Чому Зеленський назвав відсутність запрошення до НАТО «історичною помилкою» Байдена? Якою може бути присутність «Коаліції охочих» на українських територіях? Як виглядає «дзеркальна відповідь» України на російські «шахеди» – у цифрах і в грошах? Та чи дійсно президент України готовий до особистої зустрічі з Путіним?
Чи припинила б очолювана Путіним Росія агресію, якби Україну якимось дивом взяли б у НАТО? І чи взагалі розпочав би Путін спочатку гібридну, а потім і повномасштабну війну, якби Україна була членом НАТО, як колишні респубілки СРСР Литва, Латвія і Естонія?
Ці запитання зараз звучать швидше як риторичні, бо досі серед країн НАТО немає одностайності щодо України.
Тому, вважає президент України Володимир Зеленський, Україні не варто покладатися лише на альянс.
Безпека, гарантії та місце України в Альянсі
«Вже понад 11 років, а особливо після початку повномасштабного вторгнення, ми розуміємо головне: Путіну не можна довіряти. І я на 100% впевнений (не на 90%, а саме на 100%), що він не зупиниться. Між нами і ним – НАТО. Ми поважаємо Альянс і хочемо бути його частиною, але ми не знаємо, як НАТО реагуватиме в разі подальшої агресії. Тим більше, що не всі країни наразі підтримують наше членство. Саме тому ми почали говорити про сильні безпекові гарантії (як альтернативу – ред.)», – сказав Зеленський на YES.
Зеленський назвав відсутність запрошення України до НАТО історичною помилкою адміністрації Байдена, яка, на його думку, лише передала ініціативу в руки Росії.
Водночас він підкреслив, що у Києва є чіткі рішення на кожен російський крок, і ключове, чого зараз не вистачає – це політична воля партнерів діяти рішуче.
Радник прем’єр-міністра Великої Британії з питань національної безпеки Джонатан Пауелл визнав, що найнадійнішою гарантією безпеки є українська армія, яку потрібно й надалі підтримувати й зміцнювати. Водночас він запитав у президента України, які ще гарантії можуть реально стримати Путіна від спроб повторити агресію в майбутньому.
Зеленський відповів, що надійні безпекові гарантії – це не лише про армію, а цілий комплекс заходів:
- Українське військо – сильне, але потребує ресурсів. Необхідні дрони, РЕБ, зброя, внутрішнє виробництво, фінансування та доступ до західного озброєння.
- Потрібна формалізація безпекових гарантій. Україна шукає аналог статті 5 НАТО – чіткі юридичні зобов’язання. Гасла «як стаття 5» не працюють без чітких домовленостей на папері.
- Військова присутність сил союзників «на землі, в небі, на морі» посилює політичний тиск на Росію. Не йдеться про масову присутність, але сама наявність військ партнерів свідчить про потужний сигнал стримування. «У це важко віриться, що Росія знову почне війну проти такої великої кількості країн, представники яких є тут, в небі, на морі і на землі», – відзначив Зеленський.
- Потрібні чітко прописані санкційні механізми.
- План відбудови на кшталт «Плану Маршалла»: важливо мати фінансову підтримку для відновлення інфраструктури, зокрема енергетичної. Це – теж частина довгострокової безпеки.
- Україна очікує реального членства в ЄС, а не чергових обіцянок типу «EU-like». Потрібна конкретна дата вступу.
І найголовніше, за словами Зеленського: усе це має бути чітко зафіксовано, а не залишено в площині гнучких обіцянок.
Спеціальний посланник президента США в Україні Кіт Келлог, натомість, наголосив, що безпекові гарантії для України не обов’язково мають включати розгортання іноземних військових контингентів.
«Українці б'ються дуже чудово, якщо подивитися на кількість вбитих противників. Можливо, їм і не потрібна допомога особовим складом. Ми, радше, маємо на увазі логістику, розвідувальну допомогу, аніж безпосередній вступ військ у війну, – пояснив він. – Але, я думаю, що таки справді потрібна пауза, пов'язана з припиненням вогню, для того, щоб можна було завершити роботу над тими безпековими гарантіями»
На що прем'єр-міністр Великої Британії (2019-2022) Борис Джонсон запитав, чому країни-учасниці «Коаліції охочих» не можуть розгорнути свої сили в безпечних регіонах України, не для бойових дій, а щоб допомагати з логістикою і підтримувати Україну?
