«Головкома Залужного збираються підпорядкувати Міністерству оборони прямо під час війни, а військовим – закриють рота». Звідки взялися чутки про це? Нещодавно низка політиків і блогерів, а слідом за ними – українці в соцмережах – почали тривожитися, що влада готує такі законодавчі зміни. Але більшість тверджень тут перекручені. Які зміни справді готуються, хто їх насправді підтримує – а що взагалі є вигадками? Пояснюємо.
Що сталось
У березні низка політиків та блогерів поширили новину про те, що влада вносить поправки до законопроєкту 4210, які мають зробити головнокомандувача ЗСУ підпорядкованим, підконтрольним та підзвітним Міністерству оборони, й заборонити військовослужбовцям висловлюватися про внутрішню політику та балотуватися до органів влади.
Про це написали народний депутат і екс-віцеспікер Верховної Ради Ірина Геращенко, депутат Володимир Ар'єв, колишній міністр внутрішніх справ та народний депутат Юрій Луценко, депутат Київради від «Євросолідарності» Олександр Погребиський, народний депутат Олег Синютка та багато інших політиків.
Ось що, зокрема, писали:
- «Слуги намагалися протягти через комітет нацбезпеки поправки, якими б перепідпорядкували головнокомандувача ЗСУ Міноборони, дали б право МО визначати кандидатури офіцерів вищого військового командування і скасовувати рішення Генштабу. А самих військових пропонували зробити рабами без права голосу, заборонити висловлювати коментарі стосовно внутрішньополітичних питань та брати участь у політичній діяльності», – заявила Ірина Геращенко. За її словами, поправки на комітеті провалилися, «але затикання армії рота і спроба карати за кожне слово правди – набирає обертів».
- «Між першим та другим читанням законопроєкту 4210 запхнули ось такий «гарний «диктатурний» список норм. Не головнокомандувач формує собі команду, а міністр оборони йому формує команду, за погодженням з президентом та ВРУ. Міністр цивільний, президент цивільний, Верховна Рада цивільна, призначають військовому керівнику військову команду», – написав Погребиський.
- «Законопроєкт, який стосується цивільного контролю за армією, – правильний і відповідає нормам ЄС. Але немає бочки меду, у якій не було б ложки дьогтю. Ми маємо сьогодні правки, які насправді розбивають цю єдність і, що найгірше, загрожують ЗСУ. У головнокомандувача ЗСУ забирають повноваження. А друга частина правки носить більш політичний присмак – заборонити військовим висловлювати свою позицію, балотуватися в органи влади», – заявив Синютка.
Нагорі цієї піраміди опинилися обурені блогери і користувачі соцмереж, які ширили інформацію про «скандальні поправки» – кого яка більше обурила.
«Рівень дикості і антиконституційності правок, які вносять в законопроєкт 4210, вибиває і паралізує волю», – розповідає глядачам блогер Володимир Цибулько.
Підпорядкування головкома ЗСУ: такої поправки не може бути
Підпорядкування головнокомандувача ЗСУ Міністерству оборони ніяк не може бути новою поправкою, оскільки така норма уже проголосована: в першому читанні законопроєкту 16 лютого 2022 року.
Тоді, за кілька тижнів до початку нового вторгнення армії Росії в Україну, проєкт підтримали 317 народних депутатів: фракції «Слуга народу», «Європейська солідарність», «Голос», «Батьківщина». Автори нинішніх заяв також голосували «за».
Ось які зміни до закону «Про національну безпеку України» щодо підпорядкованості головнокомандувача ЗСУ та командирів родів військ вони підтримали:
- Зараз головнокомандувач підпорядковується президенту та міністру оборони, а також підзвітний їм. Ухвалили: підпорядкованість президенту прибрати; головнокомандувач ЗСУ підпорядкований, підконтрольний та підзвітний міністру оборони України.
- Зараз командувачі видів, окремих родів військ (сил) ЗСУ призначаються і звільняються президентом за поданням міністра оборони. Ухвалили: командувачі видів військ призначаються та звільняються президентом за поданням міністра оборони та пропозиціями головнокомандувача ЗСУ, а командувачі окремих родів військ призначаються та звільняються міністром оборони за поданням головнокомандувача ЗСУ.
Тобто депутати зараз називають обурливими нещодавно поданими поправками норми, за які вже проголосували у лютому 2022-го.
Член комітету із національної безпеки, оборони та розвідки Сергій Рахманін у колонці для ZN.ua пояснює, що дискусія про деталі (організацію військового планування, систему підпорядкування, механізми застосування військ, інструменти цивільного контролю над ЗСУ) під час обговорення закону дійсно була: між військовими та Міністерством оборони. Однак, усе це було тоді, у лютому 2022-го, і учасники домовились доопрацювати проєкт у другому читанні.
За два тижні почалась повномасштабна війна.
А що з висловлюваннями військових про політику та забороною балотуватися?
