Чотири роки тому, 10 березня 2021 року, російські силовики затримали в Криму фрілансера проєкту Крим.Реалії (Радіо Свобода) Владислава Єсипенка. Досі журналіст перебуває у російській в’язниці. Владислав – один із щонайменше 18 кримських журналістів, які є громадянами України і яких російська влада утримує в ув’язненні. Їх позбавили волі в межах політично вмотивованих кримінальних справ, повідомляє Кримська правозахисна група. Правозахисники зазначають, що документують кримінальні справи проти кримських журналістів. Наприкінці грудня 2024 року КПГ направила ці факти до Незалежної міжнародної комісії ООН.
Йдеться про наступних журналістів: Олексій Бессарабов, Дмитро Штибліков, Владислав Єсипенко, Сейран Салієв, Марлен (Сулейман) Асанов, Тимур Ібрагімов, Ернес Аметов, Сервер Мустафаєв, Ірина Данилович, Осман Аріфмеметов, Ремзі Бекіров, Рустем Шейхалієв, Руслан Сулейманов, Амет Сулейманов, Асан Ахтемов, Вілен Темер’янов, Рустем Османов, Азіз Азізов.
Журналісти проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії зібрали всю можливу інформацію про кримських професійних і громадянських журналістів, провина яких, як зазначають правозахисники, лише в тому, що вони описували та знімали кримські реалії російської анексії.
«Шпигун із гранатою»
Владислав Єсипенко – український журналіст, фрилансер Крим.Реалії. До арешту висвітлював соціальну та екологічну проблематику, проводив опитування кримчан.
10 березня 2021 року його затримали в Сімферополі. Російська влада звинуватила журналіста у зборі інформації «на користь спецслужб України», а також зберіганні в автомобілі «саморобного вибухового пристрою».
«Федеральною службою безпеки під час проведених оперативно-розшукових заходів припинено розвідувально-підривну діяльність на користь українських спецслужб громадянина Росії Єсипенка В.Л.», – йдеться у повідомленні на сайті ФСБ Росії.
Як стверджують у ФСБ, Єсипенко «здійснював фото- та відеофіксацію місцевості, об’єктів життєзабезпечення і місць масового перебування людей на території Криму».
«З метою унеможливлення проведення Єсипенком В.Л. підривних акцій на користь українських спецслужб його було затримано, а під час обстеження його особистого автомобіля виявлено та вилучено предмет із зовнішніми ознаками саморобного вибухового пристрою», – повідомили у ФСБ.
Також у відомстві посилаються на свідчення Єсипенка, в яких він нібито повідомив, що збирав інформацію «на користь спецслужб України за завданням офіцера чинного резерву 8-го відділу 5-го департаменту СЗР України полковника Кравчука В.А., а саморобний вибуховий пристрій за його рекомендацією зберігав в автомобілі для забезпечення власної безпеки».
Єсипенка співробітники ФСБ Росії два дні катували електрикою, щоб отримати свідчення. Про це 23 березня 2021 року повідомив журналіст, головний редактор видання «Ґрати» Антон Наумлюк. За його словами, інформація про тортури Єсипенка стала відома від джерела, яке з ним розмовляло.
Адвокат Олексій Ладін повідомив подробиці того, що розповів на суді 6 квітня 2021 року в Сімферополі про тортури після затримання заарештований Владислав Єсипенко.
За словами Єсипенка, після затримання його «дві доби били і катували електричним струмом, погрожували вбивством».
«Він повідомив, що його катували з моменту затримання і до переміщення в ІТТ Сімферополя в підвалі орієнтовно в районі Балаклави. Дві доби він зазнавав тортур. Катування електричним струмом і побиття по ногах, в область геніталій, по тулубу, по тілу. З нього вибивали свідчення і змушували обмовити себе... Як він сказав, до мочок вух, до голови йому приставляли контакти, після чого вмикали електричний струм, який завдає нестерпного болю, коли він більш-менш звикав до цього, силу струму збільшували», – розповів Ладін.
Єсипенко стверджує, що «його ставили у стійку лежачи на кулаки, на руки, і коли він уже більше не міг стояти, падав, його починали бити ногами по різних частинах тіла».
«Усе це мало одну мету: змусити його обмовити себе», – вважає Ладін.
Також Єсипенко заявив на суді, що йому погрожували вбивством.
«Йому казали, що якщо він не дасть свідчень, то, можливо, його знайдуть у камері повішеним і все буде обставлено так, що це самогубство. У зв’язку з чим на судовому засіданні Владислав Єсипенко заявив, що він не збирається і не збирався накладати на себе руки. Крім того, він пояснив, що був змушений дати свідчення в тому сакраментальному інтерв’ю «Крым 24». Йому заздалегідь надали текст, який йому наказали завчити, прочитати, після чого він давав відповіді, на які від нього чекали. В іншому випадку погрожували продовжити насильство, тортури і знову ж таки погрожували вбивством», – додав адвокат.
На відео, опублікованому на сайті «Крым 24», Владислав Єсипенко підтвердив, що знімав на півострові для проєкту Крим.Реалії, також він сказав, що нібито дублював зняте відео українським спецслужбам. В цей час до нього не допускали незалежних адвокатів.
