Коли минулого року українська патріотична спільнота бідкалася через те, що в другий тур президентських виборів разом із Петром Порошенком вийшов Володимир Зеленський, хотілося наголосити на одному позитиві – добре, що там не опинився Юрій Бойко. Безумовно, він був би легшим і зручнішим спаринг-партнером для Порошенка. Але мені особисто хотілося б жити в країні, де відверто проросійські політики не мають жодних шансів на перемогу і у другий тур президентських виборів не проходять.
2021 – екватор президента Зеленського
Хоча чинна влада докладає усіх зусиль, аби продовжувати виглядати «новим обличчям», насправді команда Володимира Зеленського сидить у високих кріслах уже майже два роки. А приблизно о цій порі наступного року чинний президент перетне свій символічний «екватор», адже сплине половина його президентського терміну. Це не лише добрий привід підбити підсумки, а й нагальна потреба замислитися про політичне майбутнє. Попри те, що наступні (чергові) президентські вибори мають відбутися аж у 2024 році, підготовка до них, зокрема вибір ключових претендентів, вже розпочався, а наступного року остаточно фіналізується.
Усі ми пам’ятаємо, що Володимир Зеленський обіцяв не висуватися на другий термін. (У травні 2020 року на пресконференції Володимир Зеленський сказав, що не виключає можливості балотуватися на другий термін – ред.) Логіка полягала в тому, що він докладе максимум зусиль і встигне все за першу президентську каденцію. Але дозволю собі припустити, що або з огляду на коронакризу, яка не дала реалізувати всього задуманого, або на умовні «численні прохання трудових колективів» Володимир Зеленський спробує свого щастя і на наступних президентських виборах.
І мріятиме про найпростішу дорогу до наступного президентського терміну – через другий тур із представником проросійських сил. Адже тільки в ситуації Зеленський-Бойко політтехнологи зможуть мобілізувати патріотичного виборця голосувати за лідера «Слуги народу». Це легкий шлях, про який мріяв штаб Петра Порошенка минулого року, і який вдалося блискуче пройти Леонідові Кучмі у сутичці з Петром Симоненком у 1999 році. Та не слід забувати, що така на позір «ідеальна схема» може дати збій з катастрофічними наслідками: пригадаймо бодай другий тур Тимошенко-Янукович у 2010 році…
Порошенко, Кличко, Забродський?
Щоб уникнути патової ситуації «Зеленський-Бойко» у другому турі виборів-2024, громадянському суспільству й патріотичному середовищу варто вже замислитися над вибором альтернативного кандидата/кандидатки. Схоже на те, що свої сили на виборах може знову спробувати 5-й президент України Петро Порошенко. На його користь говорить колосальний політичний досвід, розбудована команда і наявність фактично необмежених ресурсів для фінансування кампанії. Але проти нього – надзвичайно високий антирейтинг, який перебороти можливо, але це буде вкрай важко.
Потенційним кандидатом виглядає і мер столиці Віталій Кличко. По-перше, у нього надвисокий рівень впізнаваності в усіх куточках країни і досить високий рівень довіри суспільства. По-друге, як мер столиці він є прикладом успішного представника місцевого самоврядування, яке внаслідок децентралізації веде свою незалежну політику. По-третє, Кличко вдало будує образ «третьої сили», залишаючись поза політичними конфліктами прихильників Порошенка і Зеленського; він патріотичний, але не настільки, щоб зажити слави русофоба й відлякувати виборця Сходу і Півдня. Словом, такий кандидат гіпотетично може перемогти.
Попри гіркий досвід вибору «нових облич» у Верховну Раду (про що свідчить падіння рейтингу підтримки парламенту), в суспільстві все ще живий запит на, можливо, не настільки нову, але несподівану фігуру. З огляду на те, що серед усіх інституцій українці чи не найбільше довіряють армії, можна припустити, що кандидатура військового, який не словами, а діями довів свою любов до України, може «вистрелити». А якщо в такого військового за плечима ще й медійна і фінансова підтримка – як, наприклад, у генерала і депутата ВР від «ЄС» Михайла Забродського – то його шанси можуть бути справді високими.
Безумовно, можливі ще десятки інших кандидатур, більш і менш очевидних. Наведені мною прізвища є лише прикладами, покликаними привернути увагу до найголовнішої теми – кандидата в президента слід обирати вже , бо часу до президентських виборів насправді залишилося мало. Дуже не хочеться, щоб у 2024-му ми знову заголосили: ой, та обирати ж ні з кого!
Тому давайте проведемо репетицію в коментарях: а кого особисто ви б висунули кандидатом у президенти України?
Андрій Любка – письменник
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