«У мене є підстави говорити, що по цих моментах точилася дискусія під час засідання комітету Верховної Ради», – відповів депутат Олег Синютка на запитання Донбас.Реалії про джерело цих повідомлень.
Члени комітету від фракцій «Слуга народу» та «Голос», до яких ми звернулися, стверджують, що це чутки – такі пропозиції не вносилися і їх не обговорювали.
«Почались фейки, які розганяли якісь політичні сили про те, що з’явилась норма, щоб заборонити військовим іти в політику. Говорили про заборону військовим висловлюватись з політичної тематики. І теж почали говорити, що в цей закон внесли такі правки. Це фейк. Ніколи таких норм не було, їх навіть в таблицю не додавали», – запевняє секретар комітету від «Голосу» Роман Костенко.
«Щодо обмеження військовослужбовцям висловлюватись, чи балотуватися – це взагалі не тематика законопроекту і не висвітлюється законопроєктом», – каже заступниця голови комітету від «Слуги народу» Мар’яна Безугла.
А взагалі якісь поправки подавались?
Так, каже Сергій Рахманін, оскільки законопроєкт залишаєтся в роботі у парламентського комітету з нацбезпеки, оборони та розвідки – але жодна з них не є комітетом ухваленою або відхиленою.
Серед ініціатив, які навіть не стали поправками (бо робоча група не винесла їх на розгляд комітету) була, наприклад, ідея Мар'яни Безуглої на час війни дозволити призначати міністром оборони військового. Ця пропозиція – протилежна до логіки проєкту 4210: по суті, тут пропонувалось не обмежити військового головнокомандувача, а розширити мілітарі-контроль над Міноборони. Проте, розвитку ця ініціатива не мала.
«НАТО радило, щоб президент призначав менше військових. Що є у нього міністр оборони, який працює над політиками оборонними, він є членом кабінету міністрів, і щоб більшість військових, крім вищого військового командування, має призначати міністр, – говорить Мар'яна Безугла. – І тому в першому читанні це так і зазначено. Зараз в силу війни, в силу збільшення ролі Верховного Головнокомандуючого, ми збираємось повернути так, як зараз – топ військових призначає президент».
Проте поправка про міністра-військового навіть не була винесена на розгляд комітету, оскільки вона іде врозріз з усіма реформами натівського зразка.
«Після того, як це почали обговорювати і сказали, що ми повертаємось туди, звідки ми довго йшли, від чого ми довго йшли. Ми йдемо ж до стандартів НАТО, а ми повертаємось до «совкової» системи. І ця норма не була навіть винесена на комітет», – пояснює Роман Костенко.
Він каже, що саме через тему із міністром-військовим взагалі згадали, що законопроєкт 4210 існує.
«Про цей законопроект ніхто не пам’ятав. Коли тема пішла з яйцями по 17 гривень, і почали говорити про заміну міністра, почали говорити, що треба міністр-військовий, почали шукати законопроект, куди б ця норма підійшла. І от дістали цей законопроект, який вже рік лежав і за нього ніхто не згадував», – пояснює Роман Костенко.
Добре, це сталось не зараз. А минулорічне рішення про головкома всі схвалюють?
Депутат Олега Синютка в розмові з нами погодився, що пункт про підпорядкованість головнокомандувача ЗСУ ухвалений ще рік тому. Він каже, що його фракція підтримала це рішення, бо закон справді був потрібен для інтеграції України в НАТО. Однак зазначив, що норма про головнокомандувача є невдалою, і фракція планувала домогтися її вилучення до другого читання.
«Коли розглядався цей законопроект, це було за тиждень до повномасштабного вторгнення РФ. І ми окрім того, що говорили про неприпустимість такого контролю, говорили і про виділення додаткових коштів на ЗСУ, про збільшення асигнувань на винагороди військовим. І консенсус, який тоді був у сесійній залі – те, що між першим і другим читанням ми повинні виправити ці помилки, які були під час першого читання. Залишити стандарти НАТО, але не поглиблювати дисбаланс, який є між Міністерством оборони, головнокомандуючим і Генштабом. На сьогоднішній день давати можливість міністру оборони подавати пропозиції заступників головнокомандувача ЗСУ – неприпустимо», – вважає він.
Справді, під час обговорення проєкту у парламенті 16 лютого 2022-го від фракції «Європейська солідарність» виступав депутат, генерал-лейтенант ЗСУ Михайло Забродський: на той момент він як член комітету готував проєкт закону 4210 до першого читання. Забродський критикував нововведення про головнокомандувача, але й закликав проєкт підтримати.
«В цьому законі є одна свята річ – система управління Збройними силами. Там, де головнокомандувач військовими силами підзвітний і підпорядкований міністру. І в цей же час міністр і Головнокомандуючий відповідальні за різні речі. Уявіть собі літак, який потрібно терміново дозаправити в повітрі. І замість того, щоб займатись цим, закон пропонує займатись пересадкою пасажирів. Але, залишаючись на позиціях державності, фракція партії «Європейська солідарність» буде підтримувати закон. До чого і закликає весь зал», – сказав він.
