23 лютого Приморський суд Одеси визнав громадського активіста Сергія Стерненка винним у справі про викрадення. Його засудили загалом до семи років ув’язнення і трьох місяців та конфіскації половини наявного майна за обвинуваченням у розбої. Сам Стерненко назвав вирок «продиктованим Офісом генерального прокурора». Активісти зустріли рішення суду вигуками «Ганьба».
Якими можуть бути політичні наслідки такого вироку? Про це Радіо Свобода запитало у народних депутатів.
Ігор Василів, «Слуга народу»:
– Чи це може бути тиском, щоб Стерненка виключити зі справ про напади на нього? Думаю, що так. Які політичні наслідки? Не знаю. В мене таке враження, що ми як партія і як фракція не повинні коментувати зараз сам вирок суду.
В апеляції, я вважаю, що цей вирок повинен би був бути м'якший набагато. А якщо почитати, які брались докази і свідок, який не брав участі у судовому процесі (знову ж таки, це я читаю у пресі), то тоді Стерненко мав би бути виправданий (я так думаю, це моя особиста думка).
Олександр Качура, «Слуга народу»:
– Ну, це візьме на прапор одна чи дві політичні сили, які будуть говорити про політичні переслідування, тому що їм не стільки про Стерненка і про долю цього хлопця, скільки про політичні дивіденди. Але цим вони тільки завадять Стерненку, тому що судді це можуть сприймати як тиск на себе.
Якщо у нас є вирок суду і він іменем України винесений, то він апріорі повинен бути справедливим і чесним. Але треба розуміти, що це перша інстанція, тобто буде ще апеляція, буде касація, тому про щось говорити зараз зарано.
Ілля Кива, «Опозиційна платформа – За життя»:
– Скільки мотузочці не витись, кінець все одно буде. І я щиро хочу подякувати генеральному прокурору за її принципову позицію щодо дотримання закону і покарання злочинця.
Справедливість є, тому вбивця і злочинець отримав по заслугах. І це тільки перша його історія. Буде ще один вирок, і там він отримає вже зовсім інші терміни покарання.
А наше завдання – зробити його перебування у в’язниці більш виховним.
Софія Федина, «Європейська солідарність»:
– Постать Стерненка є далеко неоднозначною, але ми бачимо дуже чіткий і послідовний тиск на нього як на людину, яка чітко виставила для себе українські пріоритети.
І те, що ми маємо саме такий тиск на нього (і в цьому випадку звинувачення аж дуже вже недоведене), показує, що влада все одно схильна зараз продовжувати репресії волонтерів, ветеранів, активістів, всіх, хто сміє мати власну думку і боротися за неї.
Мені дуже прикро, що суд в Одесі виніс саме таке рішення. Звісно, як народний депутат я не маю права впливати на рішення, тільки мені чомусь здається, що Офіс президента і навколишні сили аж занадто впливають на суди в Україні.
Михайло Цимбалюк, «Батьківщина»:
– Дуже важливо, щоб в апеляції розглянула суддівська колегія все-таки ретельно і детально, чи є реальні докази його причетності. Мені видається, що ця справа занадто заполітизована. І це – іспит на зрілість правоохоронної і суддівської гілки влади.
В іншому разі ми можемо мати непоправні втрати: недовіру до правоохоронної системи (зокрема до прокуратури, яка не завершила ще реформу, на мою думку). А з суддівською гілкою влади у нас взагалі проблеми.
Для мене як для громадянина України дуже важливо, щоб справедливість перемогла. Якщо є докази, то покажіть їх! Не всі вони таємні. Це все можна зробити для того, щоб у суспільства не виникало питань.
Поки що для мене особисто як для правника питань більше, ніж відповідей.
Олександра Устінова, «Голос»:
– Це абсолютно політичне рішення суду, тому що минулого тижня мав бути виправдальний вирок. Коли за тиждень переписали вирок і фактично визнали Сергія винним по всіх статтях, які інкримінували, то це виключно політика. Це немає нічого спільного з реальним правосуддям.
Суддя точно на гачку, тому що суддя свого часу відпустив директора бази, яка згоріла і де загинули люди. Тобто таку людину він відпустив з зали суду, а активіста проукраїнського, який відстоював, коли стояв фактично у перших рядах, коли у травні 2015-го був фактично наступ російських сил на Одесу, таку людину посадили.