Крим.Реалії опублікували добірку відео, які знімав Єсипенко в Криму.
У результаті Єсипенка засудили до 6 років позбавлення волі в колонії загального режиму та штрафу в розмірі 110 тисяч рублів. Російське обвинувачення вимагало для Єсипенка 11 років позбавлення волі.
Єсипенко відбуває покарання у колонії в Керчі.
«Диверсанти з НАТО»
У листопаді 2016 року в Севастополі затримали співробітників кримського аналітичного центру «Номос» Дмитра Штиблікова та Олексія Бессарабова, а також їхнього близького друга Володимира Дудку. Всіх трьох звинуватили у нібито підготовці диверсій у Криму на замовлення української розвідки.
Дмитро Штибліков разом з Олексієм Бессарабовим до 2014 року працювали військовими експертами в українському аналітичному центрі «Номос», який досліджував тему національної безпеки та євроатлантичної інтеграції в Чорноморсько-Каспійському басейні. Вони також були членами редколегії українського журналу «Чорноморська безпека», присвяченого проблемам безпеки в Чорноморсько-Каспійському регіоні.
У Службі безпеки України заперечують, що затримані є співробітниками чи контактерами цього відомства.
ФСБ оприлюднила відео з обшуку в помешканні Дмитра Штиблікова. У нього нібито знайшли кілька одиниць зброї з патронами, документи з печатками Міноборони України, бронежилети, офіцерські погони та візитівку екслідера «Правого сектора» Дмитра Яроша. Згодом з’ясувалося, що знайдена зброя та амуніція є ігровими – Дмитро Штибліков до арешту захоплювався страйкболом.
Підконтрольний Росії Севастопольський міський суд 4 квітня 2019 року засудив фігурантів «справи українських диверсантів» Володимира Дудку та Олексія Бессарабова до 14 років ув'язнення. Суд також призначив кожному штраф: Дудці – в розмірі 350 тисяч рублів, а Бессарабову – в розмірі 300 тисяч рублів.
Під час слідства до затриманих довго не допускали незалежних адвокатів. У результаті Дмитро Штибліков відмовився від їхніх послуг та уклав досудову угоду зі слідством, визнавши свою провину. Правозахисники вважають, що це могло стати наслідком тиску на нього.
Підконтрольний Росії Севастопольський суд визнав Дмитра Штиблікова винним у підготовці диверсій за завданням української розвідки й незаконному придбанні та зберіганні боєприпасів і вибухових речовин, засудивши його на п'ять років позбавлення волі в колонії суворого режиму зі штрафом у 200 тисяч рублів.
На початку листопада 2021 року Штибліков мав вийти на волю, але цього не сталося. Дмитра почали переслідувати у другій кримінальній справі – про «держзраду».
У квітні 2022 року російський суд Ростова-на-Дону оголосив новий вирок стосовно Дмитра Штиблікова – 19 років і 6 місяців позбавлення волі. Дізнатися, що саме стало приводом для такого жорсткого покарання, неможливо, оскільки друга справа Дмитра Штиблікова – під грифом «цілком таємно».
У травні 2023-го повідомлялося, що здоров’я Дмитра Штиблікова сильно погіршилося. Він перебуває в «інформаційному вакуумі», заявила Об'єднанню родичів політв’язнів Кремля його дочка.
У 52-річного Штиблікова почалася гіпертонія, кришаться зуби та болять ясна. «У батька сильно впав зір і чомусь постійно ламаються окуляри. Йому не вистачає вітамінів, адже харчування у колонії жахливе, а в тюремному магазині немає нормальних продуктів», – розповіла його дочка Тетяна.
Штибліков перебуває у камері постійно один без можливості спілкування і дзвінків родичам. Прогулянка триває одну годину на день, а кількість книг, які він може читати на місяць, обмежена. Дочка каже, що, попри все, батько не втрачає оптимізму і висловлює надію на обмін у листах.
У липні 2024 року президент Центру глобалістики «Стратегія ХХI» Михайло Гончар оголосив, що його центр розпочав випуск серії науково-дослідних книг «Позачасся війни». Вихід першої книги майбутньої серії, зауважив він, здійснений на честь експертів аналітичного центру «Номос» Олексія Бессарабова, Дмитра Штиблікова та Володимира Дудки, які на той момент уже вісім років перебували у російських катівнях.
У передмові видавця зазначено: «Експерти центру у своїх роботах попереджали про загрозу російської агресії проти України та Європи. Так і сталося. Путінський режим повернув півострів у часи сталінізму. Репресії проти кримських татар та українців на півострові стали звичним явищем... Експерти центру репресовані за сфабрикованими звинуваченнями, а фактично – за своє українське позиціонування. Окупаційна влада й місцеві колаборанти здійснили та продовжують зміну демографічного складу населення, його деукраїнізацію і тотальну русифікацію».
У листопаді 2021 року в Росії засудили до 6 років і 6 місяців ув’язнення громадянина України Сергія Швиденка, якого звинувачують у «курируванні діяльності українських диверсантів» в анексованому Криму. В повідомленні російських силовиків озвучені військові звання Штиблікова та Бессарабова, але не вказано, що вони перебували в запасі.
