Участь в проукраїнських мітингах у Криму, 7 років служби в полку «Азов», участь у війні на Донбасі на боці України, а потім робота на російські спецслужби і диверсії в українському тилу. Це все про одну людину, яку затримала контррозвідка СБУ за підозрою у державній зраді. Проєкт Радіо Свобода «Донбас Реалії» ексклюзивно розповідає історію двох громадян України, які добровільно вирішили працювати на Росію.
Станіслава Єрмакова і Миколу Топала звинувачують у державній зраді, здійсненні злочину, організованою злочинною групою за попередньою змовою, а також у незаконному поводженні з вибуховими речовинами і вогнепальною зброєю.
Перший – колишній військовослужбовець полку «Азов». Другий – ще недавно столичний студент. Звела цих людей разом киянка Євгенія Більченко – колишня викладачка Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, яка незадовго до великої війни зі скандалом поїхала в Росію і весь цей час публічно підтримує російське вторгнення в Україну. Далі здебільшого пряма мова фігурантів справи, які не приховують того, чим займалися.
Редакція розуміє, що ці заяви зроблені в умовах неволі, тому сказане може не відображати справжніх поглядів підозрюваних. Також у Конституції України, зокрема в статті 62, сказано, що до вироку суду кожен вважається невинуватим у вчиненні злочину.
Диверсії в Одесі. 2024 рік
«Був куратор, людина з російських спецслужб. Наприкінці січня він зв’язався через наш канал зв’язку і сказав, що у Росії почалося багато пожеж, багато чого горить і треба давати відповідь», – розповідає Станіслав Єрмаков.
«Перше, на чому я зупинився, був склад твердопаливних матеріалів на території Одеси. Я подивився по карті, як туди дістатися. Я пройшовся двічі в районі цього місця зі своїм товаришем [Миколою Топалом]. Ми дивилися, чи є камери, чи є собаки на території, чи видно охорону, чи можна туди пробратися, де саме і що конкретно можна підпалити.
Нам просто пощастило проскочитиСтаніслав Єрмаков
Коли ми визначилися з об’єктом, почали підготовку. Купити матеріали для вогнесуміші, зробити вогнесуміш, купити речі, запасне взуття та продумати маршрут підходу і відходу. У першу акцію ми вирішили, що поїдемо громадським транспортом до місця, але коли їхали, побачили, що маршрутку, яка їхала у зворотному напрямку, зупинило ТЦК. Ми зрозуміли, що сильно ризикуємо і нам просто пощастило проскочити. Тому всі інші акції ми вже робили пішки – намагалися взагалі не користуватися транспортом», – каже Єрмаков.
«За першу акцію нам заплатили 5000 доларів. Через місяць [куратор] знову з нами зв'язався, говорив, що потрібно продовжувати ці акції, що це не одноразова справа, а потрібно за графіком, скажімо так, раз на місяць щось робити», – додає Топало.
Після всіх розвідок я вибирав час, коли буду діятиСтаніслав Єрмаков
За даними слідства, з січня по листопад 2024 року Єрмаков і Топало за завданням представників ГУ ГШ ЗС РФ здійснили 8 диверсій на території Одеси і Одеської області.
«Після всіх розвідок я вибирав час, коли буду діяти – до комендантської години чи під час. Я знаходив місце для схованки, де в мене буде змінний одяг і взуття. Я доходив туди, переодягався. Я не брав з собою жодних телефонів із SIM-картами для зв'язку. У мене був спеціальний телефон, де ніколи не було SIM-карти, на який я вів виключно відеозйомку, або використовував для фотографій», – продовжує Єрмаков.
«Я брав із собою цей телефон, переодягався, перевзувався, брав вогнесуміш, спеціальний порошок від собак – певну суміш, яку я розсипав на місці очікування перед початком акції. Із цим багажем я йшов до місця акції, ще раз оглядав усе навколо, чекав певний час. Коли бачив, що все спокійно, перелазив через паркан. Далі потрібно було діяти швидко: взяти вогнесуміш, облити те, що я хотів підпалити, зняти буквально 5-секундне відео й піти звідти», – розповідає Станіслав.