Матеріали справи абсолютно сфабриковані, тому що вони фактично базуються на поясненнях однієї людини – так званого «активіста» проросійської партії «Родіна», який пізніше пішов у політичну партію Труханова. І коли дивитися матеріали справи, то ця людина фактично перебувала у двох місцях одночасно. Це неможливо. І це говорить про те, що справа була абсолютно сфальсифікована.
Насправді це дуже поганий знак, тому ми бачимо реванш проросійських сил (тому що за цими рішеннями точно стоять і Труханов, і Татаров, і я вже зрозуміла, що Венедіктова, тому що саме прокурори клопотали про тримання під вартою), і ми розуміємо, що це може бути чергова дестабілізація в країні.
Справа Сергія Стерненка
Сергій Стерненко – громадський активіст та колишній очільник осередку «Правого сектору» в Одесі. Зокрема, брав участь у протестах проти забудови Літнього театру Одеси, після яких його затримували.
У 2018 році на Стерненка скоїли три напади, під час останнього з них він смертельно поранив одного з нападників Івана Кузнецова. Другий учасник нападу Андрій Ісайкул згодом втік з України. Активіст стверджує, що діяв у рамках законного самозахисту. В замовленні нападів він звинувачує мера Одеси Геннадія Труханова, який справу не коментує. Стерненко також заявляв про тиск на слідство з боку міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та генеральної прокурорки Ірини Венедіктової.
У березні Офіс генерального прокурора повідомив, що Венедіктова та Аваков обговорювали «вбивство Кузнецова», хоча ця справа є підслідною СБУ. У квітні Венедіктова заявляла, що підозра у справі Стерненка «буде в будь-якому разі».
У «вбивстві» Стерненка звинувачують, зокрема, політики часів Віктора Януковича Андрій Портнов та Олена Лукаш, народні депутати від «Опозиційної платформи – За життя» Ілля Кива та Вадим Рабінович, від «Слуги народу» – Максим Бужанський та Олександр Дубінський. Натомість на захист активіста висловлювалися колишня голова МОЗ України Уляна Супрун, члени ініціативи «Хто замовив Катю Гандзюк?», парламентарі від партії «Голос».
11 червня 2020 року Служба безпеки України оголосила Сергію Стерненку підозру в умисному вбивстві та незаконному носінні холодної зброї.
Українська гельсінська спілка з прав людини вважає переслідування активіста політично вмотивованим.
Тим часом 23 лютого 2021 року Приморський суд Одеси визнав громадського активіста Сергія Стерненка винним в іншій справі – про викрадення. Його засудили до 7 років ув’язнення і трьох місяців та конфіскації половини наявного майна за обвинуваченням у розбої. Він відкидає звинувачення та планує оскаржити вирок.
Суддя Віктор Попревич 23 лютого визнав активіста винним за всіма статтями. Його звільнили від відповідальності через збіг терміну давності за обвинуваченням у викраденні людини за попередньою змовою осіб, але присудили ув’язнення за статтями «розбій» та «незаконне зберігання зброї». До оскарження вироку активісту обрали запобіжний захід тримання під вартою.
Серед обґрунтувань свого рішення суддя назвав те, що Стерненко «негативно ставиться» до партії, до якої належав викрадений – йдеться про партію «Довіряй справам» мера Одеси Геннадія Труханова.
Сергія Стерненка, на той момент лідера одеського осередку праворадикальної організації «Правий сектор», а також координатора «Правого сектору» в Комінтернівському районі Одещини Руслана Демчука затримали у вересні 2015 року.
Їх звинувачували у викраденні депутата Комінтернівської районної ради Одеської області Сергія Щербича у квітні 2015 року. Згодом обох звільнили під заставу. Стерненку також висунули звинувачення в незаконному зберіганні зброї, яку він, за його словами, добровільно віддав правоохоронцям.
Стерненко заперечував свою причетність до викрадення і наполягав на політичній умотивованості справи.
23 лютого в українських містах почалися акції протесту на підтримку Сергія Стерненка. Учасники акції анонсували безстроковий протест.
Під час акції біля Офісу президента в Києві активісти заявили, що протест триватиме до звільнення «всіх політв’язнів», включно зі Стерненком.
