамп зайде, намагаючись змусити їх до поступливості».
«Якби Путін дійсно хотів бути щирим у своєму бажанні зупинити війну, він міг би зупинити її сьогодні. Він міг би зупинити війну ще три роки тому», – сказав Дік Берлейн.
«Путін хоче повернути Україну до складу Російської імперії. Він не погоджується з тим, що Україна є суверенною державою, тому все це дуже ускладнює досягнення мирного врегулювання, яке було б прийнятним як для України, так і для Росії», – зазначив генерал повітряних сил Нідерландів у відставці.
ЄС обіцяє продовжувати озброювати Україну на тлі переговорів про припинення вогню
Лідери Європейського союзу обіцяють продовжувати надавати військову підтримку Україні, незважаючи на намагання Росії припинити постачання західної зброї Києву в рамках переговорів про припинення вогню, що тривають.
Лідери блоку збираються у Брюсселі 20 та 21 березня і, як очікується, ухвалять висновки саміту, в яких буде зазначено, що «Європейський союз дотримується підходу «мир через силу», який вимагає, щоб Україна займала якомога сильнішу позицію, з власним потужним військовим і оборонним потенціалом як невід’ємним компонентом».
У тексті, з яким ознайомилося Радіо Свобода, також зазначається, що ЄС – «у координації з партнерами-однодумцями та союзниками – залишається відданим наданню подальшої всебічної підтримки Україні та її народу, який здійснює своє невід’ємне право на самооборону від агресивної війни Росії».
Брюссельська зустріч відбудеться через два дні після телефонної розмови між президентом США Дональдом Трампом і його російським колегою Володимиром Путіним, під час якої досягли домовленості про 30-денну паузу в атаках на енергетичну інфраструктуру.
Однак лише через кілька годин після дзвінка державна компанія «Укрзалізниця» підтвердила, що російські безпілотники влучили в об’єкти енергосистеми залізниці в Дніпропетровській області.
Зазвичай текст ЄС узгоджується одноголосно 27 країнами-членами ЄС. Однак дипломати ЄС, які говорили на умовах анонімності, заявили, що Угорщина, яка вже давно виявляє більш примирливий тон щодо Кремля, попросить відмовитися від тексту щодо України, подібно до того, як це сталося на саміті ЄС на початку цього місяця.
Досі країни ЄС не брали участі у переговорах щодо війни, які відбуваються в Саудівській Аравії, але в документі підкреслюється, що «Європейський союз і його держави-члени сприятимуть мирному процесу і допоможуть забезпечити справедливий і тривалий мир для України, що відповідає інтересам як України, так і Європи в цілому».
Однак немає жодної згадки про призначеного посланця ЄС на переговорах. Нещодавні спекуляції в Брюсселі свідчать про те, що на цю роль можуть претендувати як колишній канцлер Німеччини Ангела Меркель, так і нинішній президент Фінляндії Александр Стубб.
Також немає жодних прямих посилань на присутність представників ЄС на місцях для нагляду за потенційною мирною угодою, на чому неодноразово наполягав президент Франції Емманюель Макрон, але що Москва поки що відкидає як можливий варіант.
«Готовий посилити тиск на Росію»
Брюссель дотримується двох інших позицій, які адміністрація Трампа, схоже, винесла на стіл переговорів, намагаючись забезпечити прихильність Москви до мирної угоди: послаблення санкцій проти Кремля та притягнення до відповідальності за воєнні злочини.
Нещодавно блок продовжив візові заборони і замороження активів 2400 компаній і фізичних осіб, включно з Путіним, які ЄС запровадив після початку повномасштабного вторгнення в Україну три роки тому. ЄС «залишається готовим посилити тиск на Росію, в тому числі за допомогою подальших санкцій і посилення контролю за виконанням існуючих заходів», – зазначається в заяві.
Російські активи на суму близько 200 мільярдів євро залишаються замороженими, переважно в Бельгії. Кошти мають залишатися заблокованими «до тих пір, поки Росія не припинить свою агресивну війну проти України і не відшкодує їй збитки, завдані цією війною».
Держави-члени додали, що вони наполягають на «повній відповідальності за воєнні злочини та інші найтяжчі злочини, скоєні у зв’язку з російською агресивною війною проти України».
Це сталося після того, як Вашингтон оголосив про свій намір вийти з Міжнародного центру з розслідування злочину агресії проти України, створеного західними країнами ще у 2023 році для збору доказів проти осіб, відповідальних за імовірні воєнні злочини.
«Катастрофічний удар»: США закривають підрозділ, який розслідував воєнні злочини в Україні
Підрозділ Єльського університету, який відігравав ключову роль у зборі доказів російських воєнних злочинів, скоєних в Україні, закриється 28 березня 2025 року – після того, як Державний департамент США скоротив його фінансування.
В ексклюзивному інтерв’ю виконавчий директор Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету Натаніель Реймонд сказав Радіо Свобода, що цей крок став «катастрофічним ударом» для зусиль із документування воєнних злочинів і притягнення винних до відповідальності.
Реймонд повідомив, що наразі підрозділ відстежує місцеперебування 35 000 дітей, викрадених з України Росією. Насильницька депортація і переміщення населення, зокрема дітей, із окупованих територій України є воєнним злочином, і Міжнародний кримінальний суд (МКС) звинуватив у цьому президента Росії Володимира Путіна і дитячу омбудсменку РФ Марію Львову-Бєлову.
«Втрата нашої роботи – це ще одна перемога тих, хто хоче приховати правду і не допустити притягнення до відповідальності», – сказав Реймонд.
«Частина хвилі скорочень»
У відповідь на запит Радіо Свобода про коментар Державний департамент США підтвердив, що фінансування було припинене. За більш детальною інформацією у департаменті спрямували журналістів до MITRE, неприбуткової організації, яка працює над урядовими контрактами. Радіо Свобода наразі не отримало відповіді від MITRE.
На запитання, чому, на його думку, фінансування було скорочене, виконавчий директор Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету Натаніель Реймонд відповів: «Хотів би я знати відповідь на це запитання. Важко не сприймати це особисто. Але це також є частиною хвилі скорочень у гуманітарній та правозахисній сферах».
Із моменту початку роботи уряд США запровадив масові скорочення в USAID, Міністерстві освіти та організаціях закордонного мовлення, як-от Радіо Свобода.
Цей крок також є ще одним прикладом того, що адміністрація Трампа відмовляється від міжнародної співпраці з метою документування воєнних злочинів, скоєних Росією з моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році.
