Від папи Римського Франциска до американського Нобелівського лауреата економіста Джефрі Сакса до італійського прем’єра Маріо Драгі чуємо заклики до миру в Україні.
Наводяться вагомі і об’єктивні аргументи:
- Гинуть люди, десятки тисяч мирних громадян, жінки, діти, вже не говорячи про військових та учасників територіальної оборони;
- Руйнуються цілі міста й галузі економіки. Завдається катастрофічна шкода довкіллю;
- Війна зупиняє міжнародні торговельні обміни і експорт життєво важливих продуктів, що призведе до голоду в десятках країн світу.
З цими твердженнями важко не погодитися.
Чи хочуть українці миру? Безперечно. Про це неодноразово заявляв президент Україні, її Верховна Рада, про це ж свідчать результати опитувань громадської думки.
Заклики не за адресою
Проблема в тому, що згадані вище і чимало подібних закликів до миру – не за адресою:
- Не Україна напала на Російську Федерацію 24 лютого 2022 року.
- Не Україна бомбардує ракетами й артилерією чужі міста і села.
- Не українські війська окупували частину російської території.
Тимчасом відгуку про готовність Москви до миру не чути. Чути лише ультиматуми про зміну конституції, про анексію дедалі більших територій, про чужу мову, чужі закони і чужі вимоги.
- Чи погодився б Папа Франциск на мир, якби мав за це публічно зректися християнської віри?
- Чи прийняв би мир економіст Сакс за умови введення в США адміністративної економіки з російськими олігархами на чолі?
- Чи ухвалив би прем’єр Драгі вивчення російської мови замість італійської, вихід з НАТО та ЄС як плату за мир?
Як зупинити війну?
Зупинити війну в Україні – життєво важливо і для самої України, і для Європи, і для усього світу. Але не закликами, а вимогами. І не до України, а до Російської Федерації. І якщо агресор не чує, його треба зупиняти силою.
А сила у кожного зі згаданих авторитетів є.
У папи Римського – сила слова, якому вірять мало не півтора мільярда католиків на всіх континентах. Ці сотні мільйонів повинні почути від Святішого Отця не лише про війну, а й про її винуватців, про кроки, які кожен католик може зробити аби зупинити агресію кремля.
У Джефрі Сакса – є знання як посилити санкції проти російської економіки, цього «хребта кривавої агресії».
У італійського прем’єра Драгі – є вплив в НАТО, в ЄС, в Раді Європи, в ОБСЄ, в багатьох країнах Латинської Америки і Африки, де ще вагаються щодо повноцінної підтримки України.
Якщо вони, інші відомі особи так діятимуть – у агресора не буде спільників та симпатиків, і його пропаганда не сіятиме сумніви в далеких від Європи регіонах. Агресор втратить фінансові та логістичні ресурси. Його збройна міць послабиться. Його війська отримають поразку.
І він захоче вести переговори про мир. Про звільнення окупованих територій. Про відшкодування українських втрат.
Що може дипломатія?
Допомогти зрозуміти міжнародному співтовариству хто правий, а хто винний, хто нападник, а хто жертва – головне завдання української дипломатії.
Хіба не вбивали італійців сто п'ятдесят літ тому ворожі імперії, перешкоджаючи відновленню незалежності і єдності держави? Те ж саме переживає нині Україна.
Хіба не зупиняли потяг до свободи й суверенітету народи африканських колоній? Так само протистоїть учорашньому колонізаторові, Росії, сьогоднішня Україна.
Хіба не за бажання створити соціальну ринкову економіку й демократичне урядування – вбиває щоденно українців Кремль?
Так само як і зараз Україна, боролися за своє право будувати відкрите демократичне суспільство Індія чи Мексика, Індонезія чи Бразилія. Всі вони можуть стати нашими союзниками, а не ухильними спостерігачами.
У дипломатичному арсеналі України достатньо аргументів.
Потрібно більше уваги до кожної окремої держави, до їхніх керівників та громадян, більше системної колективної роботи усього дипломатичного корпусу.
Якщо агресора не зупинити тут, в Україні, то він піде далі. Якщо цього не робити сьогодні, то не слід дивуватися, якщо завтра у Римі захоче правити Кирило Гундяєв, а у Нью-Йорку – захочуть запровадити російські рублі.
Невже досі не стало очевидним, що допомагаючи Україні зупиняти Росію, світ допомагає собі уникнути ще більшого лиха?
Андрій Веселовський – український дипломат, експредставник України при ЄС
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції.
