Попри зусилля західних союзників України щодо блокування постачання до Росії електроніки подвійного призначення, її продовжують знаходити у російській зброї, що використовується на фронті.

Радіо Свобода з’ясувало, що у виробництві модулів планування та корекції для російських авіабомб застосовується щонайменше одна деталь, що надійшла від китайської фірми, яка володіє заводом із виробництва електронних компонентів у Каліфорнії.

Китайська компанія, що володіє заводом у Каліфорнії, може опинитися в центрі міжнародного скандалу. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну вона відправила сотні партій високотехнологічних електронних компонентів подвійного призначення в Росію, включно з поставками фірмам, які перебувають під санкціями та тісно пов'язані з російською військовою індустрією.

Серед цих компонентів – щонайменше один, який був виявлений в російській авіабомбі, знайденій в Україні. Цей факт підтверджується даними, зібраними українськими військовими. Уже після початку війни Росія почала оснащувати свої авіабомби керованими модулями планування і корекції, які роблять їх більш точними. Саме такими авіабомбами російські війська практично зрівнюють із землею будь-які, навіть укріплені, позиції, а також перетворюють на руїни українські міста, як-от Бахмут чи Авдіївку.

Йдеться про компанію Yangzhou Yangjie Electronic Technology Company Limited, штаб-квартира якої розташована в місті Янчжоу, неподалік від Шанхая. Рік тому її акції почали торгуватися за межами Китаю, на фондовій біржі Швейцарії, SIX.

Як з’ясувало Радіо Свобода, перевіривши дані, надані некомерційною організацією C4ADS, яка базується у Вашингтоні, з лютого 2022 року Yangjie Technology відправила в Росію понад 200 партій обладнання. Загалом зафіксовано щонайменше 238 відправок. У них містилися електронні компоненти, які США відносять до «високопріоритетних» через їхнє потенційне використання в російських військових системах.

Ба більше, щонайменше 17 партій електронних компонентів були відправлені російській фірмі, яка перебуває під санкціями США. Цей факт підтверджує побоювання Заходу з приводу того, що Росія продовжує отримувати ключові технології для ведення війни, незважаючи на санкції, і показує, наскільки складно західним країнам перекрити потік технологій, які Росія використовує для продовження агресії в Україні.

«Великий брат»

За час війни відносини між Китаєм і Росією помітно зміцнилися – як у стратегічному, так і в економічному плані. При цьому Пекін намагається балансувати: підтримувати Москву, але не сваритися із Заходом, особливо зі США, які залишаються його найбільшим торговельним партнером.

Вашингтон і Євросоюз уже запровадили санкції проти низки китайських компаній, які постачають технології подвійного призначення, що допомагають російській армії на полі бою. Під тиском Заходу Китай у жовтні ухвалив нові правила експортного контролю, щоб обмежити експорт таких товарів до Росії.

Однак, зі слів західних чиновників, потік китайських технологій, як і раніше, відіграє ключову роль у посиленні російської армії в Україні.

Згідно з митними записами, компанія Yangjie Technology постачала в Росію діоди і транзистори – недорогі, але нагальні електронні компоненти. Українські військові виявили один із таких діодів у модулі російської навігаційної системи УМПК. Вона забезпечує керованість і навігацію для авіабомб, які Росія активно застосовує в Україні.

Серед іншого, Yangjie Technology відправила щонайменше 173 партії технологій подвійного призначення російській компанії «Сіметрон Електронні Компоненти» (російською «Симметрон Электронные Компоненты»), яка в травні 2023 року потрапила під санкції США. Санкції були запроваджені в рамках широких заходів щодо зниження здатності Росії продовжувати війну в Україні.

І навіть після запровадження санкцій поставки тривали: щонайменше три партії електронних компонентів були відправлені «Сіметрону» в серпні та вересні 2023 року.

Прохання про коментарі, надіслані Радіо Свобода обом компаніям, російській і китайській, залишилися без відповіді.

Мрії про Каліфорнію

Yangzhou Yangjie Electronic Technology Company Limited – один із найбільших у Китаї виробників напівпровідників та інших електронних компонентів. Компанія посідає 15-те місце в рейтингу найбільших китайських фірм у своєму сегменті з капіталізацією у 2,8 мільярда доларів.

Із 2014 року акції Yangjie Technology торгуються на Шанхайській фондовій біржі. Минулого року, вже після початку повномасштабної війни Росії проти України, глобальні депозитарні розписки компанії (сертифікати, випущені банком-депозитарієм, що підтверджують право їхнього власника отримувати вигоду від розміщених у цьому банку цінних паперів іноземного емітента) почали продаватися на Швейцарській фондовій біржі.

Як депозитарний банк для роботи зі своїми акціями Yangjie Technology найняла американського фінансового гіганта Citibank. Але щойно з’явилися питання про можливі порушення санкцій китайським емітентом акцій, Citigroup швидко відмежувалася від ситуації.

«Citi веде бізнес у суворій відповідності до законів і норм тих країн, де ми працюємо. У нас є системи контролю, щоб стежити за дотриманням цих зобов'язань, включно із санкціями», – заявила представниця банку в листі до Радіо Свобода, проігнорувавши конкретні запитання про діяльність Yangjie Technology.

У 2015 році Yangjie Technology придбала американську компанію Micro Commercial Components (MCC), яка виробляє напівпровідники, деякі з яких можуть використовуватися у військових технологіях. Штаб-квартира MCC розташована в Каліфорнії, а її дослідницькі центри – в Японії, Китаї та Тайвані.

Штаб-квартира Micro Commercial Components у Каліфорнії:

У MCC запевняють, що працюють суворо за законами США, і надали Радіо Свобода копію документа, в якому викладена політика експортного контролю компанії. Відповідальність за можливе порушення санкцій у ньому повністю покладається на покупця. «Покупець зобов'язаний повністю дотримуватися всіх застосовних законів, пов'язаних із купівлею, продажем та експортом продукції», – йдеться в документі.

Разом із цим, згідно з вивченими C4ADS і перевіреними Радіо Свобода митними даними, російська компанія «ВМ Компонентс», що працює під брендом «Платан», отримала від Yangjie Technology після початку російського вторгнення в Україну понад три десятки поставок. ТОВ «ВС Компонентс» зі свого боку постачає товари АТ «Роселектроніка», яке потрапило під санкції США в червні 2022 року.

З «донькою» компанії «ВМ Компонентс», ТОВ «Платан Електронікс», через одного і того ж власника пов'язана ще одна фірма – ТОВ «Регіон-Комплект». На сайті «Платана» вона вказана як відповідальна «за розвиток дилерської мережі» фірми. Як показують дані про держзакупівлі аж до 2017 року, вона постачала електронні компоненти військовій частині 34435. Як з’ясували 2020 року журналісти Bellingcat, CNN, The Insider і Der Spiegel, це Інститут криміналістики ФСБ, співробітники якого намагалися отруїти російського опозиційного політика Олексія Навального під час його поїздки до Сибіру, а до цього ще щонайменше один раз, під час відпустки в Калінінградській області, коли замість Навального від дії «Новачка» постраждала його дружина Юлія.

З митних даних, вивчених C4ADS і Радіо Свобода, незрозуміло, чи потрапили конкретні деталі виробництва Yangjie Technologies до рук ФСБ через мережу російських імпортерів, що включає в себе ТОВ «ВМ Компонентс». З цієї компанії також не відповіли на наш лист із проханням про коментар. Ані «ВМ Компонентс», ані його дочірні компанії під брендом «Платан», ані «Регіон-Комплект» не є присутніми в санкційних списках США або ЄС.

Матеріал підготовлений за участі Рійн Альяс.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

США на Радбезі ООН: підтримка Китаю є «вирішальним чинником» у продовженні Росією війни

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

У G7 планують вживати заходів щодо підтримки Росії «суб’єктами в Китаї» та інших країнах

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Європарламент закликав до «швидких і рішучих заходів» у відповідь на ескалацію війни Росії проти України

Сімона Карлуґеа та Тоні Веселовскі

БУХАРЕСТ – Навіть після підрахунку всіх голосів, експерти все ще чухають потилиці через несподівану перемогу Келіна Джорджеску в першому турі президентських виборів у Румунії.

Маловідомий ультраправий діяч збив із пантелику опитування та експертів, здобувши перемогу на виборах 24 листопада, випередивши фаворитів, включаючи лівого прем’єр-міністра Марчеля Чолаку з Соціал-демократичної партії, домінуючої політсили Румунії протягом десятиліть.