Це сталося після того, як представники Євроюсту, агентства Європейського союзу з питань співпраці у царині кримінального правосуддя, повідомили цього тижня Радіо Свобода, що Вашингтон припинив співпрацю з їхнім підрозділом, який спеціалізується на воєнних злочинах, скоєних в Україні.
Міжнародний центр з переслідування за злочин агресії проти України надає матеріально-технічну підтримку, проводить тренінги та надає іншу допомогу українським прокурорам, які розслідують понад 153 000 справ.
Вивезення дітей з України
Робота групи Єльського університету ґрунтується на розслідуванні з відкритих джерел і надає детальні докази того, що Росія має систематичну програму вивезення дітей з України.
У своєму останньому звіті, опублікованому в грудні, дослідники Єльського університету задокументували долі 314 дітей, які стали жертвами «систематичної програми примусового усиновлення та виховання» російськими приватними особами та сім’ями.
Ми відстежуємо 35 000 дітей, які потенційно можуть перебувати в Росії та на окупованих територіях у понад 100 місцях
Реймонд представив результати дослідження Раді безпеки ООН, заявивши: «Щонайменше в одному випадку Росія розлучила дитину з їхніми братами і сестрами в рамках розміщення з громадянами Росії».
У ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода 18 березня Реймонд сказав, що протягом трьох років робота його команди у документуванні воєнних злочинів і злочинів проти людяності була «по-справжньому героїчною».
За його словами, він намагався продовжувати свою роботу впродовж останніх днів, але вона була ускладнена тим, що доступ до супутникових знімків також був закритий.
«Ми відстежуємо 35 000 дітей, які потенційно можуть перебувати в Росії та на окупованих територіях у понад 100 місцях, враховуючи табори перевиховання, прийомні сім’ї та усиновлення від Чорного моря до Тихоокеанського узбережжя в Магадані», – сказав він.
Реймонд також повідомив, що його команда втратила доступ до величезного архіву даних, які вони накопичили за три роки. Раніше вони мали доступ до даних через програму Державного департаменту.
Група американських законодавців звернулася до Державного секретаря США Марко Рубіо з листом, в якому заявила, що, на їхню думку, архів міг бути видалений.
Попередня робота включала «документування атак на енергетичну інфраструктуру, що передували чотирьом обвинувальним актам Міжнародного кримінального суду, в тому числі двом проти [російського генерала Валерія] Герасимова і [колишнього міністра оборони Сергія] Шойгу за ймовірні злочини проти людяності».
Вона також включала роботу щодо пошкодженої сільськогосподарської інфраструктури і відстеження затриманих цивільних і військовополонених. «Ця робота також завершилася», – сказав Раймонд.
Деякі з цих даних досі доступні МКС, Європолу та українським прокурорам, оскільки вони були передані в рамках попередніх справ. Загалом докази Єльського підрозділу допомогли МКС винести шість обвинувальних вироків.
«Ми робимо все можливе з тим, що у нас залишилося, але, на жаль, цього дуже мало», – сказав Раймонд.
Питання повернення українських дітей також стало центральним пунктом будь-якої майбутньої мирної угоди між Україною та Росією.
Відповідаючи на запитання про це 11 березня, Рубіо сказав, що «буде багато питань, які потрібно буде вирішити – серед них, не в останню чергу, гуманітарні проблеми, діти».
Ми робимо все можливе з тим, що у нас залишилося, але, на жаль, цього дуже мало
Чернові висновки саміту ЄС 20-21 березня, з якими ознайомилося Радіо Свобода, також висвітлюють це питання.
«Надійний шлях до миру повинен включати зусилля з надання гуманітарної допомоги, зокрема, обмін військовополоненими, звільнення цивільних осіб і повернення всіх українських дітей та інших цивільних осіб, незаконно депортованих і переміщених до Росії та Білорусі».
Реймонд сказав, що робота його команди була важливою не лише з точки зору підзвітності, але й «також у каталізації дипломатичних зусиль, враховуючи переговори про повернення дітей».
- За даними порталу «Діти війни», депортованими вважаються близько 20 тисяч дітей, повернулися до України – 1240.
- Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець припускав, що Росія незаконно вивезла з України близько 150 тисяч дітей.
- Уповноважена ВР з прав дитини Дар’я Герасимчук називає цифру в «кілька сотень тисяч дітей, тобто десь 200-300 тисяч».
- 17 березня голова Офісу президента України Андрій Єрмак повідомив, що на території Росії та на тимчасово окупованих територіях України під контролем РФ перебувають близько 1,6 мільйона українських дітей.
- У Росії тим часом заявляють, що начебто сприяють поверненню вивезених дітей до України. Про це говорила уповноважена президента Росії з прав дитини Марія Львова-Бєлова. За її словами, процес нібито удосконалився, і в цьому допомагає Катар, Ватикан і Міжнародний Комітет Червоного Хреста.
- Голова організації Save Ukraine Микола Кулеба це заперечив.
Про що домовилися Путін і Трамп: аналіз
Телефонна розмова 18 березня між Трампом і Путіним була спрямована на закріплення угоди про припинення бойових дій в Україні, що тривають вже четвертий рік. Було досягнута конкретна домовленість про припинення ударів Росії по «енергетичній інфраструктурі» – за версією Кремля чи проти «енергетики та інфраструктури» – за повідомленнями з Білого дому. Але не більше того.
Це перемир'я? Якщо так, то яке саме?
Через понад три роки повномасштабної війни Росії проти України, Білий дім і Кремль 18 березня оголосили про широку домовленість, спрямовану на зупинку конфлікту, що вже забрав життя і покалічив понад мільйон людей з обох сторін.
Контури угоди були озвучені після приблизно двогодинної телефонної розмови між президентами Дональдом Трампом і Володимиром Путіним – другої такої розмови за президентство Трампа й, можливо, найважливішої на цей момент.
Україна, яка перебувала під сильним тиском з боку Білого дому, включно з напруженою зустріччю у Овальному кабінеті з президентом Володимиром Зеленським, вже погодилася на 30-денну паузу у бойових діях – за умови, що Росія зробить те саме.
