Артилерія та реактивні системи залпового вогню країн Заходу перевершують за точністю та потужністю аналогічні російські системи. Але Україна поки не отримала достатньої кількості таких систем та боєприпасів до них, щоб переламати хід війни. Що має Росія і у якій кількості? Що має Україна і що їй зараз найбільше треба? «Голос Америки» зібрав думки аналітиків.
Як стало відомо днями, Великобританія надасть Україні залпові пускові ракетні системи M270 (Multiple Launch Rocket System, MLRS) американського виробництва, які доповнять високомобільні артилерійські реактивні системи (High Mobility Artillery Rocket System, HIMARS) M142, що поставляються самими США. Ця зброя значно перевершує за точності та (з більшістю боєприпасів) дальності російські реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) БМ21 «Град», БМ27 «Ураган» та БМ30 «Смерч».
Реактивні артилерійські установки перебували у перших рядках списку озброєнь, необхідних Україні для того, щоб стримати спроби російського прориву на Донбасі. Рішення про їх постачання Україні викликали набагато більш нервову реакцію Кремля, ніж навіть рішення країн НАТО про надання далекобійних гаубиць (перевершують наймасовіші російські Д30 щодо далекобійності в 1.3 – 2.3 рази).
Реактивні артилерійські установки перебували вгорі переліку озброєнь, необхідних Україні для того, щоб стримати спроб російського прориву на Донбасі. Рішення про їх постачання Україні викликали набагато більш нервову реакцію Кремля, ніж навіть рішення країн НАТО про надання далекобійних гаубиць М777 (перевершують наймасовіші російські Д30 щодо далекобійності в 1.3 – 2.3 рази)
«Ми вважаємо, що Сполучені Штати свідомо і старанно підливають олії у вогонь, - скаржився минулого тижня речник Путіна Пєсков, «такі поставки не сприяють... готовності українського керівництва відновити мирні переговори».
Іншими словами, постачання такої зброї забезпечить Україні на переговорах набагато вигіднішу позицію, ніж мріяв би Кремль.
У соцмережах абсурдність претензій Пєскова порівняли з тим, якби вбивця обурювався, що його жертві спробували допомогти і надати можливість захиститися.
Поки дали лише 4 HIMARS
Поки що йдеться про невелику кількість систем. Великобританія не розкриває їх числа, що стосується M142, то за неофіційною інформацією поки що відправлено чотири комплекси. На тлі приблизно сотні наданих раніше гаубиць – це число здається незначним.
Чому ж ці системи викликають страх Кремля?
Колишній верховний головнокомандувач союзних сил США та НАТО в Європі (SACEUR) генерал у відставці Філіп Брідлав (Philip Breedlove), який виконував свої обов'язки у Європі у 2013 – 2016 роках під час першого вторгнення Росії в Україну, вважає:
Ми поки що відправили лише чотири комплекти, і приблизно денний запас боєприпасів.Брідлав
«HIMARS M-142 — це зовсім інші можливості, ніж ті, які давали українцям раніше інші озброєння. Система працює із декількома ракетними пакетами. Те, що відправляють США зараз – версія з більш короткою дальністю, але це все одно приблизно вдвічі більше, ніж дальність гаубиць M-777, які ми поставили раніше. Крім дальності, це дасть значно більшу точність порівняно з російськими системами. Так що це гарна зброя.
Але треба пам'ятати, що ми поки що відправили лише чотири комплекти, і приблизно денний запас боєприпасів. Я чув про вісімдесят чотири постріли... Цього недостатньо, щоб значно вплинути на поле бою на даний момент, але ми сподіваємося, що адміністрація вирішить відправити більше в наступних партіях. Це лише початок».
Немає снарядів
Україна мала немало радянських реактивних систем залпового вогню.