Успіх Джорджеску значною мірою завдячує його кампанії у соціальних мережах, яка, вочевидь, пройшла повз увагу багатьох експертів. У той час як він був присутній на Facebook і YouTube, він провів вправну кампанію в TikTok, заручившись підтримкою і налагодивши зв'язок з багатомільйонною молодою аудиторією.

Орієнтація на молодих виборців

Хоча більшість користувачів TikTok дивляться його заради розваги, багато людей, особливо молодь, також дізнаються там новини. За даними Pew Research Center, у Сполучених Штатах близько половини користувачів TikTok віком до 30 років кажуть, що використовують його для того, щоб бути в курсі політики та новин.

Як і в інших країнах, популярність TikTok стрімко зросла в Румунії. У лютому 2019 року налічувалося лише 175 000 користувачів TikTok у віці від 14 до 65 років. На початок 2024 року ця цифра зросла до 8,97 мільйона користувачів.

Багато з головних претендентів на посаду президента Румунії мають акаунти в TikTok, в тому числі Чолаку і прозахідна ліберальна діячка Єлена Ласконі, кандидатка, з якою Джорджеску зустрінеться у другому турі президентських виборів 8 грудня. Але, схоже, лише Джорджеску зміг розкрити весь потенціал цієї соціальної мережі, що належить китайській компанії ByteDance.

Багато хто з виборців Джорджеску є молодими людьми. У своєму дописі на Facebook соціолог Ремус Стефуряк повідомив, що дані голосування вказують на те, що «31% молодих людей у віці 18-24 років проголосували за пана Джорджеску, на відміну від лише 8% виборців у віці понад 65 років». Стефуряк також додав, що виборці у віці до 44 років були більш схильні голосувати за Джорджеску, порівняно з виборцями, старшими за 45 років.

Джорджеску скористався розчаруванням виборців через інфляцію і корупцію, звинуватив ЄС і НАТО у більшості негараздів країни і заявив, що на «суверенітет» Румунії зазіхають. Він також назвав національними героями Іона Антонеску, фактичного лідера Румунії під час Другої світової війни, який був засуджений до смертної кари за участь у Голокості в Румунії, та Корнеліу Зеля Кодряну, довоєнного лідера «Залізної гвардії» – одного з найжорстокіших антисемітських рухів Європи.

Протягом своєї передвиборчої кампанії він регулярно критикував членство країни в НАТО і ЄС, а також підтримку України в її боротьбі з російськими військами. У телевізійному інтерв'ю за кілька днів до президентських виборів 24 листопада Джорджеску закликав припинити допомогу Україні.

Рецепт успіху у TikTok

Один з його найпопулярніших кліпів на TikTok містив неправдиві твердження про те, що українські діти-біженці отримують більше державної допомоги, ніж румунські діти.

«Ви знаєте, скільки коштує допомога на дитину в Україні? А що йому пропонує Румунія, румунська держава? Я вам скажу – 3 700 леїв ($780), а для румунської дитини така ж допомога становить 248 леїв у тому ж віці», – сказав Джорджеску у відеоролику в TikTok, опублікованому 5 листопада. Пізніше фактчекери виявили, що це неправдива інформація.

Незважаючи на неправдиву інформацію, відео в TikTok, яке є фрагментом довшого інтерв'ю Джорджеску на державному телебаченні, стало популярним, отримавши 5,1 мільйона переглядів і понад 213 тисяч вподобань.

За словами Драгоша Станка, медіаексперта з Румунії, Джорджеску більше, ніж будь-хто з його опонентів, покладався на TikTok, щоб донести свої меседжі до аудиторії.

«Келін Джорджеску ідеально підходить для цифрових медіа, особливо для TikTok. Продавайте мрію, продавайте бачення», – сказав він в інтерв'ю румунській службі Радіо Свобода.

«Соціальні мережі були створені не для того, щоб інформувати нас, а для того, щоб перетворювати нас на покупців.... І об'єктом продажу також можуть бути ідеї. І пан Джорджеску продає ідеї, які користуються успіхом у соціальних мережах», – додає експерт.

Створений восени 2022 року акаунт Джорджеску в TikTok зараз має 260 тисяч підписників і 3,6 мільйона вподобань.

Однією з його найуспішніших стратегій було брати уривки з інтерв'ю, які він давав деінде, часто на телебаченні, і розміщувати кліпи з них на TikTok.

Інтерв'ю на каналі Digi24 від 13 листопада набрало трохи більше як 70 тисяч переглядів на сайті видання, але кліп з того ж шоу, розміщений Джорджеску в TikTok, набрав 4,1 мільйона переглядів.

«Я балотуюся у Румунії, а не в Україні. Ні моїх прихильників, ні румунський народ не цікавлять ні Путін, ні Україна. Їх цікавить Румунія. Давайте зробимо це, нехай буде добробут, нехай ми будемо щасливі, нехай буде стабільність, нехай буде безпека», – сказав Джорджеску в кліпі, який зібрав на TikTok 241 тисячу вподобань, 14 тисяч поширень і майже 8 тисяч коментарів.

В іншому TikTok-відео з того ж телеінтерв'ю Джорджеску ухиляється від відповіді на запитання про його ставлення до Путіна. «Я бачу, що ви дуже наполягаєте на цьому питанні. Чому ви не наполягаєте на проблемах румунського народу? Чому ви не наполягаєте на проблемі бідності, на проблемі людей з інвалідністю, на проблемі людей, які продають нирку?» – сказав Джорджеску у відео, яке набрало 3,1 мільйона переглядів на TikTok.

Добре скоординована кампанія

Окрім оприлюднення своїх політичних поглядів, Джорджеску також використовував TikTok, щоб публікувати відео, де він відвідує церкву, займається дзюдо і бігає на треку, очевидно, намагаючись відшліфувати свій імідж богобоязного християнина.

Щоб його кліпи в TikTok побачила якомога ширша аудиторія, Джорджеску закликав своїх підписників ділитися ними та просувати їх за допомогою хештегів, що містять його ім'я.

У межах добре скоординованої кампанії короткі відео з висловлюваннями Джорджеску були поширені тисячами інших акаунтів, деякі з яких містили його ім'я в назві, а інші просто публікували пости з хештегом #călingeorgescu.

Хештеги та ключові слова з ім'ям ультраправого популіста почали з'являтися, як сніжний ком, з наближенням першого туру президентських виборів.

Після того, як румунський TikTok бомбардували запитом «Келін Джорджеску», соціальна мережа почала автоматично доповнювати його ім'я в рядку пошуку, що є стандартною практикою TikTok з використанням популярних і трендових ключових слів.

Досі ця стратегія спрацьовувала для аутсайдера Джорджеску. Питання для багатьох румунів полягає в тому, чи спрацює вона знову 8 грудня, коли він зустрінеться з Ласконі у другому турі.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

У Румунії відбулися протести проти проросійського переможця першого туру виборів президента

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Медіа: депутатка Європарламенту хоче викликати гендиректора TikTok через вибори в Румунії

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Проти підтримки України. Що відомо про переможця першого туру виборів президента у Румунії

ЄС може ввести власні війська в Україну і утворити демілітаризовану зону, щоб унеможливити поновлення війни. Цей сценарій, хоч і не поверне всіх законних територій України, однак, він є реалістичним задля досягнення тривалого миру, вважає підполковник Яхара Матісек, офіцер ВПС США на дійсній службі, колишній командний пілот, професор кафедри національної безпеки Військово-морського коледжу ВМС США. Він багато досліджує і пише на теми технологій у війні майбутнього, гібридної війни та допомоги силам безпеки.

У розмові з Грузинською службою Радіо Свобода Матісек також розповів про те, чого сьогодні потребує українська армія, а також пояснив, чому ядерні погрози Кремля є «нісенітницею».

Погляди Матісека є його власними і не відображають офіційну позицію збройних сил США або уряду США.

Інтерв'ю відредаговане для плинності та ясності.

– Приблизно через 1000 днів після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, якою нині виглядає воєнна ситуація?

– У деяких аспектах виглядає гірше, в інших – краще.

Я б сказав, що краще виглядає те, що ви маєте більше європейської єдності у питаннях підготовки та оснащення українських сил. Я б також стверджував, що США насправді були досить слабкими у підготовці українців, що ми підготували лише близько 20 000 осіб.

Тому будь-які уявлення про те, що США роблять все для України, просто не відповідають дійсності. Я б сказав, що існує також занепокоєння щодо того, що наступна адміністрація [новообраного президента США Дональда Трампа] робитиме щодо війни в Україні.