«С. Швиденко з території України координував підготовку та здійснював кураторство диверсійної групи, відправленої на територію Росії. Так, у 2016 році в Криму було затримано членів диверсійно-розвідувальної групи, що складалася з чотирьох кадрових співробітників ГУР МОУ: полковника Штиблікова Дмитра Анатолійовича, 1970 р.н., підполковника Стогнія Олексія Георгійовича, 1975 р.н., підполковника Бессарабова Олексія Євгеновича, 1976 р.н., та агента спецслужби Дудки Володимира Михайловича, 1964 р.н., які за завданням свого керівництва планували здійснити підрив вежі радіотелевізійного передавального центру Криму, мобільної газотурбінної електростанції складу паливно-мастильних матеріалів і щогли радіоцентру Чорноморського флоту ВМС Росії», – заявила ФСБ.
«Друга бахчисарайська група»
11 жовтня 2017 року в Бахчисараї у шістьох кримських татар відбулись обшуки. Четверо з них були громадянськими журналістами. Сейран Салієв (1985 р.н.), Марлен (Сулейман) Асанов (1977 р.н.), Тимур Ібрагімов (1985 р.н.), Ернес Аметов (1985 р.н.) були взяті під арешт.
Марлена (Сулеймана) Асанова звинуватили за ч. 1 ст. 205.5 КК РФ («Організація діяльності терористичної організації»). Тимура Ібрагімова, Сейрана Салієва та Ернеса Аметова – за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («Участь у діяльності терористичної організації»).
Через пів року, 21 травня 2018-го, у місті Бахчисарай внаслідок обшуку було затримано ще одного громадянського журналіста – Сервера Мустафаєва (1986 р.н.). Його звинуватили за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («Участь у діяльності терористичної організації»).
Пізніше Тимуру Ібрагімова перекваліфікували звинувачення з ч. 2 ст. 205.5 на ч. 1 ст. 205.5 КК РФ.
Крім цього, всіх фігурантів звинуватили за ч. 1 ст. 30 і ст. 278 КК РФ («Підготовка до насильницького захоплення влади організованою групою за попередньою змовою»).
Усі підсудні відкидали звинувачення в тероризмі та стверджували, що їх переслідують за політичними та релігійними мотивами.
Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону 16 вересня 2020 року виніс вирок фігурантам другої бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір».
Так, Марлена Асанова засудили до 19 років колонії суворого режиму, Тимура Ібрагімова – до 17 років, Сейрана Салієва – до 16, Сервера Мустафаєва – до 14 років.
Ернеса Аметова визнали невинним та звільнили у залі суду.
Кримськотатарським активістам також призначили від півтора року до року обмеження волі. Обмеження включають заборону на виїзд за межі Криму, відвідування заходів та обов’язок з’являтися для реєстрації до поліції.
Асанова та Ібрагімова визнали винними за статтею про організацію діяльності терористичної організації (ч. 1 ст. 205.5 КК). Решту визнали винними за статтею про участь у діяльності терористичної організації (ч. 2 ст. 205.5 КК).
Напередодні вироку рух «Кримська солідарність» опублікував заяву через переслідування фігурантів справи. «Версія звинувачення будується на свідченнях «прихованих свідків», які, як правило, співпрацюють із ФСБ, і висновку експертів, які в розмовах мусульман у мечеті на релігійні та суспільно-політичні теми побачили ознаки терористичної діяльності. Захист ці висновки заперечує», – значилося у публікації.
Адвокати фігурантів, як пише «Кримська солідарність», вважають, що протягом усього процесу захист стикався з обмеженням його прав. Зокрема, суд переривав у засіданнях як підсудних, так і їхніх захисників, у задоволенні більшості клопотань захисту суд відмовляв, підсудні перебували цілий день у суді без їжі або їм видавали пайки з терміном придатності, що минув, тощо.
У березні 2022 року апеляційний суд переглянув рішення Південного окружного військового суду та надіслав справу на повторний розгляд. Новим рішенням російського суду раніше виправданого Ернеса Аметова було засуджено до 11 років колонії суворого режиму.
Марлен Асанов – власник етнографічного кафе «Салачик». Зайнявся правозахисною діяльністю у 2014 році, відвідував судові процеси у політично вмотивованих справах, публікував на своєму Youtube каналі відео обшуків у будинках кримських мусульман.
Сервер Мустафаєв – керуючий партнер мережі пекарень. Зайнявся правозахисною діяльністю у 2014 році. Стояв біля витоків і став одним із координаторів громадського об’єднання «Кримська солідарність», створеного для юридичної, матеріальної та інформаційної допомоги сім'ям політв’язнів Криму, а також викрадених мусульман.
Ернес Аметов – підприємець, юрист, захоплювався кримськотатарським прикладним мистецтвом, займався карбуванням, виготовляв мідні джезве. Після 2014 року приєднався до правозахисного руху.