Дональд Трамп напередодні розмови з Путіним прокоментував журналістам перепалку між ним і Володимиром Зеленським в Овальному кабінеті: «Нам потрібно було змусити Україну робити правильні речі. Це була не проста ситуація. Ви побачили невелику сцену в Овальному кабінеті, але я думаю, що зараз вони роблять правильні речі, і ми намагаємося досягти мирної угоди, досягти припинення вогню, а потім і мирної угоди»
«Мій головний висновок тут – Москва цілком комфортно почувається з Трампом, але з причин, які обговорюють далеко не всі, – сказав Микола Соков, колишній російський дипломат, який зараз працює у Віденському центрі з питань роззброєння та нерозповсюдження. – «Москва може торгуватися з Трампом, тоді як Європа наполягає на своїй правоті й вимагає прийняття її позиції без обговорення»
То що саме погодила Москва?
Щодо реальних військових дій, угода нічого не змінює безпосередньо на полі бою, де російські війська до недавнього часу поступово просуваються за рахунок постійних штурмів 1100-кілометрової лінії фронту.
Українські війська виходять із Курської області Росії, частину якої вони утримували майже сім місяців, намагаючись зменшити тиск на інших ділянках фронту та отримати додатковий козир для ймовірних мирних переговорів.
Головним у домовленості, оголошеній 18 березня, є питання енергетичної інфраструктури.
Починаючи щонайменше з листопада 2022 року, Росія методично атакувала енергомережу України: електростанції, лінії електропередач, трансформатори, підстанції – стратегія, спрямована на виснаження та залякування цивільного населення. Ідею такого терору інколи приписують колишньому головнокомандувачу російського вторгнення, відомому під прізвиськом «Генерал Армагеддон».
Це є воєнним злочином, за який Міжнародний кримінальний суд висунув звинувачення двом високопоставленим російським військовим.
Попри ці атаки, Україна намагається підтримувати енергопостачання за допомогою місцевих рішень та значної західної допомоги. Водночас вона активно розвиває власне виробництво дронів і навіть крилатих ракет, які дедалі частіше використовуються для ударів по енергетичній інфраструктурі Росії: нафтопереробних заводах, трубопроводах та військових об'єктах.
Виступаючи на пресконференції в Гельсінкі, президент Зеленський, який раніше висловлював підтримку припиненню вогню без включення сухопутних операцій, поставив під сумнів нову угоду:
«Ми завжди підтримували ідею не завдавати ударів по енергетичних об'єктах, а також по об'єктах на морі, продовольчій і транспортній інфраструктурі. Зараз нам потрібно зрозуміти деталі цієї угоди. Ми їх не знаємо»
«Це може бути кроком до припинення вогню», – зазначив Зеленський. – «Крок за кроком. Але реальність така: сотні дронів і ракет продовжують падати не лише на поле бою, а й по всій країні»
Підґрунтя для цієї угоди було закладене на зустрічах українських та американських делегацій у Джидді, Саудівська Аравія.
Два дні по тому Путін відповів на пропозицію своєрідним «так, але».
«Під час розмови Дональд Трамп висунув пропозицію, щоб сторони конфлікту взаємно утримувалися від атак на об'єкти енергетичної інфраструктури протягом 30 днів», – повідомив Кремль у підсумковому звіті за підсумками дзвінка 18 березня. – «Володимир Путін позитивно відреагував на ініціативу і негайно віддав відповідний наказ російським військовим»
Тимчасове припинення ударів по енергетичних об'єктах в Україні та Росії можна вважати перемогою для Києва. Однак, як зазначає експерт Володимир Соков, це може стати ще більшою перевагою для Москви:
«Зверніть увагу, що протягом 30 днів Росія зможе нарощувати виробництво зброї та за потреби відновити масштабні удари. Україна ж за цей час не зможе повністю відновити пошкоджену енергетичну інфраструктуру, втрати якої оцінюються у межах від третини до половини».
Про що не сказали?
У публічних заявах Кремля та Білого дому після переговорів не було згадки про Запорізьку АЕС – найбільшу в Європі, хоча спеціальний посланець США Стів Віткофф зазначав, що це питання могло бути на столі переговорів.
Не було також жодної згадки про можливе визнання США анексії Криму Росією – чутки про таку ймовірність раніше поширювалися.
А сам Дональд Трамп перед телефонною розмовою з Володимиром Путіним заявляв, що обговорення, зокрема, буде стосуватися «поділу певних активів», йтиметься про «території і електростанції».
Так само не було жодних натяків на прагнення України вступити до НАТО – питання, яке Москва категорично відкидає і навіть використала як виправдання для вторгнення в лютому 2022 року.
Заява Білого дому містила посилання на ширші геополітичні питання – натяк на позицію Москви про те, що будь-яка угода з Вашингтоном має охоплювати не лише Україну. Це відповідає давній риториці Путіна про «корінні причини» – фактично, невдоволення Кремля всією архітектурою міжнародного порядку після закінчення Холодної війни.
Однак розширення переговорів з Росією за межі теми зупинення війни проти України було тим, чого попередник Трампа, Джо Байден, уникав.
«Лідери домовилися, що рух до миру почнеться з припинення атак на енергетичну інфраструктуру, а також технічних переговорів щодо морського припинення вогню в Чорному морі, повного припинення бойових дій і довготривалого миру», – йдеться в заяві Білого дому. «Ці переговори розпочнуться негайно на Близькому Сході»
«Вони також обговорили необхідність припинення розповсюдження стратегічної зброї та залучення інших країн до забезпечення максимального охоплення цих заходів», – зазначається в заяві. «Обидва лідери погодилися, що Іран ніколи не повинен мати можливості знищити Ізраїль».
Незрозуміло, чи мала значення невелика відмінність у формулюваннях у заявах, що прозвучали після розмови Трампа і Путіна. Йшлося про «енергетичну інфраструктуру» за версією Кремля і «енергетику та інфраструктуру» за версією Білого дому.
Від редакції: Російська армія від 24 лютого 2022 року обстрілює із артилерії, завдає ракетних ударів, а із осені 2022 року ще й атакує дронами – не лише «енергетичну інфраструктуру», тобто об'єкти енергетики України, а й «інфраструктуру», тобто все, що забезпечує життя цивільного населення: сукупність споруд, будівель, систем і служб, необхідних для функціонування населеного пункту, і транспортні мережі.
Раніше стримування поширення стратегічної зброї – ядерної чи іншої – було спільною метою Вашингтона та Москви, поки недовіра та політичні суперечки не ускладнили ці зусилля.
США та Росія, які мають найбільші у світі ядерні арсенали, все ще пов’язані останнім великим договором про контроль над озброєннями, але його термін закінчується наступного року, і жодних зусиль щодо переговорів про новий договір поки не зроблено.