За відкритими даними на 2019 рік Україна мала 185 установок БМ21 «Град» (Росія – 550 плюс близько 2 тисяч на консервації) з дальністю для більшості боєприпасів близько 20 км; 70 машинами БМ27 «Ураган» (Росія – 200 та близько 700 законсервовано); дальність стрільби близько 30 км (тобто можна порівняти з американськими гаубицями М777).
Натомість найдальнобійніших радянських систем БМ30 «Смерч» в Україні було станом на 2021 рік – 81, а в Росії – сто (на 2016 рік). «Смерч» досягає дальності 70 км, а з одним із боєприпасів заявляється навіть 90 км. При цьому ракета (вага 800 кг, довжина 7.6 метра при діаметрі 30 см) має лише інерційну систему наведення (не користується GPS), тому заявлена точність – лише 0.3% від дальності, що на відстані 70 км дає відхилення у понад 210 метрів.
«Смерч» надійшов на озброєння 35 років тому, і це ще наймолодша з російської трійці таких систем. Для порівняння: ті ракети для HIMARS M142, які, ймовірно, будуть поставлені в Україну, мають меншу вагу (близько 300 кг) та діаметр (227 мм), але при цьому їхнє відхилення становить менше 10 метрів.
Таким чином, в Україні перед початком війни могло бути близько 330 РСЗВ радянського зразка, що набагато більше, ніж поодинокі постачання зі США та Британії. Але це не все: Україна готувалася до оборони та створила свою власну РСЗВ «Вільха» («Вільха»), розвиваючи радянську лінію «Смерч». Її створило українське КБ «Промінь» у 2016 – 2018 роках, дальність стрільби 70 км, а у 2021 році планувалося прийняти на озброєння та версію з дальністю 130 кілометрів. Як і в американських систем ракети «Вільхи» мають високу точність завдяки корекції траєкторії GPS на фінальній фазі польоту.
Залповий пакет – 12 ракет (як MLRS M270). Ще 3 березня українські ЗМІ повідомляли про успішне бойове застосування «Вільхи»: «Армія України здійснила близько 50 точних ударів ракетами Р624 «Вільха» по скупченням ворожих військ, знищено десятки одиниць бронетехніки». Ракета має діаметр 300 мм, важить 800 кг, у тому числі на бойову частину припадає 170 – 250 кг.
Проте проблема у бойовому застосуванні Україною систем, створених за радянськими стандартами, не в їх нечисленності, а в нестачі боєприпасів.
Україна не створила таких великих запасів, як це зробила Росія. І це основна проблема українських розробок – таких як «Вільха» або «Нептун», який успішно потопив російський чорноморський флагман «Москва».
Війна 2.0: Україна все ще немає того, що їй треба
Війна перейшла до іншої фази. Маргарита Конаєв (Margarita Konaev), заступниця директора центру безпеки та новітніх технологій Джорджтаунського університету (Center for Security and Emerging Technology CSET в Georgetown University) сказала в інтерв'ю виданню Vox:
Боротьба за Донбас перетворилася на війну за одну милю на день
У порівнянні з першою фазою війни «поле бою різко змінилося, оскільки Росія перемістила і реорганізувала свої сили для ведення бойових дій на Донбасі. Це означає ухилення від міських боїв, де погане планування з боку Росії послаблювало її наступальні можливості, а українські війська, знайомі з територією, мали перевагу. Ця фаза війни закінчилася. На відміну від швидкоплинних перших тижнів вторгнення, коли експерти високо оцінювали те, як розосереджені українські сили несподівано завдають удару за ударом по більших і краще оснащених російських силах, боротьба за Донбас перетворилася на війну за одну милю на день» - вона стала позиційною у стилі Перший світовий: саме в цьому варіанті з фіксованою лінією фронту найважливіша чисельна та матеріальна перевага і, отже, складніша ситуація в України.
У таких умовах, наголошує генерал Бридлав, ключовою є можливість «триматися подалі від лінії зіткнення»: завдавати ударів, сам перебуваючи за межами радіусу дії озброєнь противника. І при цьому забезпечуватиме значну вогневу міць.