Сейран Салієв – працював до арешту екскурсоводом. За освітою він – філолог турецької та кримськотатарської мов. Салієв також був громадянським журналістом «Кримської солідарності» та висвітлював переслідування кримських татар з боку російської влади.
Тимур Ібрагімов має неповну вищу філологічну освіту за спеціальністю англійської та української мов. З 2007 року займався ремонтом і продажем комп’ютерної та телефонної техніки. Відкрив власну справу. З 2014 року, не бажаючи залишатися осторонь проблем співвітчизників та одновірців, Тимур почав висвітлювати події, що відбуваються в Криму. Громадянською журналістикою він продовжував займатися аж до арешту.
«Медсестра-терористка»
Громадянську журналістку Ірину Данилович російські силовики затримали 29 квітня 2022 року дорогою з Коктебеля до Феодосії, коли вона їхала з роботи. У її будинку в селі Владиславівка під Феодосією провели обшук, вилучили телефон і ноутбук.
Данилович працювала медсестрою та вела сторінку в соцмережах, а також кілька блогерських колонок, присвячених правам медпрацівників і проблемам охорони здоров’я на анексованому півострові.
Ірина Данилович народилася у білоруському Вітебську, жила в російському Бєлгороді. Переїхала до українського Криму незадовго до російської анексії, прийняла українське громадянство на початку 2014 року. У Криму Ірина Данилович працювала в системі охорони здоров'я, брала участь у профспілковому русі медиків. Після того, як у Феодосії було створено місцеву організацію профспілки «Альянс лікарів» і медики вимагали обіцяні Путіним, але не нараховані в повному обсязі регіональною владою «ковідні виплати», Ірина та її колеги опинилися під адміністративним тиском та погрозами звільнення. На той момент вона працювала в наркотичній службі медичного об’єднання Феодосії, але після «бунту» її та кількох колег звільнили і навіть вимагали повернути виплачену раніше частину «ковідних виплат» під загрозою судового переслідування.
Громадську діяльність Данилович не припинила. Вона висвітлювала проблеми кримської системи охорони здоров’я як громадянська журналістка в межах ініціативи «Кримська медицина без обкладинки». Вела соціальні мережі та колонки, де писала про захист прав працівників охорони здоров’я і висвітлювала проблеми у цій сфері. Коментувала те, що відбувається на півострові, для кримських, російських та українських ЗМІ, зокрема для Крим.Реалії. Була однією з небагатьох кримських медиків, які розповіли про реальну ситуацію у сфері охорони здоров’я Криму на перших, найскладніших для цієї сфери піках пандемії коронавірусу. Про серйозні помилки в системі Міністерства охорони здоров’я російського уряду Криму Данилович розповідала як зі слів колег, так і з особистих спостережень.
Після викрадення громадянську журналістку, координаторку Ірину Данилович вісім днів утримували в управлінні російської ФСБ у Криму.
Стосовно Данилович проводили тестування на поліграфі та погрожували «вивезти до лісу», якщо вона щось приховуватиме. Весь цей час Данилович давали їжу раз на день. Під кінець перебування у російській ФСБ викраденій громадянській журналістці запропонували підписати порожні бланки в обмін на звільнення. Після того, як вона це зробила, Данилович повідомили, що в її сумці нібито знайшли 200 грамів вибухівки і відвезли її до суду для обрання запобіжного заходу.
В результаті ФСБ Росії звинуватила Ірину Данилович у виготовленні вибухового пристрою з вибухової речовини та вражаючих елементів (медичних голок) і зберіганні його при собі. Данилович після оголошення обвинувального висновку заявила, що провину не визнає.
На суді Данилович, який відбувся в листопаді 2022 року, заявила, що її били і душили співробітники ФСБ.
Під час засідання суду Ірина Данилович повідомила, що була викрадена на зупинці в Коктебелі співробітниками ФСБ вранці 29 квітня. Вона зазначила, що ані цього дня, ані протягом наступного тижня ніхто не звинувачував її у зберіганні вибухового пристрою – весь цей час її допитували про зв’язки з українськими спецслужбами. Допити супроводжувалися як психологічним тиском, так і застосуванням тортур. За словами Данилович, її били і душили, а також не дозволяли виходити до туалету.
Усі докази обвинувачення були побудовані на свідченнях співробітників ФСБ і двох «понятих», які нібито бачили, як у сумці Ірини Данилович знайшли вибуховий пристрій. Поведінка «понятих» у суді виявилася показовою – багато подробиць вони згадати не змогли або ж давали різні свідчення.
При цьому один із них відмовлявся відповідати на запитання захисту та черпав свої відповіді з копії протоколу, а не з власної пам’яті. Другий поскаржився, що нещодавно потрапив у ДТП, тож у нього бувають провали у пам’яті. Що примітно, обидва старанно ховали обличчя за медичними масками, а Ірина Данилович заявила, що бачить цих людей вперше у житті. Пізніше з’ясувалося, що один із «понятих» є заступником начальника відділу міграції ОМВС Росії в Бахчисарайському районі.
У своєму останньому слові Ірина Данилович наголосила, що «це показова страта» і що «Крим знову стане вільним місцем».
27 грудня 2022 року російський суд у Криму засудив громадянську журналістку та медсестру Ірину Данилович до семи років позбавлення волі.
