Генеральний секретар НАТО Марк Рютте та інші європейські лідери у 2025 році неодноразово застерігали про можливу російську атаку на країни НАТО в найближчі роки. Деякі експерти сумніваються у спроможності або намірах Росії здійснити напад найближчим часом, однак вважають, що президент Росії Володимир Путін у перспективі може піти на конфлікт для утримання влади.
Ввічливі оплески стихли, і генеральний секретар НАТО Марк Рютте акуратно розклав папери на трибуні. Йому знадобилося 62 секунди, щоб перейти до суті. «Темні сили гноблення знову йдуть у наступ, – сказав він. – Ми є наступною ціллю Росії».
Промова Рютте в Берліні 11 грудня стала лише черговою в безпрецедентній серії попереджень про можливий прямий конфлікт із Росією, які у 2025 році лунали від високопосадовців і розвідувальних служб Європи.
У лютому данська розвідка заявила, що «Росія вважає себе у стані конфлікту із Заходом і готується до війни проти НАТО»; у червні головнокомандувач Бундесверу сказав, що напад може статися протягом чотирьох років; у листопаді його слова повторив польський колега – за два дні після того, як міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив, що «деякі військові історики навіть вважають, що ми вже пережили наше останнє літо миру».
Цей перелік попереджень далеко не вичерпний. Найчастіше з такими заявами виступав саме Рютте.
У січні він закликав країни НАТО збільшити витрати на оборону – або ж починати вивчати російську мову, а в червні заявив, що напад може бути скоординований із китайською атакою на Тайвань.
Його промова стала найгучнішим сигналом тривоги: він говорив про «масштаби війни, які пережили наші дідусі чи прадідусі», про «масову мобілізацію та мільйони переміщених осіб».
Що стоїть за цими попередженнями?
Часті заяви привернули увагу ЗМІ – і викликали запитання, особливо на тлі того, що Сполучені Штати демонструють зниження зацікавленості у збереженні того рівня безпекової підтримки Європи, який вони надавали раніше.
«Я над цим замислююся, особливо з огляду на те, що немає ніяких доказів того, що Росія може або хоче атакувати НАТО», – сказав Радіо Свобода Джон Форман, колишній військовий аташе Великої Британії в Москві та Києві. «Я думаю, що низка політиків і військових використовують образ російської загрози з більш приземлених причин: Рютте – щоб заохотити країни НАТО виконувати свої фінансові зобов’язання. Поляки – щоб отримати більше сил НАТО на своїй території», – додав він.
Інші скептики зазначають, що після майже чотирьох років повномасштабної війни Росія так і не змогла підкорити Україну – навіть якщо цього року вона й просувається вперед, зазнаючи колосальних втрат у живій силі та техніці.
Теему Таммікко з Фінського інституту міжнародних відносин також заявив, що наразі Росія не виглядає «готовою й здатною атакувати НАТО».
Водночас у коментарі Радіо Свобода він зазначив, що влада президента Володимира Путіна «залежить від наявності зовнішньої загрози», а отже, «в довшій перспективі певна форма прямої військової провокації є ймовірною – особливо якщо війна в Україні буде заморожена».
Дехто вважає, що це вже відбувається – зокрема у вигляді проникнень російських дронів і літаків у повітряний простір НАТО. 25 грудня про перехоплення російського розвідувального літака, зокрема, заявило командування Збройних сил Польщі. Але попередження, озвучені цього року, натякають на значно похмуріші сценарії.
Напад на Естонію?
Аналітична записка Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), оприлюднена 18 грудня, зосереджується на побоюваннях щодо прямого нападу на Естонію з метою перевірити готовність США та інших союзників НАТО воювати.
«У Європі ця тривога накладається на глибший страх: що американський уряд, відволіклий внутрішньою політикою та спокушений ідеєю скорочення зобов’язань, незабаром може зменшити свою присутність або висунути умови для своєї ролі в обороні Європи», – йдеться в документі.
Описуючи Естонію як «невелику, рівнинну та вразливу», автори звіту зазначають, що військова гра 2016 року передбачала можливість захоплення столиці країни російськими силами протягом 60 годин після вторгнення.
Водночас там наголошується, що Росії знадобиться від 5 до 10 років після завершення війни в Україні, «щоб відновити та переозброїтися для такого нападу», – значно довший термін, ніж той, про який говорять Рютте, Пісторіус та інші.
Показово, що американські посадовці не повторюють європейських попереджень.
Нещодавно оприлюднена Стратегія національної безпеки США стверджує, що «європейські союзники мають значну перевагу над Росією у звичайних військових спроможностях майже за всіма показниками, за винятком ядерної зброї».
Водночас у ній визнається необхідність дипломатичної залученості США «для зниження ризику конфлікту між Росією та європейськими державами».
«Розпалювачі війни»
У Кремлі європейських лідерів назвали «розпалювачами війни» й заперечили будь-які наміри нападати. Подібні заяви вони робили й напередодні повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року – хоча це саме по собі не означає, що існують плани подальшої агресії.
«Росія не переслідує військових цілей, які нам приписують, – заявив 22 грудня заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков. – Як уже казав президент Росії, ми навіть готові юридично це гарантувати в межах врегулювання війни в Україні».
Проте навряд чи такі зобов’язання будуть сприйняті серйозно багатьма на Заході. Росія вже підписувала, а згодом порушувала обіцянки поважати кордони України – зокрема в рамках Будапештського меморандуму 1994 року.
Зрештою, все може залежати від однієї людини.
«Як ми знаємо, Росія не є демократією. Таке рішення фактично було б просто наслідком того, що Володимир Путін вирішив атакувати європейську країну-члена НАТО або іншу європейську державу, тож ми просто не можемо цього передбачити», – сказала Радіо Свобода Елізабет Броу з британського аналітичного центру RUSI.
«Саме тому ви бачите, як військові лідери по всій Європі говорять, що ми маємо бути готові до того, що щось може статися вже завтра. Це може статися через п’ять років, через десять – або ніколи, але на це не можна покладатися».
Форум