Реєстр зниклих безвісти за особливих обставин станом на початок лютого налічував майже 63 тисячі імен. Більшість зниклих, як раніше зазначали у МВС, – військовослужбовці. У розшуку військових задіяна, зокрема, поліція, військові, Координаційний штаб з поводження з полоненими, уповноважений зі зниклих безвісти за особливих обставин. Проте непоодинокі випадки, коли у родичів виникає враження, ніби пошуком їхніх близьких насправді ніхто не займається – лише Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) за минулий рік отримали понад пів сотні листів та повідомлень у месенджери з проханням допомогти. Чому так відбувається, Донбас Реалії розібрались у матеріалі «Ми вже скрізь звертались»: як рідні самі шукають зниклих безвісти військових? Тут з нього переповідаємо коротко головні проблеми української системи розшуку зниклих безвісти військових.
Відсутність «єдиного вікна» комунікації для рідних
Наразі як «єдине вікно» комунікації заявлені:
- служби військово-цивільного співробітництва бригад ЗСУ;
- слідчий поліції;
- електронний кабінет інформаційної системи Координаційного штабу з поводження з військовополоненими;
- Національне інформаційне бюро.
Проте на практиці жодна з цих точок не є «єдиним вікном», оскільки не має усієї актуальної інформації з пошуку зниклих.
Наприклад, найтісніше спілкуються з рідними зниклих військових відділи цивільно-військового співробітництва бригад. Однак вони не отримують пошукову інформацію від слідчого, Координаційного штабу з поводження з військовополоненими чи Міжнародного комітету Червоного Хреста.
В електронних базах даних, які повинні містити актуальні дані, за відгуками родичів, переважно лише приймають від них інформацію – а не надають її. Там може не оновлюватися статус полоненого, хоча самі родичі вже з'ясували інформацію про полон у свідків. Або ж трапляється, що у різних базах вказані різні місця його утримання.
Найбільш якісно контактують з родичами патронатні служби деяких бригад – які самі займаються розшуками. Патронатні служби досліджують обставини зникнення, ведуть фотобазу і опитують побратимів, тому є інформативним комунікатором для рідних.
Тож того, хто виконує функцію «єдиного вікна», потрібно не лише визначити – а й забезпечити інформацією від всіх служб, які займаються розшуком зниклих безвісти військових.
Брак регуляції OSINT – пошуку у відкритих джерелах
Російські загарбники публікують багато відео і фото з українськими військовополоненими. Зазвичай такі джерела моніторять самі родичі зниклих.
Як з'ясували Донбас Реалії, невеликі відділи, що роблять OSINT, є у секретаріаті уповноваженого з питань зниклих безвісти за особливих обставин. Там повідомили, що протягом 2024 року їм вдалося зібрати дані про перебування у полоні або заручниках 1121 особи, яка вважалася зниклою безвісти. Раніше офіційні дані про їхній полон були відсутні.
Дивіться також: Як шукають зниклих безвісти на півдні?
Офіційно OSINT, тобто пошук з відкритих джерел (у цьому випадку за фото і відео), покладений на спеціальні підрозділи Національної поліції. Проте весь масив даних вони не можуть опрацювати з огляду на кількість зниклих безвісти.
Уповноважений з питань зниклих безвісти за особливих обставин Артур Добросердов на початку лютого цього року заявив, що триває розшук щодо майже 63 тисяч людей. Він зазначив, що Реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (це його офіційна назва) містить дані і про цивільних, і про військових. Скільки серед зниклих саме військових, він не вказав. Проте заступник глави МВС Леонід Тимченко в інтерв'ю «Укрінформу» у вересні 2024-го казав, що більшість зниклих – саме військовослужбовці. На той час реєстр налічував 55 тисяч імен.
До реєстру вносять переважно тих, хто зник внаслідок війни або окупації, тому зникнення переважно відбулися в зоні бойових дій або на окупованих територіях. Крім того, до нього вносяться люди, які зникли внаслідок надзвичайних подій або через події природного чи техногенного характеру.
В результаті родичі подекуди замінюють собою слідство. Донбас Реалії під час підготовки матеріалу натрапили на принаймні 5 історій, у яких люди самотужки знайшли інформацію про своїх рідних раніше, ніж державні органи.
«Недостатня якість службових розслідувань у підрозділах»
Експерти також наголошують на потребі «навести лад» у службових розслідуваннях, які проводяться в підрозділах одразу після зникнення військових безвісти. Саме у випадку їхньої неналежної якості родичі потім змушені самостійно шукати і опитувати свідків та надавати цю інформацію слідчому.
Близькі зниклого військового шукають прямих контактів з побратимами та безпосередніми командирами на передовій, хоча це спілкування жодними нормами не передбачене і може бути потрактоване як відволікання їх від бойових завдань.
Серед 12 родичів зниклих військових, з якими Донбас Реалії поспілкувалися під час підготовки цього матеріалу, семеро все ще не знають їхньої долі. Двоє дізналися про загибель рідних, і їхні тіла державі вдалося повернути. Одна людина зустріла зниклого живим із полону. А дві історії завершилися тим, що зниклі вийшли на зв’язок.
Як працює система розшуку, наскільки вона ефективна, та як родичі ведуть пошук самотужки – читайте у матеріалі: «Ми вже скрізь звертались»: як рідні самі шукають зниклих безвісти військових?
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Форум