Чому члени «Євросолідарності» називають ухвалену рік тому норму щойно внесеною поправкою, і як до цього ставляться в комітеті з нацбезпеки, ми запитали наразі у єдиного члена комітету від цієї політсили Андрія Парубія – але зв'язатись із ним не вдалося.
Чому такі зміни у 2022-му взагалі внесли
Вони, на думку розробників (Кабміну), повинні були розмежувати повноваження у структурах і зробити більш прозорою та чіткою відповідальність сторін.
Загалом, Україна орієнтується на ідею ЄС та НАТО щодо цивільного контролю над військом. Звідси, наприклад, пішла норма про цивільного міністра оборони.
«Завжди є побоювання в тому, що військові можуть захопити владу. Навіть Путін пробував апелювати до наших військових, про те, що давайте, скидайте цю владу Зеленського», – пояснює логіку цих рішень військовий експерт Інституту Євроатлантичного співробітництва Ігор Козій.
«Якщо найвища посадова особа у війську не буде підпорядковуватись міністру оборони, то буде виникати ситуація, за якої він може діяти на свій розсуд, зробити все, що завгодно. Військові можуть об’єднатися – це структура, яка дуже легко об’єднується, легко керується – і створити умови, при яких фактично цивільної влади не буде, прийде диктатура», – пояснює Ігор Козій.
Те, що топ-військових командувачів затверджують цивільні, є справді частиною контролю, каже заступниця голови Центру оборонних стратегій Аліна Фролова. Це зменшує можливість персональних зловживань, наприклад, призначати на посади людей за власними уподобаннями, а не за професійними якостями.
«У нас до пана Залужного була дуже сильна традиція – призначати своїх людей. Своїх за принципом відданості, а не за принципом професіоналізму. Начальник Генерального штабу брав тих, кого він, умовно кажучи, любить і знає, тих, хто лояльний до нього, хто не буде сперечатися. А не тих, хто за професіоналізмом підходять на якісь посади. Якщо ми маємо контроль, то система більш збалансована і менше дає можливості робити такі призначення улюбленців», – пояснює вона.
Системи в різни демократичних країнах мають відмінності, але вони передбачають баланс між цивільним наглядом і повноваженнями військовими. У більшості країн до цього активно залучений парламент.
«В США є слухання в Сенаті, і вони стосуються не тільки начальника об’єднаних штабів (аналог головкома ЗСУ – ред.). Якщо я не помиляюся, воно стосується кожної генеральської посади. Тобто, коли людина йде очолювати посаду, військові дають рекомендацію, міністр оборони висуває кандидатуру, десь залучений голова держави, десь не залучений. Але в Сполучених Штатах вони проходять ще таку співбесіду в Сенаті. І така практика існує в багатьох країнах Європи. Тобто це не те, що парламент призначає, але парламент може впливати на прийняття рішення», – каже Аліна Фролова.
Чи обов'язково ідея цивільного контролю має втілюватись саме у такій формі, як прописаний законопроєкт 4210 – питання відкрите. Адже, за чинним законодавством, головнокомандувач вже підпорядкований на лише президенту, але й цивільному міністру.
Питання відкрите й щодо переліку посад, які мають погоджуватись, та методів контролю, вважає Фролова. Особливо зараз, у час війни.
«Якщо, наприклад, генеральські посади будуть обіймати тільки з погодження Верховної Ради, то це в умовах війни може затягнути процес. А коли треба швидко замінити людину, вона не справляється, або є якісь інші обставини? Тому треба шукати баланс», – уточнює експерт.
Військові та Міноборони свого ставлення до проєкту за час повномасштабного вторгнення не висловлювали. Однак, Генштаб у вересні 2022-го реагував загалом на чутки про нібито конкуренцію головнокомандувача з президентом: запевнив, що жодних протиріч у вищому військово-політичному керівництві немає.
Що все це означає і що далі?
Законопроєкт 4210 після першого читання перебуває на опрацюванні в профільному комітеті з нацбезпеки.
Поправок про обмеження прав висловлюватися або балотуватися для військових не існує – ми не можемо бути певними, що хтось про них не фантазував, але фізично їх не бачив ніхто з опитаних нами депутатів.
Правок про підпорядкування головнокомандувача Міністерству оборони у нього не вносили, оскільки це давно і є частиною проєкту. Звісно, ці норми можна й виключити з проєкту під час підготовки другого читання, якщо депутати виступлять з такою ініціативою.
Залишається відкритим питання, чи внесуть проєкт на друге читання під час війни. Поки комітет таких рішень не ухвалював, а без нього законопроєкти до пленарної зали не потрапляють.
Чи потрібно його ухвалювати зараз, думки розділилися: з одного боку, проєкт є частиною євроатлантичної інтеграції, з іншого (на цьому акцентує, наприклад, Сергій Рахманін), систему, яка зараз працює у війську, небезпечно рухати.
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