А де це виглядає більш негативно, то це, очевидно, введення північнокорейських військ у війну. Це додає ще один елемент.

Виникає питання: чи це лише обмежене введення 11 тисяч північнокорейських військ? Але коли ви починаєте чути чутки про те, що північнокорейці можуть в кінцевому підсумку надати Росії до 100 тисяч військовослужбовців, це викликає велике занепокоєння, тому що в ході війни у Росії, схоже, закінчується життєздатна жива сила для проведення ефективних загальновійськових маневрів.

Тому їм доводиться покладатися на «м’ясні штурми», а вони працюють тому, що з російської точки зору, ці люди все одно були одноразовим матеріалом.

Знаєте, це дуже показово, як вони працюють: вони, по суті, змушують українців оголити свою оборону і позиції, щоб подбати про «м’ясні штурми» росіян. Тим часом російські ВДВ [повітряно-десантні війська], які, очевидно, порівняно краще підготовлені, ніж більшість російських військ, мають можливість використовувати прицільний вогонь протягом тривалого часу, щоб, по суті, повільно розхитувати українську оборону.

Знову ж таки, негатив полягає в тому, що російська військова машина продовжує працювати. Вони все ще захоплюють нові території, особливо на сході України.

І є велике питання, чи досягла Москва своїх воєнних цілей – підірвати політичну волю Заходу підтримувати цю війну вже третій рік, особливо з огляду на те, що ми не знаємо, що робитиме нова адміністрація Трампа.

– З огляду на все це, на цьому театрі воєнних дій, за яким актом ми спостерігаємо, і як далеко ми ще до фіналу?

– Якщо ви [очільник Росії Владімір] Путін у Москві, ви, очевидно, хочете використати це президентство «кульгавої качки» [президента США Джо Байдена, який йде у відставку]. Тож ви можете стверджувати, що це дуже добре, що адміністрація Байдена нарешті дозволила завдавати удари по російській території на більші відстані. І українці вже запустили кілька ATACMS.

Дальність польоту цих ракет становить лише близько 300 кілометрів...

– Чи не буде помилкою називати їх далекобійними? Вони явно мають низьку дальність дії. Ми не говоримо про «Томагавки».

– Ну, для армії [США] 300 кілометрів – це далекобійні системи озброєння. Але ви маєте рацію на 100 відсотків, для сухопутної армії далекобійність означає щось зовсім інше, ніж для ВМС чи ВПС.

Я пілот ВПС, тож коли я думаю про «далекобійність», я думаю, що можу вразити будь-яку точку на планеті, де б я не знаходився.

США фактично загнали себе в кут, дозволивши ракети великої дальності і глибокі удари по Росії, коли вона знаходиться на відстані 300 кілометрів. Ви можете проїхати цю відстань за кілька годин; це не велика відстань, якщо це одноденна поїздка.

Путін оновив російську ядерну доктрину. Дві найважливіші речі, які він там зробив, – це [ствердження], що будь-яка звичайна атака на Білорусь тепер вважається атакою на Росію.

Інша річ, яку я вважаю дуже помітною, – це включення формулювання, по суті, спрямованого на Україну, про країну, яка атакує нас за підтримки ядерної держави, тобто, потенційно, США, Франції, Великобританії, ми вважаємо, що це також входить у сферу застосування ядерної зброї у відповідь.

Я думаю, що це блеф щодо «червоних ліній», тому що США і колективний Захід перетинали червоні лінії Москви протягом останніх трьох-чотирьох років. Але це спроба контролювати наратив і дати сигнал Заходу: «Гей, ви не можете це чіпати, тому що ми провели лінію, [за якою] ваша участь у цій війні робить вас винними у потенційній ядерній війні».

– У такому випадку їм не потрібно чекати на чергову «ескалацію з боку Заходу». За цією російською логікою, Сполучені Штати вже втягнуті і тому є потенційною мішенню для ядерного удару. Що ж вони збираються робити, щоб його здійснити?

– Ну, я не думаю, що це щось змінює, тому що Росія вже мала ядерну доктрину, згідно з якою у разі вторгнення на їхню територію вони мають право на ядерну відповідь. Українці вже продемонстрували, що це була повна нісенітниця.

Тому я не думаю, що росіяни застосують ядерну зброю найближчим часом. Росіяни можуть говорити, вони можуть брязкати шаблями про це скільки завгодно, але в кінцевому підсумку це насправді завдасть більше шкоди російській військовій машині.

Це завдасть їм ще більшої шкоди, це зробить їх ще більш ізольованими. Решта світу буде судити про дії Москви і про використання нею ядерної зброї, коли виживання російської держави і російського керівництва не стоятиме на кону.

– Якщо б ми могли повернутися до другої частини попереднього запитання: наскільки ми близькі до ендшпілю за умови збереження нинішніх тенденцій і припущення, що втручання Трампа не відбудеться?

– Я бачу, що це може тривати ще три роки.

– Дивлячись на поле бою, чи є ще аргументи на користь того, що Україна переможе на полі бою, поверне всю свою територію і вижене звідти росіян, чи цей поїзд вже пішов?

– Я б порівняв це з метафорою багаття: уявіть собі велике багаття, і якщо багаття – це повернення Луганської області, [решти] Донбасу і Криму, то шанси на це – лише теплі вуглинки, а вогонь здебільшого згас.

Тож, з огляду на нинішні тенденції, все виглядає не дуже добре, але я вірю, що все може змінитися, якщо Європейський Союз відправить в Україну місію під прапором ЄС і проведе лінію, заявивши, що «російські війська не перетнуть цю лінію, тому що ми розглядаємо це як вторгнення в Європу».

– Наскільки це ймовірно, враховуючи те, що ми бачили з Європи? Цікаво, що один з мирних планів, який з'явився в таборі новообраного президента Трампа, фактично включає створення демілітаризованої зони і укомплектування її не американськими, а європейськими військами. Тож тепер, без натяку на сарказм, наскільки реально, що Європа на це погодиться?

– Думка про те, що російські війська врешті-решт дійдуть до Києва чи далі на захід протягом наступних трьох-п'яти років, змусить європейців зробити це, а американці скажуть європейцям: «Ви маєте це зробити».

І для цього є модель; це, по суті, те, як Північна Корея і Південна Корея повинні були бути розділені. Це найкращий ідеальний результат? Ні, звичайно, найкращий ідеальний результат – це коли всі російські війська покинуть всю територію України.

Але ми повинні повернутися до реалізму.

Наскільки американці, канадці та європейці готові боротися і вмирати за кожен сантиметр української території? І це стає питанням політичної волі та внутрішньої політики. Я думаю, що це просто легше продати.

І ви, по суті, створюєте величезну демілітаризовану зону, по суті, між Україною і Білоруссю, Росією та окупованими частинами України. І це будуть мільйони наземних мін і українських оборонних баз, з, ймовірно, силами під прапором Європейського Союзу в якості спостерігачів, миротворців і як частина цієї лінії стримування. Це, по суті, стало б однією великою розтяжкою, якщо хочете. Це був би ідеальний результат для багатьох країн, особливо в Європі.

Це справді гнітюче і прикро, але пересічному американцю чи європейцю важко довести, що ця війна варта того, щоб за неї боротися і вмирати. Вона варта того, щоб за неї боротися, так, але...

– Померти за це – зовсім інша справа.

– Саме так.

– Ми зараз говоримо про гіпотетичне, так? Якби цей план став реальністю, хтось мав би утримувати демілітаризовану зону, чи не так? Це не можуть бути лише українці.

– Це має бути місія під прапором Європейського Союзу. НАТО не захоче, щоб їм доручали таку місію.

– Через статтю 5 [Північноатлантичного договору, яка передбачає спільну оборону у разі нападу на будь-якого члена]?

– Так.

– Тоді ми вступаємо на дуже туманну територію того, хто насправді захоче відправити туди війська. І ще одна не менш туманна область – що станеться, якщо виникне якийсь новий військовий конфлікт і ці війська опиняться під загрозою?

– Отже, щодо першого пункту, я б сказав, що більшість східноєвропейських країн готові – країни Балтії були б готові відправити війська, і Польща напевно, а далі все стає дещо туманно. Я б сказав, що французи, ймовірно, були б готові це зробити, і я впевнений, що німці також були б готові це зробити.

І я б сказав, що ми вже знаємо, хто буде готовий це зробити, тому що існує певний шаблон: НАТО вже має Посилену передову присутність, в країнах Балтії, свого роду сили стримування.

– Але їм дуже зручно під парасолькою НАТО. Ці війська під нею не перебуватимуть.