Як сказав у недавньому інтерв'ю Російській службі «Голосу Америки» колишній верховний головнокомандувач (1997 – 2000) союзними силами США та НАТО в Європі (SACEUR), ветеран війни у В'єтнамі, генерал у відставці Уеслі Кларк (Wesley Clark), «нам дуже важко шукати у всьому світі боєприпаси для старих радянських систем», щоб забезпечити ними Україну.
БМ27 «Ураган» постачалася мінімум у 13 країн, БМ21 «Град» - більш ніж у 50. З погляду логістики скуповування та доставка боєприпасів з такої кількості точок не реальна. Таким чином, основною причиною постачання в Україну сучасних американських артилерійських систем, вважає генерал Кларк, все ж таки є не їх дальність і точність, а можливість стабільного постачання протягом тривалого терміну необхідною кількістю сучасних боєприпасів. А також відпрацьована логістика.
На думку експертів, залп систем M142 (6 ракет) або М270 (12 ракет) можна порівняти за потужністю з авіаударом. При цьому системи на колісному ходу HIMARS M142 новіші (на озброєнні з 2010 року) мають більш сучасну систему наведення. Вони легші у транспортуванні, їх, на думку генерала Кларка, можна швидше освоїти: за два тижні – проти 4-6 тижнів для гусеничної MLRS M270, що у строю з 1983 року.
«Якби ми дали українцям значну кількість HIMARS, це повністю змінило б характер війни, бо це надзвичайно потужна зброя, – вважає генерал Філіп Брідлав.
«Чого нам потрібно досягти насамперед, так це стабільності постачань. Вони мають бути більш упорядкованими та оперативними. Ситуація серйозна: Україна веде війну з наддержавою, з другою армією світу, яка вторглася до їхньої країни, і ми маємо дати їм можливість захистити себе, забезпечивши їх стабільним та безперервним потоком».
Російська артилерія завдала найбільших збитків Україні. Насамперед вона, а навіть не російська авіація, зрівняла із землею Маріуполь і низку менших населених пунктів. Нові високоточні далекобійні системи здатні завадити Росії досягати результату, звертаючи все в руїни, як сформулював в інтерв'ю виданню Vox Джон Спенсер (John Spencer), завідувач відділу досліджень міських війн у Madison Policy Forum, ветеран бойових дій та автор низки книг з військової історії та тактики .
Дуже важливо, вважають експерти, що до пакету постачання HIMARS та MLRS входять і антибатарейні радари. Це відносно новий вид військової техніки, що розвинувся переважно за останні 30-50 років.
На відміну від великої разово запущеної балістичної ракети, відстежити постріл гаубичного снаряда або ракети системи залпового вогню важче: через малі розміри, низьку висоту і високу швидкість.
Радари, які здатні по фінальній траєкторії снаряда розрахувати всю його передбачувану траєкторію від моменту пострілу та видати координати ворожої батареї – стали незамінними помічниками у сучасній оборонній війні.
Світовим лідером у цій технології є США. Саме такі системи дозволяють у парі з HIMARS та MLRS перетворити «площинну» зброю, якою завжди були радянські РСЗВ, починаючи з «Катюш» – на високоефективну зброю для точкових ударів без варварської руйнації цивільної інфраструктури на кілометри навколо.
Зруйнована школа у Бахмуті: ще один воєнний злочин російської армії (фотосвідчення)
Війна 3.0: який контрнаступ без авіації?
Після ста днів війни «у нас є добрі новини, – каже генерал Філіп Брідлав. – Росія зазнала стратегічної поразки під Києвом і на всьому північному фронті. Вона зазнала ще однієї стратегічної невдачі на Херсонському напрямку», де подальший наступ на Миколаїв захлинувся, а нещодавно довелося навіть відступити після української контратаки. Але погана новина полягає в тому, що тепер, коли Росія зосередилася лише на Донбасі, вона починає досягати певних успіхів».