«Масштабною вийшла акція в серпні [2024 року]. Куратор мені закинув ідею: чи зможеш зробити дві електропідстанції за короткий період. Я йому сказав «ні», а сам цю ідею залишив при собі й подумав, що, мабуть, він має рацію. Бо якщо я почну працювати по електропідстанціях, то рано чи пізно їх почнуть охороняти. Отже, якщо я хочу встигнути зробити більше акцій, треба діяти в короткий проміжок часу.
Перерізав колючий дріт, заліз, підпалив трансформаторСтаніслав Єрмаков
Я вибрав дві електропідстанції: одну на території Одеси, іншу за містом. У ніч із 5 на 6-е я залізничними коліями дістався до однієї електропідстанції, перерізав колючий дріт, заліз, підпалив трансформатор, вибрався звідти, повернувся додому. Вдень відпочив, увечері вже з новою вогнесумішшю пішов пішки за місто, знайшов другу електропідстанцію, знову за тією ж схемою підпалив її і до комендантської години встиг добігти додому. Тобто за добу я зробив дві електропідстанції», – згадує Єрмаков
Коментар контррозвідки СБУ
«Вистежити Єрмакова і Топало було дійсно складно, тому що у них були знання і навички у розвідувально-диверсійній роботі. Під час своїх диверсійних акцій вони не використовували телефони, не користувалися мобільним зв'язком. В них було декілька мобільних телефонів, в першу чергу, для зв'язку з куратором, який перебував на головній квартирі, там де був обшук у Топала Миколи. Також був телефон лише для фільмування їхньої протиправної діяльності», – розповідає контррозвідник.
«Спілкувалися вони за допомогою окремого телефону, який був лише вдома. Він ні разу не підключався до мобільного інтернету, використовував лише Wi-Fi-зв'язок», – додає представник СБУ.
Початок великої війни. 2022 рік
«У мене було відчуття, що я перебуваю між молотом і ковадлом. З одного боку, я не хочу служити Україні і допомагати їй. З іншого, я розумів, що перед Росією у мене немає жодних заслуг. Більше того, я учасник «кримської весни» з українського боку», – розповідає Єрмаков про свої міркування наприкінці лютого 2022-го.
Я виїхав з Криму в 2014 році, тому що підтримував УкраїнуСтаніслав Єрмаков
«Я виїхав з Криму в 2014 році, тому що тоді підтримував Україну. Якщо мене з такою біографією ще й у полон візьмуть, то взагалі незрозуміло, що зі мною буде. З одного боку, я думав, що Росія зважилася, і що це дуже серйозний крок. І після цієї війни світ зміниться, і Росія, і Україна. З іншого боку, я розумів, що моє становище дуже хитке», – згадує Єрмаков.
За словами Станіслава, 1 березня на зв’язок вийшла Євгенія Більченко, з якою Єрмаков познайомився у 2021 році, і сказала, що з ним хоче поговорити одна людина. Зрештою, той чоловік дав контакт ще однієї людини, а той ще іншої.
Я вирішив, що хочу допомагати РосіїСтаніслав Єрмаков
«У підсумку я зв’язався з людиною, яка попросила мене допомогти Росії – прогулятися вулицями Києва, подивитися на скупчення військової техніки, артилерії, блокпости. Загалом, подивитися на всі військові об’єкти й повідомити про них. Я вирішив, що так, я хочу допомагати Росії й треба допомагати. Я вийшов у місто й увесь березень ходив вулицями Києва та наносив на карту те, що вважав за потрібне», – зізнається Єрмаков.