– Так, але між корпусом країн ЄС і НАТО є достатньо перетинань, вони могли б використовувати Посилену передову присутність, вони могли б запозичити частину цієї конструкції. І я б стверджував, що ви, напевно, отримали б подібне поєднання сил з боку ЄС на додаток до канадців, британців і навіть норвежців, б'юся об заклад.

– Оскільки ми обговорюємо армію і, в більшій мірі, людські ресурси: Що є більш нагальною проблемою для України на даному етапі, нестача обладнання чи нестача людських ресурсів?

– Люди, люди і ще раз люди. Європейці, американці, британці, всі ці країни, які готові навчати українців, могли б навчати більше; питання в тому, чи може Україна відправити більше, достатньо чоловіків і жінок призовного віку, оскільки жінкам також дозволено служити в українській армії. Тож це стає величезною частиною.

Ми знаємо, що в інтересах Німеччини також не допустити падіння України; я думаю, що минулого тижня вийшла велика доповідь про те, що, якщо Україна впаде або буде покинута, Європа очікує від 10 до 15 мільйонів українських біженців, і це буде набагато більш руйнівним в економічному і політичному плані. Тож, так передовсім це людські ресурси.

Єдине, що ви можете зробити, щоб компенсувати нестачу людей в армії, – це мати все більше і більше безпілотників.

Оскільки у них не вистачає людей, ви бачите, що українці роблять акцент на дешевих безпілотниках, які не піддаються глушінню, використовують штучний інтелект, і це спосіб подолати проблему з людськими ресурсами.

Але в певний момент вам все одно потрібні люди на землі, щоб керувати дронами.

– Повернімося до ракет ATACMS. Загальний консенсус, здається, полягає в тому, що адміністрація Байдена надала дозвіл на використання ATACMS по території РФ надто пізно, але все ж таки це питання потрібно поставити: який очікуваний вплив від цього?

– Знову ж таки, повільне підняття ставок з боку нинішньої адміністрації було занадто помірною і запізнілою, постійно.

Здається, це якась тема – занадто мало, занадто пізно, занадто багато відкритих дебатів, занадто багато часу, щоб дати Росії можливість пристосуватися до того, як ця зброя та інші речі будуть застосовані, щоб ви не змогли використати їх у потрібний момент.

Я гарантую вам, що росіяни зробили все можливе, щоб розосередити свої склади після цієї заяви, щоб мінімізувати шкоду, яку можуть завдати ATACMS.

Ось що я вважаю прикрим у цій ситуації: США намагаються поступово нарощувати ескалацію, але роблять це дуже відкрито, і це фактично підриває наміри і мету.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Для нас всіх, і для Росії також, було б краще, щоб вона цю війну закінчила без перемоги» – Кшиштоф Зануссі

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Офіційно. Пентагон дозволив надсилання військових підрядників в Україну

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Не можна давати Путіну жодного тижня, щоб адаптуватись і знайти протидію – Зеленський

Кіан Шаріфі

Єменські повстанці-хусити вже більше року нападають на міжнародне судноплавство і обстрілюють військово-морські сили США в Червоному морі. Ракетні та дронові атаки хуситів порушили ключовий глобальний торговельний маршрут і спровокували США та Велику Британію на удари у відповідь. До чого тут Росія?

Американські ЗМІ повідомляють, що Росія допомагає хуситам обирати цілі – здебільшого це комерційні судна, що належать або експлуатуються західними компаніями, або судна, що прямують до Ізраїлю чи повертаються із нього.

Також єменських повстанців-хуситів підтримує Іран, зокрема шляхом обміну розвідданими.

Експерти кажуть, що Росія розширює свою співпрацю з хуситами, які визнані у США терористичною організацією. Мовляв, Москва може навіть постачати хуситам сучасне озброєння у відповідь на послаблення Вашингтоном обмежень на використання Україною зброї, що постачається США.

«Це сигнал Сполученим Штатам, що Росія може зробити життя дуже болючим, якщо захоче, і це не дуже прихована погроза, яка може бути витлумачена як помста за допомогу Вашингтона Україні», – сказав Колін Кларк, директор з питань політики та досліджень нью-йоркської розвідувально-консалтингової компанії Soufan Group.

Ворог мого ворога

Хусити заявили, що їхні напади на західні та ізраїльські об'єкти в Червоному морі є відповіддю на війну, яку вже понад рік веде Ізраїль проти «Хамасу» і «Хезболли», обстрілюючи Газу і Ліван.

Ізраїль розпочав бойові дії у відповідь на напад «Хамас» 7 жовтня 2023 року. «Хамас» атакував Ізраїль зі Смуги Гази з повітря, а озброєні загони бойовиків прорвалися через загороджувальні лінії у прикордонні ізраїльські поселення, убивали цивільних у їхніх помешканнях, захоплювали заручників, а жорстокі сцени насилля транслювали в прямому ефірі, або знімали і поширювали в мережі Інтернет.

Єменські повстанці пообіцяли продовжувати свої атаки, які включають в себе прямі ракетні обстріли Ізраїлю і використання безпілотників, до тих пір, поки в палестинському анклаві не буде досягнуто припинення вогню.

Війна в Газі зіштовхнула Ізраїль з так званою віссю опору Ірану, розгалуженою мережею державних і недержавних гравців, до якої входять хусити, «Хамас», «Хезболла» і шиїтські формування Іраку та Сирії.

Експерти кажуть, що підтримка Росією хуситів узгоджується із наративами Кремля про протистояння Заходу і посилення антизахідних збройних угруповань у всьому світі.

«Кремль зацікавлений в тому, щоб мати друзів, які можуть випробувати нерви ворогів Москви в Червоному морі або деінде на Близькому Сході», – сказав в інтерв'ю Current Time Руслан Сулейманов, науковець і експерт зі сходознавства.

Він додав, що Росія також хоче, щоб її вважали тією, хто підтримує будь-яку групу, яка «протистоїть Заходу».

Повідомлення американських ЗМІ та розвідувальні дані останніх місяців свідчать про те, що Росія надає хуситам розвідувальну інформацію, серед іншого і супутникові дані, які ті використовують для нападів на комерційні судна в Червоному морі.

З липня повідомлялося, що Кремль навіть збирався передати хуситам протикорабельні ракети, але Сполучені Штати і Саудівська Аравія, нібито, відговорили Росію від цього.

А що ж тепер, коли Україна б'є ATACMS?

Експерти кажуть, що ситуація може змінитися після того, як 17 листопада Вашингтон, як повідомляється, дозволив Україні використовувати тактичні ракетні комплекси великої дальності (ATACMS) армії США для нанесення ударів по території Росії.

«Розгляд Росією питання про озброєння хуситів безпосередньо пов'язаний з тим, що [президент Росії] Володимир Путін сприймає як ескалацію проти Росії з боку США, які поступово послаблюють обмеження на використання Україною зброї, що постачається США», – сказав Кеннет Кацман, колишній старший аналітик з питань Близького Сходу в Конгресі США.

За повідомленнями, окрім перешкоджання судноплавству в Червоному морі, Росія використовує хуситів для вербування бойовиків з Ємену для участі у війні проти України.

Москва також забезпечує безпечний транзит російських кораблів через Червоне море.

Хусити встановили контроль над північним заходом Ємену і узбережжям Червоного моря після того, як у 2014 році в країні спалахнула руйнівна громадянська війна.

Корисна Росія

Експерти кажуть, що хусити виграють від розширення відносин з Росією.

Кларк з Soufan Group заявив, що російська розвідка допомагає хуситам більш точно атакувати західні судна в Червоному морі. За його словами, це також показує, що хусити не є «неконтрольованою бандою терористів».

«Навпаки, вони є раціональним гравцем, дуже дієздатною організацією, яка стає ще більшим учасником на Близькому Сході і робить це за допомогою асиметричних заходів», – додав Кларк.

За даними американської розвідки, Іран є головним військовим прихильником хуситів, який постачає їм технології озброєння і компоненти ракет.

Експерти кажуть, що повстанці отримали б значну користь від російських ракетних технологій, які, за словами Кацмана, є «набагато точнішими і ефективнішими», ніж зброя, надана Тегераном.

Це може зменшити залежність угруповання від Ірану, союзника Росії.

«Російська зброя може навіть дозволити хуситам успішно атакувати військові кораблі США і коаліції, що може призвести до значної ескалації конфлікту в Червоному морі, якщо хусити дійсно атакують американський військовий корабель», – сказав Кацман.

• Хто такі хусити?