У підсумку, розширення тематики переговорів відповідає давнім прагненням Кремля переглянути міжнародний порядок на свою користь – і повернути Росії статус рівноправного гравця для США, як це було за часів Радянського Союзу.
Цивільна оборона Тайваню надихається боротьбою українців (відео)
Система цивільної оборони і політики Тайваню роблять висновки з того, як Україна протистоїть російському вторгненню та готуються до можливого вторгнення Китаю на територію острова.
«Алло, Володимире! Це – Дональд». Які «карти на руках» має Трамп для розмови з Путіним?
Багато елементів мирної угоди, яка має покласти край війні Росії проти України, за словами президента США Дональда Трампа, вже узгоджені. Багато деталей залишаються відкритими для обговорення. Які саме елементи мирної угоди були узгоджені і ким саме, Трамп не повідомив. Напевне відомо тільки те, що сьогодні, 18 березня, має відбутися розмова президента США і очільника Росії Володимира Путіна.
Які «карти на руках» має Дональд Трамп для того, щоб переконати Путіна, який четвертий рік веде повномасштабну війну проти України, зупинити кровопролиття?
Минулого тижня Україна погодилася із пропозицією США про 30-денне перемир’я у війні з Росією. Російський керманич Володимир Путін не відкинув цю ідею в принципі, проте висунув низку умов. Протягом вихідних, як заявили американські представники, тривали російсько-американські консультації, зокрема телефоном говорили глави зовнішньополітичних відомств двох країн. Подробиці поки що невідомі.
Прессекретарка Білого дому Керолайн Лівітт заявила 17 березня, що президент США Дональд Трамп «повний рішучості» домогтися укладання мирної угоди, пише ВВС News. Вона повторила слова Трампа про те, що в ході розмови може йтися, зокрема, про долю великої електростанції – очевидно, йдеться про Запорізьку АЕС, яка зараз перебуває на підконтрольній Росії території. За словами Лівіт, ця тема також обговорювалася з українцями. Сам Трамп раніше говорив, що йдеться про «розділ активів», у тому числі «територій та електростанцій».
Ситуацію із Запорізькою АЕС 14 березня прокоментував президент України Володимир Зеленський. Він заявив, що окупована станція стала проблемою для росіян і що без України існування ЗАЕС неможливе, зауважив телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
Спілкуючись із журналістами напередодні під час відвідування Кеннеді-Центру у Вашингтоні, Трамп заявив, що йому вдалося переконати російську сторону поки що не робити рішучих дій щодо українських військових, які, як він стверджує, опинилися «у дуже складній ситуації». Раніше Трамп говорив, що частина українських сил була оточена у Курській області. За доступними відкритими даними – зокрема мапами, які публікують як українські, так і російські ЗМІ та телеграм-канали, що висвітлюють війну, не можна зробити висновок про те, щоб українські військові були десь оточені, хоча останніми тижнями вони залишили в російській Курській області значні території, враховуючи райцентр Суджа. Генштаб ЗСУ також заперечував оточення.
Трамп також висловив думку, що припинення передачі США Україні розвідувальної інформації, яке тривало близько 10 днів, не вплинуло на операції українських сил. Трамп зазначив, що метою дій його адміністрації була необхідність «змусити Україну вчинити правильно» – тобто погодитися на перемир’я. «Я думаю, що зараз вони роблять правильні речі, і ми намагаємося досягти мирної угоди, досягти припинення вогню, а потім і мирної угоди», – сказав президент США.
Глава МЗС України Андрій Сибіга у ході візиту до Індії у вівторок заявив, що Україна не є перешкодою для мирного врегулювання та зазначив, що розмова між Трампом та Путіним може дати необхідну ясність щодо намірів Росії. Сибіга підкреслив, що вірить у можливість досягнення справедливого та міцного миру та підтримав зусилля Трампа.
Тайвань спостерігає за Україною і Трампом. Ось які уроки засвоює
Лише через кілька днів після суперечки в Овальному кабінеті між президентом США Дональдом Трампом та президентом України Володимиром Зеленським самоврядний острів Тайвань застосував інший підхід у відносинах з американським лідером.
У той час як Зеленський залишив Білий дім, не підписавши заплановану угоду про видобуток корисних копалин, і після того, як майбутня підтримка США в обороні Києва від армії Росії повисла на волосині, Taiwan Semiconductor Manufacturing Company (TSMC), найбільший у світі виробник мікрочіпів, оголосив 3 березня про масштабний інвестиційний план на суму 100 мільярдів доларів у США, що передбачає будівництво нових заводів, пакувальних потужностей і дослідницького центру.
Стоячи в Білому домі, генеральний директор TSMC Вей Дже-Дзя заявив, що компанія оголосила про інвестиції у виробництво чіпів скоріше через попит споживачів, ніж через політичний тиск. Але Трамп заявив на пресконференції, що угода означає, що TSMC уникне загальногалузевих 25% тарифів, які будуть застосовані для збільшення обсягів виробництва на ринку США.
«Основна пропозиція Тайваню – це чіпи, і коли Трамп говорить про нас, він майже завжди говорить про чіпи, – сказав Радіо Свобода Джейсон Хсу, колишній тайванський законодавець і старший науковий співробітник Гудзонського інституту. – Це спосіб вийти вперед і тримати його поруч».
Хоча з того часу Київ налагодив відносини з Вашингтоном, ці контрастні епізоди висвітлюють різні підходи Києва і Тайбея, а також те, як Тайвань вчиться на досвіді України як на полі бою, так і за його межами.
У той час як Китай демонструє своє військове домінування і здійснює зростаючий дипломатичний тиск на Тайвань, щоб змусити його підкоритися китайському правлінню, аналітики, військові планувальники та тайванські чиновники, які спілкувалися з Радіо Свобода, кажуть, що уроки війни в Україні для острова з 23-мільйонним населенням дуже різноманітні – від того, як підготувати суспільство до конфлікту, до того, як поводитися і як не поводитися з президентом США.
Чого Тайвань вчиться на війні в Україні?
Із моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну Тайбей активно підтримує Київ. Тайванський уряд вбачає схожість у геополітичному становищі України із власним: Пекін вже давно погрожує вторгненням та анексією острова, якщо той відмовиться мирно прийняти об’єднання.
Як для України, так і для Тайваню перша лінія підтримки надійшла від Сполучених Штатів. Дипломатична підтримка Києва, а також військова допомога та співпраця у сфері розвідки (що нещодавно були відновлені після паузи, що виникла після конфлікту в Овальному кабінеті) стали вирішальними у наданні Україні інструментів для протистояння Росії.
