Волонтери Кіровоградщини з першого дня масштабного російського вторгнення «тонами відправляють на війну» гуманітарну допомогу, спорядження та техніку для військових. Кожного дня опрацьовують близько тисячі звернень, домовляються про закордонні поставки та завантажують автомобілі, що везуть їжу, ліки, амуніцію, квадрокоптери і тепловізори у місця, де тривають активні бойові дії.
У громадському просторі, де три роки проводили арт-терапії, тренінги, фестивалі, зустрічі з письменниками для ресоціалізації військових, ветеранів війни та їх рідних, зараз збирають допомогу на фронт.
Полиці, де стояли книжки про українських героїв, війну, вщент заповнені балаклавами, термобілизною, теплим одягом для захисників. На підлозі ящики з тушонкою, запаковані посилки з підписом «Волноваха, не чіпати», «Бердичів термо». А на стінах замість чергової благодійної виставки картин, великі списки з потребами і плакат з фотографіями волонтерок: «Воєнна весна 2022. Ніжні, справжні, непереможні». Вони як і у 2014 році вийшли на службу – волонтерську. Тут викладачки, директори шкіл і соціальних закладів, спортсменки, журналістки, депутатки, сомельє.
Громадський простір, як і 8 років тому перетворився у склад та штаб волонтерів громадської організації, що опікується ветеранами та їх рідними.
Вставайте, почалась війна
Вранці 24 лютого волонтери перетворили простір на склад. Почали формувати трафік гуманітарної допомоги, вишукувати амуніцію та військову техніку.
«О 6 ранку нам зателефонував друг диспетчер і сказав: Вставайте, почалась війна. Ми почули з вікна, як почали літати винищувачі, але тоді це було незрозуміло – це був звук страху», – каже співзасновниця простору Катерина Колтунова.
Згодом зібрались, обговорили план дій, хоча за словами волонтерки, не розуміли ні масштабів, ні як довго це буде відбуватись. Каже, здавалось днів 5-6 і все припиниться.
Коли почала надходити офіційна інформація, дзвінки з частин, призов до територіальної оборони – волонтери почали формувати списки потреб військових.
З 2014 року постійно в організації працює 20 волонтерів зараз долучились нові містяни. Створили ще одну локацію для збору допомоги.
Ольга Присяжнюк співзасновниця благодійного фонду, до війни працювала з онкохворими дітьми. Зараз долучилась до волонтерів, які допомагають армії.
Це і жінки, і чоловіки, які в перші дні записались і в територіальну оборону, і сходили у військкомат, але їм сказали чекайте дзвінка
Приймають запити від військових частин, полків, взводів. Збирають продукти, речі, військову амуніцію. За її словами, 90% допомоги отримують від звичайних містян.
«Зараз постійно працює більше 20 людей. Це і жінки, і чоловіки, які в перші дні записались і в територіальну оборону, і сходили у військкомат, але їм сказали чекайте дзвінка. Поки вони чекають, щодня з 8 ранку до 8 вечора приходять сюди і працюють в будь-яку погоду», – каже волонтерка.
У перші дні сотні людей щось приносили, долучались волонтерською працею – допомагали фасувати, відправляти.
«Що у 2014 році, що зараз перший місяць дуже активний. Люди все несуть, пропонують фізичну допомогу, перераховують гроші. Але ми знаємо, що таке хвиля волонтерства. Люди зараз трішки звикнуть до цього відчуття і вони будуть менш активними. Наша задача максимально втримати, підбадьорювати, підключати до цього. Щоб кожен відчував свою відповідальність за нашу перемогу. Тоді це спрацює», – додає Колтунова.
Тисяча звернень за добу і робота 24/7
«Ми тонами відправляємо на війну», – каже у черговому телефонному дзвінку волонтерка та керівниця громадської організації, яка опікується ветеранами та їх рідними Інна Колпак.
Я не можу сказати, що зараз важко. Ми цим жили вісім років.
Сьогодні вона мала близько тисячі дзвінків-запитів про допомогу. Каже, на один дзвінок може бути 8 пропущених. Водночас переконує, що її робота не дуже змінилась, як і у 2014 році сконцентрована на питанні захисту Батьківщини будь-якими способами.
«Я не можу сказати, що зараз важко. Ми цим жили вісім років. З 2014 року як працювали, так і працюємо, просто після 24 лютого більш сконцентровано і направлено на війну. Якщо до цього часу ми намагались впливати на наше суспільство заходами, то тепер на це немає часу, 24/7 ми збираємо, знаходимо, відправляємо», – розповідає Інна Колпак.
За її словами, потреби військових такі ж як і у 2014 році. Каже, важче знаходити, бо війна йде по всій території України і кожне місто, кожна область шукає те саме і скуповують, як тільки щось з'являється з амуніції.
Якщо раніше шукали і направляли в одну сторону – на Схід, то тепер направляють на всі напрямки.
«Нам треба біноклі, рації, прилади нічного бачення, тепловізори квадрокоптери, про які в 2014 році ми не знали, а тепер це круто і хлопцям це теж рятує життя», – додає вона.
З початку активних бойових дій волонтери передали для військових більше 150 тонн гуманітарної допомоги: їжа, одяг, ліки, каремати, спальники.
Закуповують для військових автомобілі та роблять бронювання. Передають біноклі, прилади нічного бачення, квадрокоптери, повербанки, ліхтарі, планшети, навушники, приціли, рації, тепловізори. Щоб це закупити зібрали близько 800 тисяч гривень.
«У нас все відпрацьовано, як годинник. Ми змогли добути рації, налагодили поставку тепловізорів, а в перші дні війни ми навіть машини не могли купити», – додала Колтунова.
Гуманітарну допомогу також отримують від партнерів з Польщі, Швеції, Італії, Іспанії, Англії, США.
«Ветеран, який 2014-2015 році воював, а потім поїхав жити в Америку, зараз повернувся. Йому залишився тиждень, щоб отримати громадянство, але після 24 лютого він відразу прилетів. Залучив кошти американців, купив автомобіль, екіпіровку. Став до лав збройних сил», – розповіла волонтерка.
Допомогу відправляють для бійців, які у Харкові, Миколаївській, Одеській, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Київській, Чернігівській областях.
«Звертаються по допомогу з бригад і часто кажуть: Але ми не з вашого міста. Я відповідаю: різниці немає, ви з України. Тому ми допомагаємо всім, хто до нас звертається», – каже Колпак.
Волонтерка додає, що за 8 років роботи знають багатьох військових і не ділять на «на наші, не наші».
«Ця війна, яка увійшла у гостру фазу вона просто дуже міцно об’єднала нас усіх, і Схід і Захід, те про що ми казали і про що ми мріяли», – підсумовує керівниця громадської організації.
Колтунова ж додає, що три роки працювала над тим, щоб волонтерство, благодійність і любов до національної свідомості зробити популярним і необхідним для кожної людини:
Нам дуже боліло ці 8 років, що треба вчити людей тому, що відбувається на Сході
«І одним днем так і стало. У 2014 році війна здавалось була досить далеко ми не розуміли, не бачили цього жаху. Зараз люди більше включені в цей процес. Проте особисто нам дуже боліло ці 8 років, що треба вчити людей тому, що відбувається на Сході: що ми відвойовуємо, чому національна єдність, гідність, культура, наша мова так важливі. Чому ми наскільки категоричні в наших заходах і забороняємо заходи російською. Всі поблажливо відносились до цього, трішки упереджено, але думаю після цих подій питань не буде виникати».