Наприкінці 1990-х сім’я Хуті на крайній півночі Ємену заснувала рух релігійного відродження зейдитської секти шиїтського ісламу, яка колись правила Єменом, але чия північна частина стала бідною та маргіналізованою. Оскільки тертя з урядом зростали, вони вели серію партизанських воєн з національною армією та короткий прикордонний конфлікт із сунітською Саудівською Аравією.

Хусити є частиною так званої «Вісі опору» – антиізраїльського та антизахідного альянсу регіональних збройних формувань («Хамас», «Хезболла» та хусити), яких підтримує Іран.

Гасло хуситів: «Смерть Америці, смерть Ізраїлю, прокляття євреям і перемога ісламу».

• Війна в Ємені

Війна почалася наприкінці 2014 року, коли Сану захопили хусити. Стурбована зростанням впливу шиїтського Ірану вздовж свого кордону, Саудівська Аравія в березні 2015 року втрутилася на чолі підтримуваної Заходом коаліції на підтримку уряду, який є союзником Саудівської Аравії.

Хусити встановили контроль над значною частиною півночі та іншими великими населеними пунктами, тоді як міжнародно визнаний уряд базується в Адені.

• Загрози

Хусити кажуть, що їхні атаки на судноплавні маршрути в Червоному морі є демонстрацією підтримки палестинців та «Хамасу», ісламістського угруповання, яке контролює Сектор Гази і веде війну проти Ізраїлю.

Напади хуситів порушили міжнародну торгівлю, змусивши міжнародне судноплавство здійснювати довгий маршрут навколо Південної Африки, що здорожує перевезення і сприяє глобальній інфляції.

США заявили, що Австралія, Бахрейн, Канада та Нідерланди підтримують операції проти хуситів, щоб відновити безпеку на ключовому торгівельному маршруті між Європою та Азією, який становить приблизно 15% світового судноплавства.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Іран пригрозив встановити нові центрифуги для збагачення урану у відповідь на резолюцію МАГАТЕ

Ви можете прослухати цей текст. Ми озвучили його за допомогою штучного інтелекту:

Embed share

Російський авіаудар, який перетворив українські «Святі гори» на пустку

відео Радіо Свобода

Embed share

The code has been copied to your clipboard.

The URL has been copied to your clipboard

---

No media source currently available

0:00 0:16:10 0:00

ЗАВАНТАЖИТИ

• 128 kbps | MP3
• 64 kbps | MP3

Pop-out player

Вчителька молодших класів Лідія Прокопенко вийшла на пенсію у лютому 2022 року. Пропрацювавши 34 роки у сільській школі, 64-річна жінка не встигла випустити своїх останніх «першачків» – через російське повномасштабне вторгнення. Через два роки війна Росії відібрала у Лідії і домівку.

«Мій 64-й день народження був із тортиком, що називається «палаюча хата», – каже жінка, чий будинок згорів через пожежу, яку спровокували російські обстріли. – Ліси сильно горіли. Небо було чорне і сонце було чорне. Ми бачили, як їздять пожежні машини, що гасили пожежу, і не думали, що вогонь дійде сюди».

Зараз Лідія живе у сусідів. Її будинок – у селі Студенок, що розташоване поблизу межі Харківської і Донецької областей, згорів внаслідок наймасштабнішої пожежі у національному природному парку «Святі гори».

Після звільнення від окупаційних військ наприкінці 2022 року ліси заповідника вже були значною мірою пошкоджені через бойові дії, артилерійські обстріли та авіаудари. Сьогодні російські війська знову наблизилися впритул, і лінія фронту вже проходить у східних кордонах «Святих гір».

Проте вересневий авіаудар Росії спричинив найбільшу пожежу в історії національного парку, фактично перетворивши його на вигорілу пустку. Ще до пожежі у вересні Міністерство захисту довкілля України оцінювало, що 80% лісових насаджень у парку вигоріли. Експерти, з якими спілкувалося Радіо Свобода, сходяться на тому, що на відновлення лісу у «Святих горах» підуть десятки років.

Від пожежі постраждали і прилеглі села, як-от Студенок.

«Вогонь розповсюдився настільки швидко, такі величезні клубки вогню в повітрі літали, що, як сказали потім сусіди, нашу хату неможливо було врятувати. А від нашої почали загорятися сусідські хати», – пригадує Лідія Прокопенко.

У серпні, ще до змін керівництва Міндовкілля, у відомстві анонсували, що розробляють план відновлення парку. Але, як зазначила перша заступниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Олена Крамаренко у коментарі Радіо Свобода, про справжнє відновлення можна буде говорити лише після завершення бойових дій.

Сьогодні ж, коли темпи наступу російської армії на Донбасі є найвищими за останні два роки війни, про завершення бойових дій найближчим часом говорити не доводиться. То ж що це означає для лісів «Святих гір» і дикої природи, яка в них живе? Та чи можливо відновити національний парк?

Найбільш руйнівна пожежа в історії

Згідно із повідомленням ДСНС, російський авіаудар 1 серпня 2024 року спричинив масштабну лісову пожежу в національному парку «Святі гори», що у Святогірську Донецької області.

Ще до того, як пожежу ліквідували після 8 днів гасіння, директор парку Сергій Приймачук заявив, що пожежа була найбільшою в історії парку і матиме руйнівний вплив на його екосистему. За його словами, для повного відновлення екосистеми «Святих гір» може знадобитися до декількох десятиліть.

І хоча для того, щоб нищівна пожежа розпочалась, було достатньо одного конкретного удару Росії, то його стрімке поширення пов’язане з тим, що після деокупації парку на початку вересня 2022 року ліси залишилися забрудненими мінами та нерозірваними боєприпасами.

Насправді вереснева пожежа, як кажуть військові, – крайня із серії пожеж, які почастішали саме у 2024 році, каже Радіо Свобода керівник державного підприємства «Лиманське лісове господарство» Олексій Приходько.

«Цьогоріч вогонь тільки в «Святих горах» знищив близько семи тисяч гектарів лісу. Таких руйнівних пожеж раніше тут не було», – каже він.

Згідно з оцінкою Міндовкілля, внаслідок пожеж і бойових дій на території парку «Святим горам» було завдано збитків на суму понад 16 млрд гривень. У відомстві зазначили, що йдеться лише про приблизну оцінку, оскільки точний обсяг збитків до завершення війни і розмінування території вирахувати неможливо.

В інтерв’ю Радіо Свобода перша заступниця міністра довкілля Олена Крамаренко каже, що національний парк зазнав критичної шкоди.

«Це дуже жахлива ситуація, коли ти стоїш на горі, на правому березі [Cіверського Донця], і дивишся з гори на ліс, він мені здається більше чорний, ніж зелений», – пригадує Крамаренко останній раз, коли особисто була у «Святих горах» у серпні.

Найбільша пожежа у лісі розпочалась уже після візиту чиновниці і, ймовірно, знищила ще більше насаджень. З огляду на те, що російські авіаудари тривають, а лінія фронту проходить вже по східних кордонах лісу, майбутнє існування парку «Святі гори» залишається невизначеним.

«Помах крил» війни

Пожежі й бойові дії спричинили одразу низку довготривалих негативних наслідків для екології України, і для нацпарку «Святі гори» зокрема.

За словами директора парку, пожежа завдала незворотної шкоди його екосистемі: «Забруднена земля, повітря, немає місця для проживання комах і птахів».

Без певних представників фауни ліс може страждати, це також створює загрозу і для людей, каже науковий співробітник Національного природного парку «Кремінські ліси» Володимир Яроцький.

Наприклад, найімовірніше – у лісах «Святих гір» вже не залишилося кажанів, які раніше там жили.

«Вони виконували важливу функцію лісу: їли тих самих комах, які можуть бути небезпечними для дерев при їхньому масовому розмноженні. Вони вразливі, потребують спеціальних схованок, наприклад, дерев із дуплами. Під час пожежі, припускаю, частина з них взагалі могла згоріти разом з деревами», – каже Яроцький.

Науковець пояснює, що великі тварини пішли із лісу ще на початку 2022 року, оскільки бойові дії неподалік – фактор, що їх турбує: «робота артилерії, вибухи, для них це недобре. Наприклад, у Дніпровсько-Орільському заповіднику писали, що у них побільшало лосів, оленів через те, що відбулася якась міграція зі сходу країни», і, напевно, зі «Святих гір» також.