Він підкреслює, що українські військові справді є найкращими захисниками своєї країни, але коаліція могла б показати світові, що Україна зробила вибір на користь західної безпеки і має право сама вирішувати, кого запрошувати на свою територію, а не дозволяти Росії блокувати ці рішення.
«Чому б не прискорити розгортання «Коаліції охочих»? Бо хтось каже, що коаліція охочих, але слабкодухих», – підсумував Джонсон.
Президент Фінляндії Александр Стубб наголосив, що створення стримування «Коаліцією охочих» має відбуватися поступово й починатися вже після завершення війни.
«Ми повинні надати Україні найкращі можливості щодо розвідувальної інформації та фінансової допомоги, щоб допомогти боротися у цій війні, оскільки раніше ми не діяли як стримуючий чинник. Тому слід рухатися покроково. Наступним кроком після припинення війни має стати задіяння коаліції на основі вже розроблених планів. Але найкращою гарантією безпеки України, на мою думку, має бути її членство в ЄС», – сказав Стубб.
«Щоб Росія не стріляла 800-ма дронами, треба відправити їй 1000»: ціна санкцій
Спеціальний посланник Президента США в Україні Кіт Келлог зауважив, що наразі ефективність санкцій проти Росії можна оцінити на шість балів із десяти.
Водночас Келлог підкреслив: навіть якщо посилення санкцій створює додаткові ризики, це необхідно робити.
Як приклад, він згадав спробу Естонії зупинити одне з суден тіньового флоту, що прямувало до Санкт-Петербурга, зазначивши, що повне перекриття трафіку Балтійським морем могло б зупинити до 70% таких перевезень. На його переконання, для цього міжнародна спільнота повинна продемонструвати рішучість і готовність до дій.
«Я впевнений, треба застосовувати потужні економічні санкції. Наприклад, суверенні активи Росії. Треба наміритися і щось робити з цими грошима, забрати їх або припинити експорт нафти. Ось ми наклали санкції на тіньовий флот, який курсує Балтійським морем. Те ж говорить і Трамп європейцям: досить вже купувати нафтопродукти у Росії. Це говорив і наш міністр фінансів не так давно», – сказав спецпосланник Президента США в Україні.
На думку Келлога, без китайської підтримки війна Росії проти України не могла б тривати в такому масштабі, і якщо Пекін припинив би свою допомогу, повномасштабна війна швидко б завершилася.
Якщо б Китай відрізав свою допомогу Росії, то вже завтра ця війна закінчилася бКіт Келлог
«Я думаю, якщо подивитися на Китай та Росію разом, то тут Росія є молодшим партнером, а не старшим. У китайців і економічна, і військова потуги, і історична перевага, і лідерство, і все решта. І я гадаю, якщо б Китай відрізав свою допомогу Росії, то вже завтра ця війна закінчилася б. Без китайської підтримки Росія не змогла б це робити», – сказав він.
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський нагадав, що у Вашингтоні є різні позиції – від бажання зосередитися на Азійсько-Тихоокеанському регіоні до прагнення відновити ділові стосунки з Росією або уникати затяжних воєн. На цьому тлі він запитав Зеленського, що саме потрібно від США і зокрема від Дональда Трампа у плані санкцій, військової техніки та політичної підтримки – і скільки часу, на думку української сторони, потрібно, щоб Путін переглянув свої воєнні цілі й погодився на мир, прийнятний для України.
Щоб Росія не хотіла завтра стріляти 800-ма дронами, треба відправити їй 1000 в цей моментВолодимир Зеленський
Зеленський наголосив, що санкції мають бути не лише символічними, а практичними, точковими і своєчасними. Він звернув увагу на те, що російська військова промисловість продовжує отримувати критично важливі компоненти для виробництва ракет і дронів через приватні компанії в різних країнах – навіть у Європі та Азії. Лідер України підкреслив, що без жорстких санкцій проти таких компаній війна не зупиниться, адже Росія зберігає здатність щодня виробляти сотні одиниць озброєння. Він також зазначив, що Україна розвинула власні далекобійні спроможності, однак гостро потребує фінансування, зокрема для закупівлі інтерсепторів для протидії дронам-камікадзе типу «Шахед». За його словами, єдиний спосіб стримати Росію – це дзеркальна, жорстка відповідь.
