Росія спонукає Україну підписати протокол про вилов риби в Азовському морі

У жовтні 2019 року засідання двосторонньої комісії із питань рибальства в Азовському морі було перерване через скандал навколо російської делегації, члени якої відвідували анексований Крим. Зараз російські чиновники планують підписати всі примірники протоколу в односторонньому порядку, а потім надіслати їх через Міністерство закордонних справ до Києва.

Офіційний Київ не має наміру надсилати своїх представників до Росії для підписання щорічного протоколу про вилов в Азовському морі. Про це повідомила начальник відділу організації та регулювання рибальства Азово-Чорноморського територіального управління Росриболовства Анжела Кизилова.

Керівник Асоціації рибопромислових підприємств Азова Марія Ганчева пояснює, чому Україні та Росії необхідно щорічно підписувати цей протокол про вилов в Азовському морі.

‒ У нас дуже великий витік кадрів через невизначеність, що буде з рибальською галуззю завтра. Професійних кадрів, так і в принципі кадрів не вистачає. Щодо вилову хотілося б бажати кращого. З приводу засідання двосторонньої комісії цього року я чула, що планується провести відеоконференцію ‒ не бачу в цьому нічого страшного. Нічого не заважає підписати протокол про раціональне використання водних біоресурсів Азовського моря вчасно, у цьому році, а не ближче до березня, як було торік. Без протоколу ми не можемо встановити ліміти, квоти та режим на 2020 рік в Азовському морі. Історично склалося, що воно використовується Україною та Росією. Ще в 1993 році сторони підписали угоду, як раціонально використовувати біоресурси, щоб їх не знищити, як їх відтворювати, щоб було що ловити.

Марія Ганчева підкреслює, що це єдиний механізм, згідно з яким українські рибалки можуть працювати в Азовському морі.

‒ Для України квоти встановлюються більші ‒ 60%, для тієї сторони ‒ 40%. Цього року, я думаю, ми ще не вибрали свій ліміт, тому що промисел почався з великим запізненням через підписання протоколу ближче до березня. Дуже багато було упущено часу. Якщо не буде підписаний протокол на 2020 рік, у нас не буде законних підстав вийти в море на промисел.

Український юрист-міжнародник, колишній постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим Борис Бабін стверджує, що дистанційне підписання протоколу не має юридичної сили.

‒ Точно така ж ситуація була взимку, коли черговий протокол на 2019 рік підписали саме шляхом листування. Однак такий формат заочних переговорів не передбачений ні положенням про цю комісію, ні самою угодою 1993 року. Простіше кажучи, це все фільчина грамота. Але комусь дуже сильно хочеться їх підписувати, і вони йдуть навіть на такий формат. Те, що вони не хочуть особисто брати участь у цих процесах, очевидно, тому що рано чи пізно виникнуть питання юридичної відповідальності членів делегацій: хто саме їздив, хто їм підписував технічне завдання. Коли люди фізично відбувають до країни-агресора, це зробити простіше, ніж коли все відбувається дипломатичним шляхом. Можна долучити колективну відповідальність: «Це не я, я поруч стояв, коли підписували».

За словами Бориса Бабіна, при розподілі квот на вилов риби можливі порушення корупційного характеру.

‒ Держрибагентство через цей протокол отримує умовні квоти та роздає їх «любим друзям». Квот на всіх не вистачить, тому виникає чіткий ланцюжок ‒ хтось, можливо, назвав би його корупційним ‒ між окремими привілейованими структурами та Держрибагентством. Коли ми вперше поставили це питання в 2017 році, то чітко побачили, що у тих осіб, які беруть участь в переговорах і підписанні протоколу з Росією, або у членів їх сімей є афілійований бізнес. Є дуже простий варіант: можна все це встановлювати в односторонньому порядку, як це відбувається у Чорному морі. Там ми ні з ким таких протоколів не підписуємо, і лов прекрасно йде, усі правила та умови Держрибагентство встановлює своїми наказами. Але для цього потрібно встановити відповідний міжнародно-правовий режим Азова, чого ніхто не робить.

Борис Бабін додає, що для одностороннього вилову в Азовському морі Україні також необхідно убезпечити українських рибалок.