Відсутність великих хижаків руйнує баланс екосистеми, через що шкоди можуть зазнати навіть люди, які живуть неподалік. Володимир Яроцький у коментарі Радіо Свобода пояснює, як працює цей ланцюжок наслідків: «Зникає рослинність – зникають мишоподібні гризуни. Немає гризунів – немає кормової бази для хижаків. Починає відновлюватися рослинність – починає стрімко відновлюватися чисельність гризунів, бо немає хижаків, які б їх стабілізували. Багато гризунів – спалахи небезпечних хвороб, в тому числі і для людини».

Але якщо деякі популяції дикої природи та рослинності відновити просто складно, то деякі, імовірно, були втрачені назавжди. Наприклад, червонокнижна сосна крейдова була поширена саме у крейдових горах на правому березі річки Сіверський Донець.

Як каже у розмові з Радіо Свобода Олена Крамаренко, ці дерева практично повністю знищені внаслідок пожеж.

«В червні 2024 року стало зрозуміло, що ділянки Крейдового лісу ще не розміновані і забруднені вибухонебезпечними предметами. Тому дослідження проводилося лише візуально. Як показали результати, насадження сосни [крейдової] практично повністю знищені. А природне відновлення рослинності на зруйнованих схилах майже не відбувається. Тому теж це питання залишається відкритим», – каже Крамаренко.

А еколог Володимир Яроцький наводить цитату кліматолога Едварда Лоренца: «Помах крил метелика в Бразилії може спричинити торнадо у Техасі». Тому спрогнозувати усі наслідки впливу пожеж у Святогір’ї важко, каже Яроцький: «Це вже не «помах крил», це справді досить значний вплив на довкілля».

Чи можливо відновити ліс?

У серпні 2024 року у Міндовкіллі, яке тоді очолював Руслан Стрілець, заявили про план відновлення пошкоджених лісів національного парку. Зараз, після вересневої нищівної пожежі, і в момент, коли російська армія наступає рекордними темпами, цей план доведеться, очевидно, коригувати.

Якщо, наприклад, завтра бої припиняться, то для повного відновлення лісів у тому вигляді, який був до пожеж, знадобиться 50-70 років, прогнозує керівник державного підприємства «Лиманське лісове господарство» Олексій Приходько.

Але перед цим необхідно розв’язати основну проблему – тотальне забруднення мінами, кажуть екологи і посадовці, з якими спілкувалося Радіо Свобода.

«На сьогодні силами ДСНС України розміновано близько 2% території парку.

І хоча цей показник невеликий, однак це вже досягнення, тому що ворог лишив після себе дуже багато вибухонебезпечних предметів, які доведеться знешкоджувати десятиліттями», – каже перша заступниця міністра довкілля Олена Крамаренко.

Посадовиця додає, що розмінування у Святогір’ї виявилося особливо небезпечним і вже призвело до підривів як людей, так і тварин. За інформацією Міндовкілля, яку наводить агентство Reuters, за час повномасштабного вторгнення від обстрілів та підривів на мінах загинули 14 лісівників. Актуальних цифр щодо загиблих та постраждалих від мін у «Святих горах» на запит Радіо Свобода у Міндовкіллі надати відмовились, посилаючись на військову таємницю.

Якщо уявити, що бойові дії припиняться невдовзі, то до розмінування лісів черга може дійти лише через кілька років, зауважує директор Регіонального Східноєвропейського центру моніторингу пожеж Сергій Зібцев.

«Згідно із заявами того ж Міндовкілля і Міноборони, розмінування лісів через 10 років почнеться. Бо, скажімо, на 10 років у нас є роботи на полях і у населених пунктах, і на дорогах. За 10 років ті місця, які відновилися насадженням після пожежі, вони заростуть вже так, що це будуть хащі практично», – каже Зібцев у коментарі Радіо Свобода.

Експерт не виключає, що ліси «Святих гір» повністю не розмінують ніколи, оскільки таких технологій практично не існує. У коментарі для Радіо Свобода Зібцев вказує на те, що ділянки, які з плином часу заростуть, можна було б теоретично розчистити за допомогою контрольованого відпалу – коли шар рослинності, яка заважає розмінуванню, спалюють, але так, щоб запобігти поширенню пожежі. Однак у національному парку отримати дозвіл на проведення відпалу може бути проблематично, якщо не неможливо, каже Зібцев.

«Практика балканських країн, де була громадянська війна, Хорватія, Македонія, Боснія, то вони просто огородили ці ліси, які досі заміновані. Огородили ці ліси, і на цьому все», – Зібцев не виключає, що подібне може чекати і на «Святі гори».

Попри те, що територія нацпарку може залишитися небезпечною для відвідування ще десятиліття через міни, природа може відновитися сама.

«Завдання міністерства – не ігнорувати природний відбір. Якщо ви спитаєте дуже багато людей, керівників, чи відновиться цей ліс, то в більшості випадків скажуть, що ні, не відновиться, треба саджати лісові культури. Це неправда. Він відновиться. Просто на це піде більше часу. Нічого страшного», – каже Зібцев.

У Міндовкіллі у коментарі Радіо Свобода також запевнили, що деякі лісові культури відновляться самостійно, однак червонокнижні рослини, які знищила пожежа, на жаль, можуть бути втрачені назавжди.

«Війна знищила українських лісів як 75% площі Швейцарії»

Після початку повномасштабного російського вторгнення загальна площа лісових пожеж в Україні збільшилася у 30 разів, за оцінкою Всеукраїнської екологічної ліги. Серед ключових факторів, що провокують безпрецедентні лісові пожежі, – авіаудари, артилерійські обстріли та детонація мін, що залишилися в ґрунті лісів після бойових дій.

За інформацією Міндовкілля, станом на сьогодні в Україні 800 тисяч гектарів лісу «захоплені» війною, з них під окупацією – 2400 гектарів. На цих територіях ліс знищується не лише через окопи, які риють російські окупанти, але і через його вирубку – для Росії окуповані українські ліси, кажуть фахівці, стали ресурсом для заробітку.

«При загальній площі лісів України 10,4 мільйона гектарів майже 3 мільйони гектарів лісу постраждали від бойових дій. Тільки уявіть, що спалили і зруйнували окопами майже 75% площі Швейцарії», – каже Олена Крамаренко.

Держава Україна працює над тим, щоб притягнути Росію до відповідальності, зокрема і за дії, які Київ вважає екоцидом. Саме за цією статтею Кримінального кодексу України – екоцид – Офіс генпрокурора вже проводить розслідування у 14 провадженнях. Імовірно, найбільш кричущим випадком екологічного злочину стало руйнування дамби Каховської ГЕС 6 червня 2023 року. Кожний наступний день російської війни завдає все нової шкоди українській екології.

Над матеріалом також працювала Рійн Альяс

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Тонули у своїх ліжках»: доля людей із інвалідністю у російській окупації  

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Екоцид. Як живе Нікопольщина через рік після руйнування греблі Каховської ГЕС

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Люди живуть на горищах, замість водосховища – ліс»: рік після руйнування греблі Каховської ГЕС

У Румунії відбуваються президентські вибори. За їхнім перебігом стежить Румунська редакція Радіо Свобода.

Експерти вважали одним із фаворитів ультраправого кандидата одним, тож прогнозували другий тур із його участі. Вони прискіпливо моніторили опитування, як за барометром популізму в Європі, так за тенденціями на підрив громадської підтримки України у її відсічі російської повномасштабної агресії. Схоже, що побоювання справджуються. Ультраправий Келін Джорджеску, переміг у першому турі виборів.

Хто він такий? Що про нього та його погляди відомо?

Експерти водночас мали рацію і помилялися. Так, у другий тур президентських виборів у Румунії 8 грудня вийде ультраправий кандидат. Але не той, кого прогнозували вони та опитування.

Келін Джорджеску, незалежний кандидат, якого ледве встигли додати у список кандидатів, рейтинг яких заміряли до виборів, не тільки показав кращі результати, ніж очікувалося – він набрав найбільше голосів.

62-річний інженер-аграрій переміг у першому турі 24 листопада, отримавши близько 22% голосів виборців.

Боротьба за друге місце перетворилася на драму.

Прем'єр-міністр лівого спрямування Марчел Чолаку з Соціал-демократичної партії (СДП) вів жорстку боротьбу з прозахідною лібералкою Єленою Ласконі з Союзу «Врятуймо Румунію». Після підрахунку 99,9% голосів саме Ласконі, палка прихильниця членства Румунії в НАТО та ЄС, а також активна прихильниця України, посіла друге місце.

Розчарування у ліберальній владі

Тринадцять кандидатів балотувалися на посаду президента, який обіймає посаду п'ять років і має значні повноваження щодо ухвалення рішень у таких сферах, як національна безпека, зовнішня політика та призначення суддів.