«На 800 російських «шахедів» на добу по Україні треба 1600 інтерсепторів українських, чи хоча б 500 (бо є й інша зброя, якою ми збиваємо «шахеди»). Вартість одного інтерсептора – 3000 євро. Це відповідь, як зупинити «шахеди». А тепер, щоб Росія не хотіла завтра стріляти 800-ма, треба відправити їй 1000 в цей момент. Тисячею наших дронів відповісти Росії», – сказав Зеленський.
Він додав, що рішення про фінансову допомогу повинно бути швидким, адже технології на війні вдосконалюються регулярно: «Завтра вони (армія РФ – ред.) знайдуть іншу зброю – ви повинні відповідати дзеркально і сильно».
На думку Александра Стубба, припинення вогню по фактичній лінії фронту може стати відправною точкою для подальших переговорів між Україною і Росією. Водночас він наголошує, що Україна має право на максималістську позицію, так само як це робить РФ. Крім того, він звертає увагу на те ситуація на полі бою не така критична для України: темпи просування російських військ повільні й супроводжуються значними втратами. Водночас економічна ситуація в Росії погіршується: висока інфляція, стагнація, зменшення резервів. Саме тому ключовим інструментом для тиску на Кремль президент Фінляндії вважає посилення санкцій, зокрема щодо заморожених активів і нафтових обмежень.
«Що більше будемо чинити економічного тиску, що більше будемо працювати із замороженими активами, накладати обмеження на вартість нафти, то більше буде результату. Це не про землю, це про те, як примусити Росію до миру», – зауважив Стубб.
Скільки коштує один день війни?
Минулого року Росія витратила близько 150 мільярдів доларів на війну проти України. Реалістично ми не можемо витрачати стільки жРоксолана Підласа
Голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету Роксолана Підласа наголосила, що добові витрати України на війну виросли з приблизно 140 мільйонів доларів у минулому році до 172 мільйонів доларів на сьогодні. Ця сума включає зарплати, боєприпаси, озброєння, а також соціальну підтримку поранених і родин загиблих. Підласа підкреслила, що більшість цих витрат Україна покриває з власних надходжень і внутрішніх запозичень.
«Україна – сильна й опірна, але їй потрібна допомога. Минулого року Росія витратила близько 150 мільярдів доларів на війну проти України. Реалістично ми не можемо витрачати стільки ж, але прагнемо отримати принаймні 120 мільярдів доларів на оборону наступного року. Джерелами надходжень мають бути державний бюджет і підтримка натурою через різні ініціативи – Рамштайн, PEARL, «Данська модель» тощо. Але 100 мільярдів доларів – дуже амбітна цифра як у контексті бюджетних витрат, так і щодо прямої військової підтримки технікою та озброєнням», – сказала вона.
За словами Підласої, досі Сполучене Королівство – єдина країна, яка дозволяє українському бюджету отримувати допомогу, що може використовуватися на військові цілі, тож інші країни мають наслідувати цей приклад. Робити це, зазначає жінка, простіше з російських коштів, ніж за рахунок платників податків західних країн.
«Саме тому ідея репараційної позики, про яку говорила голова Єврокомісії, є розумною і ми її вітаємо», – підсумувала вона.
Україна потребуватиме щонайменше в 120 мільярдів доларів наступного року, як у разі продовження бойових дій, так і у разі їхнього припинення: «нам треба буде приблизно стільки ж, щоби відновити наші запаси, підтримувати наші збройні сили в стані бойової готовності на випадок наступної агресії», – зауважив Міністр оборони України Денис Шмигаль.
«Якщо ми будемо витрачати менше, ніж Росія, то тоді ми будемо платити нашими територіями і життями наших людей. Тож нам треба мобілізувати всі можливі джерела, фінанси. Конфіскація заморожених активів Росії – можливо, ми не будемо говорити про, власне, конфіскацію, можуть бути інші процеси і процедури – буде серйозним джерелом фінансування української оборони і українського відновлення. Це перше завдання для всіх нас. Треба знайти політичні і правові розв'язки для того, щоби ці активи використати ефективно на користь України. І це зможе покрити всі наші потреби в інноваціях, в технологіях і відновлення пісня війни», – сказав він.
