Верховна Рада України ухвалила в цілому новий Виборчий кодекс. У проекті було понад 4 тисячі поправок. Спікер Верховної Ради Андрій Парубій називвав цей законопроект наймасшабнішим за всю каденцію Ради 8-го скликання. Що ж таке Виборча реформа, яку так довго обіцяли, але не підтримували на ділі, ані президент, ані депутати. І чи зможе нова виборча система привести до парламенту нових чесних і професійних людей?
Виборчий кодекс, про який говорив, зокрема, нинішній президент Володимир Зеленський, може допомогти це зробити. Що ж це таке? Це пропорційна система з відкритими регіональними списками. Саме її рекомендувала Україні Парламентська асамблея Рада Європи ще в 2010 році. Та й самі депутати обіцяли її ухвалити ще у 2015 році. Але проголосували за це лише у першому читанні.
Як же це має працювати?
Традиційно довжелезні бюлетені замінить один маленький. З двома запитаннями. Туди треба буде вписати номер партії та за бажання номер кандидата з цієї партії, за якого ти голосуєш. Кожна партія висуває один загальнонаціональний список кандидатів і 27 регіональних, при чому кожен кандидат обов’язково є як у загальному списку, так і в одному регіональному.
Виборча карта України буде поділена не на дрібні округи, як у мажоритарній системі, а на 27 великих.
Великий розмір округів ускладнює підкуп виборців. Адже одна справа підкупити два райцентри, і зовсім інша – всю область. Нова система має змусити кандидатів реально працювати на округах, стимулювати політичну конкуренцію і зробити невигідною торгівлю місцями у списках. Адже ніхто не зможе гарантувати голоси виборців за конкретну людину. Навіть якщо вона заплатить за високе місце в загальнонаціональному списку партії. Адже в Раду проходитиме той, хто набере більшість голосів виборців.
Як же це все порахувати?
Скажемо одразу, система складна. Рахуватиме ЦВК. Та все ж, як це працює, потрібно знати. Умовно розповімо на прикладі однієї партії ‒ «Нашої партії».
- Щоб зрозуміти, хто проходить у Раду, спочатку треба визначити виборчу квоту. Тобто, скільки голосів виборців, так би мовити, «коштуватиме» одне депутатське крісло у Раді. Для цього додаємо голоси за всі партії, які подолали 4-відсотковий бар’єр і ділимо на 450 ‒ кількість місць у Раді. Ось стільки голосів і «коштуватиме» один депутатський мандат.
- Тепер переходимо у конкретний виборчий округ. Рахуємо, скільки загалом голосів отримала там наша партія. Цю суму ділимо на виборчу квоту. Саме стільки матиме наша партія мандатів у цьому регіоні. Таку процедуру робимо у всіх областях і отримуємо першу партію мандатів для нашої партії.
Голоси виборців, які залишилися в залишку, ‒ не пропадуть. Вони будуть враховані при наступному розподілі мандатів. Як – розповімо пізніше
- Хто ж із партії отримає зароблені у регіоні мандати? Це будуть ті кандидати, за яких в окремих регіонах проголосували найбільше, а не ті, які стояли у списку партії вище. Тому списки – і відкриті. Отримавши мандат, їх викреслюють із загальнонаціонального списку ‒ адже вони вже в Раді. Їхні колеги, які не пройшли у регіонах, ще не втрачають шансів пройти у Раду. Про це – далі.
- Тепер додаємо залишки голосів, що лишилися в партії по всій Україні. Цю цифру знову ділимо на виборчу квоту. Таким чином наша партія отримує додаткову кількість місць у Раді. Цей залишок голосів нам знову знадобиться. Про це трішки пізніше.
- Тепер мандати у Раду отримають вже ті кандидати, які були у загальнонаціональному списку партії на вищій позиції. Подібні підрахунки ЦВК зробить для кожної партії, яка подолала 4-відсотковий бар’єр. Але це ще не все.
- Нарешті потрібно «добрати» депутатів – їх має бути 450. Порівнюємо остаточні залишки голосів кожної партії. В кого більше – той перший отримає «додатковий мандат». І так далі у порядку спадання, поки не наберемо потрібну кількість.
Але...
Та поки, найімовірніше, вибори відбудуться за системою, яку повернули за Януковича. На останніх парламентських виборах у 2014 році українці голосували за конкретного депутата у своєму окрузі ‒ це «мажоритарка», і одночасно за певну партію ‒ за закритими списками. 50% на 50%.
Цю «кучмівську систему» повернули за часів Януковича, а разом з цим і купівлю прохідних місць, і підкуп виборців. Саме завдяки мажоритарникам Янукович зміг сформувати лояльну собі більшість у 2012 році, й – узурпувати владу. Цю систему критикують практично всі.
