Запоріжжя – Тисячі людських трагедій, зруйновані родинні домівки, втрачене майно, загроза інфекційних захворювань, проблеми з доступом до питної води, знищені заповідні зони з тисячами унікальних рослин і тварин… І це далеко не повний перелік наслідків руйнування греблі Каховського водосховища та ГЕС. Деякі з них мають довгостроковий характер і почнуть проявлятися з часом. У Запоріжжі науковці збиралися, щоб окреслити коло проблем, які постали перед Україною внаслідок влаштованого російською армією екоциду. Радіо Свобода виокремило деякі з озвучених учасниками обговорення масштабних наслідків для природного середовища та економіки України.
Забруднення мулом водосховища
«Щодо води вище Каховської ГЕС, то змилось все з сміттєзвалищ, кладовищ, загиблі тварини – все це буде розкладатися і будуть йти токсини від цього», – ділиться запорізький науковець, доктор біологічних наук, завідувач кафедри загальної та прикладної екології і зоології Запорізького національного університету Олександр Рильський.
І це не єдине джерело потенційного забруднення і небезпеки для навколишнього середовища.
«За греблею знаходилось 10 метрів мулу. Води там було 6-7 метрів до вищої точки, а то був мул. Весь той мул з водою пішов на ту територію, що нижче греблі. І тепер до дніпровського лиману, тобто до виходу в Чорне море цей мул осідає. В ньому все, починаючи від Чорнобильські атомної станції і закінчуючи ДТТ, гербіцидами і пестицидами», – ділиться запорізький науковець.
Проблема забруднення мулом існує і для територій вище Каховської ГЕС. Після того, як пішла вода цей донний осадок висихає і може розноситися вітром:
«Цей шар доволі товстий. Так само сидить все – важкі метали, радіонукліди, ДТТ, пестициди і так далі. Коли це все висохне, то може статися, що під дією наших суховіїв, бо вже починаються невеличкі натяки на повернення пилових буревіїв. А це загроза життю і здоров’ю людей».
Проблема водопостачання і стічних вод
Внаслідок відходу води після підриву Каховської ГЕС виникла проблема з водозабезпеченням населених пунктів, що знаходились уздовж берега водосховища.
Наразі Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України планує звести три ланки водогонів, що мають забезпечити такі міста і села водою. Зокрема, Нікополь, Марганець, Кривий Ріг Дніпропетровської області. Загальна довжина водогону становитиме 87 кілометрів. А на його зведення урядом України наразі виділено 1.5 млрд. грн.
Втім, відхід води – то не єдиний проблемний момент щодо водозабезпечення мешканців зони навколо Каховського водосховища та нижче нього.
«У Запоріжжі вода очищується на центральних очисних спорудах непогано, але ж вона потрапляла в Каховське водосховище і там розбавлялася в десятки-сотні разів, і процес самовідновлення йшов доволі інтенсивно. Тепер такого не буде.
Не буде розбавлення цієї води в сотні разів, тобто стічна вода все таки буде потрапляти у невеликий об’єм води, бо русло стало природним і кількість води там набагато менша. Я вже не кажу, що стічні води Марганця, Нікополя, Херсону, Кривого Рогу всеодно будуть йти в Дніпро. І це буде стояти питання не для Запоріжжя. Запоріжжя в безпеці, бо ми забираємо воду вище нашої станції, і у нас не буде проблем не з якістю, не з кількістю.
А ось все, що буде нижче, то там проблема серйозна, і пов’язана вона з відсутністю розбавлення стічної води». – каже доктор біологічних наук Олександр Рильський.
Продовольча безпека
Свого часу створення Каховського водосховища дозволило затримувати і накопичувати воду на відповідній території Півдня України.
«Нова економіка і, зокрема, агроекономіка склалась на основі цих накопичених водних ресурсів. І у Василівському районі, і у Михайлівському районі, якщо брати Запорізьку область, і Херсонська область це був новий рівень агрокультури, а потім і агробізнесу. Тому значення води було безумовне», – пояснює запорізький історик, ректор Запорізького національного університету, що головував під час круглого столу, Микола Фролов.
У свою чергу інший дослідник Микола Безуглий відзначає, що завдяки цьому у південноукраїнському регіоні, зокрема на Херсонщині, вирощували певні сільгоспкультури, чия частка була визначальною у загально державному балансі продовольства.