За словами міністра оборони, нині Україна має три пріоритети: утримання фронту та постачання, захист неба (зокрема необхідно масштабно нарощувати виробництво дронів‑перехоплювачів і контрдронових засобів) та збільшення виробництва української зброї для «deep strike» по цілях на території РФ (НПЗ, військова інфраструктура тощо).
Шмигаль підстрелює: Україна готова ділитися із партнерами досвідом і технологіями виробництва зброї та збиття дронів, а також будувати спільні виробництва з іншими країнами.
«Ми усвідомлюємо, що нам всім треба бути боєготовими. Не можна в майбутньому перемогти у війні з Росією. Росія ділиться своїми технологіями і досвідом з Північною Кореєю. Вони збільшують свій особовий склад. У них дуже ефективні балістичні ракети. Вони мають іранські технології, дрони. Це третій їхній союзник. І Білорусь також підтримує їх або обладнанням, або технологіями. І ми живемо в незвичайний історичний період, коли вже змінився світопорядок. І нам треба на це зважати. Нам також треба об'єднуватися в Європі, поза Європою. Ми маємо бути підготовленими до всіх цих викликів і складності», – зауважив Шмигаль.
Зеленський готовий до особистої зустрічі з Путіним
Колишній директор ЦРУ та генерал США у відставці Девід Петреус висловив сумнів у можливості реальних переговорів із Росією до моменту, поки ситуація на фронті не зміниться кардинально. На його переконання, для цього Україні необхідно значно посилити підтримку в усіх ключових сферах, аби вона змогла жорстко зупинити наступ Росії. Петреус наголосив: Путін має усвідомити, що йому не вдасться захопити більше українських територій.
Президент України Володимир Зеленський пояснив, що будь-які перемовини щодо територій можливі лише після досягнення припинення вогню, і наразі Путін до цього не готовий. Тому ключовим завданням є досягти саме цієї зустрічі й домовленості про зупинку бойових дій.
«Якщо вони хочуть поговорити, ми готові говорити на рівні лідерів. Хочеш говорити про території, про якісь навіжені історичні речі – я готовий говорити з ним. Але не через американців, не через європейців. За їхньої підтримки – так. Але не через них. Це наша земля, наші люди, наша нація, наша історія, наша ідентичність – і ось чому. Насправді, якби Україна від самого початку, та навіть зараз, якби ми могли отримати всю силу, яка нам потрібна, ми можемо і не говорити тоді з ним. Але я готовий говорити, готовий до діалогу», – зазначив Зеленський.
Не було зустрічі, не було припинення вогню. Це означає, що недостатньо було тиску. Від кого? Від президента Трампа, від європейців, від світуВолодимир Зеленський
Він наголосив, що Україна від самого початку підтримувала ідею мирного діалогу, зокрема – ініціативи, які надходили від колишнього президента США Дональда Трампа. Зеленський зазначає, що ще на зустрічі в Джидді він погодився на запропонований формат, і надалі Україна брала участь у численних зустрічах, переговорах, телефонних розмовах – зокрема в Туреччині. Водночас, попри певні результати, зокрема обміни полоненими, головного – зустрічі з Путіним і припинення вогню – не відбулося. Зеленський робить висновок, що для цього не було достатнього міжнародного тиску.
«Але не було зустрічі, не було припинення вогню. Це означає, що недостатньо було тиску. Від кого? Від президента Трампа, від європейців, від світу. Нам треба цей тиск на Путіна. Отримати, добитися зустрічі. Так, я готовий (зустрітися з Путіним – ред.)... Ми готові до пропозиції президента Трампа. Давайте зробимо тристоронній формат, потім – двосторонній. Давайте зробимо спочатку двосторонній, потім тристоронній – але ми готові. Але щоби не штовхати в це технічні команди (ці процеси мають вести лідери, а не технічні команди – ред.)», – заявив президент України.
«Ви готові зустрітися віч-на-віч?», – запитав українського президента аналітик CNN Фарід Закарія. «Так, віч-на-віч. Іноді нам треба це, навіть якщо нам не подобаються ті чи інші обличчя», – відповів Зеленський.
Ялтинська європейська стратегія (YES, Yalta European Strategy) – міжнародна щорічна конференція українських і закордонних політиків та підприємців. У 2004-2013 роках конференція проводились у Ялті. А з 2014-го, після окупації та aнексії Криму – у Києві. Її метa – сприяння розвитку України та підтримки її євроінтеграційних прагнень.
Форум