Так само Тайвань покладається на військову і політичну підтримку США. Відповідно до закону про відносини з Тайванем, США юридично зобов'язані надати Тайваню засоби для захисту від можливого нападу з боку Китаю.
Але нещодавня риторика Трампа внесла невизначеність у майбутнє американсько-тайванських відносин, зокрема його неодноразові звинувачення в тому, що острів «краде» американську напівпровідникову промисловість, що було оскаржено, а також заяви про те, що Тайвань повинен платити Сполученим Штатам за «захист».
«Те, що сталося із Зеленським, є нагадуванням про те, що ми ходимо по дуже тонкій грані, – сказав Хсу. – Принцип номер один, який Тайвань повинен визнати, полягає в тому, що Трамп – це трансакційний політик, який хоче укладати угоди і завжди хоче чогось натомість».
Те, що сталося із Зеленським, є нагадуванням про те, що ми ходимо по дуже тонкій грані
Але тайванські чиновники кажуть, що війна в Україні має для острова набагато ширші наслідки.
Ву Джиджон, заступник міністра закордонних справ Тайваню, сказав в інтерв’ю Радіо Свобода, що найбільший урок, винесений з України, полягає в тому, що острів і міжнародне співтовариство не повинні «бути наївними» щодо амбіцій китайського лідера Сі Цзіньпіна щодо Тайваню, як багато хто був наївним щодо російського президента Володимира Путіна в роки, що передували вторгненню в Україну.
Ву каже, що нинішнє керівництво країни дотримується політики кожен новий день не очікувати вторгнення, яка полягає в розбудові відносин Тайваню з партнерами, в тому числі в Європі, і стримуванні Пекіна, показуючи, що будь-які військові дії Китаю будуть занадто дорогими.
Як Тайвань готується до потенційної кризи?
Частково ця політика робить суспільство Тайваню більш стійким на тлі зростаючого тиску Пекіна, який вважає острів некерованою провінцією.
Президент Тайваню Лай Цінде у 2024 році заснував Комітет з оборонної стійкості всього суспільства, який покликаний підготувати країну до природних і техногенних катастроф, зокрема, до загрози блокади або вторгнення з боку Китаю. Цей крок збігся зі збільшенням кількості та членства в так званих організаціях цивільної оборони на Тайвані, які навчають всьому – від надання першої допомоги до планування евакуації, а в деяких випадках і тому, як вести бойові дії.
Ці кроки з кращої підготовки острова і підвищення обізнаності громадян зробили крок вперед 14 березня, коли Лай Цінде назвав Китай «іноземною ворожою силою» і оголосив про посилення заходів національної безпеки перед обличчям зростаючих загроз і низки випадків шпигунства, в тому числі серед тайванських військових.
«Китай користується свободою, різноманітністю і відкритістю демократичного Тайваню, щоб вербувати банди, засоби масової інформації, коментаторів, політичні партії і навіть чинних і відставних членів збройних сил і поліції для здійснення дій, спрямованих на те, щоб розділити, знищити і підірвати нас зсередини», – сказав Лай Цінде в телевізійному зверненні до нації.
Китай користується свободою, різноманітністю і відкритістю демократичного Тайваню
Філіп Ю, позаштатний науковий співробітник «Атлантичної ради», контрадмірал ВМС США у відставці, сказав Радіо Свобода, що «серед багатьох уроків, які Україна може запропонувати Тайваню, є важливість захисту критично важливих об’єктів інфраструктури, а також готовність до цивільної оборони».
Якщо в перші дні повномасштабного вторгнення Москви ми бачили, як російські танки просуваються до Києва, то криза навколо Тайваню може набути найрізноманітніших форм.
Тайванським політикам доводиться боротися за стримування прямого вторгнення на Тайвань, але Китай також може розпочати блокаду острова, покликану придушити торгівлю і постачання, доки він не підкориться Пекіну.
Іншим сценарієм може стати те, що аналітики з питань безпеки називають карантином, що означає, що Китай може обмежити повітряне і морське сполучення з Тайванем і посилити контроль над потоком торгівлі, використовуючи свою берегову охорону та інші правоохоронні органи, а не військові сили.
Такий крок може призвести до труднощів з мобілізацією міжнародної підтримки Тайваню і зробити острів вразливим до того, як буде розпочато дії у відповідь.
«Як острівна країна, залежна від морського імпорту, який забезпечує близько 97% її енергетичних потреб, Тайвань стикається з гострими ризиками і вразливістю», – сказав Ю.
Яка стратегія Тайваню щодо Трампа?
Трамп ще не деталізував свою політику щодо Тайваню і заявив, що не буде заявляти, чи надішле він американські війська на захист Тайваню в разі кризи, чи ні.
Під час передвиборчої кампанії Трамп також закликав Тайвань витрачати більше коштів на власну оборону – навіть сказав, що острів повинен витрачати 10% валового внутрішнього продукту (ВВП), і той звернув на це увагу.
В останні роки Тайвань збільшив свої військові витрати і збільшив тривалість обов’язкової військової служби з чотирьох місяців до одного року. Але військові витрати наразі становлять 2,45% ВВП, і прем’єр-міністр Тайваню Чжо Жунтай заявив, що збільшення оборонних витрат острова до 10% ВВП є нездійсненним.
Додає тиску те, що підконтрольний опозиції законодавчий орган Тайваню в січні схвалив скорочення державних витрат, що ускладнює шлях до більшого нарощення військових витрат.
На цьому тлі уряд Тайваню намагається запобігти будь-якому новоявленому скептицизму з боку Вашингтона.
Тайбей продовжує натякати на плани купівлі великої кількості озброєнь, а також вивчає можливість збільшення імпорту газу зі Сполучених Штатів, щоб заохотити Трампа до укладання угод. Деякі дослідники стверджують, що газ може запропонувати Тайваню додатковий захист від китайського втручання. Але це б вимагало американських кораблів та газопереробних терміналів.
Але найсильнішим козирем Тайваню може стати його стратегічна напівпровідникова промисловість. TSMC, яка оголосила про велику угоду на початку цього місяця, виробляє понад 90% найсучасніших напівпровідників у світі, які використовуються у всьому – від смартфонів і штучного інтелекту до зброї.