Суд визнав Данилович винною у скоєнні злочину, передбаченого статтею 222.1 КК РФ «Незаконні придбання, передача, збут, зберігання, перевезення, пересилка або носіння вибухових речовин чи вибухових пристроїв». Крім тюремного ув’язнення, вона також має сплатити штраф у розмірі 50 тисяч рублів.
21 березня 2023 року Данилович оголосила голодування. Таким чином журналістка вирішила протестувати проти того, що в Сімферопольському СІЗО їй не надають медичну допомогу.
У серпні 2023 року правозахисники повідомляли, що Данилович повністю втратила слух на ліве вухо. Згодом стало відомо, що вона також перенесла інсульт.
У жовтні 2024 року Кримськотатарський ресурсний центр повідомляв, що Ірина Данилович скаржиться на постійний серцевий і головний біль.
Данилович втратила слух на ліве вухо після отиту. Крім того, вона скаржиться, що ліва сторона її тіла німіє після мікроінсульту.
Передача ліків від рідних та волонтерів обмежується лише пігулками. Отримання медичної допомоги також ускладнюється: щоб отримати всі необхідні ліки, Данилович потрібні рецепти від російських лікарів, які можна отримати лише після етапування для обстеження.
«Жінку перевозять до лікарів у Мінводи (Мінеральні Води – місто на півдні Росії, у Ставропольському краї – ред.), що розташоване за 300 км від колонії, в ізоляторах автозаків («стаканах»), що призводить до ще більшого виснаження», – повідомили у Центрі.
«Знімали на відео обшуки, інформували громадськість»
У березні 2019 року російські силовики провели у Криму обшуки в будинках кримськотатарських активістів, зокрема представників громадського об’єднання «Кримська солідарність». Загалом вони затримали 24 особи, серед них були громадянські журналісти Осман Аріфмеметов, Руслан Сулейманов, Рустем Шейхалієв і Ремзі Бекіров.
Цей процес пізніше став відомий як справа «другої сімферопольської групи» «Хізб-ут-Тахрір».
10 березня 2022 стало відомо, що суддя російського Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону засудив Ремзі Бекірова до 19 років позбавлення волі з відбуванням перших 5 років у в’язниці, а решту – у виправній колонії суворого режиму з обмеженням в 1 рік 6 місяців.
Бекірова звинуватили за ч. 1 ст. 205.5 КК Росії («Організація діяльності терористичної організації», до довічного позбавлення волі). Йому було також висунуто звинувачення за ч. 1 ст. 30 та ст. 278 КК Росії («Підготовка до насильницького захоплення влади», до 10 років позбавлення волі).
Згідно з матеріалами справи, обвинувачений не мав зброї, вибухівки, боєприпасів, не планував здійснювати терористичний акт і не закликав інших до здійснення терористичних дій.
24 листопада 2024 року Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону ухвалив вирок – підсудних визнали винними у терористичній діяльності та спробі захоплення влади. Османа Аріфмеметова, Руслана Сулейманова та Рустема Шейхалієва засудили до 14 років колонії кожного, перші чотири роки – у в'язниці. Після відбування строку на них накладено обмеження волі на два роки.
«Детальні дослідження та аналіз слідчих дій, судового засідання на порушення ми фіксували для того, щоб російському суспільству і світовій спільноті показати, як фабрикують справи. Нехай світ побачить, як ФСБ фальсифікує докази боротьби з інакодумством. Як прокурори та судді допомагають у фабрикації справ. Силові структури, влада та ЗМІ намагаються нас виставити як небезпечних злочинців. Тим самим виправдати свої репресії в очах міжнародного співтовариства», – заявив Осман Аріфмеметов у останньому слові на судовому засіданні.
«Ми – не злочинці та не терористи. Подивіться, як відбуваються судові процеси. Не вірте їм. Ми готові подати на розгляд зафіксований нами обсяг порушень. У Криму ніколи не було тероризму. Лише з приходом Росії на півострові почалася гонитва за неіснуючими терористами», – додав активіст «Кримської солідарності».
Ремзі Бекіров, 1985 року народження, закінчив Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, за фахом історик.
Це він вів численні стрім-трансляції у «справі Веджиє Кашка», «справі Хізб ут-Тахрір» і багато чого. Це він знімав того дня, коли затримали архієпископа Климента. «Напевно, коли все закінчиться, я буду журналістом», – нещодавно сказав Ремзі.
Ремзі Бекіров перебував у в’язниці №2 міста Єнісейськ Красноярського краю РФ. Потім його перевели для подальшого відбування терміну до виправної колонії №33 у Хакасії.
Там його права всіляко зневажаються. Так, у січні 2025 року Бекірова відправили до штрафного ізолятора (ШІЗО) на п’ять діб через читання ранкового намазу. За пів року після етапу до ВК-33 журналіста вже сім разів поміщали у ШІЗО з формальних причин: читав намаз у нічний час чи на рушнику, не привітався зі співробітником, не одягнув шапку.
