Росія намагається забезпечити окупований Крим водою за допомогою європейського обладнання, яке потрапило на півострів в обхід санкцій ЄС. Поставки такої техніки були заборонені рішенням Ради Європи відразу після анексії Росією українського півострова. Репортаж телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
Півтора місяця тому місцева влада в Сімферополі запускала станцію водопостачання. Дефіцит прісної води – одна з головних проблем півострова. До анексії її вирішували за допомогою Північно-Кримського каналу. Але з приходом російських військ українська влада його перекрила. Щоб упоратися з проблемою, воду в тимчасово окупованому Криму тепер качають з артезіанських свердловин.
«Північно-Кримським каналом приходило до Криму приблизно 1 мільярд 300 тисяч кубічних метрів води. На питні проблеми йшло приблизно 100 мільйонів, тобто менш ніж 10%. Все інше йшло на інші потреби Криму, на сільське господарство, на промисловість. Так ось ця проблема не може бути вирішена за рахунок артезіанів, ані за рахунок чогось іншого, окрім як за рахунок Дніпра» – каже ексзаступник міністра курортів і туризму АР Крим Олександр Лієв.
У сюжеті російського державного телеканалу про відкриття станції водопостачання Сімферополя можна побачити обладнання західних компаній – насоси німецької Siemens і данської Grundfos. Поставки такої техніки на анексований Росією півострів заборонені постановою ради Європи з 2014 року.
«Тут не зрозуміло стовідсотково, яким чином ці насоси потрапили до Криму. Ми бачимо заяви компаній Siemens і Grundfos с про те, що вони всього дотримувалися. Про те, що вони зобов'язують своїх контрагентів вказувати – куди буде постачатися обладнання. Ніби всі всього дотримувалися. Але результат видно, і санкції порушуються», – зазначає редактор Scanner Project Михайло Маглов.
Колишній представник президента України в АР Крим, юрист-міжнародник Борис Бабін запевняє: європейські компанії не могли не знати, куди постачають їхні насоси, з огляду на специфіку обладнання. Тому, на його думку, санкції вони порушили свідомо.
«Устаткування є складним. Це, даруйте, не якийсь там дачний насос. Це промислове обладнання. Воно потребує сертифікації, страховки, гарантійного обслуговування. Тобто в даному випадку, очевидно, що такі поставки таких великих компаній можливі, природно, лише за попереднім погодженням, [на основі] розрахунку відповідних потужностей і установки на місцевості. Як уже довели експерти – ці насоси дуже спеціалізовані, вони мають підвищену потужність. І тут очевидно, що спочатку вони проєктувалися на викачування води всякою ціною», – розповідає Борис Бабін.
Це – не перший скандал із діяльністю німецької компанії Siemens на півострові. Після російської анексії Крим зіштовхнувся не лише з дефіцитом води, але й із відключеннями електроенергії. У рішенні цієї кризи також застосовувалося обладнання Siemens – потужні газові турбіни.
«Це був гучний скандал, коли Siemens заявила, про те, що нібито її ввели в оману, про те, що нібито її обдурили. Але це все виглядало доволі дивно. Тому що подібні турбіни – це досить таки рідкісний, одиничний продукт, який виготовляється за проєктом під конкретні умови. І коли Siemens сказала, що її ввели в оману – це виглядає дуже наївно» – додає Михайло Маглов.
У 2019 він і його колеги спільно з телеканалом «Настоящее Время» опублікували дослідження «Кримський архів». Журналісти зафіксували діяльність понад сотні західних компаній на тимчасово окупованому півострові. Але за 7 років дії обмежень із боку країн Європейського союзу і США лише поодинокі компанії були покарані за порушення санкцій.
«Ми знаємо окремі випадки, коли в Європі починалися перевірки. Так звані досудові слідства. Але [розслідування] тих випадків, про які ми знаємо, припинили за відсутністю складу злочину. Але це, швидше, виняток, ніж практика. У більшості випадків ми в принципі не бачили жодного розслідування з приводу порушення санкцій у Крим», – зазначає Маглов.
Країни ЄС просто не зацікавлені в розслідуваннях стосовно порушення санкцій – каже корінний кримчанин, колишній співробітник міністерства тимчасово окупованих територій Сергій Мокренюк.
«Бізнес – це гроші. І потрібно розуміти, що для європейської компанії або країни, доля України, ну, напевно, має якесь значення, але тільки виключно в залежності від порядності цієї компанії. Не більше і не менше» – каже Мокренюк.
Але політичної волі розслідувати порушення санкцій в анексованому Росією Криму немає не тільки у європейських країн, стверджує Борис Бабін. Українська влада, зі свого боку, теж цьому ніяк не сприяє.
«Оскільки це все відбувається на території України, в тому числі в окупованому Криму, Україна має повне право сама це все здійснювати. Ніхто не забороняє Україні сьогодні порушити кримінальну справу проти менеджменту Siemens. Внести Siemens у санкційні списки разом із данським партнером. Чи робиться це? – Питання риторичне. Я думаю, що, якщо хоч одна велика компанія потрапить в українські списки, для всіх інших це буде уроком» – каже Бабін.
В Україні за санкції відповідає Рада нацбезпеки і оборони. Журналісти телеканалу «Настоящее время» відправили запит у відомство. Але до моменту виходу матеріалу в ефір – відповідь так і не отримали. У представництві президента України в АР Крим заявили – поки лише збирають інформацію про компанії-порушників, після чого вже будуть звертатися в прокуратуру і МЗС для порушення кримінальних справ.