Це інша Америка, ніж чотири роки тому, і це, безумовно, інший світ, ніж чотири роки тому. Ми повинні бути прагматичними
Небагато галузей є настільки ж важливими або настільки ж концентрованими, як виробництво напівпровідників, а TSMC та інші тайванські виробники мікросхем мають серед партнерів провідні американські бренди, як-от Nvidia.
Нещодавні інвестиції в розмірі 100 мільярдів доларів зіткнулися з певною протидією на батьківщині через побоювання, що перенесення більшої кількості виробництв до США може зробити Тайвань вразливим, оскільки його ключова роль як виробника мікросхем для світової економіки розглядається деякими аналітиками як форма захисту від можливої атаки з боку Китаю.
Досі незрозуміло, чи буде TSMC виробляти свої найсучасніші чіпи в США чи ні, але Хсу, колишній законодавець, каже, що використання домінуючого становища Тайваню – це правильний крок, який потрібно зробити.
«Це взаємні поступки. Це важливий урок, який ми повинні засвоїти, – сказав Хсу. – Це інша Америка, ніж чотири роки тому, і це, безумовно, інший світ, ніж чотири роки тому. Ми повинні бути прагматичними».
Чи може Трамп зробити щось, щоб Путін погодився на припинення вогню в Україні?
У той час як Україна пристала на пропозицію США щодо припинення вогню, президент Росії Володимир Путін відмовився – фактично сказавши «Так, але».
Дональд Трамп сказав, що буде «розчаруванням», якщо Путін не підпишеться, але не хотів, щоб хтось дізнавався, які важелі він може мати, щоб підштовхнути російського керманича погодитися на 30-денне перемир'я.
Отже, що він може зробити? Здається, є три варіанти.
Санкції
Президент Дональд Трамп сказав, що він може зробити «фінансові речі, які будуть дуже поганими для Росії».
Це звучить як натяк на додаткові санкції, і Трамп також погрожував цим у нещодавній публікації у своїй мережі Truth Social.
Можна зробити фінансові речі, які будуть дуже поганими для РосіїДональд Трамп
Міністр фінансів Скотт Бессент і голова Національної економічної ради Кевін Гакетт повторили коментарі Трампа, але не надали жодних подробиць про те, як виглядатимуть жорсткіші санкції.
Гакетт нещодавно говорив про «батіг і пряник».
13 березня адміністрація вжила заходів, не продовживши звільнення від санкцій щодо окремих російських банків, які спрощують платежі за нафту і газ.
Через це іншим країнам важче робити такі покупки. Відновлення звільнення було б пряником, і США підвищили перспективу пом’якшення санкцій, якщо Москва погодиться на перемир’я.
Володимир Путін дав зрозуміти, що він хоче більших пряників, таких як демілітаризація України та припинення постачання Києву американської зброї.
Що стосується «батогів», Гакетт сказав, що можна зробити «дуже багато речей», але не назвав жодної з них.
Одним із варіантів, який обговорювався, було б запровадження вторинних санкцій проти третіх країн, які купують російську нафту вище встановленого Заходом обмеження ціни в 60 доларів за барель (поточна ринкова ціна становить близько 70 доларів). Найбільшими клієнтами Росії є Китай, Індія та Туреччина (у такому порядку).
Іншою ідеєю може бути зниження рівня ліміту, що ще більше скоротить російські доходи. Це потребуватиме координації із західними союзниками.
Росія використала «тіньовий флот» старих нафтових танкерів, щоб обійти існуючі санкції. Це також може зіткнутися з більш жорсткими санкціями, наприклад, шляхом додавання нових суден до списку заборонених.
Але це гра в «кішки-мишки». Судна часто проходять через численні зміни власників за участю численних підставних компаній. Виконання потребує значних зусиль і ресурсів.
Ще одним кроком, який обговорюється, буде заборона імпорту продукції на основі російської сирої нафти, переробленої в третіх країнах.
Подібні заходи закрутять гайки російській економіці.
Але вони не будуть швидким рішенням і навряд чи матимуть такий же швидкий ефект, який, здавалося, мало заморожування постачання зброї Вашингтоном, підштовхнувши Україну погодитися з планом припинення вогню.
Тарифи
В інших міжнародних конфліктах обраною зброєю Трампа є мита, і він, безперечно, міг би накласти їх на Росію. Але ефект, швидше за все, буде дуже обмеженим.
Використання Трампом тарифів викликало глибоке занепокоєння в інших країнах, таких як Китай, Канада та членів Європейського Союзу. Але це всі основні торговельні партнери США, які можуть багато втратити.
Росія, навпаки, майже нічого не продає Сполученим Штатам.
«Російський експорт до США минулого року впав більш ніж на 80% у порівнянні з довоєнним періодом, приблизно до 3 мільярдів доларів, що є найнижчим показником з 1992 року», – зазначив Олександр Коляндр у нещодавній статті для Центру аналізу європейської політики.
«Це становить приблизно 10 днів російського експорту в Китай у 2024 році».
Нетарифний крок, який Трамп запропонував у січні, полягав у тому, щоб переконати Саудівську Аравію знизити ціни на нафту шляхом збільшення видобутку. Але це малоймовірно відповідатиме інтересам Саудівської Аравії.
Гармати
Спецпредставник Трампа по Україні Кіт Келлог запропонував третій шлях, яким Вашингтон може помахати «батогом» в бік Росії.
У червні минулого року він оприлюднив план швидкого сідання обох сторін за стіл переговорів.
А Путіну сказати: якщо ти не сядеш за стіл, то ми дамо українцям усе, що їм потрібноКіт Келлог
«Ми говоримо українцям: «Ви повинні сісти за стіл переговорів, і якщо ви не підете за стіл переговорів, підтримка Сполучених Штатів вичерпається», – сказав тоді Келлог.
«А Путіну сказати… якщо ти не сядеш за стіл, то ми дамо українцям усе, що їм потрібно, щоб убити тебе на полях битв».
Наразі ми бачили першу частину цього сценарію. Це було швидко і легко досягти. Це також було дешево, оскільки платникам податків США призупиняти військову допомогу, очевидно, дешевше, ніж її надавати.
Є серйозні питання щодо другої частини, не в останню чергу те, що сам Келлог досі не грав помітної ролі в переговорах.
Наповнити Україну зброєю було б дорогою справою для президента США, який так часто говорив про те, що війна вже надто дорого обійшлася американцям. Це також означало б запаморочливий політичний поворот. Трамп попередив президента України Володимира Зеленського 28 лютого, що він «грає з Третьою світовою війною».