Громадянський журналіст Ремзі Бекіров схуд на 13 кілограмів у російському ув’язненні. Про це у грудні 2024 року повідомила «Кримська солідарність» із посиланням на його дружину Халіде, яка вперше за шість років змогла зустрітися зі своїм чоловіком.
Осман Аріфмеметов, 1985 року народження. Закінчив ТНУ імені В.І. Вернадського за спеціальністю «Математика». До 2014 року працював програмістом, після анексії Криму працював репетитором математики, навчав дітей мови програмування Scratch. Планував разом із ними зробити проєкт для «Кримського дитинства», щоб навчати дітей кримських політв’язнів.
Із 2015 року активно висвітлював обшуки, судові процеси, ставши громадянським журналістом. Також допомагав організовувати передачі у СІЗО для несправедливо засуджених кримських татар.
Осман Аріфмеметов відбуває незаконне покарання у в'язниці міста Мінусинськ Красноярського краю РФ. У жовтні 2024 року його мати Емдіє повідомила, що Осман схуд на 22 кілограми. На той момент кримчанин перебував у суворих умовах тримання (СУТ), і йому не дозволені дзвінки. Однак, чому його помістили в СУТ, невідомо.
Усім засудженим у в’язниці дають свинину, яку кримський татарин не вживає через релігійні переконання. Ймовірно, Аріфмеметов сильно схуд через неповноцінне харчування.
Рустем Шейхалієв, 1979 року народження, підприємець. Після того, як почалися репресії щодо кримських татар, почав відвідувати суди, надавав допомогу сім’ям політв’язнів, організовував закупівлі передач для незаконно заарештованих співвітчизників. 2015 року став громадянським журналістом, знімаючи фото та відеоматеріали на телефон, висвітлював репресії стосовно мусульман Криму.
Рустем Шейхалієв перебуває у в’язниці Єнісейська у Красноярському краї Росії. У жовтні 2024 року його дружина Суріє Шейхалієва вперше за п’ять з половиною років побачила чоловіка на довгостроковому побаченні. Вона повідомила, що Шейхалієв у російському ув’язненні страждає на гіпертонію і головні болі.
«Мій чоловік дуже схуд, <…> дуже сильний варикоз вен, місцями ноги сині. Загалом стан задовільний», – зазначила дружина кримчанина.
Руслан Сулейманов, 1983 року народження. Закінчив факультет фізики магнітних явищ ТНУ ім. Вернадського, працював програмістом. Після анексії Криму займався з дітьми репетиторством з фізики.
Неодноразово його запрошували працювати за його фахом за кордон. Руслан відмовлявся, тому що вважав своїм обов’язком допомагати сім’ям політв’язнів, які потребували підтримки, опіки та піклування.
Руслан Сулейманов перебуває у в’язниці Верхньоуральська Челябінської області РФ. У травні 2024 року його дружина Ельзара Сулейманова повідомила, що Руслана поставили на профоблік за «прихильність до екстремістської ідеології, схильність до втечі та нападу». Як розповіла Сулейманова, на профоблік її чоловіка поставили одразу після етапування із СІЗО Новочеркаська.
Бахчисарайська «справа Хізб ут-Тахрір» – «небезпечний» інвалід
11 березня 2020 року в Бахчисараї відбулись обшуки відразу в кількох будинках кримських татар: Енвера Мустафаєва, Амета Сулейманова, братів Сейтумера та Османа Сейтумерових, їхнього дядька Рустема Сейтмеметова. Також обшук провели у будинку ексактивіста «Кримської солідарності» Сейтумера Сейтумерова, який кілька років тому вимушено залишив Крим. Цих затриманих у пресі назвали «третьою бахчисарайською групою» у «справі Хіхб-ут-Тахрір».
Журналіста «Кримської солідарності» Амета Сулейманова звинуватили за частиною другою статті 205.5 КК РФ (Організація діяльності терористичної організації та участь у діяльності такої організації).
2021 року російський суд засудив Амета Сулейманова до 12 років ув'язнення у «справі Хізб ут-Тахрір». Як повідомив адвокат, засуджений має 3 роки та 6 місяців відсидіти спочатку у в’язниці.
Сулейманов три роки перебував під домашнім арештом через стан здоров’я. Журналіст страждає на артеріальну та мітральну недостатність серця, йому необхідно терміново зробити операцію із заміни серцевого клапана.
6 квітня 2023 року Амета Сулейманова взяли під варту та відвезли до ізолятора. У серпні того ж року його етапували з Криму до в’язниці «Т-2 Владимирський централ» у російському місті Владимир.
У березні 2024 року Фрунзенський районний суд у Владимирі відмовив звільнити Амета Сулейманова з в’язниці, незважаючи на те, що його захворювання входять до переліку несумісних з умовами ув’язнення.
У листопаді 2024 року Сулейманов повідомив про погіршення стану здоров’я – його продовжує турбувати регулярний біль у серці. Про його стан здоров’я повідомив адвокат, який відвідав Амета Сулейманова у в’язниці у Владимирі.
Сулейманов розповів, що з кожним днем йому стає гірше. Крім болю в серці, він страждає на високий тиск та задишку. Йому також діагностували ангіопатію сітківки ока (ураження судин сітківки, при якому порушується її кровопостачання), яка без лікування може призвести до сліпоти.