У Румунії також відбудуться парламентські вибори 1 грудня, які визначать наступний уряд і прем'єр-міністра країни.

Правоцентрист Клаус Йоганніс завершує свій другий термін після десятирічного перебування на посаді. Для багатьох виборців він і його правляча Націонал-ліберальна партія стали розчаруванням, а Йоганніса широко критикували за його «відсутність» під час вирішальних подій, таких як пандемія коронавірусу.

Серед проблем, які турбували виборців, були корупція, інфляція, стан системи охорони здоров'я та освіти.

Іншим дражливим питанням була війна у сусідній Україні і те, як цей конфлікт може змінитися зі зміною у Вашингтоні президента США Джо Байдена, який постійно підтримував Київ, на Трампа, який припускав, що підтримка може бути скорочена.

Румунія стала ключовим союзником України, не лише у навчанні та наданні військового обладнання, включаючи систему протиракетної оборони Patriot, але й відіграючи ключову роль у транспортуванні українського зерна та інших сільськогосподарських товарів на світові ринки. Значною мірою проукраїнська позиція Бухареста є заслугою чинного президента Йоганніса.

Несподівана перемога

І тут несподівано серед кандидатів з'являється Джорджеску.

Напередодні голосування увага експертів була зосереджена на іншій ультраправій фігурі. Опитування громадської думки показували, що Джордже Сіміон, лідер ультраправого Альянсу за єдність румунів (AUR), посідає друге або навіть перше місце.

Аналітики очікували, що Сіміон, активний прихильник новообраного президента США Дональда Трампа, зіткнеться у другому турі з прем'єр-міністром Чолаку. Сіміон виступає за приєднання Молдови, яка цього року поновила п'ятирічну заборону на його в'їзд до країни з міркувань безпеки, і з тієї ж причини йому заборонений в'їзд до сусідньої України.

Джорджеску також був відомим членом AUR, яка обрала його своїм кандидатом на посаду прем'єр-міністра. Але він покинув партію у 2022 році на тлі критики з боку вищого керівництва AUR за те, що його проросійська та антинатівська позиція шкодить іміджу партії.

В інтерв'ю 2021 року він назвав щит протиракетної оборони НАТО в Девеселу, на півдні Румунії, «ганьбою дипломатії», стверджуючи, що військовий альянс не захистить жодного зі своїх членів у разі нападу Росії.

Джорджеску також назвав національними героями Іона Антонеску, фактичного лідера Румунії під час Другої світової війни, який був засуджений до смертної кари за участь у Голокості в Румунії, та Корнеліу Зеля Кодряну, довоєнного лідера «Залізної гвардії» – одного з найжорстокіших антисемітських рухів Європи.

• Джорджеску має докторський ступінь з педології, розділу ґрунтознавства, і в 1990-х роках обіймав різні посади в Міністерстві охорони навколишнього середовища Румунії.
• У 1999-2012 роках він був представником Румунії в національному комітеті Програми ООН з навколишнього середовища.

Кампанія у TikTok

Як і інші маргінальні політики, Джорджеску добре орієнтується у соціальних мережах. Його акаунт у TikTok має 1,6 мільйона вподобань. На ньому він публікує відео, де він відвідує церкву, займається дзюдо, бігає на біговій доріжці та виступає на подкастах.

За кілька днів до голосування Джорджеску запустив кампанію в TikTok із закликом припинити допомогу Україні, що, вочевидь, припало до душі виборцям.

Він також скептично висловився щодо членства Румунії в НАТО.

Його антизахідні меседжі регулярно підхоплюють російські державні ЗМІ та дружні до Кремля соціальні медіа.

Віддавши свій голос, Джорджеску написав у Facebook, що він проголосував:

«За тих, з ким повелися несправедливо, за принижених, за тих, хто вважає, що вони не мають значення, а насправді вони мають найбільше значення... Голосування – це молитва за націю»

Серед інших його позицій – підтримка румунських фермерів, зменшення залежності від імпорту, нарощування виробництва енергії та продуктів харчування.

Тож під час другого туру голосування 8 грудня Румунія постане перед доленосним вибором: між Джорджеску та Ласконі.

Лісконі була найбільш оптимістично налаштована щодо членства Румунії в ЄС та НАТО, навіть закликаючи до більшої присутності НАТО в Румунії. Ласконі також була єдиним кандидатом, хто відкинув ідею територіальних поступок України задля забезпечення миру.

У підготовці використані матеріали румунської служби Радіо Свобода

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Нинішні вибори в Румунії можуть вплинути на підтримку України

На перший погляд, це був військовий удар по Україні. Але запуск Росією того, що очільник РФ Володимир Путін назвав новою ракетою середньої дальності, насправді має політичний характер. Більшість сигналів були адресовані Вашингтону та Заходу.

У телевізійному зверненні після удару 21 листопада по Дніпру Путін заявив, що це була відповідь Москви на українські атаки з використанням американських ракет ATACMS та британських Storm Shadow. Він також зазначив, що Росія має право застосовувати зброю проти військових об'єктів в країнах, які дозволяють Києву використовувати їхню зброю для таких цілей.

«Простіше кажучи, це був політичний удар, а не військовий», – написав у X Мік Раян, відставний генерал австралійської армії та старший науковий співробітник австралійського Інституту Лові.

Ракетний удар став частиною ширшої атаки на Дніпро, де, за даними української влади, було поранено трьох людей. Постраждали промисловий об’єкт і реабілітаційний центр для людей з інвалідністю.

Фабіан Гоффман, експерт з оборони та докторант-дослідник в Університеті Осло, заявив Kyiv Independent: «Цей удар не має військового значення, це виключно політичний акт».

Ось що, ймовірно, намагався досягти Путін.

«Зменшення ефективності»

З моменту повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року Путін та інші російські офіційні особи часто використовували потенційну загрозу ядерного удару, щоб залякати Захід та відрадити США та Європу від постачання зброї Києву.

Ці ядерні погрози лунали настільки часто, що Кремль, можливо, турбується, що «червоні лінії» сприймаються як такі, що можна перетинати без наслідків.

Путін, ймовірно, вважає, що згадки про ядерну зброю більше не мають бажаного впливу. «Йому був потрібен інший сигнал для Вашингтону, і він обрав новий тип зброї», – написав Раян.

Путін казав про ядерні можливості Росії ще задовго до повномасштабного вторгнення в Україну. Однак існує чимало причин, чому Росія може утримуватися від використання свого ядерного арсеналу, включно із сумнівами щодо його ефективності у війні проти України та наслідками, з якими Москва може зіткнутися з боку країн усього світу, зокрема Китаю, Індії та держав Глобального Півдня.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Орешником» по Дніпру: як реагує Пентагон і чи змінять США свою ядерну доктрину

Без «значної зміни»

Попри це, ядерна риторика зовсім не зникла: у своєму зверненні Путін заявив, що «в даному випадку» ракета, яку він назвав «Орешнік» та яку Пентагон вважає модернізованою версією існуючої моделі RS-26 або «Рубіж», мала звичайну боєголовку.

«Це тип сигналів, які надсилають, коли насправді не можуть загострювати ситуацію так, як погрожували», – написала Рут Деєрмонд, старша викладачка кафедри військових досліджень Лондонського Королівського коледжу.

Як і попередні заяви та дії, включно зі змінами в російській ядерній доктрині цього місяця, які, здавалося, спрямовані на те, щоб дати Путіну більше свободи для використання ядерної зброї, якщо він на це зважиться, цей ракетний удар мало що сказав про реальні наміри Росії.

«Ні удар балістичною ракетою «Орешнік», ані заява Путіна від 21 листопада не демонструють значного зростання російських ударних можливостей чи ймовірності використання ядерної зброї», – йдеться у повідомленні американського Інституту вивчення війни (ISW), опублікованому у мережі X.

Сигнал США, Україні та Європі

З огляду на те, що президент США Джо Байден завершує свій термін, а до повернення Дональда Трампа у Білий дім залишається менше від двох місяців, Путін, можливо, сподівається, що цей «тест» ракети одночасно попередить Байдена та стимулює Трампа до змін у політиці США щодо України.

Хоча США є головною метою російських сигналів, удар також міг бути спрямований на те, щоб посіяти страх в Україні та занепокоєння в Європі.