Вашингтон може вважати, що друга частина стратегії генерала Келлога є занадто ризикованою.
ЄС виключив російських олігархів із санкційного списку після тиску Угорщини та Словаччини
Європейський союз виключив зі списку санкцій російського бізнесмена В’ячеслава Моше Кантора, міністра спорту Росії Михайла Дегтярьова та Гульбахор Ісмаїлову, сестру олігарха Алішера Усманова.
Рішення було офіційно оголошене 14 березня під час зустрічі послів ЄС у Брюсселі.
Цей крок був зроблений після кількох днів патової ситуації в Брюсселі, коли Угорщина, за підтримки Словаччини, погрожувала не дати ЄС зелене світло на піврічне продовження заморожування активів і візових заборон, накладених на понад 2400 переважно російських компаній і приватних осіб з моменту повномасштабного вторгнення Москви в Україну понад три роки тому.
До списку потрапили президент Росії Володимир Путін, міністр закордонних справ Сергій Лавров, а також кілька олігархів і бізнесменів, яких звинувачують у фінансуванні або отриманні вигоди від воєнних дій Кремля.
Дипломати ЄС повідомили Радіо Свобода, що Угорщина стала більш впевнено наполягати на вилученні деяких імен зі списку, оскільки Сполучені Штати зараз перебувають у прямому контакті з Росією з метою припинення війни в Україні і висунули ідею про можливе послаблення санкцій проти Москви в обмін на мир.
Спочатку Будапешт вимагав виключити зі списку вісім осіб: трьох вищезгаданих, а також інших бізнесменів, як-от Дмитро Мазепін, Алішер Усманов, Михайло Фрідман, Петро Авен і Муса Базаєв. Однак пізно ввечері 13 березня в Брюсселі 27 країн-членів ЄС досягли компромісу, погодившись, що лише деякі з імен будуть виключені зі списку в обмін на продовження санкцій для всіх інших – крок, який вимагає одностайності.
Крім того, бізнесмен Володимир Рашевський, якого після успішного оскарження санкцій в Європейському суді в Брюсселі вважають «слабким випадком» (тобто таким, що, швидше за все, все одно буде вилучений зі списку через відсутність достатніх доказів), також буде виключений зі списку.
Важелі впливу Угорщини
Двічі на рік ЄС переглядає санкції, які продовжуються в середині березня та в середині вересня, тепер знову будуть продовжені напередодні кінцевого терміну – 15 березня.
Угорщина використовує цю загрозу вето практично за будь-якої нагоди, щоб викреслити людей з переліку. А з минулого року до неї приєдналася Словаччина, яка значною мірою поділяє дружню до Москви позицію Будапешта.
У 2024 році зі списку були вилучені Аркадій Волож, співзасновник російського інтернет-гіганта «Яндекс»; російський бізнесмен Сергій Мндоянц; Юзеф Гамбалек, громадянин Словаччини та голова російського націоналістичного мотоклубу «Нічні вовки» в Європі; Микита Мазепін, колишній пілот «Формули-1» і син Дмитра Мазепіна; і Віолетта Пригожина, мати покійного російського бізнесмена і лідера найманців ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина.
Наприкінці січня 2025 року Угорщина погрожувала накласти вето на шестимісячне продовження всіх економічних санкцій Європейського союзу, запроваджених проти Росії від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну понад три роки тому. Ці заходи продовжуються щороку в січні та липні.
Хоча Угорщині не вдалося досягти своєї кінцевої мети в січні – відновити транзит російського газу через Україну, який Київ припинив на початку року, – вона домоглася зобов’язання, що Європейська комісія буде взаємодіяти з Україною, Угорщиною та Словаччиною щодо російських потоків енергії до ЄС.
Що Путін насправді має на увазі, коли говорить про довгостроковий мир
Натан Годж
Президент Росії Володимир Путін зачаїв правду про те, чи погодиться він на запропоновану за посередництва США пропозицію про 30-денне припинення вогню в Україні.
Войовничий сигнал для Вашингтона
Відповідаючи на запитання 13 березня під час спільної пресконференції з фактичним очільником Білорусі Олександром Лукашенком, як він ставиться до готовності України брати участь у припиненні вогню, російський керманич Володимир Путін сказав ось що:
«Ми згодні з пропозицією припинити бойові дії. Але ми виходимо з того, що це припинення має привести до довгострокового миру й усунути першопричини кризи».
Потім російський президент зробив довгий екскурс щодо військової ситуації в Курській області Росії, де українські війська останніми днями втратили значні позиції.
Російське Міністерство оборони заявило про контроль над Суджею і Путін заявив на пресконференції про «повну ізоляцію та повний вогневий контроль» з боку російських сил над українськими в регіоні.
Ситуація залишається незмінною, але Путін 12 березня скористався можливістю відвідати регіон – демонстративно й незвично, одягнений у військову форму – щоб подати себе як лідера часів війни.
Цей візит подав Вашингтону войовничий сигнал, кажуть експерти. Але у своїх коментарях 13 березня Путін був трохи більш примирливим.
«Сама ідея [про припинення вогню] правильна, і ми, звичайно, її підтримуємо, але є нюанси, які ми повинні обговорити», – сказав він.
«Я думаю, що нам потрібно поговорити про це з нашими американськими колегами і партнерами, можливо, зателефонувати президенту [Дональду] Трампу і обговорити це разом. Але сама ідея припинення цього конфлікту мирним шляхом у нас підтримується».
Що насправді на думці в Путіна
Диявол, звісно, ховається в деталях.
І ще невідомо, які конкретні питання Путін хоче обговорити з Трампом. Американський президент сказав, що сподівається, що Росія «вчинить правильно» і погодиться на угоду. Коментарі Путіна він назвав «обнадійливими», але неповними.
«Нинішня позиція Путіна відкидає безумовне припинення вогню – це незручна позиція, яка ризикує розлютити Трампа та перешкодити іншим багатонадійним перспективам нормалізації двосторонніх відносин», – написала засновниця та генеральна директорка аналітичного центру R. Politik Тетяна Станова.
«Однак ця відмова не є абсолютною; він [Путін] окреслює свої вимоги, – додає Станова. – Його ключова умова полягає в тому, що припинення вогню має стати кроком до предметних переговорів про першопричини конфлікту – Україна має погодитися обговорити рамки «Стамбул плюс», які Росія розглядає як шлях до капітуляції Києва».