‒ Але вибачте, шановні: у нас захоплений Крим, і ці води ‒ сірі. Ніякі угоди з росіянами не гарантують там успішного лову. Може, за п'ять років війни варто було подумати, як це компенсувати? Ніхто не хоче про це думати, ніхто не хоче нічого робити, а схема, яка склалася, непогано годує, тому все підписують щорічні протоколи навіть в умовах російської агресії.

Заступник голови Держрибагентства України Андрій Кравченко впевнений, що його відомство діє відповідно до українського та міжнародного законодавства.

‒ Хотів би підкреслити, що Азовське море відіграє дуже важливу роль в організації продовольчої безпеки нашої країни. Тут легально працюють близько 90 українських суб'єктів господарювання, залучені до чотирьох тисяч рибалок, а також людей, пов'язаних з промислом, і більше ніж 800 плавзасобів. Статус Азовського моря визначається різними міжнародними договорами ‒ у першу чергу це Конвенція ООН з морського права 1982 року, де чітко зазначено, що країни, які омиваються замкнутими або напівзамкнутими морями, мають вступати в консультації, щоб максимально раціонально використовувати водні біоресурси. Також у нас є договір 2003 року, де зазначено, що діяльність у сфері рибного господарства має базуватися на домовленостях. Угода 1993 року регламентує рибальство.

Андрій Кравченко вказує на те, що рішення дистанційно підписати черговий протокол з Росією ухвалювало не тільки Держрибагентство.

‒ За угодою 1993 року щорічно почергово на території кожної з країн відбувається засідання українсько-російської комісії, за результатами якого підписується протокол про використання водних біоресурсів в Азовському морі ‒ без будь-якої політики, тобто фактично питання тільки стосується використання природних ресурсів. Два місяці тому ми отримали через дипломатичні канали офіційне запрошення від російської сторони провести черговий раунд переговорів на території Росії. Перш ніж відповісти, ми за участю органів виконавчої влади та правоохоронних органів під егідою МЗС провели низку консультацій щодо можливості проведення чергової сесії. В результаті ми досягли домовленості опрацювати питання її проведення дистанційно, а за результатами підписати протокол.

Згідно з оцінкою Андрія Кравченка, підписання протоколу з Росією через дипломатичні канали відповідає міжнародним угодам. Водночас чиновник відмовляється коментувати, як він каже, «ефемерні тези» щодо можливих зловживань у зв'язку з розподілом квот. Однак

Борис Бабін наполягає, що Україна не зобов'язана підписувати протоколи з Росією.

‒ Чорне море точно так само напівзамкнуте, і щось я не бачив у нас протоколів ні з румунами, ні з турками. Дійсно, ми можемо робити це згідно з Конвенцією ООН з морського права, але не зобов'язані. Це пряма маніпуляція та перекручування фактів. Повторюся: не передбачено заочних сесій, це ноу-хау від Держрибагентства. Торік сесія все-таки відбулася, нехай і була перервана. До того ж, як кажуть незалежні біологи, ніякі квоти насправді не потрібні, тобто наявні в Азовському морі види риб не потребують захисту через квотування... До того ж, у тих же самих протоколах Україна погодилася з тим, що Росія має визначати правила лову в Керченській протоці ‒ там, де збудований міст. Це я до того, що нібито ці протоколи не мають стосунку до політики. Звичайно, мають... Я думаю, все це будуть коментувати в межах кримінальних справ.

Андрій Кравченко наполягає на тому, що Конвенція ООН з морського права зобов'язує Росію та Україну співпрацювати на Азовському морі, що позицію України на нинішніх переговорах з Росією сформулювали експерти з міжнародного права.

‒ Окрім звинувачень у зраді, я не почув від пана Бабіна пропозицій, як надалі використовувати природний ресурс, розподіляти квоти. Взагалі не встановлювати квоти ‒ я не беруся це коментувати. Все ж потрібно бути експертом, а я сумніваюся, що пан Бабін експерт саме в рибному господарстві.

У Міністерстві закордонних справ України поки не коментували проведення дистанційної сесії комісії з рибальства в Азовському морі.

(Текст підготував Владислав Ленцев)