«До таких були віднесені овочі, баштані культури, фрукти, виноград, рис. Ситуація з цими культурами ускладняється тим, що частка вирощування цих культур за промисловими, сучасними технологіями вирощування і зберігання є найбільшою саме у Херсонській області. Нова Каховка була загальноукраїнським центром інвестиційної, інноваційної діяльності українського і іноземного бізнесу у галузі овочеводства, виноградарства, баштанства. В цьому регіоні вироблялось від 70 до 90 відсотків овочевої продукції різних видів саме крупнотоварними підприємствами, що були основними постачальниками овочів у торгівельні мережі, на переробні підприємства. Тут були зосереджені основні потужні овочесховища», – пояснює доктор сільськогосподарських наук, академік Національної академії аграрних наук України Микола Безуглий.
Окупація військами РФ відповідних територій Півдня минулого року вже вплинула на ситуацію на ринкові продуктів та їхню доступність для певних соціальних верств.
«Вартість недопоставленої такої продукції на ринок тільки у 22 році складає більше 56 млрд. гривень. Точніше я не зміг оцінити. У поточному році втрати будуть ще більше. Вже зараз значну частку овочів у торгівельні мережі імпортують зі Східної Європи і Туреччини, що призвело до надзвичайно високих цін на доволі звичайні для українців моркву, цибулю, капусту. Ці продукти вже стають важко доступними для категорій громадян з низьким рівнем доходів», – додає академік Національної академії аграрних наук України.
Впливає ситуація і на сільгосп об’єкти, розташовані вище Каховської ГЕС. Так, під загрозою існування опинились садові кооперативи, тобто індивідуальні, малі виробники сільськогосподарської продукції.
Вирощені ними фрукти та овочі також надходили на ринки Півдня України, зокрема Запоріжжя.
«На берегах Дніпра тисячі гектар садів, і вода подавалася на ті сади, на ті садові кооперативи, які там знаходились. Там проживає тисячі людей постійно. Більшість з них пенсіонери. Вони харчуються з тих садів і з тієї огородини. І їх надлишки все одно потрапляли на наші ринки. Влада має зараз прийняти міри реальні, за місяць-максимум півтора відновити постачання води. Воно не потребує великих затрат – треба кинути труби метрів на сто до русла, щоб не загинули ці тисячі гектарів садів», – пояснює запорізький науковець Олександр Рильський.
Загалом же ситуація з підривом Каховської ГЕС позначиться на продовольчій ситуації в Україні на тривалий термін навіть по завершенню війни.
«Дві найкрупніші системи зрошування нашій державі, що забезпечували 94% зрошування у Херсонській області, 60% у Запорізькій, 30% у Дніпропетровській, не зможуть працювати не менше 5 років після закінчення війни. Такий термін за оцінками Укренерго і Агенції відновлення, є мінімальним для будівництва нової греблі і відновлення системи зрошування на вказаних площах», – каже Микола Безуглий.
Втім, чи відновлювати взагалі і як відновлювати Каховську ГЕС теж питання відкрите. Науковці відзначають, що вже в українському суспільстві помітні дискусії з цього приводу.
«Радянська влада своїми методами, своїми діями заклала ті протиріччя, які зараз почнуть проявлятися. Ви вже відчуваєте по публікаціям, що вже є виступ певних громадських діячів з приводу того, що нічого відновлювати не треба, не хай буде так, як було сотнями років до будівництва Каховської ГЕС. Тобто це питання теж потрібно обговорювати», – зазначає головуючий на круглому столі Микола Фролов.
За даними Міністерства економіки України, через руйнування Каховської гідроелектростанції Україні було завдано щонайменше 2 мільярди доларів прямих збитків. Як повідомляють у пресслужбі відомства, відповідно до аналізу KSE Institute, збитки через руйнування на Каховській ГЕС охоплюють наступне:
- житлове господарство отримало збитків на $950 млн – попередньо у зону підтоплення потрапити близько 20-30 тис. будинків у Херсонській області та понад 500 приватних будинків у Миколаївській області;
- енергетика –$624 млн збитків, зруйновано Каховську гідроелектростанцію, яка не підлягає відновленню, збитки від якої в загальних збитках сектору сягають $586 млн. Потреби на побудову нової ГЕС складуть близько $1 млрд.;
- збитки транспортної інфраструктури складають $311 млн збитків – від повені постраждали понад 290 км доріг;
- збитки промисловості оцінюються у $105 млн – затоплено 28 великих промислових об'єктів, розташованих на правому і лівому берегах Дніпра;
- сільському господарству завдано збитків на $25 млн.;
- довкіллю та екології було завдано втрат на $1,5 млрд втрат – 150 тонн нафти витекло під час вибуху дамби.
- рівень солоності Чорного моря біля Одеси тепер майже втричі нижче норми.