«Путін також вимагає від США зобов’язань щодо припинення військових поставок, тоді як Київ має зобов’язатися не зміцнювати свої лінії оборони та не використовувати паузу для переозброєння, – пише Тетяна Станова. – Треба також звернути увагу на легітимність Зеленського».
Відомий російський опозиціонер Володимир Кара-Мурза був більш відвертим. У пості на X він припустив, що Путін ненавмисно висловив фундаментальну істину.
«Головна «першопричина» – старий божевільний офіцер КДБ у Кремлі, який розглядає розпад Радянської імперії як «найбільшу геополітичну катастрофу 20 століття», називає своїх опонентів «національними зрадниками», а Україну «штучною державою», ідолізує Сталіна та Андропова», – написав Кара-Мурза.
«Без «усунення» цієї «першопричини» не буде миру не лише в Україні, а й у Європі в цілому», – вважає він.
Отже, наступний крок у цьому процесі може статися на більш особистому рівні – тоді, коли Трамп і Путін почнуть розмову.
Чи прийме Росія пропозицію США про припинення вогню з Україною?
Російські посадовці неодноразово заявляли, що Москва прагне всеосяжної мирної угоди, а не просто перемир’я у війні проти України. Чи означає це, що президент РФ Володимир Путін відхилить пропозицію США про 30-денне припинення вогню, яку Україна вже прийняла під час переговорів у Саудівській Аравії? Не обов’язково. Радіо Свобода аналізує, як Росія може відреагувати і чому.
Вперше з моменту початку другого терміну президента США Дональда Трампа у січні, який розпочав кампанію з припинення війни Росії проти України, саме Москва, а не Київ, перебуває під більшим тиском з боку Сполучених Штатів, щоб довести свою зацікавленість у мирному вирішенні.
Американські чиновники вирушили до Москви 12 березня, заявив Трамп, після того, як Україна погодила запропонований США негайний та пролонгований 30-денний режим припинення вогню під час зустрічі в Саудівській Аравії напередодні. Чи прийме Росія цю пропозицію?
Категорична відмова можлива, але це далеко не доконаний факт.
«Хоча найбільш ймовірним є те, що Росія відхилить пропозицію про припинення вогню, я б не став настільки категорично це виключати, – написав аналітик Сем Грін у своєму блозі. – Залежно від того, як Москва оцінює розвиток європейської політики, вона може дійти висновку, що припинення вогню відповідає її інтересам».
Ось три можливі сценарії:
Категорична відмова
Якщо Росія діятиме відповідно до своїх публічних заяв, відмова є найбільш імовірним варіантом. Путін та інші офіційні особи неодноразово наголошували, що Москва прагне не тимчасового перемир’я, а всеосяжної мирної угоди, яка, на їхню думку, повинна усунути «першопричини» війни.
Путін розпочав повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року, прагнучи підкорити Україну. Ці заяви свідчать про те, що Росія може не погодитися зупинити бойові дії, поки не буде укладена угода, яка задовольнить Кремль – зокрема, гарантії нейтралітету України, скорочення її армії та зміна уряду в Києві або принаймні визначення чіткого шляху до відставки президента Володимира Зеленського.
Росія також прагне домовленості, яка виходить за межі України – скорочення впливу НАТО у Східній Європі та надання Москві більшого впливу на питання безпеки в усьому регіоні.
Крім того, російські сили повільно, але неухильно просуваються вперед на сході України, а війська Києва відступають у російському Курському регіоні. У такій ситуації Путін може не бачити сенсу в припиненні бойових дій.
Голова комітету Ради федерації РФ з міжнародних справ Костянтин Косачов натякнув на це 12 березня, заявивши, що Вашингтон має зрозуміти, що «справжні угоди все ще пишуться... на передовій».
Беззастережне прийняття
Фактори, згадані вище, свідчать, що безумовна згода Росії на припинення вогню вкрай малоймовірна. Ще один важливий момент: якщо Кремль розглядає можливість тимчасового перемир'я, він може захотіти внести свої корективи у домовленість.
«Будь-які угоди... будуть на наших умовах, а не на американських», – написав Косачов у Telegram.
Головна мета Москви – домінування над УкраїноюСем Грін
Хоча безумовне прийняття малоймовірне, Росія може вважати, що припинення вогню відповідає її інтересам, зазначає Сем Грін.
«Головна мета Москви – домінування над Україною. Якщо на полі бою досягти цього неможливо, Росія може погодитися на припинення вогню, щоб зберегти контроль через загрозу нової агресії», – написав він.
Росія також може прагнути запобігти введенню європейських військ в Україну, припускає Грін: «Якщо Москва вважатиме, що Європа серйозно розглядає розміщення військових, вона може погодитися на перемир’я, щоб цього не допустити».
Політичний баланс Кремля
Експерт з Росії Марк Галеотті зазначає, що Путін стоїть перед непростим вибором.
Відмова може означати втрату унікального шансу, який дав ТрампМарк Галеотті
«Яструби вже заявляють, що це означало б втрату нинішнього військового імпульсу, – написав він у The Spectator. – З іншого боку, відмова може означати втрату унікального шансу, який дав Трамп – закріпити територіальні здобутки і частково нормалізувати відносини зі США».
Крім того, Путін може розраховувати, що припинення вогню допоможе послабити санкції Заходу, або, навпаки, побоюватися, що відмова спричинить жорсткіші заходи з боку Трампа.
Ще один варіант – Москва може висунути умови, як-от виведення українських військ із Курської області або припинення західної військової допомоги Києву.
«Російська відповідь на пропозицію може бути не «Ні», а «Так, але...», – написав колишній радник Кремля Сергій Марков у Telegram.
Ми не хочемо втрачати час, люди гинутьДональд Трамп
Трамп заявив 12 березня, що хоче швидкого прогресу: «Ми не хочемо втрачати час, люди гинуть».
Але остаточна відповідь Росії на пропозицію про припинення вогню може з’явитися не так швидко, як того хотіли б Сполучені Штати та Україна.
«Ймовірно, Путін спробує затягнути процес узгодження будь-якого припинення бойових дій в Україні, щоб забезпечити для Москви якнайвигідніші умови», – повідомила агенція Bloomberg News 12 березня, посилаючись на кількох осіб, обізнаних із ситуацією.
«Кремль не подав жодних ознак, що він зацікавлений у припиненні вогню, і навпаки, багато що вказує на протилежне, – написав Грін у X. – Хоча все це може бути бравадою, вони, ймовірно, намагатимуться змусити Вашингтон нервувати – як щодо швидкості, так і щодо умов угоди».
Форум