Артобстріл і штурм піхоти, артобстріл і штурм...
Народний депутат Верховної Ради України VII скликання, боєць 5-ї штурмової бригади ЗСУ Юрій Сиротюк розповів Радіо Свобода про бої за Бахмут в ефірі програми «Свобода LIVE».
– Де саме під Бахмутом ви перебуваєте і яка зараз там ситуація?
– Ми перебуваємо в Бахмуті і на південних околицях Бахмута, тримаємо південний фланг бахмутського фронту.
Зараз триває артилерійський обстріл. Пів години тому закінчилася чергова спроба штурмових дій на нашому напрямку. Безуспішно.
Практично нот-стоп тривають постійні артилерійські обстріли
Сьогодні і вчора практично нот-стоп тривають постійні артилерійські обстріли, ворог намагається розбити наші позиції, потім кидає у бій штурмові групи, отримує відкоша, трошки зализує рани і через день або ж відразу наступного дня продовжує штурмові дії.
Сьогодні дуже активні штурмові дії ворога на нашому напрямку, на півдні Бахмута. В районі літачка, куди противник намагається дійти, в районі Іванівського. Але ці дії безуспішні. Жодного просування ворога немає.
– А чи вдається просуватися військам Росії?
– На півдні у противника були певні успіхи декілька тижнів тому – рух до траси Костянтинівка-Бахмут. Ці зусилля противника були знищені, противник був зупинений. І зараз ситуація тут стабільна.
Ці штурмові дії жодного результату, крім великих втрат у противника, не мають
Противник дійсно постійно здійснює штурмові дії, але ці штурмові дії жодного результату, крім великих втрат у противника, не мають.
Але, очевидно, противник націлений тут далі штурмувати. Тому що сьогодні артилерія працює дуже щільно. Вона кожного дня тут працює щільно, але сьогодні вона не змовкає. Бо коли приходить вечір, то ворожа артилерія і штурмові дії дещо вщухають і припиняються, починають працювати ДРГ.
– ПВК «Вагнер» скаржилися, що їм снарядів не вистачає. Це відчувається по боях?
– Це вже не та перевага, яка була влітку минулого року, коли 20 до 1 противник випускав артилерійських снарядів в наш бік, коли голови не можна було підняти.
Противник все рівно зберігає істотну перевагу в артилерії
Але сьогодні цілий день працюють РСЗВ, працює ворожа артилерія, працюють танчики, працює мінометка, по вулиці пересуватися практично неможливо.
Противник все рівно зберігає істотну перевагу в артилерії. Не в точності, а, принаймні, в кількості. Тому що просто намагається стріляти куди не попало б.
Але вже немає тієї ситуації, як на початку війни, коли противник створював вогняний вал і змітав все живе, знищував будь-яку можливість для того, щоб захиститися, заховатися. І українська армія мусила потрошки відступати.
Зараз кожен метр просування в болоті. Тому що тут вчора йшов дощ, болото по коліна.
Українська погода стоїть на боці української армії
Українська погода стоїть на боці української армії. Українська погода дозволяє українській армії протриматися до закінчення цього річного лютого. І, сподіваємося, скоро почнеться українська наступальна весна.
Тому перевага є, але ми тримаємося.
І ще раз зазначу, останні тижні, якщо тут і є просування, то мінімальні. Якимись ярочками, лісочками противник намагається протягуватися. Несе величезні втрати. Ми його виявляємо, знищуємо. Ну, а він далі, як саранча, в цьому напрямку намагається перти.
– Це виглядає так, як війна на виснаження. ЗСУ зараз намагаються в першу чергу виснажити цей наступальний потенціал Російської Федерації?
– Так, ми тут постійно таким хвилерізом знищуємо їх наступальний потенціал.
Бахмут, як м’ясорубка для російської армії, працює на відмінно.
Все, що Путін підготував до так званого «великого наступу» в Україні, значна частина цих зусиль сконцентрована тут, навколо Вугледару.
І замість того, щоб проводити якісь осмислені наступальні дії, він просто сточує, знищує свою армію. Тому Бахмут, як м’ясорубка для російської армії, працює на відмінно.
– Пане Сиротюк, а хто працює проти ЗСУ? Це військові регулярної армії Російської Федерації, чи це найманці з «Вагнера»?
– Ми тут вже стикалися з усіма. І з 1-им армійським корпусом колаборантів з Донецька, і з «вагнерівцями».
Зараз, кажуть, підтягнулися регулярні російські військові. Нам все рівно.
Всі, хто прийшов сюди зі зброєю, тут загинуть. Жодних шансів живими повернутися у них немає. Єдиний шанс – пошвидше потрапити «на концерт до Кобзона». Тому байдуже, хто проти нас.
Вони мають знати, що звідси живими вони не повернуться.