Амета Сулейманова також обурила новина, що підконтрольне РФ Міністерство охорони здоров’я Криму зняло його з черги на операцію зі заміни серцевого клапана. Кримчанин звернувся до тюремного начмеда, щоб дізнатися про операцію, але отримав ту саму відповідь – у черзі він більше не стоїть. Його дружина Ліля Люманова зазначила, що зараз вона чекає на відповідь про операцію з Москви.
У січні 2025 року Амет Сулейманов уперше за півтора року зміг зателефонувати дружині з колонії «Владимирський централ».
Амет Сулейманов 1984 року народження. Працював столяром. У 2007 році, після обстеження у стаціонарному відділенні лікарні міста Бахчисарай, йому поставили такі діагнози: артеріальна недостатність, мітральна недостатність. Також йому було надано рекомендацію про заміну серцевого клапана, він отримав інвалідність третьої групи.
Після цього Амет Сулейманов 10 років працював продавцем-менеджером у магазині електронної техніки у Бахчисараї. Крім цього, Сулейманов був стрімером «Кримської солідарності» у Бахчисараї. Але останнім часом, за станом здоров'я, обмежився відвідуванням судових засідань як слухач.
«Підривник» газопроводу
Співробітниками ФСБ вранці 3 вересня 2021 року був затриманий Ельдар Одаманов, вночі 4 вересня – Азіз Ахтемов, Асан Ахтемов та Шевкет Усеїнов. Вранці 4 вересня після обшуків у будинку був затриманий заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял.
Стосовно Асана та Азіза Ахтемових, яких російські силовики затримали у Криму під час обшуків 3-4 вересня, порушили кримінальні справи за ч.1 ст. 281 Кримінального кодексу Росії, повідомив адвокат Айдер Азаматов.
Таким чином їх підозрюють у «вчиненні вибуху, підпалу чи інших дій, спрямованих на руйнування або пошкодження підприємств, споруд, об’єктів транспортної інфраструктури та транспортних засобів, засобів зв’язку, об’єктів життєзабезпечення населення з метою підриву економічної безпеки та обороноздатності Російської Федерації».
Пізніше стало відомо, що йшлося про газопровід, що вибухнув біля села Перевальне.
Асан Ахтемов, 1989 року народження, – журналіст. У 2012 році закінчив КІІПТ УАП (Кримський інститут інформаційно-поліграфічних технологій), факультет видавничо-поліграфічної справи за спеціальністю інженер-технолог.
Із 2015 року працював журналістом, помічником редактора кримськотатарської газети «Авдет». Захоплюється виготовленням шкіряних виробів у національному стилі. Є співорганізатором шахового турніру в Республіці Крим «Алтын тамгъа», а також учасником громадської організації Nefes, співорганізатором щорічної акції онлайн-диктанту з кримськотатарської мови. Крім того, був учасником різних акцій, присвячених культурному та суспільному життю кримських татар.
Асан Ахтемов розповів, що зазнав фізичного і психологічного тиску з боку співробітників ФСБ. Під час затримання його побили, вивезли до лісу, погрожували розстрілом, після чого катували електричним струмом у присутності призначеного адвоката, щоб досягти свідчень.
21 вересня 2022 року підконтрольний Росії Верховний суд Криму ухвалив вирок у «справі про диверсію на газопроводі» в селі Перевальному. Асана Ахтемова засудили до 15 років колонії суворого режиму зі штрафом 500 тисяч рублів та обмеженням волі в 1 рік. Азіза Ахтемова засудили до 13 років колонії суворого режиму зі штрафом 500 тисяч рублів та обмеженням волі в 1 рік.
У сімферопольському СІЗО №2 застосовуються тортури до кримських політв'язнів – першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла та активістів-братів Ахметових, повідомив у червні 2023 року голова Меджлісу Рефат Чубаров.
2 жовтня Нарімана Джеляла і братів Азіза та Асана Ахтемових забрали із СІЗО-2 у Сімферополі та етапували до в’язниць на території Росії.
Експерти правозахисної ініціативи «Кримський процес» проаналізували справу про «диверсію на газопроводі» в селі Перевальному, в якій звинуватили Нарімана Джеляла та братів Ахтемових, і дійшли висновків, що порушення торкнулися всіх сфер.
Судді відверто підігравали співробітникам ФСБ. Захист не лише позбавляли можливості надавати свої докази, але навіть нормально допитувати свідків обвинувачення. Про безперечну винуватість підсудних і про те, що це буде «судом встановлено», говорив російський глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) ще за пів року до першого судового засідання. А «відкритість» судового процесу найкраще продемонстрували масові затримання слухачів 27 липня 2023 року.
Асан Ахтемов зараз перебуває у російській в’язниці «Владимирський централ».
Асан Ахтемов стрімко втрачає зір у російській в’язниці. Здорових зубів практично не залишилося – всі розкришилися чи випали самі, повідомила у грудні 2024 року його дружина Репіка Ахтемова. Також у нього почалися проблеми з колінами.