«Путін надсилає сигнал не лише Вашингтону. Він використав зброю з дальністю понад 5 000 кілометрів, яка, може бути застосована майже проти будь-якої цілі в Європі, у Великій Британії, – написав Раян. – Це меседж Європі, не лише щодо її підтримки України, а й про здатність і готовність Росії впливати на політику, пов’язану з обороною та безпекою, далеко за межами України».

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

У найближчі дні Росія може провести повторні випробувальні запуски балістичних ракет – ISW

Підписуйтеся на Telegram Радіо Свобода

Вибори в Румунії мають не лише визначити політику всередині країни, але й можуть вплинути на зовнішню політику, в тому числі, можливо, зменшити нинішню підтримку Бухарестом України в її боротьбі з російськими військами, що вторглися в країну.

Коли відбудуться вибори?

Спершу відбудуться президентські вибори в країні. Нинішній президент, правоцентрист Клаус Йоганніс, завершує свій другий термін і десятиріччя перебування на посаді. На його місце претендують понад десяток кандидатів.

Перший тур відбудеться 24 листопада. Якщо жоден з кандидатів не набере більше від 50 відсотків голосів, два лідери, які наберуть найбільше голосів, зустрінуться на президентських виборах 8 грудня. У проміжку між ними Румунія проведе 1 грудня парламентські вибори.

Що на кону?

За словами Оани Попеску-Замфір, директорки аналітичного центру GlobalFocus, що розташований в Бухаресті, ставки в обох голосуваннях дуже високі.

По-перше, за її словами, «наступного року Румунія зіткнеться з двома важливими реаліями: загрозою подальшої нестабільності і конфліктів в регіоні й у всьому світі, особливо в контексті Білого дому новообраного президента США Дональда Трампа».

А по-друге, «ризики поглиблення економічної та фінансової кризи, враховуючи, що Румунія в даний час має одні з найвищих в ЄС бюджетний дефіцит та рівень інфляції, а вартість товарів продовжує зростати, в той час як державні витрати залишаються високими (значною мірою через збільшений державний апарат)», – сказала Попеску-Замфір в електронному коментарі для Радіо Свободи.

Що хвилює виборців?

Економіка та корупція, здається, очолюють список того, що найбільше турбує більшість виборців.

«Виборців турбує вартість життя, інфляція та бюджетний дефіцит, які є одними з найвищих в ЄС, – наголошує Попеску-Замфір. – Вони також переймаються «фіскальною передбачуваністю та уникненням потенційно дуже суворих заходів суворої економії».

Останніми роками Румунію вражає висока інфляція. У 2022 році вона становила 13,8 відсотка, а в 2023 році знизилася до 10,4 відсотка, згідно з даними Румунського інституту статистики. У 2024 році цей показник поки що становить трохи більше від 5 відсотків, що є значним зниженням, але все ще одним з найвищих – і принаймні в серпні найвищим – в ЄС.

Корупція, як у державному, так і в приватному секторі, вже давно вразила Румунію. У державному секторі охорони здоров'я, незважаючи на певний прогрес в обмеженні цієї практики, в лікарнях і клініках по всій країні все ще широко поширені звинувачення в хабарництві, щоб потрапити на прийом до лікаря або отримати лікування.

А як зовнішня політика?

Хоча внутрішні проблеми домінують, виборці також стурбовані зовнішньою політикою, а саме триваючою війною Росії проти сусіда Румунії, України, і тим, як цей конфлікт може змінитися зі зміною у Вашингтоні президента США Джо Байдена, який стабільно підтримував Київ, на новообраного президента Дональда Трампа, який припускає, що підтримка може бути зменшена.

«Загроза регіональної нестабільності та війни також є джерелом занепокоєння. Виборців хвилюють позиції кандидатів щодо України, Росії, Трампа, ступінь їхньої євроатлантичної орієнтації», – сказала Попеску-Замфір, додавши, що виборці також зосереджені на «здатності кандидатів у президенти очолити країну в разі ескалації напруженості у відносинах з Росією».

Румунія стала ключовим союзником України, не лише надаючи тренінги та військове обладнання, включаючи систему протиракетної оборони Patriot, але й відіграючи ключову роль у транспортуванні українського зерна та інших сільськогосподарських товарів на світові ринки. Значною мірою проукраїнська позиція Бухареста належить чинному президенту Йоханнісу.

Для НАТО Румунія є ключовим союзником на східному фланзі Північноатлантичного альянсу, де він будує свою найбільшу військову базу. Незважаючи на відсутність «виконавчої ролі», президент Румунії має значні повноваження щодо ухвалення рішень, в тому числі з питань національної безпеки і зовнішньої політики.

Обраний на п'ятирічний термін, президент також може відхиляти партійні кандидатури на посаду прем'єр-міністра та урядові кандидатури на суддівські посади.

Як вибори можуть вплинути на підтримку України?

Натяки на те, що новий президент може не бути таким послідовним прихильником України, можна було почути під час тригодинних телевізійних президентських дебатів 18 листопада, коли майже всі кандидати заявили, що Україні доведеться поступитися територією президенту Росії Володимиру Путіну, щоб покласти край конфлікту – позиція, яку Трамп назвав єдиним шляхом до миру.

«Очевидно, що Україна не має ресурсів, щоб повернути всі втрачені території. Крим майже неможливо повернути, а Донбас вже русифікований», – сказав Мірча Джоане, колишній заступник генерального секретаря НАТО, який балотується як самовисуванець. Джоане також стверджує, що Україна повинна зберегти свій суверенітет і західну орієнтацію, якщо вона відмовиться від землі.

Елена Ласконі з правоцентристського Союзу «Рятуйте Румунію» була єдиною кандидаткою у президенти, яка виступила проти ідеї відмови України від землі, заявивши, що це заохотить російського президента Володимира Путіна.

«Якщо Україна поступиться територією, Путін не зупиниться, – наголосила вона. – Ми повинні допомогти Україні виграти цю війну».

Джордж Сіміон, лідер ультраправого, ультранаціоналістичного Альянсу за єдність румунів (AUR), заявив, що в разі обрання, він скаже Трампу, що настав час для миру, але він повинен розглянути можливість вступу України до НАТО.

З п'яти найсерйозніших претендентів Ласконі найбільш оптимістично налаштована щодо НАТО, закликаючи до більшої присутності військового альянсу в Румунії.

Інша крайність – Сіміон, якого деякі суперники критикують як проросійського і антиєвропейського, який запропонував, щоб Румунія залишалася в НАТО, але була «нейтральною».

Хто має шанси на перемогу?

Помітно, що на президентських дебатах були відсутні прем'єр-міністр Румунії та лідер Соціал-демократичної партії Марчел Чолаку, а також колишній правоцентристський прем'єр-міністр Ніколає Чуке, який очолює румунський Сенат і був частиною правлячої коаліції з партією Чолаку.

Відсутність Чолаку пояснюється його відносною впевненістю в собі напередодні голосування. Опитування показують, що він лідирує в першій п'ятірці з 14 кандидатів у президенти. І це незважаючи на те, що Чолаку зіткнувся зі звинуваченнями у брехні про зв'язки з шахрайською компанією з нерухомості, що навіть спричинило заклики до його відставки.

У можливому другому турі голосування Чолаку може зіткнутися з Сіміоном, що, на думку Попеску-Замфір, є найбільш вигідним для соціал-демократів.

«Соціал-демократи розраховують прокласти шлях до другого туру для Сіміона, а не для когось іншого, сподіваючись, що люди прийдуть на виборчі дільниці, щоб виступити проти перемоги лідера ультраправої AUR», – сказала Попеску-Замфір.

Попеску Замфір зазначила, що для багатьох румунів перемога Сіміона буде «гарантованим поворотом до стилю правління та ідеології прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана: антизахідного, проросійського, автократичного, соціально-консервативного, що звужує простір для громадянських прав і свобод».

Очікується, що Соціал-демократична партія Чолаку випередить інші партії на парламентських виборах 1 грудня і, ймовірно, матиме першість у формуванні нового кабінету, зазначає політологиня Вероніка Ангел у мережі X.

Незалежно від результату, «Румунія в основному прагне до політичної спадкоємності, затягування поясів у фіскальному та економічному плані, щоб виправити дефіцит та інфляцію», – зазначила Попеску Замфір.

Водночас, за словами політологині, Бухарест «шукатиме співпраці з адміністрацією Трампа, зберігаючи при цьому курс на підтримку України, наскільки це можливо».

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Як вторгнення Росії зблизило Україну та Румунію

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

США схвалили продаж Румунії радарних систем Sentinel

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Система Patriot із Румунії прибула до України

Підписуйтеся на Telegram Радіо Свобода