(Рубрика «Точка зору»)
Керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов стверджує, що досягнута у Стамбулі угода, яка дозволила розблокувати експорт українського зерна, не несе загрози безпеці України. З цією точкою зору важко не погодитись. Справді, текст угоди не передбачає створення додаткових можливостей для російських агресорів. А у Кремлі, як завжди, все пояснюють «доброю волею». Кремлівський речник Дмитро Пєсков, посилаючись на нещодавні слова Путіна, сказав, що це важливо, бо насувається продовольча криза у світі. Але постає інше запитання: чи цю мету переслідував Кремль, коли блокував українські порти та погодився на переговори про механізм відновлення поставок?
У російського президента Володимир Путіна могли бути інші цілі, про які також варто подумати. Перша з них, звичайно, це шантаж голодом. Але такий шантаж – двосічна зброя. Путін хотів передусім шантажувати Захід, якому голод не загрожує. І Україну, якій також голод не загрожує. Але Захід був стурбований голодом у країнах, що розвиваються, що може призвести до масштабної міграційної кризи. А Україна – втратою доходів від продажу сільськогосподарської продукції, які є вкрай важливими для бюджету країни.
Колишні президенти Ліберії та Нігерії написали статтю про «африканські жертви російської війни».
Однак кому справді загрожує голод безпосередньо – так це країнам, що розвиваються. Невипадково ще місяць тому колишні президенти Ліберії та Нігерії Елен Джонсон-Серліф та Олусегун Обасанджо написали для видання The Economist статтю про «африканські жертви російської війни». Знамениті на континенті політики, які поклали край кровопролитним конфліктам у своїх країнах, розповідають читачам про наслідки війни для Африки, про те, як російські солдати знищують українські запаси пшениці, такі необхідні для континенту.
Путін не міг дозволити собі довести шантаж до повної міжнародної ізоляції Росії
Проте в Африці, як і в Азії, Володимир Путін має чимало прихильників. І це якщо не згадувати про країни, які намагаються дотримуватись нейтральної позиції. Якщо Росія провокує голод, кількість цих прихильників і тим більше нейтральних країн може зменшитися буквально на очах. Тому Путін не міг дозволити собі довести шантаж до повної міжнародної ізоляції Росії. Але й просто так погодитись із розблокуванням українських портів він теж не міг.
Класична зброя Кремля
Російський президент вимагав санкційних винятків – і отримав їх. Можливо, це не найгучніші новини, порівняно з експортом українського зерна. Але, тим не менш, диявол ховається в деталях. А деталі ховаються аж ніяк не в угоді, яку підписано Україною.
Життєво важливим для Росії є під будь-яким приводом робити пробоїни у санкційному кораблі
Одну важливу зміну містить у собі сьомий пакет санкцій ЄС проти Росії. Він, з одного боку, запроваджує заборону на купівлю російського золота і розширює списки санкцій. А з іншого – продовжує пільги щодо операцій з сільськогосподарською продукцією. І це рішення торкається інтересів цілої низки провідних російських банків.
Нарешті, вже у самому Стамбулі Росія підписала з ООН меморандум про сприяння поставкам російської сільськогосподарської продукції та добрив на світовий ринок.
Шантаж – це найголовніша зброя Кремля
«Це не є життєво важливим для Російської Федерації. Росія більше виграє від експорту палива. Ось де великий бізнес», – зазначив генсекретар ООН Антоніу Гутерреш.
І очільник ООН теж має рацію. Експорт продовольства не є життєво важливим для Росії. Життєво важливим для Росії є під будь-яким приводом робити пробоїни у санкційному кораблі – так, щоб рано чи пізно він пішов на дно. І для того, щоб така пробоїна з’явилася, використовується будь-який привід. Але, звичайно ж, шантаж – це найголовніша зброя. Я сказав би, класична зброя Кремля.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
