Російська делегація на переговорах у Стамбулі погрожувала Україні захопленням Харкова та Сум. Про це повідомляв оглядач The Economist. Рік тому російська армія уже намагалася прорвати українську оборону на півночі Харківської області.
Кореспонденти проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії побували поблизу Вовчанська та поспілкувалися із військовослужбовцями 57-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ, які там тримають оборону.
10 травня 2024 року армія РФ почала масштабний наступ на Харківщині, який у підсумку Україна успішно зупинила. Одним із напрямків головного удару тоді був Вовчанськ, який знаходиться за 5 кілометрів від кордону.
До війни тут проживало близько 17 тисяч людей. Нині місто перетворилося на руїни.
«Якщо вони далі Вовчанська не пройшли, значить ми їх cтримали», – вважає військовослужбовець 57-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ Вадим. Він командир гармати 2С3 «Акація». Розрахунок гаубиці встиг пройти бої на півдні та сході України і вже понад рік воює на харківському напрямку.
Це мені нагадало Луганщину
«Спочатку було важко. Коли вони йшли на прорив, коли ми тільки сюди заїхали, [за інтенсивністю боїв] це мені нагадало Луганщину», – розповідає військовослужбовець 57 ОМПБр з позивним «Дід». Артилеристи кажуть, що у перші місяці боїв тут противник дуже часто застосовував керовані авіабомби.
«Зараз дуже рідко. А раніше кожного дня і 200, 300 метрів від нас лягали. Різне було», – згадує командир гармати Вадим.
Менше нині стало не тільки авіабомб, але і механізованих штурмів. Здебільшого російська армія чи не щодня здійснює піхотні атаки малими групами.
Намагаються зайти на наші позиції
«Є у них якийсь такий ресурс, люди, які їм непотрібні, яким вони платять, і цього ресурсу в них, напевно, дуже багато. Це не можна назвати наступом, це просто 2-3 людини намагаються зайти на наші позиції», – розповідає про бої офіцер 57-ї ОМПБр з позивним «Єнот».
Чого стало більше за останній рік – так це російських дронів. Щоб захиститися, українські військові на бойовій позиції не лише викопали лабіринти окопів, але й накрили її у декілька шарів різноманітними сітками.
Дуже важко з оптоволокном
«Дуже важко з оптоволокном. Стараємось маскуватися, робити укриття кращими. Вчимося», – каже «Дід».
На позиції постійно хтось слідкує за небом. Як тільки черговий військовослужбовець помічає дрон, лунає команда «повітря». Миттєво всі ховаються в укриття. Усі разом перечікуємо. Дрон пролітає повз, а згодом військовим надходить команда «до бою».
Артилеристи визнають: зараз більшість цілей ліквідують дрони, але гармати своє останнє слово ще не сказали.
Психологічний тиск теж важливий
«Якщо туман чи РЕБ заглушить і FPV не буде бачити куди летіти, то артилерія завжди допоможе вогнем. Наш калібр 152 міліметри, якщо десь прилетить поруч, може і ідею змінити: наступати чи ні. Психологічний тиск теж важливий», – розповідає «Єнот».
І він, і багато його побратимів вооюють вже понад три роки, але, кажуть, попри втому і бажання відпочити мотивацію не втрачають. «Дід», наприклад, родом із села неподалік Каховки, що на окупованій частині Херсонської області.
Мотивація – діти, внуки
«Мотивація – діти, внуки, щоб цього не бачили. Це і мотивує. Будинок мій [на окупованій Херсонщині], будинку немає, нічого немає. Дітей тільки сюди вивіз і от моя мотивація. Дійти до свого дому, забрати свій дім», – каже військовослужбовець.
Росія нині контролює близько 3% Харківської області. Згідно з так званими 22-ма пунктами спецпредставника президента США Келлога, документу в якому викладено американське бачення закінчення війни, РФ повинна повернути Україні повний контроль над регіоном.
З-поміж іншого, пише Bloomberg, США начебто готові визнати російський контроль над Кримом. Загалом у цій візії є багато спірних моментів, але за даними Financial Times очільник Росії Володимир Путін відмовився обговорювати цей мирний план. Самі перемовини продовжуються, а армія РФ і далі наступає, зокрема і на Харківщині.
Форум