Шістнадцятирічна Софія Ушкварок вже два роки разом із мамою живе у лікарні «Охматдит» у Києві. У неї рідкісне генетичне захворювання, через яке навіть перестали працювати нирки. Натомість кров дівчинці вже кілька років чистить діалізний апарат. Єдиною надією Софії на повернення до повноцінного життя була пересадка нирки: два роки вона чекала на донора, який їй би підійшов. Про це вона розповіла телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
«Знаєте, до останнього у мене була надія, що все-таки мені зроблять пересадку, що все-таки мені пощастить, – зізнається дівчина. – І тоді все буде добре. І знаєте, тепер я зможу жити, мені зроблять пересадку, тепер у всіх є шанс на це».
Таких пацієнтів, як Софія, які потребують трансплантації, в Україні – близько 5 тисяч. Раніше багато хто з цих людей їхав на лікування за кордон, а хтось просто вмирав, тому що пересадка органів від неспорідненого донора в країні була пов'язана з багатьма законодавчими труднощами.
Але два роки тому Верховна Рада нарешті ухвалила закон, який розблокував в Україні такі операції. Парламент дозволив громадянам України ще за життя давати свою згоду на донорство органів. Також згоду на вилучення органів для пересадки після смерті людини можуть надавати родичі померлого. З моменту ухвалення закону в Україні почала працювати Єдина державна система трансплантацій: у ній збирається інформація про сумісність донора та реципієнта.
Телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», вже розповідав про це раніше у своєму сюжеті:
Держава оплачує всі трансплантаціїОксана Дмитрієва
«І найголовніше – трансплантація для наших громадян безкоштовна. Держава оплачує всі трансплантації», – наголошує Оксана Дмитрієва, заступниця голови парламентського комітету з питань охорони здоров’я України.
Надію на життя зрештою отримала і Софія. Після двох років очікування донор, який їй підійшов, таки знайшовся – молодий чоловік, якому було лише 32 роки. Він помер від інсульту в одній із київських лікарень, а родичі дали згоду на трансплантацію його органів. Печінку, серце та нирки померлого, які забрали у донора, пересадили чотирьом дітям, одним із яких і стала Софія. Лікарі завжди вишиковуються у «коридор подяки», коли донора везуть на каталці в операційну, на знак вдячності тій людині, яка врятує життя.
Тим часом нирку, яку пересадять Софії, швидко привозять до «Охматдиту» автомобілем швидкої допомоги. Зробити це потрібно якнайшвидше: нирка поза організмом живе всього кілька годин. Дівчина не вірить своєму щастю, коли її починають готувати до операції, і каже, що це дуже несподівано для всіх.
Лікарі приступають до операції. Коли вони витягують рідну нирку Софії, з’ясовується, що вона крихітна, аномального розміру.
«Такі нирки можуть бути у новонароджених дітей, але далі вона має рости. А у таких дітей, як Софія, нирки не ростуть і не можуть виконувати свої функції», – пояснює лікарка-педіатриня Вікторія.
Усього година – і трансплантація закінчена.
«Ми отримали сечу, це тішить. Сподіваємося, що найближчим часом нирка запрацює на повну силу», – каже після операції лікар-трансплантолог Олег Годік.
Попереду у Софії – важкі місяці відновлення: нирка має прижитися в організмі, а дівчині все життя доведеться приймати імунодепресанти – препарати, які не дадуть її організму відторгнути чужорідний орган. Але вона радіє життю навіть із такими обмеженнями і каже, що тепер, після двох років життя в лікарні, нарешті зможе повернутися додому. Софія мріє закінчити школу та стати журналістом.
«Якщо все мине успішно, вона має повернутися до нормального життя, ходити до школи, радувати батьків оцінками», – сподівається хірург Олег Годік.
Тільки за останній рік в Україні зробили операції з пересадки 267 органів, з них 27 – з пересадки сердець. Вперше пересадили легені, печінку, а також кістковий мозок від неспорідненого донора. Успішними були сотні операцій із пересадок нирок.
Дуже важливо розуміти, що трансплантація – це не про смерть, це про життяІрина Заславець
Журналістка Ірина Заславець сама колись перенесла трансплантацію кісткового мозку за кордоном. Вона зняла безліч матеріалів на цю тему та просуває важливість пересадки органів в Україні, очоливши громадську організацію «Всеукраїнська платформа донорства». Про проблеми донорства в Україні вона поговорила із журналістами телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
«Дуже важливо розуміти, що трансплантація – це не про смерть, це про життя, – наголошує Ірина. – Це не про зловживання органами! Це про надію, яку дає цей орган іншій людині, яка вмирає. І зараз не залишилося операцій, які наші лікарі не можуть робити в Україні. Усі операції, задля яких ми раніше їздили на лікування за кордон, держава вже може гарантувати українцю тут, у себе вдома».