Вілен Темер’янов – джанкойська «справа Хізб ут-Тахрір»
Вранці 11 серпня 2022 року в Джанкої та Джанкойському районі Криму відбулись масові обшуки у кримськотатарських активістів. Адвокатів не допустили до слідчих дій, вони повідомили про точкове відключення їм мобільного зв’язку. Шістьох чоловіків – Вілена Темер’янова, Енвера Кроша, Сеїтяя Аббозова, Мурата Мустафаєва, Едема Бекірова та Ріната Алієва російські силовики затримали за звинуваченням в участі у «Хізб ут-Тахрір», забороненої в Росії.
Серед затриманих був громадянський журналіст Вілен Темер’янов.
Російський глава Криму Сергій Аксьонов назвав шістьох затриманих у Джанкої та Ялті членів забороненої в Росії релігійної організації «Хізб ут-Тахрір» «терористами», яких «координували» з материкової частини України. При цьому Аксьонов не повідомив, у яких злочинах звинувачують затриманих і звинуватив українську владу в спробах «дестабілізації ситуації в Криму».
Як доказ провини обвинувачених у справі «першої джанкойської групи» Хізб ут-Тахрір російський прокурор надав аудіозапис із розмовами про намаз. Співробітники ФСБ записували у мечеті таємно, у 2015 році. На записі люди обговорюють питання про обов’язкові молитву та піст.
«Обговорювалася низка питань про намаз: як здійснювати намаз, які є шаріатські норми з цього приводу і таке інше. Жодних розмов про тероризм та екстремізм, звичайно ж, не було. Це вкотре доводить, який характер мають кримінальні справи [проти наших підзахисних]», – прокоментував адвокат Еміль Курбедінов.
У листопаді 2022 року Вілена Темер’янова за рішенням російського суду відправили на примусову психіатричну експертизу до психіатричної лікарні в Сімферополі.
У грудні 2023 року дружина Вілена Ельмаз Газієва повідомила, що у чоловіка різко погіршився зір в умовах слідчого ізолятора.
«Можу за три метри стояти від людини й обличчя її не розрізнити. Хоча я раніше спокійно міг машину водити, бачити далеко», – розповів дружині Темер’янов.
Суд у справі ще не завершений, у грудні суддя тримання під вартою затриманих продовжив до 28 лютого 2025 року.
Вілен Темер’янов 1985 року народження, за професією зварювальник, працював на будівництві. Не залишався осторонь переслідувань кримських татар, з початку арештів він виїжджав на місця обшуків, знімав їх на камеру телефону, висвітлював те, що відбувалося. Він став громадянським журналістом «Кримської солідарності».
2020 року Темер’янов отримав прескарту видання «Грани.ру» і регулярно відвідував судові засідання у справах політичних ув'язнених Криму.
Азізов і Османов – «шоста бахчисарайська група»
Вранці 5 березня 2024 року у Криму відбулась хвиля масових обшуків у будинках кримських татар. У Бахчисараї слідчі дії відбулися у активістів «Кримської солідарності». Серед затриманих були громадянські журналісти Азіз Азізов і Рустем Османов.
27 грудня 2024 року в Південному окружному військовому суді в Ростові-на-Дону провели перше судове засідання у справі, прокурор зачитав обвинувальний висновок. Азізова та Османова звинувачують за ст. 205.5 КК РФ частина 2 – «участь у діяльності організації, яка, відповідно до законодавства Російської Федерації, визнана терористичною».
Зараз обидва перебувають у слідчому ізоляторі №2 в Сімферополі. Свою провину на судових засіданнях заперечують.
Азіз Азізов 1995 року народження, за фахом будівельник, покрівельник. Під час розгляду судом запобіжного заходу Азізов заявив, що не є злочинцем і «відомий у місті як людина, яка організовувала свята для дітей».
Азізова двічі раніше затримували російські силовики та піддавали адміністративному покаранню, коли він як журналіст був присутній біля будинків, де проводили обшуки у кримських татар. Вперше це сталося у квітні 2017 року і закінчилося сімома добами арешту. Вдруге – у лютому 2022 року, йому також присудили сім діб арешту.
Рустем Османов, 1989 року народження, за фахом – журналіст, режисер монтажу.
11 грудня 2017 року Бахчисарайський районний суд звинуватив Рустема Османова у «порушенні встановленого порядку проведення масового заходу, що спричинило перешкоди транспорту та/або пішоходам» (частина 6.1 статті 20.2 російського Кодексу про адмінправопорушення). За це Османова було оштрафовано на 10 тисяч рублів.
У матеріалах адміністративної справи йшлося про те, що Османов та інші активісти перешкоджали проїзду машин і руху пішоходів під час обшуків у будинку іншого активіста Сейдамета Мустафаєва у квітні 2017 року.
12 грудня 2017 року відбулись обшуки у селі Урожайне Совєтського району Криму. Після них затримали сина кримськотатарського активіста Ібраїма Османова – Рустема. Кримськотатарський активіст Заїр Смедляєв стверджує, що Рустема Османова відвозили до Сімферополя. За його даними, російські силовики в будинку Османова шукали наркотики. Після цього Рустема Османова відпустили.