На другій стадії війни стає все більш очевидним, що жодна сторона не виграє війну прямо зараз, – вважає Маргарита Конаєв. – І справа не в тому, що Росія стала раптом краще воювати, а в тому, що вона зосередила свої сили в більш сприятливій для себе області».
Степовий рівнинний ландшафт Донбасу полегшує для Росії використання низькоточного площинного озброєння, якщо воно має достатню дальність.
Україна повинна мати можливість вести вогонь на придушення усіх вогневих точок агресора
«Цьогорічна політика адміністрації США полягає в тому, що Україна не повинна мати нагоди завдавати ударів по території Росії. І тому Україні пропонують боєприпаси з обмеженими можливостями. Якщо ви запитаєте про мою особисту думку, – каже генерал Бридлав, – то я не згоден із такою політикою. Росія обстрілює Україну з території Білорусі, Росії, з акваторії Чорного моря, з Криму. Україна повинна мати можливість вести вогонь у відповідь у всіх цих напрямках для придушення вогневих точок агресора».
«Україна бореться на полі бою одна, – продовжує Філіп Брідлав. – Захід пропонує їй вести цей бій самотужки. Але ми повинні зробити свій внесок, забезпечивши Україну всім тим, що їй потрібно для того, щоб відобразити цю жахливу, злочинну та нелюдську агресію Росії».
«Я вважаю, що ми на Заході зробили помилку, відмовившись надати Україні необхідну кількість бойових літаків, – вважає генерал Філіп Брідлав, який розпочинав свою військову кар'єру в авіації, особисто пілотував F16, служив у Командуванні Об'єднаних сил ВПС США у Кореї. – Наша адміністрація обережна, але я думаю, що українці заслужили ту допомогу, яку вони просили від наших ВПС».
на Заході зробили помилку, відмовившись надати Україні необхідну кількість бойових літаків
«Командування ВПС України провело віртуозну, розумну роботу на початку війни щодо збереження та передислокації своїх військово-повітряних сил, які, незважаючи на нечисленність і втрати, продовжують робити свою роботу, завдаючи шкоди противнику, - констатує Бридлав. – І навпаки: дуже слабо показали себе у небі росіяни. У перші дні ними було завдано понад сто ракетних ударів по авіаційній інфраструктурі України. Ми очікували, що вони зможуть, як мінімум, встановити перевагу в повітрі на полі бою. Але вони виявилися не здатними, незважаючи на твердження, виконання стандартної місії SEAD (Suppression of Enemy Air Defenses – придушення коштів ППО противника). Хоча українці й не контролюють сьогодні своє небо, але роблять його настільки небезпечним для росіян, що Росія не може ефективно використовувати свої ВПС».
На думку експертів, ефект від роботи на фронті нових озброєнь буде помітним не раніше, ніж через місяць: коли завершиться розгортання техніки і пройдуть тренінги. І рано чи пізно постає питання про третій етап війни: український контрнаступ. Жодна велика сучасна військова операція не проводиться без авіаційної підтримки.
«Україні буде дуже важко йти у наступ, поки вона не матиме хоча б локальної переваги в повітрі – хіба що Заходу справді вдасться забезпечити стійкий та постійний потік військової підтримки, – прогнозує генерал Філіп Брідлав. – Зараз Захід дає Україні кошти ППО лише малої висотності (Stinger та аналогічні). Ми дуже, дуже довго думаємо над тим, щоб дати можливість працювати на середніх і великих висотах, що їм дійсно необхідно».
Інші експерти відзначають високий рівень складності цієї групи питань: якщо розрахунок на HIMARS M142, як було зазначено вище, можна підготувати за два тижні, то, наприклад, для освоєння комплексу ППО класу Patriot потрібен шестимісячний тренінг – не кажучи вже про підготовку пілотів на нові типи літаків.
«Можливо, Захід надасть Україні нові засоби ППО, але в поточній ситуації я не маю оптимізму з приводу того, що Захід дасть Україні літаки», – робить висновок Філіп Бридлав.