Служба в «Азові». 2014–2021 роки
«Я служив там з 2014 року, тому що вірив в Україну, в її правильний шлях. Я вважав, що Росія анексувала Крим. Це суперечить усім законам. Потім почалася війна на Донбасі. І я вважав, що Україну потрібно зберегти. Це моя держава. Зберегти її цілісність. Плюс це регіони, в яких я жив. Я в Луганську в школі навчався, а в Криму я народився. І тоді я вірив в Україну. Усі ці речі, про які я говорю, відбувалися поступово, паралельно зі службою», – каже Єрмаков.
В «Азов» Єрмаков потрапив у 2014 році через своїх кримських знайомих. Спочатку служив у взводі зв’язку, далі був у танковій роті, а пізніше потрапив у піхоту. За ці роки пройшов Мар’їнку, Іловайськ, Широкине, Красногорівку, район Горлівки. Звільнився у 2021 році.
Я бачив лінію фронту в різні рокиСтаніслав Єрмаков
«Я бачив лінію фронту в різні роки. У мене не було якихось жорстоких боїв, у яких я б брав участь. Але я бачив загалом війну, якою вона є. У 2014–2015 роках я абсолютно вірив у те, що роблю. Я вірив, що треба відбити Донбас, Крим, щоб зберегти цілісність України. Потім я побачив, що війна перетекла в якусь мляву фазу, яку ніхто не хоче завершувати», – зазначає Єрмаков.
Відповів він і на запитання, чи вагався з рішення працювати на Росію, коли розумів, що йде, в тому числі, проти своїх колишніх товаришів по службі.
«Це взагалі складна моральна проблема. Це викликало в мене питання. Але зрештою я для себе зрозумів, що є питання мети. Відкинути всю попередню біографію й просто знову почати життя з чистого аркуша. Як я це зробив у 2014 році, так я це зробив і в 2022-му. Звісно, були товариші, з якими я спілкувався після завершення служби. Один із них загинув тоді ж у 2022-му. Долю іншого я не знаю», – каже Єрмаков.
Звільнився Станіслав зі служби у 2021 році. Тоді ж почав спілкуватися з Євгенією Більченко, написав їй у фейсбуці і навіть надсилав невеликі суми грошей, коли її звільнили з університету Драгоманова.
Я зрозумів, що не асоціюю себе з УкраїноюСтаніслав Єрмаков
«На той момент я вже зрозумів, що не асоціюю себе з Україною. Але в мене не було людей, з якими я міг поспілкуватися наживо. Більченко була тією людиною, з якою я міг відкрито обговорювати свої думки. І бути почутим. Це радше було спілкування з однодумцем. Але потім виявилося, що це більше, ніж просто спілкування. Це була людина, яка звела мене з кураторами», – стверджує Станіслав.
Але перед цим, каже Єрмаков, він отримав від Більченко перше завдання – підпалити музей Степана Бандери в селі Старий Угринів Івано-Франківської області.
Музей Бандери був єдиною яскраво освітленою точкоюСтаніслав Єрмаков
«Це був грудень 2021 року. Я взявся за це завдання. Моя помилка була в тому, що я не провів розвідки на місцевості, як це робив потім в Одесі. Я подивився на карту, уважно її вивчив. Взяв вогнесуміш, яку зробив ще в Києві. Сів на потяг без мобільного телефону. Приїхав до Львова, купив там мобільний телефон. Доїхав до околиць. Вийшов, пішов пішки. Прийшов у це село, побачив цей музей. Зрозумів, що він з трьох боків оточений житловими будинками. Лише з одного боку можна було підійти. Все село було темне. А музей Бандери був єдиною яскраво освітленою точкою – його вночі підсвічували потужні прожектори. Я відійшов у найближчий лісок, викопав яму в снігу. Сів і почав чекати, думати, що робити. Був на зв’язку з Більченко. І до ранку дійшов висновку, що зараз це нереально здійснити», – пригадує Єрмаков.
Дзвінок Більченко
Донбас Реалії подзвонили Євгенії Більченко і запитали про її зв’язок з Миколою Топало і Станіславом Єрмаковим. Ось коротка телефонна розмова:
Євгенії Більченко: Ви знаєте, якби Станіславу Єрмакову вдалося підпалити музей Бандери і ваше радіо разом із ним – я була б щаслива, але я йому таких завдань не давала. Ще питання?»
– Чи знайомили ви його з представниками російських спецслужб?
– Я ж кажу, якби представники російських спецслужб за моїм дорученням могли підпалити ваше радіо і музей Бандери разом із ним – я була б щаслива, але цього, на жаль, не сталося.
– Коли ви востаннє спілкувалися з ним – зі Станіславом, з Миколою, можете розповісти? Якого роду було це спілкування?
– У 2021 році я виїхала з України і більше з ним не спілкувалася.
– Але вони мені розповідали інше, вони казали, що в 2022 році…
– Вони вам нічого не могли говорити, бо я б побачила це інтерв’ю. Покажіть мені, будь ласка, це інтерв’ю.
– Ми покажемо це інтерв’ю, воно ще не опубліковане.
– Ні, покажіть, будь ласка, спочатку інтерв’ю зі Станіславом Єрмаковим і Миколою Топалом. Прекрасними людьми, які підтримували російську мову і російську культуру в Україні. Але, на жаль, жодних військових завдань від мене за наказом компетентних органів вони не виконували. Жодних контактів я з ними не маю, крім, звісно, культурологічної солідарності заради перемоги нашого спільного «русского мира», але хлопці військовою справою на його користь не займалися, на жаль.
«Я не буду розповідати, що не винен»
У 2022 році Станіслава Єрмакова і Миколу Топало затримали в Києві, але відпустили під підписку про невиїзд. Тоді вони одразу втекли в Одесу, де, розповідають, продовжували займатися розвідкою в інтересах Росії. У 2024 році до цієї роботи додалися ще й диверсії. На початку 2025 року групу вдалося затримати.
Вилучені мобільні телефони, вибухові пристроїПредставник контррозвідки СБУ
«Одного дня на місці, за яким здійснювали спостереження, з'явився Єрмаков Станіслав. Було здійснено затримання, проведено обшук в його квартирі, вилучені мобільні телефони, вибухові пристрої. Під час проведення допиту було отримано адресу №2. Вона в них була основною квартирою перебування. Там перебував Топало Микола. Під час обшуку було знайдено телефони, комп'ютерну техніку, а також відеокамеру, яку вони використовували для фільмування своїх протиправних дій, окремий телефон для спілкування з куратором, а також вибухові пристрої», – розповідає представник контррозвідки СБУ.
Донбас Реалії запитали у Єрмакова і Топала, чи шкодують вони про свої дії і чи змінили б своє рішення допомагати Росії, якби знали, що їх врешті-решт затримають?
Я не відмовляюся від своїх поглядівМикола Топало
«Озираючись назад, деякі речі, можливо, я зробив би інакше, але це питання не що, а як. Я не відмовляюся від своїх поглядів і не вважаю, що винен чи робив щось неправильне. Я керувався своїми переконаннями і робив те, чого не міг не робити», – сказав Микола Топало.
«Моя помилка в житті, за яку я розплачуюся зараз – це вибір сторони у 2014 році. Є бажання піти на обмін. Хотілося б ще пожити. Якщо Росія захоче мене забрати – я не проти. Ні – значить сидітиму, розплачуватимусь за те, що робив. Я прекрасно розумію, за що сиджу. Я не буду розповідати, що я не винен. Я розумів, що рано чи пізно мене можуть затримати. Змінив би я у 2021 році своє рішення? Ні. Те, що я роблю – це дуже довгий і складний шлях додому. Який, до речі, може закінчитися нічим», – каже Станіслав Єрмаков.
За державну зраду за українським законодавством загрожує 15 років тюрми або довічне ув'язнення.
Форум